Словаччина повертається до соціалізму?

Після двох років перебування в опозиції, словацькі соціалісти повертаються на владний олімп у Братиславі. На дострокових парламентських виборах, які відбулися 10 березня, опозиційна партія «Смер - соціальна демократія» Роберта Фіцо набрала аж 45%, а правлячі партії зазнали нищівної поразки. «Смер» отримав більш ніж половину крісел у парламенті (83 зі 150 можливих) і здобув владу, про яку його попередники могли тільки мріяти.

Ці вибори та їхні результати - особливі. З багатьох причин. По-перше, вони відбувалися в атмосфері потужного корупційного скандалу, відомого під назвою «Горила». По-друге, ще ніколи в історії незалежної Словаччини жодна партія не здобувала такої більшості крісел у парламенті, яку нині має Роберт Фіцо. Навіть Владімір Мечіар, який у 1992-1998 роках правив Словаччиною в авторитарному стилі, мусив ділитися владою з коаліціянтом. А Роберт Фіцо, який тепер вдруге стане прем’єром, не тільки може правити самостійно, він має також прихильність президента, а його опоненти - це розбита й слабка опозиція. Тож сьогодні перемогу Роберта Фіцо на парламентських виборах прирівнюють до перемоги угорського прем’єра Віктора Орбана.

Нестабільність кабінету Радічової

Правоцентристський кабінет Івети Радічової протримався у владі лише половину каденції, а останні чотири місяці працював з обмеженими компетенціями. Причин дострокових виборів було декілька, зокрема - те, що коаліція, створена з шести політичних суб’єктів із надто різними програмами, мала лише мінімальну більшість у парламенті. Критичних моментів у житті попередньої коаліції було чимало, а остаточно вона розпалася в жовтні 2011 під час голосування щодо плану порятунку євро.

Одна з провладних партій, ліберальна «Свобода і солідарність» Ріхарда Суліка, була категорично проти того, щоб допомагати збанкрутілій Греції. Інші партії коаліції, як і сама Івета Радічова, також були налаштовані скептично, однак не настільки, щоб Словаччина своїм вето заблокувала європакет. Остаточно словацький парламент ратифікував угоду завдяки порозумінню Радічової з тоді опозиційним «Смером», однак ціною був розпад коаліції та розпуск парламенту.

На час оголошення дострокових виборів рейтинги вказували на перемогу соціалістів. Однак не виключалося, що результат перегонів буде зрештою на користь правих. Мало того, політики найбільшої владної партії - СДХУ (Словацька демократично-християнська унія) розраховували на те, що після виборів вдасться створити стабільнішу коаліцію, з Мікулашем Дзуріндою на посту прем’єра, і без «проблемних партій» - лібералів Суліка та фракції «Звичайні люди» Матовіча.

Так справді могло бути, якби не потужний корупційний скандал «Горила», який «переорав» політичну сцену Словаччини.

Словаччина в руках великої мавпи

Інформація про секретну операцію словацьких спецслужб з’явилася в Інтернеті в грудні 2011 року. Йшлося про записи розмов провідних політиків коаліції та опозиції з їхніми бізнес-спонсорами, з яких випливало, що словацькі політики фактично були маріонетками в руках олігархів.

Операція «Горила» здійснювалася в 2005-2006 роках, тобто під кінець правління Мікулаша Дзурінди. Його кабінету Словаччина завдячує модернізаційним та євроатлантичним ривком після сумних років авторитарного «мечіаризму». Однак і це правління мало свою темну сторону. Ще до цього скандалу багато публіцистів критикували Дзурінду за корупцію та непрозорість. А в реформах людям не подобалося те, що вони, надаючи надмірні преференції великим корпораціям, ставили на програшні позиції малий і середній бізнес.

Оприлюднені матеріали засвідчили, що в цей корупційний скандал були залучені представники практично всіх політичних сил. До нечисленних винятків можна зарахувати хадеків (Консервативно-християнський рух), які й стали на цих виборах найбільшою правою політичною силою. Поза будь-якими підозрами - і прем’єр Івета Радічова. (Хоча, зрештою, сама Радічова стала прем’єром завдяки корупційному скандалу в її партії навесні 2010 року, внаслідок якого Мікулаш Дзурінда та інші скомпрометовані політики мусили відійти на задній план.)

Після оприлюднення справи «Горила» всією Словаччиною прокотилася хвиля небачених раніше протестів. На хвилі невдоволення зростали нові політичні суб’єкти - наприклад, популістський «Рух 99%», який, проте, не потрапив до парламенту. Слід зауважити, що словаки досі терпляче сприймали всі політичні негаразди, а вершиною суспільного невдоволення було нарікання на владу за келихом пива у колі друзів.

Виборцям соціалістів корупція не заважає

Та внаслідок скандалу «Горила» нищівних втрат зазнала саме правиця, тоді як «Смер» здобув переконливу перемогу. І це при тому, що виборці вважали його не менш корумпованим, ніж праві та центристські партії. Чому тоді словацькі «обурені» голосували саме за соціалістів, а не за один із нових політичних суб’єктів, які виникли на хвилі суспільного невдоволення?

Причина в тому, що після серії корупційних скандалів («Горила» була далеко не першим) словаки не вірять уже нікому. Тому популярні гасла на кшталт «ми ще не були у владі, а отже, ми чесні» - вже не спрацьовують. Як стверджують соціологи, виборці з лівими поглядами зважають на корупцію менше і тому голосували за принципом: «крадуть усі, але соціалісти принаймні хоч щось залишать народу».

Важливо й те, що правицю словаки асоціюють з болісними реформами та урізанням державних витрат з метою зменшення дефіциту, що кожен міг відчути на собі. З іншого боку, за часів Роберта Фіцо (2006-2010 роки) різко зросли дефіцит та заборгованість. Проте люди цього не відчули, бо уряд тоді скасував плату за візит до лікаря, відмовився від попередніх планів запровадити платну вищу освіту, підвищив мінімальну зарплату та соціальні привілеї.

Тим часом два роки правління Радічової - замало, щоб люди змогли відчути позитивний ефект реформ, які, зрештою, не були такі амбітні, як за часів Дзурінди. Отже, повернення Фіцо багато хто асоціює зі стабільністю та безпекою. До того ж у скрутні часи глобальної економічної кризи є попит на сильних лідерів з характером, які «наведуть порядок», - і саме таким для багатьох виборців є імідж Фіцо.

Які прогнози?

На даний момент про склад майбутнього уряду важко сказати щось більше, ніж те, що його очолить лідер «Смеру» Роберт Фіцо. Здебільшого уряд складатиметься з осіб, які обіймали міністерські посади в його першому кабінеті, тобто в 2006-2010 роках. Однак тоді частину менш важливих міністерських крісел займали коаліціянти (націоналісти від Яна Слоти та «мечіарівці»), які нині опинилися поза парламентом.

Порівняно з урядом Радічової, новий кабінет точно буде стабільнішим і рішучішим. Словаччина в період прем’єрства Фіцо підтримуватиме всі ініціативи, пов’язані зі збереженням євро, допомогою для Греції, інших євробанкрутів та посиленням інтеграції єврозони. Виходячи з досвіду 2006-2010 років, коли ця партія перебувала при владі, можна передбачити, що в закордонній політиці Словаччина повернеться до концепції стратегічного партнерства з Росією.

На жаль, це може мати негативні наслідки для українсько-словацьких відносин, які в 2006-2010 роках були досить холодними, щоб не сказати - напруженими. Згадаймо газовий конфлікт 2009 року, коли тодішній прем’єр-міністр Роберт Фіцо виступав однозначно на боці Росії і багато зробив для того, щоб послабити переговірну позицію Києва та погіршити імідж України в Європі. Проте стан українсько-словацьких відносин великою мірою залежатиме від особи майбутнього міністра закордонних справ. Якщо цю посаду обійме Мірослав Лайчак, можна очікувати нормалізації відносин, чого не скажеш про інших кандидатів на цю посаду.

Конфлікт може виникнути й на угорському напрямку. Тим паче що проти сильного Роберта Фіцо діятиме не менш сильний лідер Віктор Орбан. Тут велику роль відіграватиме особиста антипатія між двома лідерами та їхнє бажання показати своїм виборцям, хто з них «крутіший». Але словацько-угорське напруження цього разу матиме цивілізованіший вигляд, ніж у 2006-2010 роках. Насамперед тому, що з політичної сцени пішли колишні коаліціянти «Смеру» - націоналісти на чолі зі скандальним Яном Слотою. Інша річ, що, на відміну від попередньої каденцієї Фіцо, позиція Словаччини у порівнянні з кризовою Угорщиною значно посилилася. І це стримуватиме Віктора Орбана від курсу на конфронтацію з Братиславою.

Перемога «Смеру» означає також практичний розпад «Вишеградської четвірки», яка в останні роки проявляла свою активність передусім на східному напрямку. Важко буде говорити про спільні інтереси країн «В-4», коли три з них налаштовані на зміцнення незалежності України, Білорусі та Молдови від Росії, а четверта - Словаччина - навпаки, вважатиме себе адвокатом Москви у Центральній Європі.

Що ж до економіки, то тут Роберт Фіцо вже проголосив курс на соціальну політику. Можна очікувати змін в кодексі праці на користь працівників та ліквідацію єдиної ставки податку, яка досі вважалася символом словацького «економічного дива» та реформ Дзурінди. Нагадаймо, що задля збереження позитивного іміджу країни, попередній уряд Фіцо таки залишив єдиний податок (19% для всіх), хоча він однозначно суперечить програмі соціалістів. Цього разу має бути інакше: вищий податок сплачуватимуть особи з більшими доходами (пропонується ставка 25%), корпорації (22%) та банки. Проте детальніший прогноз можна буде зробити на початку квітня, після першого засідання нового парламенту.