Слабкий проти слабкого

Вірменію лихоманить. Поразка у другій нагірнокарабаській війні викликала внутріполітичну кризу, і вона вже набула хронічної форми.

Вірмени тяжко переживають програш у війні та вихід із Нагірного Карабаху. Чимало їх звинувачують у цьому прем'єр-міністра Нікола Пашиняна, який підписав минулої осені азербайджансько-вірменсько-російську заяву про припинення вогню, згідно з якою значна частина території Карабаху поверталася під контроль Баку. І, хоча «капітулянтська» угода запобігла повному розгрому Вірменії, вона значно послабила позиції Пашиняна: старі еліти побачили в ній можливість реваншу та вивели на вулицю своїх прибічників, вимагаючи відставки прем'єра.

Офіс президента Вірменії

Тоді Пашинян утримався при владі. Але ситуація в країні так і не стабілізувалася. Під кінець лютого криза різко загострилася.

Приводом стало рішення Пашиняна звільнити першого заступника начальника Генштабу Тирана Хачатряна, який висміяв слова прем'єра про неефективність російських комплексів «Іскандер» під час боїв у Нагірному Карабасі. У відповідь на це рішення прем'єра високопоставлені вірменські військові на чолі з начальником Генштабу Оніком Гаспаряном підписали заяву, в якій вимагали відставки глави уряду. Пашинян назвав цю вимогу «спробою військового перевороту» і заявив про рішення звільнити Гаспаряна. Однак президент Армен Саркісян двічі відмовився це зробити.

Президент Вірменії Армен Саркісян з Начальником Генерального штабу Збройних сил РА, генерал-полковником Оніком Гаспаряном

Офіс президента Вірменії

Втім, Гаспарян автоматично втратить повноваження: згідно з місцевим законодавством, якщо президент двічі не підписує указ про звільнення з посади на пропозицію прем'єр-міністра, документ набирає чинності автоматично. Однак пресслужба президента Вірменії повідомляє, що Саркісян вирішив звернутися до Конституційного суду з проханням перевірити конституційність поправок, внесених ще 2018 року до Закону «Про військову службу і статус військовослужбовця». Загалом, у протистоянні прем'єр-міністра та генералітету крапки ще не поставлено.

Хоча демарш генералів Пашинян і подає як «спробу військового перевороту», запевняючи своїх прибічників, що через главу Генштабу колишній президент Серж Саргсян намагається захопити владу, насправді це спонтанний виступ високопоставлених військових, чиє самолюбство уражене: на вулицях вірменських міст немає ні танків, ні військових патрулів. Замість них — нечисленні мітинги прибічників Пашиняна і його противників із радикальної опозиції, які вимагають відставки прем'єра. Але той утримує владу: на його боці не тільки парламент, а й поліція і спецслужби. Та й у населення Пашинян поки що має найвищий рівень підтримки.

Офіс президента Вірменії

За даними соцопитування вірменського представництва GALLUP International Association, проведеного в лютому, за п'ятибальною шкалою, респонденти дали Ніколу Пашиняну 2,8 бала. Тоді як нинішній президент Армен Саркісян отримав 2,3 бала; глава партії «Квітуча Вірменія» Гагік Царукян — 2,2; другий президент Роберт Кочарян — 2; перший президент Левон Тер-Петросян і третій президент Серж Саргсян — по 1,7; а єдиний кандидат у прем'єри від опозиційного «Руху порятунку Батьківщини» Вазген Манукян — 1,6 бала.

При цьому 38,8 % респондентів вважають, що Пашинян має залишатися на посаді прем'єра, а 43,6 % — виступають за його відставку. Та ось що цікаво: на позачергових парламентських виборах (якби вони проводилися найближчої неділі) 33,1 % респондентів віддали б свої голоси за прем'єрський блок «Мій крок», 4,4 — за «Квітучу Вірменію», 2,6 — за «Освічену Вірменію», 2,2 — за Республіканську партію, «проти всіх» проголосувало б 27,2 % опитаних, а 15,7 % — не змогли відповісти.

Коментуючи ці та інші результати дослідження громадської думки, експерти відзначають, по-перше, високий рівень незадоволення вірменів нинішнім прем'єром. По-друге, соцопитування свідчать про відсутність у Вірменії політичної сили, яка могла б перебрати на себе від Пашиняна симпатії демократичної більшості. По-третє, більшість вірменських виборців не хочуть повернення політиків та партій, які представляють «колишніх» і становлять «антипашинянську» радикальну опозицію.

Прагнучи вирішити кризу, Пашинян минулого понеділка заявив про готовність провести дострокові парламентські вибори, якщо на це погодиться опозиція. Крім того, він сказав, що ініціює проведення в жовтні референдуму про прийняття нової конституції або про поправки до чинного Основного Закону, аби перейти від парламентської форми правління до напівпрезидентської. Прикметно, що, за даними того ж соцопитування вірменського представництва GALLUP International Association, приблизно 58,4% опитаних жителів Вірменії заявили про необхідність проведення у країні позачергових парламентських виборів.

Нікол Пашинян/facebook

У Вірменії припускають, що вибори можуть відбутися на початку літа або восени. Одне з ключових питань: хто очолить уряд до проведення дострокових парламентських виборів? Адмінресурс на виборах відіграє чималу роль. Натхненна виступом старших офіцерів, радикальна опозиція вимагає негайної відставки Пашиняна, а він до цього не готовий. Утім, вірменський прем'єр відомий своїми імпульсивними, важко передбачуваними рішеннями. І вірменські експерти не виключають варіанта, що Пашинян іде у відставку, а уряд очолює нинішній спікер парламенту Арарат Мірзоян.

Та ось тільки чи зможуть дострокові парламентські вибори вирішити внутріполітичну кризу? Демарш старших офіцерів — це демонстрація розколу не тільки вірменського суспільства, а й політичного та військового істеблішменту. При цьому у Вірменії не виключають, що Пашинян заявив про проведення позачергових виборів тільки задля виходу з гострої фази політичної кризи, а насправді влада не планує виконувати обіцяне. Дальший розвиток ситуації залежатиме від інтенсивності протестів та можливості їх розширення. І, ймовірно, від позиції Росії.

Нікол Пашинян/facebook

Нинішня криза дає Москві чудову нагоду посилити свій вплив у Вірменії і привести до влади людину, з котрою у Владіміра Путіна дружні стосунки, — Роберта Кочаряна. Однак поки що Кремль не втручається в ситуацію: попри неприйняття Пашиняна російським керівництвом, вірменський прем'єр усе-таки проросійський політик і назагал проводить курс, що відповідає інтересам Росії.

Отож Пашинян, хай і ослаблений внутріполітичною кризою та зниженням підтримки населення, все так само утримує владу, яку оскаржує не менш ослаблена опозиція.

Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.