Швеція. Стіна Півночі

Швеція давно ввійшла в коло надійних друзів України. Разом із Польщею вона ініціювала та пробивала ідею "Східного партнерства", терпляче й наполегливо підтримувала прагнення українців жити в істинно європейській державі навіть у найпохмуріші для демократії в нашій країні роки. А після російської анексії Криму та воєнної агресії на Сході України стала одним із найжорсткіших критиків політики Кремля та послідовним прибічником режиму санкцій проти РФ. Переформатування парламенту та зміна уряду восени 2014 р. не змінили позицій Стокгольма.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Голос столиці

Навіть для Карла Більдта, який знає Україну та Росію набагато краще за багатьох європейських політиків і який тільки впродовж Революції гідності кілька разів відвідував нашу країну, анексія Криму була несподіваною та шокуючою. Він одним із перших заявив, що цей крок РФ "підриває фундаментальні принципи європейської безпеки та світового порядку в цілому".

"Надто важливо, щоб ми твердо протистояли російській окупації Криму. Якщо ми виявимо нерішучість, подібне може повторитися в майбутньому. Росія має зрозуміти, що ми ніколи не визнаємо анексії Криму. Вона повинна прийняти те, що в України та інших країн "Східного партнерства" є право вибрати їх власний європейський напрям", - заявив Більдт, тоді ще міністр закордонних справ Швеції, у липні 2014 р. на засіданні Атлантичної ради у Вашингтоні. "Єдність Заходу - це фундамент для того, щоб робити внесок у стабільність України. Це найважливіша річ", - переконаний політик.

Ще у квітні 2014 р., після засідання глав зовнішньополітичних відомств держав ЄС, Карл Більдт зазначив: "У Кремлі склалася нова політична ментальність. Вони мають намір побудувати те, що я називаю бастіоном проти Заходу, - потужний Схід проти згасаючого Заходу. У нас ідуть запеклі дебати щодо того, з чим в особі Росії ми маємо справу. Ми вживатимемо заходів поступово".

Шведський міністр припускав можливість прямого вторгнення РФ в Україну та у травні 2014-го попереджав Москву, що "якщо російські збройні сили ввійдуть на територію України, це буде вторгненням та агресією". "Якщо це станеться, можна забути про всі дискусії щодо санкцій. Тоді їх точно буде запроваджено. Послання з Брюсселя й Вашингтона абсолютно чіткі - будь-яка подальша агресія проти України призведе до дуже жорстких відповідних заходів", - пояснив політик в ефірі програми "Подробиці" у Києві.

Навіть залишивши пост глави шведської дипломатії, К.Більдт не знімає руки з нервового пульсу російсько-українського конфлікту. У лютому 2015-го, коли в Донбасі тривали запеклі бої, він заявив в інтерв'ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine, що Путін у війні в Україні зайде настільки далеко, наскільки йому дозволить Європа, зауваживши при цьому, що "війна між Заходом і Росією, на жаль, можлива". "Якщо нам удасться зупинити російську агресію та зберегти суверенну й демократичну Україну, згодом це змінить і Росію. Але якщо Кремлю вдасться дестабілізувати Україну та перетворити її на зону конфлікту, то в російській політиці закріпиться реваншизм і мілітаризм. У такому разі агресія загрожує не лише Україні", - зазначав політик.

"На жаль, Росії набагато простіше організувати короткострокову нестабільність, ніж Європі - допомогти Україні досягти довгострокової стабільності. Але якщо ми дозволимо Кремлю та його ставленикам домогтися свого, це зашкодить не тільки країнам "Східного партнерства". Під ударом може опинитися мир у всій Європі, - писав К.Більдт для Project Syndicate під час травневого саміту "Східного партнерства" у Ризі. - Усі ми знаємо, що апетит приходить під час їди. Це стосується й кремлівської стратегії "розширення Росії", що може призвести до загрози відкритої конфронтації між НАТО та РФ. Навіть Китаю, який позиціонує себе як друга та покровителя Росії, слід задуматися про наслідки такого співробітництва".

Новий міністр закордонних справ Швеції Маргот Вальстрем зберегла жорсткий тон свого попередника в спілкуванні з Москвою. У січні 2015-го, після обстрілу Маріуполя російськими "Градами", вона приєдналася до заяви глав зовнішньополітичних відомств Великої Британії, Данії, Ірландії, Польщі та Литви, рішуче виступивши за збереження санкцій проти Росії.

У своїх статтях і публічних виступах М.Вальстрем неодноразово наголошувала, що "Росія - серйозна загроза для європейського миру", а її нинішня політика - "найсерйозніша проблема для Європи від часів холодної війни". Швеція дотримується незмінної політики відносно Росії та "суворо засуджує її агресивні дії". За свідченням глави МЗС, "політика Швеції в ЄС спрямована на одержання чіткої та конкретної реакції Євросоюзу на грубе порушення фундаментальних норм і принципів міжнародного права. Це стосується як раніше укладених угод, так й останніх Мінських домовленостей, якщо їх порушуватимуть".

"Ми наполягатимемо, щоб Мінські угоди було виконано повністю, на виведенні всіх російських військ, на поверненні Криму Україні та на відновленні територіальної цілісності України", - запевнила М.Вальстрем у своїй доповіді "Виклики та можливості шведської зовнішньої та безпекової політики" у Зовнішньополітичному інституті в червні 2015 р.

"Схвалення Росією псевдовиборів у Донбасі є серйозним порушенням Мінських угод. Життєво необхідно дотримуватися стандартів ОБСЄ та українських законів", - написала глава шведської дипломатії у своєму Twitter у вересні.

"Ми належимо до тих країн - членів Європейського Союзу, які вважають, що санкції відносно Росії мають залишатися незмінними. Ми також вважаємо, що Росія повинна звільнити Надію Савченко та інших незаконно затриманих громадян", - заявила М.Вальстрем, прибувши разом із литовським колегою Л.Лінкявічюсом до Києва у середині листопада.

Слова представників офіційного Стокгольма підтверджуються справами. У серпні 2015-го під час телефонної розмови президент Порошенко та прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен засудили вирок російського суду в справі Олега Сєнцова та Олександра Кольченка й домовилися "координувати зусилля з метою задіяти всі міжнародно-правові механізми для якнайшвидшого звільнення українських громадян". Швеція активно підтримує проведення реформ в Україні й до 2020 р. має намір виділити нашій країні 1,5 млрд шведських крон. Уряд цієї країни також прийняв рішення збільшити внесок у фінансування моніторингової місії на Сході України. А в 2014 р. Швеція була одним із головних гуманітарних донорів, виділивши допомогу на 42 млн шведських крон.

Допомагаючи Україні та наполягаючи на подовженні санкцій проти Росії, Швеція водночас зайнялася й зміцненням власної безпеки. Ще на початку 2015 р. новий шведський уряд, до якого входять представники Соціал-демократичної партії та Екологічної партії "Зелені", заявив про намір виділити 6,2 млрд шведських крон на додаткове фінансування шведських збройних сил до 2020 р. У свою чергу, опозиційна Консервативна партія зажадала виділити на ці потреби 10 млрд, а їхні союзники Народна партія-ліберали - 18 млрд. У середині червня шведський Риксдаг ухвалив угоду про стратегічний розвиток шведської оборони, укладену урядом із трьома опозиційними партіями - Консервативною, Християнсько-демократичною та партією Центру. Угодою передбачено не лише додаткові асигнування в оборонний бюджет до 2020 р., а й розміщення військових підрозділів на острові Готланд, а також проведення експертизи шведського оборонного співробітництва з ОБСЄ, НАТО, ЄС і північноєвропейськими країнами.

У квітні 2015 р. міністри оборони держав Північної Європи - Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії та Ісландії підписали спільну декларацію про інтенсифікацію військового співробітництва та кооперацію з країнами Балтії у відповідь на загрозу з боку Росії. А 15 вересня Швеція підписала з Польщею нову угоду про співробітництво в оборонній сфері, яка започаткувала стратегічне партнерство двох країн.

"Ми обидва бачимо, як за два роки в регіоні кардинально змінилася ситуація: агресія в Україні, анексія Криму - це нові детермінанти загрози для наших держав. Балтійське море перетворилося з моря миру на море загроз, тому поглиблення нашого військового співробітництва, на наше загальне переконання, є необхідним і доцільним", - цитує Польське радіо міністра оборони Польщі Томаша Семоняка після підписання документа у Варшаві.

"Той факт, що Росія розпочала конфлікт в Україні, анексувала Крим, повністю змінив розподіл сил у нашій частині Європи. Ми спостерігаємо також посилену активність Росії в Балтійському морі", - у свою чергу, наголосив міністр оборони Швеції Петер Гультквіст. Він також зазначив, що шведський парламент вирішив збільшити видатки на оборону на 11% упродовж п'яти років.

На конференції з оборони у Вісбю наприкінці червня головнокомандувач шведської армії Сверкер Герансон повідомив про кількаразову появу російських винищувачів поблизу кордонів повітряного простору Швеції. "Вони розлаштовують бойовий стрій і застосовують засоби протидії на відстані зіткнення", - процитувала генерала шведська Expressen. За словами прес-секретаря збройних сил Швеції Єспера Тенгрота, російські військові літаки неодноразово випускали хмари помилкових теплових цілей перед шведськими винищувачами.

У щорічній доповіді Служби державної безпеки Швеції (СЕПО) Росію названо "найбільшою загрозою розвідці Швеції". За свідченням головного аналітика СЕПО Вільгельма Унге, якого цитує Associated Press, РФ проводить великі розвідувальні операції у Швеції, використовуючи третину свого дипломатичного персоналу для збирання розвідінформації, у т.ч. й для одержання шведських військових технологій.

Агресія проти України, постійні російські провокації в повітряному просторі біля кордонів Швеції та в Балтійському морі й інші недружні дії РФ змусили багатьох шведів замислитися не тільки про збільшення участі своєї країни в різноманітних навчаннях НАТО, а й про можливе членство Швеції в альянсі. Як повідомило у вересні 2015 р. Шведське радіо, згідно з результатами опитування, проведеного шведським Інститутом моніторингу громадської думки СІФО за завданням газети Svenska Dagbladet, 41% опитаних виступає нині за вступ Швеції в НАТО, 39 - проти, 20% - не визначилися. Результати аналогічного опитування 2014 р.: 31, 50 та 19% відповідно.

Після поразки на парламентських виборах 2014 р. і відходу Ф.Райнфельдта не тільки з посади прем'єр-міністра, а й з поста глави Консервативної партії Анна Чінберг Батра, новий лідер цієї політичної сили, яка стала опозиційною, відразу ж після свого обрання заявила: "Я хочу, щоб конкретно були вивчені передумови членства Швеції в НАТО. Час настав".

Однак прем'єр-міністр Стефан Левен категорично проти навіть просто вивчення цієї теми. В інтерв'ю газеті Svenska Dagbladet на початку травня 2015 р. він так пояснив свою позицію: "Це питання дигітальне. Ми маємо бути вільними від військових альянсів. Ми не повинні вступати в НАТО. І тоді немає приводу це вивчати. Питання дигітальне - полярне питання. Або - або. А якщо апріорі не вступати, то й вивчати нічого". На думку прем'єра, вступ Швеції в НАТО не приведе до підвищення рівня безпеки в регіоні, навпаки, "це сприяло б його зниженню". "Добре, що Швеція та Фінляндія стоять поза військовими альянсами. Тоді в тебе є два географічно вільні простори. Тоді ти знаєш, що ці простори вільні від приєднання до альянсів. Тоді в тебе немає безпосереднього контакту", - туманно пояснив Левен своє небажання бачити Швецію в НАТО, назване згодом "доктриною Левена".

Опозиція залишилася дуже незадоволеною прем'єрськими міркуваннями. "Висловлювання про географічно вільні простори між Західною Європою, НАТО, з одного боку, а з іншого - Росією, створює таке уявлення про світ, якого ми не поділяємо, - заявив Шведському радіо голова постійного комітету Риксдагу з питань оборони, народний ліберал Алан Відман. - Таке висловлювання зводить роль Швеції до ролі буферної держави між наддержавами і не відповідає політичним амбіціям Народної партії-ліберали. Ми хочемо будувати свою систему безпеки на взаємодії з іншими країнами - так, як це відбувається зараз під час масштабних військових навчань на півночі Швеції. Ми хочемо, щоб Швеція виступила із заявкою на вступ до НАТО впродовж найближчих трьох років, упродовж цього мандатного періоду".

Однак шведський прем'єр і без членства в альянсі переконаний у здатності своєї країни відбити гіпотетичний напад. "Оборона завжди має у своєму розпорядженні план дій та ймовірних рішень на випадок російської провокації в повітрі. Все залежить від ситуації. Це маневри, і ми виходимо з того, що наша оборона має готовність і план дій на випадок можливої російської агресії", - заявив Левен Шведському радіо, коментуючи участь його країни в навчаннях Arctic Challenge Exercise.

Енергетика

Паливо мінеральне, нафта та продукти її перегонки становлять основу російського експорту в Швецію - 78,5%. Однак дані про обсяги поставок у вартісному обчисленні російської та шведської статистик значно різняться. Так, за інформацією Росстату та Федеральної митної служби (ФМС) РФ, у 2014 р. Росія продала Швеції цих товарів на 3762 млн дол., а за інформацією Центрального статистичного бюро Швеції - на 5992 млн дол.

Як повідомляє Портал зовнішньоекономічної інформації (ПЗЕІ) Мінекономрозвитку РФ, упродовж 2013 р. відбувалося постійне зниження закупівель Швецією сирої нафти, насамперед російської. При цьому частка РФ серед постачальників нафти в цю країну скоротилася до 40%. Але у 2014 р. частка російських поставок помітно зросла й досягла близько 48% від усього обсягу імпорту Швецією цього товару. Частка та обсяги імпорту з РФ збільшувалися при подальшому зниженні вартості загального імпорту нафти. Швеція купує нафту також у Норвегії (19,6%), Нігерії (13,8), Великої Британії (12), Венесуели (5,3%) та ін.

Газу й електроенергії Швеція в Росії не закуповує, тому що в країні використовуються в основному інші джерела енергії, зокрема, атомної. Дешевизна та надлишок електроенергії призвели до того, що Швеція має намір закрити кілька блоків на АЕС. У країні, де екологічні стандарти досить високі, а до правлячої коаліції входять "зелені", упор робиться на альтернативні джерела - гідро-, вітро- і сонячну енергію, біогаз та ін.

Торговельні зв'язки та інвестиції

Основними торговельними партнерами Швеції є Німеччина та Норвегія. Росія посідає
13-те місце (із часткою 2%) серед країн, у які Швеція експортує свою продукцію, і 7-ме (4,9%) - серед держав-імпортерів у Швецію.

За даними ФМС РФ, у 2014 р. товарообіг між Швецією та Росією становив 8,39 млрд дол., що на 4,3% менше, ніж роком раніше. Шведський експорт у РФ у 2014 р. знизився на 17,3%, до 3,24 млрд дол., російський імпорт зріс на 7,1%, до 4,79 млрд (в основному за рахунок збільшення поставок мінеральної та хімічної продукції).

Швеція продає в Росію в основному обладнання й транспортні засоби (близько 40% експорту в РФ), папір і картон (5,7), пластмаси (5,2%).

Згідно ж з даними шведської статистики, за підсумками 2014 р. порівняно з 2013-м експорт до РФ знизився на 6,49%, а імпорт із РФ зріс на 19,42%. Як повідомляє ПЗЕІ, між показниками російської та шведської статистик упродовж уже тривалого часу існує значний розрив. Причому показники імпорту до Швеції з Росії систематично перевищують (як за обсягом, так і за вартістю) показники експорту до Швеції з Росії. Так, шведська статистика демонструє, що у 2014 р. у Швецію з РФ було завезено на 68% більше товарів, ніж їх вивезено з Росії у Швецію: за даними шведської статистики - на 8,06 млрд дол., а за даними ФМС РФ - на 4,79 млрд.

У січні-серпні 2015 р. товарообіг між Швецією та Росією значно зменшився порівняно з аналогічним періодом 2014 р. - на 49,1% (за даними ФМС РФ). Експорт Швеції в РФ знизився на 46,9%, імпорт із РФ у Швецію - на 48,9.

Погіршення економічної ситуації в РФ і стану гаманців росіян змусило шведський банк "Нордеа", єдиний із чотирьох найбільших банків Швеції, що працював у Росії з приватними клієнтами, навесні 2015 р. припинити кредитування приватних осіб. На початку 2015 р. обсяг кредитного портфеля цього банку в Росії становив 6,2 млрд крон (близько 900 млн дол.), із них 300 млн крон припадало на частку приватних осіб. На початку квітня російський директор "Нордеа" Ігор Буланцев повідомив, що банк не тільки припиняє надання кредитів приватним особам, а й збирається скорочувати свою присутність у Росії, закривши в тому числі 16 офісів, які обслуговували "приватників". Але московський офіс банку продовжить корпоративне кредитування.

Відповідно до інформації держсекретаря Міністерства промисловості Швеції Оскара Стенстрема, у РФ на цей час працюють близько 400 шведських компаній. Перебуваючи в Москві 13–15 квітня 2015 р. і провівши зустрічі з представниками шведського й російського бізнесу, на яких обговорювалися питання торгівлі та інвестицій, О.Стенстрем зазначив: "Важливо підтримати шведські підприємства, які вже працюють у Росії в такий економічно та політично важкий час".

Проте, мабуть, складнощів зазнають не всі. От кілька прикладів цілком успішного перебування шведських компаній на російському ринку.

Наприкінці жовтня 2014 р. найбільший виробник комерційного транспорту "Група ГАЗ" і шведський виробник деталей кріплення Bulten відкрили на потужностях Горьківського автозаводу ТОВ "Бултен-Рус" - спільне підприємство з виробництва деталей кріплення. Як повідомило "РИА Новости", загальний обсяг інвестицій становить 12 млн євро. Продукцією компанії планується постачати весь російський автопром, а також іноземних автовиробників, які мають виробництво в РФ і СНД.

Меблевий концерн ІКЕА, для якого Росія є четвертим за величиною ринком, має намір вкласти близько 2 млрд євро в розвиток компанії в РФ. Як писала в січні 2015 р. газета "Дагенс Нюхетер", інвестиції включають будівництво нових універмагів, торговельних центрів і виробничих потужностей. Як заявила співробітник прес-служби ІКЕА Данієла Рогосіч, концерн планує подвоїти свій оборот у РФ до 2020 р. За її словами, фокус нових інвестицій припадає на московський регіон, але також ведеться підготовка й до будівництва нових магазинів у 25 російських містах. У Великому Новгороді планують побудувати фабрику з виробництва шаф і кухонних меблів. У Росії вже працюють 14 універмагів і п'ять виробничих комплексів ІКЕА, а в 2013 р. оборот концерну в РФ становив 1,78 млрд євро.

У вересні 2015 р. шведська компанія Auriant Mining, яка видобуває золото в Росії, підписала опціонну угоду з Aristus Holdings, структурою російського олігарха Романа Абрамовича. Як передав "Інтерфакс", у результаті Auriant одержала право до 1 січня 2016 р. викупити в Aristus 50% у п'яти золотих проектах на території Чукотки за 32,5 млн дол. У портфель активів компанії вже входять п'ять проектів, включаючи два золотодобувні підприємства та три пошукові геологорозвідувальні проекти.

Шведський телекомунікаційний концерн Ericsson у звіті за останній квартал 2014 р. зазначив, що продажі в Північній Європі та Центральній Азії зросли в основному за рахунок інвестицій в інфраструктуру в Росії, повідомляє російська редакція Шведського радіо. За підсумками 2014 р., продажі компанії збільшилися головним чином за рахунок впровадження широкосмугових мереж мобільного зв'язку в РФ із обсягом продажів 6,7 млрд крон (зростання на 20%).

Косметична компанія "Орифлейм" має в Росії найбільший ринок збуту, роблячи на ньому приблизно 30% від загального обсягу продажів. Як повідомлялося в річному звіті компанії, у четвертому кварталі 2014 р. вона збільшила продажі в Росії на 7%, попри складну економічну ситуацію в країні. При цьому компанія зазначила, що підвищуватиме ціни на продукцію з урахуванням інфляції для забезпечення рівня доходу та компенсації девальвації рубля, повідомило Шведське радіо. "Орифлейм" збільшила частку на ринках Москви і Санкт-Петербурга. Водночас продажі в Україні продовжують знижуватися от уже кілька років, а за підсумками 2014 р. "Орифлейм" втратила понад половину продажів у Східній Україні.

У лютому 2015 р. "Орифлейм" відкрила новий виробничий комплекс у підмосковному Ногінську. Інвестиції в проект становили 150 млн євро. У Ногінську вироблятимуть шампуні, дезодоранти, рідке мило, губну помаду та іншу косметику. "Російський ринок є та буде залишатися важливим для нашої компанії, - цитує ТАСС генерального директора компанії Магнуса Бреннстрема. - Запуск нового виробничого комплексу дасть можливість підсилити позицію компанії на ринку Росії та країн СНД".

Вплив санкцій

Як зазначають самі шведи, взаємні санкції ЄС і Росії, а також різке падіння рубля зачепили їх "по дотичній".

За повідомленнями Шведського радіо, компанії, які хочуть працювати з Росією, відчувають підвищене адміністративне навантаження, тому що в деяких випадках їм необхідно одержати спеціальний дозвіл на експорт зі Швеції в РФ, оформлення якого займає багато часу. У липні 2015 р. шведська Комерц-колегія інформувала, що від шведських компаній (що, як правило, працюють у гірничодобувній, будівельній, лісовій та інфраструктурній сферах) надійшло 89 запитів на оформлення дозволу на експорт у РФ.

Так, машинобудівна компанія Altas Copco повідомила, що санкції не справили сильного ефекту на її діяльність. "Це пов'язано з тим, що компанія не веде виробничої діяльності в Росії, а санкції, що стосуються нафтогазової галузі, впливають на компанію не прямо", - заявили в Altas Copco Шведському радіо.

Виробник обладнання для гірничодобувної промисловості Sandvik зазначив у звіті, що санкції та ослаблення рубля негативно позначилися на попиті на його продукцію в РФ, однак не навів точних даних.

Що ж до російського ембарго на європейські продукти харчування, то, як писала наприкінці липня 2015 р. газета Svenska Dagbladet, експорт до Росії шведських продуктів харчування, напоїв і тютюнових виробів скоротився на 45%. Але від себе додамо, що на продовольство припадає невелика частка у шведському експорті в РФ, хоча окремі компанії й зазнають значних втрат. Наприклад, виробник молочної продукції Arla заявляв, що з серпня 2014 р. втратив уже 1 млрд крон (приблизно 132,9 млн дол.). Однак ці цифри викликають великі сумніви, оскільки згідно з даними ФМС РФ навіть у досанкційному 2013 р. Швеція продала в РФ продукції товарної групи "молочні продукти, яйця, мед" лише на 8,475 млн дол. Можливо, падіння загального експорту своєї продукції компанія вирішила списати на російське ембарго.

Про проблеми європейських молочарів ми писали вже неодноразово. Їхні біди посилилися після скасування квот на виробництво "молочки", що діяли в ЄС упродовж 30 років. Крім того, як зазначив у коментарі шведському інформагентству ТТ Пале Бургстрем, голова галузевої організації LRF Mjolk - об'єднання молочних фермерів Союзу шведських сільських господарств, останні півтора року у світі спостерігається надвиробництво молока. Галузь переживає третю після 2008 р. гостру кризу, поглиблену російським ембарго.

Для шведських молочарів конкурувати зі своїми європейськими колегами особливо важко, оскільки у Швеції дуже суворі вимоги до утримання тварин, що підвищує вартість кінцевої продукції. За останній рік кількість молочних фермерських господарств скоротилася у Швеції на 200 одиниць.

У травні міністр регіонального розвитку Швеції Свен-Ерік Букт представив план підтримки шведських виробників молока з 87 пунктів. "Ми надамо державні кредитні гарантії на суму 500 млн крон. Фермери з початку майбутнього року одержуватимуть компенсації за підвищення держподатку на дизельне паливо з розрахунку 1,38 крони за літр", - повідомив міністр в інтерв'ю Ekot.

Загалом же шведський експорт продовольчих товарів впевнено зростає й досягнув торік 70 млрд крон, що на 7 млрд більше, ніж 2013-го. Отже, російське ембарго шведських виробників майже не зачепило. Швеція експортує продукти харчування в 162 країни світу. До шістки найбільших країн-імпортерів шведського продовольства входять Норвегія, Данія, Фінляндія, США, Німеччина та Франція.

Падіння доходів росіян позначилося на туристичному потоці з РФ у Швецію. У 2014 р. Швецію відвідало на 14% росіян менше, ніж роком раніше. Але загальний обсяг туризму в цій країні зріс. Оборот туристичного бізнесу 2014-го збільшився на 5% (13 млрд крон) порівняно з 2013 р.

Кремлівська колона

Серед парламентських політичних сил Швеції немає відверто проросійських партій. Щоправда, фракція правопопулістської Партії шведських демократів, яка одержала третій результат на парламентських виборах 2014 р., у листопаді минулого року проголосувала проти ратифікації Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Але в лютому 2015 р. під час дебатів у Риксдазі з питань зовнішньої політики представниця цієї партії Ю.Кронлід, відповідаючи на критику на адресу своєї політичної сили, яка, мовляв, розхитує основи Євросоюзу разом з іншими праворадикальними партіями, чим сприяє підступним діям Путіна, усіляко відхрещувалася від подібної політики. Депутат нагадала, що відповідно до партійної позиції вона особисто разом з усією шведською делегацією голосувала в ПАРЄ за підтримку резолюції щодо обмеження прав російської делегації.

За межами ж Риксдагу Москва знайшла симпатиків в особі неонацистських праворадикальних Партії шведів та "Шведського руху опору". У березні 2015 р. їхні представники взяли участь в "Міжнародному російському консервативному форумі" у Санкт-Петербурзі, організованому петербурзьким відділенням партії "Родина" та "Російським національним культурним центром - Народний дім". Як писала російська "Новая газета", цьому заходу набагато більше підійшла б назва "форум неонацистів". Був присутній на ньому й "міністр закордонних справ" "ДНР" Олександр Кофман. Мета форуму - знайти для російського режиму "союзників у Європі", які будуть "відстоювати традиційні цінності, просувати інтереси Росії та домагатися скасування санкцій". "У поточних умовах міжнародної блокади й тиску на Росію з боку США та країн Європи Росія має знайти союзників, створити всередині Європи союзний блок із політичних партій і рухів", - написали на своєму сайті організатори заходу.

Представники "Шведського руху опору", що приїхали на форум, гостювали в штаб-квартирі Російського імперського руху, яке активно агітує росіян боротися за "Новоросію". І сьогодні на сайті цієї організації вивішено заклик: "Движение "За Новороссию!", созданное по инициативе Русского имперского движения и партии "Родина", объявляет о наборе добровольцев в Санкт-Петербурге для борьбы с геноцидом русского народа на территории Киевской Руси. Мы приглашаем русских мужчин православного вероисповедания для совместной борьбы под имперским флагом в Новороссии".

Партія шведів у лютому 2015 р. увійшла в об'єднання націоналістичних і праворадикальних партій із країн Євросоюзу "Альянс за мир і свободу", приєднавшись до угорського "Йоббіка", грецької "Золотої зорі", болгарської "Атаки", Британської національної партії та інших подібних поборників "миру і свободи". Лідер Партії шведів Стефан Якобссон із захватом відгукувався про російських правих і прийняті репресивні закони відносно ЛГБТ: "Такі тенденції сприймаються нами, як яскрава пляма в цьому темному світі".

Партія шведів спочатку позитивно поставилася до революційних подій у нашій країні, однак восени 2014 р. її позиція змінилася, оскільки, на переконання шведських ультраправих, українські політичні партії контролюються "єврейськими інтересами" США, НАТО і ЄС. Але це лише думка маргіналів. У травні 2015-го Партія шведів оголосила про саморозпуск, а Москва втратила у Швеції одну з і так нечисленних лояльних до неї політсил. Російським ходокам та їхнім ідеям тепер ще складніше проникати за надійну Стіну Півночі.

У той час як в Євросоюзі вже повним ходом тривають дискусії про подальшу долю антиросійських санкцій, Швеція залишається стійким бастіоном, що захищає не тільки єдність ЄС, а і його основні цінності.