Румунія: "Справжній друг пізнається в біді"

Прем'єр-міністр Румунії Віктор Понта, перебуваючи на початку жовтня 2014 р. в Києві, зазначив: "Якщо досі мене хтось запитував, якими є відносини Румунії і України, я відповідав: "Ми всього лише сусіди". Починаючи від сьогодні, ми - ще й друзі, а не лише сусіди".

Після парламентських виборів в Україні президент Румунії Траян Бесеску, коментуючи результати, що їх отримали проєвропейські сили, наголосив: "Румунія буде лояльним партнером України на цьому надзвичайно складному шляху, бо він є єдино правильним вибором".

"Лояльний партнер" і "друг, а не лише сусід" - приблизно такими є синтагми, які доводять наявність безпрецедентної політичної відкритості Румунії до України. Саме на цих намірах маємо розбудовувати практичні проекти і перезавантажувати двосторонні відносини, які багато років були пронизані мілкими темами, взаємними побоюваннями і підозрами.

Ми, Румунський центр європейських політик і український Інститут світової політики (IWP), організували Громадський румунсько-український форум. У часі це збіглося з насильницькими подіями, які відбулися на Майдані. Було символічно, що люди протестували в центрі Києва, а ми всього в кількох кілометрах дискутували про те, як саме можуть співробітничати Бухарест і Київ задля європейської долі України. І все це відбувалося тоді, коли Янукович іще був при владі і коли почали стріляти. Ми організували цей форум тому, що віримо в європейську долю України, незалежно від тимчасових рішень деяких лідерів. Тим більше, після того, як Україна стала жертвою неприпустимої агресії, після того, як люди вільно обрали європейський шлях, і передумови для нових відносин з Румунією стали реальністю.

Після відвідання Києва ми запропонували громадськості Румунії доповідь з кількома принципами перегляду двосторонніх відносин. Ми зібрали групу експертів і колишніх румунських офіційних осіб (зокрема й трьох міністрів закордонних справ) і провели груповий експеримент, запропонувавши програму відновлення відносин. Нижче я викладу кілька загальних принципів. Тих, кого ця тема цікавить ширше, відсилаю на сайт Румунського центру європейських політик (www.crpe.ro).

Перебуваючи в Києві, ми обговорювали й гострі проблеми. Бо нас - тих, хто з Румунії слідкував за дискусіями, що відбувалися в Україні, - шокували заяви деяких українських політиків і статті в ЗМІ про те, що Румунія є найбільшою стратегічною загрозою для України. І це відбувалося в умовах, коли Україна була недостатньо представлена в румунському інформаційному полі: перебуваючи під впливом західного вектора, інтеграції в ЄС і НАТО, румуни ігнорували найбільшого східного сусіда, а саме - Україну. Тобто на момент, коли в Києві говорили про румунську небезпеку, у Бухаресті Україну ігнорували.

Гадаю, що тепер уже й багатьом українцям зрозуміло, що Румунія просто стала суб'єктом, яким було легко маніпулювати. Друзі Росії в Україні прагнули зробити нас ворогами, переконати українців, що Румунія має територіальні претензії до України, наводнює її своїми паспортами тощо. Це неправда. Румунія - лояльний сусід і хоче стати справжнім другом. Вступ до ЄС і НАТО означає, що Румунія закрила тему територіальних претензій, і це питання більше не фігурує на порядку денному. Єдине, чого бажає Румунія, це поважання прав румунської меншини в Україні, а цього можна досягти лише налагодженням серйозних відносин з Києвом, бо в один спосіб обговорюють гострі проблеми з другом, а в інший - зі знервованим сусідом.

Водночас у Бухаресті важко зрозуміти, наприклад, багаторічний спротив українських політиків розміщенню в Румунії деяких елементів американського протиракетного щита. Чому ці політики стали захисниками точки зору Росії? Адже очевидно, що гонки озброєнь між Румунією і Україною не існувало. Як очевидно й те, що протиракетний щит означає для Румунії лише конкретну американську військову присутність на її території - як гарантію того, що в разі агресії Америка втрутиться. Якщо міркувати теоретично - хто може напасти на Румунію? Гадаю, ми погодимося, що йдеться про ті самі сили, які напали на Україну. Хіба Київ не хотів би мати гарантій Америки, що означало б наявність американських наземних сил і американської зброї? Нам історично пощастило, що ми мали політичну еліту, рішуче налаштовану на вступ до НАТО, і сьогодні ми почуваємося більш захищеними.

Для Румунії європейський шлях України дуже важливий, бо ми прагнемо мати надійний і процвітаючий простір по сусідству з нами. А ще хочемо досягти нашої національної мети - мати поруч з нами в ЄС братів з Республіки Молдова. У згаданій вище доповіді зафіксовано, що румунська східна політика постраждала від молдовоцентризму. Ми вірили, що Молдова може "плавати" самостійно, відповідно до власних прагнень. А це не так. Траєкторія Молдови залежить від величезної гравітації України. Якщо Україна втратить Південний регіон, пресинг на Молдову стане нестерпним. Тому Румунія повинна провадити таку східну політику, яка забезпечила б належне значення Україні, подібно до того, як це робить Польща. Конкуренція між Румунією і Польщею (видима, скоріш за все, для дуже уважного спостерігача, оскільки на офіційному рівні між двома країнами було підписано документ про стратегічне партнерство) була поганою ідеєю президента Траяна Бесеску, який вважав, що поляки не рахуються з ним так, як він на те, на його думку, заслуговує. Сподіваюся, що новий румунський президент Клаус Йоханніс не матиме такого комплексу і наповнить партнерство з Польщею новим змістом, де Україна буде в центрі уваги.

З допомогою кращої комунікації ми повинні подолати проблеми, які мають тенденцію до захаращення порядку денного двостороннього діалогу. Наприклад, проблема з паспортами. Розуміємо роздратування України із цього приводу. Її досвід з російськими паспортами, за якими не забарилися й російські танки, зовсім свіжий і може змусити здригнутися будь-кого. Проте не розуміємо прямої паралелі: не кожен паспорт, отриманий за кордоном, іде "в пакеті" з танками. Румунія не мала і не має таких намірів. Політика щодо наших закордонних громадян не передбачає агресії. Значна частина молдован має румунське громадянство, і це лише зміцнює наші відносин - Румунія допомагає Молдові грошима і дипломатичною підтримкою в ЄС.

Дозвольте мені пояснити те, про що дуже рідко можна почути у зв'язку із цією темою в Києві: у сфері громадянства Румунія провадить ліберальну політику, яка ґрунтується на індивідуальних правах і яка абсолютно сумісна з європейським правом. Румунія надає людям громадянство не тому, що вони румуни. Вона поновлює в індивідуальних правах тих, хто був силоміць позбавлений цього права: румунське громадянство було ними втрачене внаслідок конфіскації відповідного права СРСР. Ці люди ніколи не відмовлялися від румунського громадянства. Вони або їхні родичі є румунськими громадянами, які тепер отримують документи, що засвідчують цей факт (до речі, закон говорить саме про поновлення громадянства, а не про надання громадянства тим особам, які його ніколи не мали, що передбачає зовсім іншу процедуру). Тобто будь-хто, хто мав румунське громадянство до 1945 р., може його поновити незалежно від етнічного походження. До речі, багато росіян і українців з Республіки Молдова поновлюють румунське громадянство, оскільки їхні батьки проживали в міжвоєнній Румунії (румунські націоналісти критикують владу за надання громадянства росіянам, але порядок є порядок). І, навпаки, румуни, які проживають у Сербії, але ніколи не проживали на територіях, що входили до складу Румунії, не мають права на громадянство, і це їх ображає. Повторюся, йдеться про процедуру, пов'язану з індивідуальним правом, а не з етнічним походженням. Навіть якби Румунія й хотіла би по-різному чинити щодо Молдови і України - це було б неможливо, і Конституційний суд відхилив би відповідну зміну до закону: ми не можемо дискримінувати у процесі надання індивідуального права за ознакою місця проживання відповідної особи. От і маємо гостру проблему: Україна з підозрою ставиться до надання румунського громадянства, тоді як Румунія не може змінити чинну процедуру. Вважаю, що лише шляхом діалогу ми можемо порозумітися.

Румунська сторона повинна визначитися, щодо яких досьє у двосторонніх відносинах наполягати, а щодо яких - ні. Вважаю, що проблема румунської меншини важлива, але має розглядатися в європейських рамках. Також не реально, гадаю, очікувати, що ми повернемо собі борг, пов'язаний з Криворізьким комбінатом, - проблема, яка протягом 20 років стоїть на порядку денному без жодної еволюції. На мою думку, ці проблеми треба заморозити і повернутися до них тоді, коли матимемо справжнє партнерство з Україною. Тобто треба перейти від гарних передумов і коректних намірів до справ. Наприклад, Румунія повинна б стати ланкою європейського рішення щодо забезпечення України енергією. Природний газ, що його видобуватиме на шельфі Чорного моря румунсько-австрійська компанія Petrom, може збуватись і на ринку України. Румунія управляє проектом транскордонного співробітництва Румунія-Україна (фінансується ЄС). Матимемо близько 70 млн євро для поліпшення прикордонної інфраструктури - важливий шанс. Населення румунського міста Сігет чекає на міст, який полегшить експорт в Україну. Як, до речі, й з України. Надто тривалий час ми розглядали кордон між нами лише крізь призму безпеки й закритості, а треба - крізь призму торгівлі й відкритості. Нещодавнє підписання угоди про місцевий прикордонний рух має стати першим кроком у цьому напрямку.

Дружба налагоджується важко, а втрачається легко. Прем'єр-міністр Румунії Віктор Понта має рацію: ми повинні бути більше ніж сусідами, ми повинні бути друзями. Румунське прислів'я каже: "Справжній друг пізнається в біді". Це я казав у Києві, коли був там у період Євромайдану. Дехто тоді не радив нам їхати, але ми подумали, що друзі з українських НУО сприйняли б нашу відмову від поїздки як знак того, що ми їх покинули. І, оскільки справжня дружба пізнається в біді, сподіваюся, що наші країни вийдуть друзями з нинішніх переломних часів, які переживає Україна.

Нині ви маєте нагоду бачити, хто ваші вороги. Але матимете й можливість побачити, хто ваші друзі. Можете розраховувати на нас.

Про автора. Крістіан Гіня – директор Румунського Центру Європейських Політик (CRPE). Очолюваний ним Центр є головною румунською організацією, яка займається європейськими політиками, імплементує проекти в сфері Східного партнерства, розвитку сільської місцевості та антикорупції. CRPE має філію в Кишиневі, РМ. Більше про це і про діяльність К.Гіня знайдете на англомовній версії сайту CRPE(//www.crpe.ro/eu/)/