РОЗВІДНИК ВІЗЬМЕТЬСЯ ЗА ТОРГІВЛЮ ЗБРОЄЮ?

Минулої середи Президент України підписав указ, відповідно до якого колишній начальник Головного розвідуправління СБУ генерал-лейтент Леонід Рожен був призначений першим заступником глави Ради національної безпеки й оборони України. Швидше за все, за посадою генерал Рожен буде також і главою Держкомітету з питань військово-технічного співробітництва й експортного контролю при Президенті України, що зробить його досить впливовою фігурою в сфері торгівлі зброєю. Так, у всякому разі, кажуть у РНБО України. Поки ж крісло глави Держкомітету після переходу генерала Володимира Радченка на посаду керівника СБУ офіційно вільне. Проте, схоже, де-факто питання вже вирішене, з огляду на те, що перше засідання цього органу після нового призначення, яке сталося минулого четверга, пройшло під головуванням саме генерала Рожена. Цілком очевидно, якщо Леонід Рожен головуватиме в президентському Держкомітеті й де-юре, це буде одне із найвдаліших кадрових рішень генерала Радченка.

Хоча цього тижня доводилося чути й інші припущення. Зокрема, про те, що Держкомітет із питань військово-технічного співробітництва й експортного контролю при Президентові України може бути ліквідований. Ліквідація цієї структури означала б, що, так чи інакше, сектор специфічної торгівлі безроздільно дістався Володимиру Горбуліну, який нині обіймає посаду голови Держкомісії з питань оборонно-промислового комплексу, діяльність якої вже почали відчувати чимало КБ і оборонних підприємств.

Нова кадрова політика
чи нова гра?

Напевно, це призначення виявилося несподіваним для багатьох, проте воно досить логічне. І ось чому. По-перше, коли першим заступником секретаря РНБОУ 1998 року став Володимир Радченко, його головним функціональним обов’язком, як тоді пояснили журналістам, була координація діяльності національних спецслужб у рамках Комітету з питань розвідки при Президентові України. Швидше за все, після того як Комітет раптово припинив своє існування, цю функцію продовжував виконувати Володимир Іванович. Тільки, мабуть, уже не як офіційний координатор, а як менеджер здатний делікатно впливати на взаємодію українських розвідок. Отже, у цьому сенсі кадрової помилки не сталося. Адже Леонід Миколайович — кадровий розвідник, і деякі люди, які мають змогу судити про його роботу, вважають генерала досвідченим професіоналом.

По-друге, саме головування в президентському Держкомітеті робить посаду першого заступника секретаря Ради національної безпеки й оборони особливо привабливою: торгівля зброєю в Україні — далеко не остання справа, а за її межами — дуже переконливий інструмент реалізації зовнішньої політики. Не кажучи вже про валюту, яка надходить у країну від реалізації контрактів. Варто нагадати, що саме генерала Володимира Радченко, який із лютого 1999 року був головою цього комітету, вважали куратором збройового бізнесу в державі. Адже президентському комітету підпорядковані як головний державний спецекспортер зброї — держкомпанія «Укрспецекспорт», так і Держслужба експортного контролю, яка видає ліцензії на торгівлю зброєю.

Без сумніву, Леонід Рожен досить добре знає кухню збройової торгівлі. Протягом кількох років до призначення начальником розвідки СБУ він обіймав посаду директора зовнішньоторговельної фірми «Прогрес». Остання в часи керівництва Леоніда Миколайовича забезпечувала виконання Україною найбільшого збройового контракту — поставки Пакистану 320 сучасних танків Т-80УД на суму близько 600 млн. дол. Схоже, що саме переконливе керівництво й успішне виконання контракту за умов протистояння Росії разом із виробником танків — Харківським заводом ім. Малишева — забезпечило його просування по службі, а трохи пізніше й отримання генеральських погон. Визнаний факт: коли він керував «Прогресом», обсяги продажу зброї цією фірмою приблизно дорівнювали обсягам всіх інших чотирьох посередників, які працювали під крилом «Укрспецекспорту». Щоправда, об’єктивно танковий контракт, який «Прогрес» уклав улітку 1996 року, займав левову частку всього збройового бізнесу. Сьогодні, після завершення контракту, частки всіх посередників приблизно рівні. Швидше за все, це пояснює і ще одну подробицю, пов’язану з призначенням. Йдеться про те, що ще одним кандидатом на цю посаду був генерал-лейтенант СБУ, заступник секретаря РНБОУ Олександр Бєлов. Як стверджують знаючі люди, в усьому іншому, крім збройового бізнесу, шанси двох генералів бути призначеними на цю посаду були рівними.

Однак реально торговельні угоди навряд чи будуть можливі без хороших стосунків із військовими в особі Міноборони і промисловцями в особі Держкомісії з питань оборонно-промислового комплексу (а до її появи влітку минулого року — в особі Держкомпромполітики). Для цього потрібний універсальний і дуже авторитетний посередник. Судячи з досить вражаючих результатів збройової торгівлі України протягом двох останніх років, ця нелегка і багато в чому невдячна роль нинішньому главі СБУ вдалася. Коли ж Президенту знадобився професіоналізм Радченка на іншому фронті, виникла гостра необхідність у людині, яка має як мінімум чотири специфічні якості. Вона має бути професіоналом, знайомим із роботою спецслужб, розбиратися в збройовому бізнесі, бути досить близьким до глави СБУ, і нарешті, влаштовувати Євгена Марчука, Володимира Горбуліна, Олександра Кузьмука і, звичайно, Президента. Це в тому випадку, якби В.Радченко прагнув би зберегти за собою контроль за торгівлею зброєю. Як видно з призначення, контроль він зберіг. Кажуть, що торік колишній глава СБУ генерал Леонід Деркач відправив Леоніда Рожена у відставку з посади начальника розвідки саме через зв’язки з В.Радченком. Відставку генерала мотивували виключно станом здоров’я головного розвідника СБУ. А на посаду керівника розвідки був призначений генерал Олександр Черевань, який до призначення, як говорили на Володимирській, практично не стикався з розвідувальними структурами. Таким чином, врешті-решт призначення означає делегування повноважень із боку В.Радченка.

З ким підемо
в бізнес-похід?

Тепер реально президентський Держкомітет буде мостом, який поширює вплив глави СБУ на збройовий бізнес. З іншого боку, кому як не спецслужбам займатися торгівлею зброї та контролювати її. У світі важко знайти державу, де було б інакше. Напевно, незайве буде пригадати, що вплив глави СБУ на цей бізнес був достатнім навіть у той період, коли його очевидним куратором був Володимир Горбулін. Адже тим самим «Укрспецекспортом» керував відряджений представник СБУ Андрій Кукін, а розвідка СБУ в особі генерала Олександра Скибинецького була присутня більш ніж...

Втім, судячи з торішнього інтерв’ю одному українському журналові заступника начальника ГУР Міноборони генерала Володимира Толубка, військова розвідка теж просувається в цьому напрямі й навіть має спеціальний підрозділ, відповідальний за ВТС.

Схоже, що саме торгівля зброєю може стати тієї зоною, де традиційна конкуренція між спецслужбами в Україні може перерости у взаємодію (чи неймовірно загострити протистояння.) Це, до слова, підтверджує й такий факт, як відкриття військового аташату в Пакистані — країні, яка від часів укладення танкового контракту завжди була вотчиною СБУ. А після прийняття Закону про розвідоргани, важливість якого вже усвідомила більша частина народних обранців, про співробітництво національних розвідок у багатьох сферах, мабуть, можна буде говорити серйозно. До речі, у країні дуже відчутні ознаки поновлення роботи Комітету з питань розвідки. Чи народження нової структури, дуже схожої на нього.

Попри те, що висловлювалися думки про можливість перерозподілу впливу на збройовий бізнес, швидше за все, усе залишиться на своїх місцях. У цьому, приміром, упевнений глава Держкомісії з питань оборонно-промислового комплексу В.Горбулін.

Проте з огляду на те, що система збройової торгівлі не може завмерти, ця кадрова перестановка — перша в ланцюзі, який зв’язує чутливу торгівлю і спецслужби, які беруть участь у її реалізації.