«РОЗУМНІ ВСІХ КРАЇН, ОБ’ЄДНУЙТЕСЯ!»

Після фактично безрезультатного завершення ялтинського саміту лідерів України, Росії, Білорусі й Казахстану в рамках ЄЕП у травні президент РФ Володимир Путін вирішив випробувати свіжі інтеграційні ідеї на Євразійському економічному співтоваристві. Об’єднанні, котрому тепер його учасники (а це Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизія і Таджикистан) схильні відводити роль головної інтегруючої структури на території кволого й недієздатного СНД. А деякі навіть вважають ЄврАзЕС прообразом і «діючою моделлю» нового «Євразійського союзу держав», до речі, як їм бачиться, конкурента Євросоюзу. Утім, саміт співтовариства в Астані 18 червня поки що продемонстрував: між членами ЄврАзЕС протиріч не менше, ніж усередині інших структур, створених останніми роками колишніми республіками СРСР.

Інтеграція з новими ідеями

Засідання міждержавної ради ЄврАзЕС цього разу проходило в Астані, що передбачало певну східну (конкретніше, казахську) специфіку. Саміт приурочили до 10-річчя проголошення Нурсултаном Назарбаєвим ідеї створення Євразійського союзу, яку він озвучив 1994 року під час виступу в Московському державному університеті. І хоча ЄврАзЕС поки ще не тягне на союз, сам господар форуму нагадав прибулим до нього в гості Володимиру Путіну, Олександру Лукашенку, Емомалі Рахмонову й Аскару Акаєву, що саме йому належить теза про «здоровий прагматизм, заснованій на економічній доцільності», котра відкрила дорогу спочатку до створення митного союзу, а потім і ЄврАзЕС. Прославлянню заслуг казахського лідера покликана була сприяти також конференція «Євразійська інтеграція: тенденції сучасного розвитку й виклики глобалізації» (вона в один день із самітом проходила в Євразійському університеті ім. Л.Гумільова). Славослів’я на адресу Нурсултана Абишевича досить безцеремонно перервав Володимир Путін, побачивши, що через чийсь недогляд у програмі конференції з’явилася така фраза: «Геополітичні інтереси зовнішніх сил стосовно євразійського простору (США, ЄС, Японія, Росія)». Виключення Росії із Євразії змусило Путіна порушити протокол і заявити, що в зал пробралися вороги казахського президента. Через мить Путін пояснив присутнім причини, через які всі зусилля з інтеграції пострадянського простору досі не досягали успіху. «Це великодержавний шовінізм. Це націоналізм. Це особисті амбіції тих, від кого залежать політичні рішення. І, нарешті, це просто дурість. Звичайна печерна дурість», — заявив Путін. Треба зауважити, Путіну не заперечували. Хоча пізніше президент Казахстану пояснив: злощасну програмку складали в МВС Казахстану, і куди вже їм, дурним, до ідей євразійства. Потім російський лідер кинув нове гасло: «Розумні всіх країн, об’єднуйтеся!», зазначаючи, що євразійські ідеї Льва Миколайовича Гумільова (а жодним чином не Назарбаєва) оволодівають масами.

Такий бурхливий початок саміту ЄврАзЕС позбавляв будь-яких надій на його успішне завершення. Проте тут варто зауважити добру підготовку до форуму, проведену Інтеграційним комітетом, котрий подав на розгляд лідерів низку цілком конкретних питань, а також кілька документів: Угода про співпрацю держав — членів ЄврАзЕС на ринку цінних паперів, Рішення про співробітництво в сфері банківського регулювання і нагляду в рамках ЄврАзЕС на 2005—2006 роки, договір про статус Основ законодавства ЄврАзЕС, порядок їхньої розробки, ухвалення і реалізації. Першими документами передбачається вільне перетікання капіталів, останній після ратифікації стане відправною точкою процесу уніфікації національних законодавств п’яти країн.

Проте більшість спостерігачів відзначили заяву Путіна про те, що необхідно відновлювати зв’язки між державами СНД, втрачені після розпаду СРСР. Відновлювати, уточнив Путін, «на цілком новій основі, яка враховує сучасні тенденції розвитку в світі». Частина відповідей на те, як це зробити, міститься в документі під назвою «Пріоритетні напрями розвитку ЄврАзЕС на 2003—2006 і наступні роки». Його затверджено всіма п’ятьма лідерами, і там визначено та систематизовано три етапи розвитку інтеграції: удосконалення функціонування зони вільної торгівлі чи режиму вільної торгівлі в рамках ЄврАзЕС; створення до 2005—2006 рр. митного союзу; заснування єдиного економічного простору. Іншими словами, мета ЄврАзЕС — це утворення ЄЕП, проте не слід плутати цей євроазійський ЄЕП із іншим...

ЄЕП від ЄЕПу різниться

Якщо ЄЕП для ЄврАзЕС — це кінцева мета, для України в ЄЕП «чотирьох» найперше завдання — зона вільної торгівлі. Саміту ЄврАзЕС передував міжнародний економічний форум у Санкт-Петербурзі, де своє бачення інтеграції на просторах колишнього СРСР виклав український прем’єр Віктор Янукович. Концептуально (можна навіть сказати, він вступив у полеміку з Путіним) заявивши: головний стримуючий чинник інтеграції — бідність, і саме з нею необхідно боротися в рамках СНД і ЄЕП.

Як сказав Янукович, першим на цьому шляху має стати створення зони вільної торгівлі без вилучень. «Цей крок дозволить нам надалі рухатися в плані вступу й Росії, і України до СОТ в плані міжрегіональної інтеграції». Далі прем’єр, ніби випереджаючи дискусію про євразійство в Астані, сказав: розширення співпраці в межах СНД, і особливо формування ЄЕП, цілком відповідає сучасним тенденціям глобалізації.

Утім, через три дні на засіданні в Астані учасники казахського саміту були схильні трактувати проект ЄЕП «чотирьох» лише як одну з форм інтеграції, котра, утім, не краща й не гірша за інші, того ж таки ЄврАзЕС, приміром. Проте раніше особливу думку висловив віце-прем’єр Казахстану Сауат Минбаєв. Він не виключає об’єднання учасників Єдиного економічного простору (ЄЕП) Росії, Білорусі, Казахстану й України з Євразійським економічним співтовариством (ЄврАзЕС), куди входить Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія і Таджикистан. Він також підкреслив, що ЄврАзЕС — це «розв’язання наболілих сьогоднішніх або доступних для огляду в недалекій перспективі проблем», а ЄЕП — це «спроба системно усвідомити ситуацію і визначити, як далі рухатись». ЄЕП «намалював» певну теоретичну модель, як і в якому напрямі має рухатися інтеграція. «Робота не в ЄврАзЕС, а саме в рамках ЄЕП змусила нас підняти правову базу, якою послуговується, приміром, Європейський Союз», — сказав віце-прем’єр Казахстану. Проте на саміті в Астані стало відомо — саме експерти ЄврАзЕС одержали замовлення від Групи високого рівня ЄЕП на розробку більшості документів для формування Єдиного економічного простору. За словами генерального секретаря ЄврАзЕС Григорія Рапоти, це не означає, що «секретаріат ЄврАзЕС став секретаріатом ЄЕП. Проте він підкреслив: «У цих структур одна технологія пересування етапами: спочатку створення зони вільної торгівлі, Митного союзу, єдиного економічного простору, потім формування узгодженої інвестиційної і бюджетної політики». У ЄврАзЕС цих етапів дотримуються жорсткіше, тоді як в ЄЕП визнають право держав приєднуватися до угод у міру готовності.

Цікавий і такий факт. Відразу після завершення саміту в Астані вже 19 червня Володимир Путін провів ще одну робочу зустріч із Нурсултаном Назарбаєвим в Алма-Аті саме з питань створення ЄЕП з Україною. Російський лідер також повідомив про свій намір обговорити тему з Леонідом Кучмою. Очевидно, він мав на увазі 27 червня. Коли в селі Синьківка Чернігівської області на стику кордонів України, Росії і Білорусі три президенти країн—учасниць СНД і ЄЕП, Леонід Кучма, Володимир Путін і Олександр Лукашенко візьмуть участь у міжнародному фестивалі «Дружба-2004».

Проте зауважимо: ані в Казахстані, ані вже після повернення додому Путін жодним словом не обмовився про те, чи готова Москва розпочати будівництво ЄЕП саме з зони вільної торгівлі, як того домагається Київ. Про нібито отримання такої згоди від російських керівників заявив Віктор Янукович після повернення з Росії 16 червня.

Про це, певне, і слід запитати Володимира Путіна в Синьківці передусім, хоча він, перебуваючи під враженням власного перформансу для «євразійців» у Астані, можливо, готується розіграти таку комедію в українській глибинці і для «братів-слов’ян».