Російсько-німецький nur geschäft*, або Технологія обходу санкцій

Гадаємо, що на тлі періодичних дискусій у ЄС продовжувати чи не продовжувати режим санкцій проти РФ, у багатьох виникало запитання - а наскільки цей режим ефективний? От ціни на нафту ефективно впливають на економіку агресора. А євросанкції? Чи не винайдено за час їх дії обхідних шляхів? Чи не скидаються ці санкції на швейцарський сир з великими дірками?

У будь-якій війні потрібно мати союзника, а краще - кількох. Причому це можуть бути не тільки держави, а й потужні корпорації - як національні, так і транснаціональні, об'єднання промисловців, політичні партії, неурядові організації. Для війни гібридного типу проти Європи в цілому й України зокрема Росія заздалегідь "вирощувала" таких союзників. Достатньо пригадати п'ятірку європейських компаній, що заявили про свій намір стати спільниками "Газпрому" в реалізації проекту "Північний потік-2". Зовсім не дивно, що ці компанії походять саме з тих країн, з яких найчастіше лунають заклики переглянути режим санкцій щодо порушника міжнародного права, - ФРН, Австрії, Франції.

Одну з базових технологій обходу санкцій опишемо на німецькому прикладі, зокрема концерну Siemens, на діяльність якого в Росії слушно звернули увагу експерти DT.UA в німецькому розділі проекту "Викрадення Європи".

У середині літа нинішнього року в засобах масової інформації почалось обговорення можливих поставок газових турбін виробництва Siemens з метою збільшити потужності для виробництва електроенергії на анексованій Росією території Автономної Республіки Крим. Офіційні представники німецького концерну спростували цю інформацію, обмежившись стандартною фразою про "поважання рішень щодо санкцій і подальше дотримання санкційних положень". Та погляньмо уважніше на реальний стан речей.

Підмурівки російсько-німецького співробітництва у високотехнологічному секторі енергетичного машинобудування було закладено ще 8 років тому. 13 червня 2007 р., а потім 21 липня 2008-го між Siemens і пітерським підприємством "Силовые машины" були підписані договори про передачу німецьким концерном технологій і прав на виробництво газотурбінних установок (ГТУ) SGT5-2000E та SGT5-4000F на 20-річний період - до кінця 2027-го і 2028 р. відповідно. Наприкінці ж 2008-го. було підписано першу стратегічну угоду про співробітництво і партнерство між новоствореним "Ростехом" і Siemens. І це невдовзі після агресивних дій Росії проти Грузії! (Державну корпорацію (ДК) "Ростех" створено 23 листопада 2007 р. відповідним федеральним законом №270-ФЗ для сприяння розробці, виробництву та експорту високотехнологічної промислової продукції. "Ростех" виступає фактично монополістом на ринку Росії у сфері технологій оборонно-промислового комплексу (ОПК) і товарів подвійного призначення, підконтрольний державним органам і призначений для сприяння державній політиці розвитку та модернізації промисловості. Організаційно мегакорпорація складається з таких гігантів, як концерн "Калашников", холдинг "Вертолеты России", "Объединенная двигателестроительная корпорация" та інші. Словом, такий собі "монстр" у сфері ОПК та високих технологій, на кшталт "Газпрому", "Роснефти" чи, свого часу, РАО "ЕЭС России" в енергетичній сфері.)

І "Ростех", і Siemens нерівно дихали в бік "Силовых машин", які на той час фактично були частиною імперії Чубайса та "чубайсенят" - РАО "ЕЭС России". Але переможцем приватизаційного конкурсу став близький до В.Путіна мільярдер Олексій Мордашов, якому згодом продав свій блокуючий пакет "Силовых машин" і Siemens. Нині 100% ВАТ "Силовые машины" належать кіпрській Highstat limited. Згідно з річним звітом "Єдиним акціонером ВАТ "Силовые машины" є компанія HIGHSTAT LIMITED. Кінцевий бенефіціар компанії HIGHSTAT LIMITED - Олексій Мордашов". Він, окрім "Северстали", з 2011 р. володіє значним пакетом акцій німецького туристичного оператора Tui AG. У Мордашова переконані, що після періоду стагнації в економіці, в Європу хлине потік туристів з країн третього світу, на чому можна непогано заробити. Інша цікава подробиця - Мордашов позбувся своїх металургійних активів у США і пообіцяв Путіну більше не робити "нерозумних інвестицій". Натомість говорить про перспективу "Силовых машин" у співпраці з німецьким партнером.

2009 р. навколо дочірнього підприємства концерну Siemens у Росії спалахнув скандал у зв'язку з корупційною діяльністю, підкупом чиновників на різних рівнях для перемоги в тендерах, у зв'язку з чим компанію на чотири роки позбавили можливості брати участь у тендерах. Deutsche Welle зазначає, що загальна сума "чорних" кас концерну Siemens у період з 2000 по 2009 р. оцінюється майже в 1,3 млрд євро. Тобто німці за понад 160-річну історію ведення бізнесу в Росії чітко зрозуміли основні правила успіху, серед яких підкуп чиновників не останній за значимістю. Російсько-німецькі бізнес-відносини базуються на принципі так званого прагматизму, за яким зазвичай приховуються виплати комісійних, "відкати" й елегантно замаскована корупція. "Ефект Шрьодера", фактично, є проявом особливості російсько-німецьких відносин на перехресті великого бізнесу і політики.

Далі ще цікавіше… В грудні 2011 р., після чергової невдалої спроби німецького концерну заволодіти контрольним пакетом акцій ВАТ "Силовые машины", ці дві компанії створили спільне підприємство - "Сименс - технологии газовых турбин" ("СТГТ") з частками 65% Siemens і 35% ВАТ "Силовые машины". Win-Win - ось основна стратегія німецького політикуму та бізнесу. Тому уже 18 червня 2015 р. було введено в експлуатацію завод у промисловій зоні "Горєлово", що неподалік Санкт-Петербурга, зі складання та обслуговування газотурбінних установок (ГТУ), зокрема SGT5-2000E й SGT5-4000F. У Звіті ВАТ "Силовые машины" за 2014 р. зазначено: "Розвиток газотурбінного бізнесу ВАТ "Силовые машины" ведеться у тісному партнерстві з компанією Siemens. Російсько-німецьке спільне підприємство займається науково-дослідною розробкою нових газових турбін, локалізацією виробництва в Росії, збиранням, продажем, управлінням проектами та сервісним обслуговуванням газових турбін".

ДК "Ростех" намагалася в 2014 р. отримати контроль над "Силовыми машинами", однак Мордашову, завдяки зв'язкам на самій вершині російського владного олімпу, вдалося зберегти статус-кво.

Саме газотурбінні установки Siemens, насамперед SGT5-2000E, і можуть стати базовими для вирішення питання виробництва електроенергії на Кримському півострові. ГТУ Siemens SGT5-2000E зарекомендувала себе як надійний агрегат для генеруючих потужностей. Її широко використовують на електростанціях простого і комбінованого циклу. Потужність ГТУ у комбінованому циклі становить 253 МВт в одновальному варіанті та 512 МВт у двовальному. ККД досягає 52,5 і 53,1% відповідно. Має добру стійкість, довговічна. Додатковою перевагою ГТУ є широкий діапазон палива для її роботи - від природного газу до важких нафтопродуктів і сирої нафти. Звісно ж, газ є найкращим варіантом.

Згідно з "Інформацією про розвиток та сучасний стан паливно-енергетичного комплексу Республіки Крим за 2014 рік", першорядну увагу окупаційна влада приділяє енергозабезпеченню великих міст Кримського півострова, насамперед Сімферополя і Севастополя. Тому здійснюються заходи щодо підвищення обсягів видобутку газу так званим ГУП РК "Черноморнефтегаз" (колишня дочірня компанія НАК "Нафтогаз України" "Чорноморнафтогаз") на Одеському, Архангельському газових родовищах та Штормовому газоконденсатному родовищі. Саме газ і має стати основним ресурсом для виробництва електроенергії на півострові. Паралельно передбачається прокладання двох ниток газопроводу з території Росії через Керченську протоку, в чому зацікавлений як "Газпром", так і "Силовые машины" з Siemens, оскільки висока імовірність того, що саме їхнє газотурбінне устаткування замовить російський газовий монополіст.

Для розбудови інфраструктури "Кримського федерального округу", застосовуються стандартні тендерні процедури, де переможець призначається заздалегідь. І, звісно, не в Криму, і не так званою кримською владою. Влітку 2014 р. інжинірингову компанію "Технопромэкспорт", яка входить до структури вже відомої ДК "Ростех", було обрано головним підрядником для будівництва нових енергоблоків ТЕС у Сімферополі і Севастополі.

Згідно з планом закупівлі компанії "Технопромэкспорт" на 2015 рік суму майже в 4,2 млрд рублів (близько 62 млн дол.) передбачено на оплату поставок парогазових установок (ПГУ) у комплекті з генераторами і допоміжним обладнанням до Криму. Кінцевими пунктами призначення устаткування є саме Сімферополь і Севастополь. Це випливає з тексту розпорядження уряду РФ №2004-р від 8 жовтня 2015 р. на виконання постанови уряду РФ №803 від 14 серпня 2014 р.

Тендер на поставку турбін, генераторів та допоміжного обладнання для чотирьох ПГУ по 235 МВт (якраз відповідає паспортній потужності ПГУ Siemens SGT5-2000E) "Технопромэкспорт" оголосив у серпні 2015 р. Як місце призначення поставок у документах було вказано не Крим, а Тамань, де нібито збираються будувати потужну ТЕС. Згідно з липневою інформацією агентства Thomson Reuters, у відповідь на його запит до німецької компанії було отримано повідомлення: "У Siemens немає підстав сумніватися, що газові турбіни в рамках контракту будуть призначені для іншого регіону, а не для електростанції в Тамані".Звичайно ж, навіщо Siemens потрапляти в незручне становище і наражатися на штрафні санкції?

Навіть російські ЗМІ шукали відповідь на запитання - де саме планується будувати ТЕС на Тамані і хто інвестор? Ні про місце будівництва, ні про техніко-економічне обґрунтування проекту чи будь-які тендери й конкурси інформації не було. Єдине, що було відомо зі скупого повідомлення російського Міненерго, - це те, що ТЕС зведуть поблизу Керченської протоки, але про конкретне місце не йшлося. Для порівняння: розташована в тому ж таки Південному федеральному окрузі Сочинська ТЕС, що була введена в експлуатацію 2004 р., за три роки до цього була включена до спеціального переліку пріоритетних об'єктів капітального будівництва Федеральної енергетичної комісії РФ, вже маючи відповідне ТЕО, проект і кошторис.

Звісно, гіпотетично можна припустити, що на Тамані теж будуватимуть ТЕС, адже Південь Росії - енергодефіцитний регіон. Більше того, саме "кидання кабелів" через Керченську протоку дасть змогу передати частину електроенергії на Крим з Тамані. Таку "гіпотезу" можна було б прийняти, якби не два але. Перше - офіційними документами уряду РФ передбачено будівництво генеруючих потужностей тільки в Криму і Калінінградській області. Друге - кримські посіпаки Кремля видали його секрети. За повідомленнями ЗМІ: "Севастопольська ТЕС складатиметься з двох блоків. Перший блок потужністю 235 МВт планується ввести в експлуатацію у вересні 2017 року, другий - до березня 2018 року. Нова станція працюватиме на газових турбінах Siemens, виготовлених на спільному підприємстві в Санкт-Петербурзі. Вибір устаткування зумовлений режимом санкцій, який не дозволив застосовувати американські чи німецькі силові машини, які непогано себе зарекомендували на Олімпіаді в Сочі".

Отже, насправді нова ТЕС на Тамані - це віртуальний проміжний пункт матеріально-технічної комплектації додаткових генеруючих потужностей для Криму. Усе це для того, щоб вивести з-під санкційного удару німецьких друзів Путіна й Мордашова, за якими пильно стежить не тільки Муті (матінка - так називають німецьку канцлерку поза очі), а й компетентні органи США, що віднедавна взяли в залізні кліщі розслідування німецький Deutsche Bank за його афери в Росії в обхід санкцій. Судячи з усього, в Москві вважають, що у такий спосіб режим санкцій можна обійти, адже виробник ГТУ - спільне підприємство "СТГТ" з приватним, а не державним співзасновником (Мордашов) з російського боку, зареєстроване й розташоване на території РФ, у Північно-Західному федеральному окрузі, новобудова ТЕС - також на території РФ, у Південному федеральному окрузі, на Тамані. Ну а в разі її переміщення з віртуального пункту в реальний десь на територію іншого, "Кримського федерального округу" - це вже буде компетенція виключно замовника й підрядника ТЕС - знову ж таки російських компаній "Ростех" і "Технопромэкспорт", які до того ж мають "родинні" зв'язки - материнська і дочірня компанії. Прямо не тільки Siemens, а й навіть його СП "СТГТ" нічого не постачають ні до Криму, ні на Тамань. Замовником його продукції є інжинірингова компанія "Технопромэкспорт", прозорий тендер в якої виграло СП. Отака логіка.

Ну а тим часом, за повідомленнями російських ЗМІ, перші дві турбіни Siemens будуть зібрані до кінця 2015 р. на "СТГТ" у промзоні "Горєлово".

Очевидно, що за всім цим стоїть певна корпоративна стратегія німецької компанії. Її можна назвати стратегією Хамелеона. Варто пригадати, що 26 березня 2014 р., через 10 днів після "кримського референдуму", очільник Siemens Джо Кезер прибув до Москви й зустрівся з Владіміром Путіним. Після зустрічі він заявив, що "короткострокова турбулентність і нестабільність у відносинах Москви й Берліна не позначаться на довгострокових планах його концерну, і Siemens продовжить локалізацію своїх виробничих потужностей у Росії, а також роботу з російськими компаніями". Навіть відомий своєю проросійською орієнтацією віце-канцлер Зігмар Габріель засудив цей візит: "Не треба створювати враження, ніби Європа торгуватиме своїми цінностями і чіткими уявленнями про непорушність кордонів, наче мішком із перцем".Джо Кезер відповідно підкорегував свою поведінку і влітку 2015 р. не поїхав на традиційний економічний форум у Санкт-Петербурзі, висловившись у правильному політичному дусі: "Ми визнаємо примат політики. Ми дотримуємось цих правил, і я про це завжди чітко заявляв". Очевидно, що політкоректні заяви, які корелюються з позицією Муті, покликані замаскувати реальні дії компанії для збереження своїх позицій і доходів на російському ринку, чим і користається Кремль. А Siemens разом з іншими важковаговиками німецького бізнесу чекає, коли чергові вибори підведуть риску під "ерою Меркель" і приведуть до влади "своїх". Причому вони не просто чекають, а й активно працюють у цьому напрямку.

Слід звернути увагу на формальні й неформальні візити німецьких урядовців і парламентарів до Росії. Слідом за віце-канцлером З.Габріелем до Москви прибула делегація бундестагу на чолі з керівником комітету з питань економіки та енергетики Петером Рамзауером. Це спричинило скандал у Бундестазі, оскільки стало свідченням дворушництва німецької політики. Депутат Бундестагу від партії "Союз 90/Зелені" Дітер Янечек фактично поставив діагноз німецькій політиці стосовно РФ: "Частина федерального уряду намагається проводити стосовно Росії зовнішню політику, спрямовану на посилення економічних контактів і, у кінцевому підсумку, - скасування санкцій, які були запроваджені Європейським Союзом проти Росії після анексії Криму".Такому підходу він дав назву Nebenaußenpolitik - паралельна (додаткова, суміжна) зовнішня політика. Вона базується на сучасному принципі "бізнес як зазвичай" (нім. nur geschäft) або відомому з римських часів - "гроші не пахнуть"… Причому такий підхід підтримує не тільки корпоративний сектор, а й авторитетні "мозкові центри", такі як SWP - німецький Фонд науки та політики, який, до речі, є головним консультантом уряду ФРН з питань зовнішньої і міжнародної політики. Стверджується, що паралельна зовнішня політика - це нормально, а санкції є не тотальними, а стосуються лише окремих осіб та підприємств. Що ж тоді робити німецькому уряду, коли і бізнес, і "яйцеголові" консультанти говорять, що паралельна політика - це нормально? Зрозуміло, що російська сторона, активно беручи до уваги Nebenaußenpolitik, навряд чи дотримуватиметься Мінських домовленостей, бо знає, що реальний інтерес німецьких партнерів полягає не в примушуванні Росії дотримуватися положень Гельсінкського заключного акта НБСЄ 1975 р., не у відновленні територіальної цілісності України та виведенні російських окупаційних сил з Криму й Донбасу, а в отриманні таких бажаних для них грошових потоків з Росії в обмін на таку потрібну Кремлю високотехнологічну продукцію. Згідно з німецьким прислів'ям, усе має свій кінець, і тільки ковбаса має два. Німці придумали, як їсти "кримську ковбасу" російських замовлень з обох кінців - і німецького, і російського. Якщо неможливі прямі поставки устаткування і технологій Siemens - отже, потрібно зайти з російського боку і відхопити своє. Причому німці відтіснили цілу низку російських виробників аналогічної продукції - "Пермские моторы", Самарський НТК ім. Кузнєцова, "Рыбинские моторы", ЛМЗ. І кримськими замовленнями для Siemens тут не обійдеться. Адже на підході "Північний потік-2". І керівник Siemens уже побував у вересні в "Газпромі", щоб поговорити про перспективи, як це було й щодо перших двох ниток проекту, де чимало обладнання німецького виробника.

Ну а друг Путіна Мордашов, один з п'яти російських мільярдерів, що був цього року удостоєний державної нагороди - ордена Александра Невського, захопившись туристичним бізнесом у Європі, отримає унікальну можливість легально організовувати нові хвилі "гібридних тур-мігрантів" з країн третього світу, ймовірно, не тільки для того, щоб помилуватися Кельнським собором. "Туристичні технології" добре відпрацьовані під час подій на Сході України у 2014 р., відомих як "російська весна". Придбання пакета акцій німецького туроператора якраз уписується у приготування до використання технологій ведення гібридної війни, коли в потоці гостей до Європи легально прибудуть "туристи" зі спеціальною підготовкою і завданнями. Але для німців nur geschäft - понад усе, навіть Муті зі своїм моралізаторством відходить на задній план.

Стосовно України зауважимо: якщо президент і уряд і далі займатимуть споглядальну позицію, то європейські санкції залишаться лише на папері, а на ділі всі провідні компанії забезпечать обхідні схеми. Відтак не зайво подумати - чи варто Україні продовжувати співпрацю з Siemens, яка проводить щодо нас недружню політику і сприяє енергетичному закріпленню анексіоністських дій Росії. На цій компанії, з якою уряд України намагається налагодити стратегічне партнерство в оновленні парку локомотивів і трамваїв, світ клином не зійшовся. Є альтернативи. Наприклад, чеська "Шкода"…

Насамкінець. Показовим є випадок з китайським судном-кабелепрокладачем, яке забезпечило перекидання через Керченську протоку кабельних ліній для постачання електроенергії в Крим. Якби Україна здійснила відповідні дипломатичні демарші, а судно, яке ігнорує режим санкцій, отримало б протикорабельну ракету в борт, то, не сумніваємося, китайські й інші потенційні підрядники Кремля багато разів подумали б, перш ніж відважитися на ті чи інші дії в порушення санкцій, навіть якщо за це дають чималі гроші. Та й Україну поважали б. Приклад Туреччини дуже показовий щодо цього. Для "гібридних партнерів" потрібна "гібридна політика".