РОКОМ ПОЛЬЩІ — ПО СТЕРЕОТИПАХ

Рік Польщі в Україні може стати такою ж формальною акцією, яким був Рік Росії. Цього побоюються у Варшаві і не виключають у Києві. Не йдеться про те, що наш західний сусід підходить до цього заходу несерйозно чи безвідповідально. Радше, навпаки. Тільки цього місяця Київ, як мінімум, двічі давав привід деяким польським політикам замислитися: а чи справді зміцненню польсько-українського стратегічного партнерства він має намір присвятити два найближчих роки (готовність до цього Леонід Кучма висловив ще на початку 2003-го у відповідь на пропозицію Александра Квасьнєвського «обмінятися роками»). Але, може, зміцнювати польський вектор в українській столиці хочуть почати з першого квітня — дня офіційного «запуску» Року Польщі в Україні?

Інакше як, наприклад, пояснити відмову Л.Кучми зустрітися з А.Квасьнєвським минулого тижня? Мабуть, повністю поглинутий підготовкою до візиту Володимира Путіна, Леонід Данилович пропозицію А.Квасьнєвського відхилив. Хоч перед візитом у США польському президентові напевно було що обговорити з українським колегою.

Навряд чи задасть мажорний тон відкриттю польського року в Україні і можливе рішення Кабміну про реверсне використання нафтопроводу Одеса—Броди. Адже йдеться не просто про долю української труби, а про повноцінний польсько-український проект, який після підписання міжурядової угоди про добудову нафтопроводу до Плоцька введений у правове поле. Зрозуміло, що відмова від аверсу може спричинити не лише серйозні політичні та правові наслідки, а й підірвати довіру до України у багатьох польських партнерів. Це особливо важливо, коли врахувати, що деякі польські компанії мали намір «охрестити» рік Польщі в Україні інвестиційним проривом на український ринок. Причому в кулуарах кажуть про досить значні суми. За інформацією «ДТ», тільки одна польська компанія, що спеціалізується у сфері будівельної кераміки, роздумає про те, щоб інвестувати в нашу економіку від 30 до 50 млн. доларів.

Певний подив у Варшаві викликав і той факт, що практично до останнього дня не розголошувалося ім’я глави оргкомітету з підготовки та проведення цього заходу. Те, що зазначену місію Президент доручив віце-прем’єр-міністру Дмитру Табачнику, широкій громадськості стало відомо лише за два дні до візиту в Київ голови оргкомітету з польського боку, міністра культури Вольдемара Домбровськи, — з підписаного у вівторок Л. Кучмою указу «Про проведення Року Республіки Польща в Україні».

Для більшості ж польських чиновників рік Польщі в Україні де-факто вже почався. Причому як на рівні неурядових організацій (відбулися дві масштабні конференції у Варшаві та Києві), так і на парламентському (візит делегації польського сейму на чолі з Йозефом Олекси) та міністерському (Київ відвідав міністр культури РП, а наступного тижня до польської столиці вирушить Костянтин Грищенко).

Програма Року Польщі в Україні існує поки що, швидше, в начерках. Можливо, саме тому всі заходи, які пройдуть під цією вивіскою, зберігалися до вчорашнього візиту польського міністра під сімома печатками. Однак про серйозність підходу до цієї події в Польщі свідчить бодай той факт, що під час підготовки програми представники польського оргкомітету проводили своєрідні мозкові штурми з українськими експертами в різних сферах. Щоб краще зрозуміти «побажання самих українців». Цікаво, чи були такі консультації в ході підготовки Року Росії?..

За задумом польської сторони, домінуючим у спільній програмі має стати культурний блок. Як зауважив у розмові з «ДТ» один із організаторів Року РП в Україні, «хоч як парадоксально, але за роки трансформації українці стали менше знати про те, що відбувається в культурному житті Польщі, ніж за радянських часів». Напевно, тому «асортимент» польських пропозицій справді вражає — від художніх виставок до перекладів книжок польських авторів українською мовою. Планується навіть цикл лекцій у Києво-Могилянській академії, під час яких поляки планують розповісти, як Польща готувалася до вступу в ЄС.

План-мінімум польського уряду полягає в тому, щоб ця подія охопила якомога більшу кількість людей. Заходи розраховані на шість міст України — Київ, Львів, Харків, Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк. А щоб ті чи інші події були помічені, поляки мають намір «подавати» їх у рамках уже відомих українцям заходів (наприклад, польські фільми представляти на фестивалі «Молодість»). «Похід у низи» задуманий неспроста. Саме він, за словами організаторів, має виконати, по суті, головну місію Року Польщі — зруйнувати стереотипи як із боку українців щодо поляків, так і навпаки.«Необхідно зробити все для того, аби нинішнього року не лише українці більше дізналися про поляків, а й щоб поляки завдяки цьому рокові більше дізналися про українців, оскільки в польському суспільстві досі існує певна упередженість стосовно українців», — зауважив у коментарі «ДТ» директор Інституту євроатлантичного співробітництва Борис Тарасюк. Його слова, — по суті, частина дискусії, що спалахнула в зацікавлених колах: «Який рік усе ж таки важливіший — Польщі в Україні чи України в Польщі?». Більшість експертів схиляються до другого варіанта. «Українці значно швидше позбавляються стереотипів, ніж поляки. У Польщі щодо України є лише позитивні емоції, але немає позитивного образу», — зауважив посол Польщі в Україні Марек Зюлковскі, виступаючи на міжнародній конференції «Україна та Польща: стратегічне партнерство в новій Європі» (організатори — український Інститут євроатлантичного співробітництва і польський Центр міжнародних відносин).

Головний же месідж, який Варшава має намір донести до українців протягом цього року, зводиться до досить простої формули: «Польща — це європейська країна» (у польській столиці добре проаналізували заходи, запропоновані Москвою в рамках року Росії). «Ми хочемо показати не ту сентиментальну Польщу, яку українці пам’ятають за старими фільмами, а ту, якою вона стала за роки трансформації. І ми постійно наголошуватимемо на приналежності Польщі до Об’єднаної Європи», — зауважив у розмові з «ДТ» представник польського оргкомітету. Планується зробити з «польським» ухилом навіть День Європи, що відзначається в Україні з травня минулого року.

Багато культурних подій ітимуть «у пакеті» з економічними заходами. Судячи з програми, з якою ознайомилося «ДТ», вони стартуватимуть уже в лютому. Тематика найрізноманітніша: від «Світу упаковок» до «Вугільної промисловості» та форуму видавців. Задля справедливості слід зауважити, що, на відміну від культурної програми, економічна ексклюзивним продуктом не стане. Як розповіли нам інформовані джерела, ці заходи планувалися і без Року Польщі в Україні — просто тепер біля входу у павільйони можна буде побачити спеціальний логотип.

Польський оргкомітет побоюється можливих «провокацій» із боку українських поляків. «Вони чудово розуміють, що Рік Польщі не зробить їхнє життя кращим. Тому не виключено, що наші одноплемінники намагатимуться влаштувати свої заходи, але під гаслом Року Польщі», — по секрету поділився його представник. Польські експерти, у свою чергу, висловлюють побоювання, що в Рік Польщі в Україні знову повним ходом буде задіяно модель «дружби напоказ». Тоді як важливі питання — той-таки «Цвинтар орлят», транскордонне співробітництво — укотре будуть відсунуті на другий план.

І українські, і польські експерти впевнені, що Рік Польщі в Україні значно відрізнятиметься від свого попередника. І йдеться не про культурні заходи. Існує думка, що Рік Росії в Україні потрібен був Москві, швидше, для прикриття своїх справжніх намірів: росіяни просто намагалися впровадити в життя головний геополітичний винахід Анатолія Чубайса, іменований «ліберальною імперією». І мова, насамперед, про реалізацію російських бізнес-інтересів в Україні. «У Рік Росії в Україні нашу країну і далі продовжували пристібати до російських політичних та економічних інтересів. Українське ж керівництво продовжувало здавати головні базові інтереси країни, робити поступки Росії, і зрозуміло, що це призвело до певного розчарування в суспільстві. На цьому тлі Рік Польщі в Україні таїть у собі певні сподівання, пов’язані з розвитком глибших відносин із Польщею. Можна прогнозувати, що Рік Польщі в Україні й Рік України в Польщі не викличе таких негативних феноменів, як, наприклад, загроза територіальній цілісності нашої країни, — оскільки Польща, як і Росія, також є нашим сусідом. Очевидно, ми не будемо свідками спроб із польського боку отримати контроль над нашими стратегічними об’єктами, як це було з боку Росії в тому ж таки питанні газотранспортного консорціуму. Очевидно, що польська сторона не нав’язуватиме, якою мовою мусять розмовляти в Україні. Вже ці об’єктивні чинники свідчать про те, що у нас немає причин чекати якихось негативів. Що стосується позитивних моментів — поживемо-побачимо», — сказав Б.Тарасюк. Дипломат особливо підкреслив, що цього року «нам слід попрацювати над пом’якшенням негативних для нас наслідків входження Польщі в ЄС — оскільки вони однозначно позначаться на інтересах українського бізнесу, особливо в прикордонних регіонах». Завдання не з легких — Варшаві, яка через місяць після відкриття Року Польщі в Україні стане повноцінним мешканцем «спільного європейського дому», треба так само думати про мінімізацію цих наслідків. Причому для себе. Іракська криза та польсько-іспанські бої за текст Європейської конституції зробили Варшаву більш ніж уразливою в очах франко-німецького тандему. «Отримати в подарунок від США одну з головних ролей у відновленні Іраку — це дипломатичний успіх Польщі. Але відновити колишню довіру у відносинах із Францією та Німеччиною, яка вибудовується роками, у результаті виявиться значно складніше», — поділився з «ДТ» представник німецького зовнішньополітичного відомства.

Взагалі, багато польських експертів прогнозують, що 2004 рік стане ключовим у відносинах між Києвом та Варшавою. «Якщо Україні цього року доведеться відповісти на запитання: чи буде її політична система після президентських виборів наближатися до демократичної моделі, — Польщу передусім непокоїть: буде вона самотньою в Європейському Союзі чи все ж таки зуміє знайти спільну мову з ключовими гравцями. У тому числі й у питанні східного виміру», — зауважує польський політолог З.Найдер.

Хай там як, зрозуміло одне: Рік Польщі в Україні для Варшави не просто культурний захід, на який виділено кругленьку суму грошей. Польській еліті, окрім іншого, важливо переконатися, що «товар», який вона має намір і надалі рекламувати в Брюсселі та Вашингтоні, відповідає бодай мінімальним вимогам якості; українській — подбати про те, аби не було зачеплено репутацію самого «продавця». Благо, є два роки для такого гендлю.