Родоський клуб друзів Путіна

У Володимира Якуніна (колись близького друга Путіна, а нині відставного пенсіонера) є місія - сприяти взаєморозумінню між цивілізаціями. На цю шляхетну мету він витрачає мільйони, нажиті "непосильним трудом" під час перебування главою "Российских железных дорог".

Заснувавши 2003 року у Відні Світовий громадський форум "Діалог цивілізацій", Якунін щороку проводить на грецькому острові Родос конференцію, на якій її учасники обговорюють питання "про долі людства" і дають рекомендації урядам різних країн щодо зниження напруженості у світі.

Нинішній рік не став винятком.

Останнього дня вересня на острів традиційно завітали завсідники Родоського форуму і друзі Якуніна - колишній і нинішній президенти Чехії Вацлав Клаус і Мілош Земан, екс-генсек Ради Європи Вальтер Швіммер, екс-канцлер Австрії Альфред Гузенбауер. Однак смерть Шимона Переса серйозно сплутала карти організаторам: багато топ-політиків подалися на похорон. Серед них - прем'єри Словаччини та Угорщини Роберт Фіцо й Віктор Орбан. Не було й глави грецького уряду Алексіса Ціпраса, який хоч і не значився в списках учасників, але планував відвідати Родос.

Центральна тема зустрічі нинішнього року - "Хаос багатогранності: терміновий заклик до діалогу". Гості заходу розглядали ситуацію в Сирії, розбирали міграційну кризу в Європі, говорили про політику ідентичності та універсальні цінності людства, аналізували економічні альтернативи чинним моделям і розглядали багато інших питань. У розслаблюючій атмосфері курортного острова учасники критикували американську гегемонію, викривали глобалізацію, обговорювали тотальну кризу Європейського Союзу і закликали зрозуміти Росію.

Викладені погляди й позиції майже повністю збігалися з кремлівськими. Адже по суті це й була зустріч друзів Кремля, де російська дипломатія через відставних і чинних політиків, політологів та журналістів намагається посилити розбіжності в політичній еліті країн Старого й Нового Світу і вплинути на міжнародну громадську думку в потрібному для Москви руслі.

"Не демонізуйте Росію і росіян, не демонізуйте Путіна!", - закликав аудиторію Вацлав Клаус за кілька днів після оприлюднення міжнародною слідчою групою проміжного звіту щодо MH17. "Я теж проти параноїдальних заяв преси, проти істерії", - вторив йому Альфред Гузенбауер. Утім колишній канцлер все ж таки закликав "тверезо аналізувати" російську внутрішню та зовнішню політику. "У питанні України Євросоюз, можливо, поводився не найліпшим чином, але він не був джерелом української кризи", - переконаний Гузенбауер.

Як зазначає Financial Times, учасники Родоського форуму поклали відповідальність за сучасні світові проблеми на Сполучені Штати і Європейський Союз. Аналізуючи кризу, яку нині переживає Євросоюз, багато учасників форуму говорили про те, що розвиток у ЄС іде "в неправильному напрямку". "Євросоюз сам є джерелом криз, сам генерує їх", - заявив екс-президент Чехії Вацлав Клаус. Утім, Вальтер Швіммер вважає, що за міграційну та фінансову кризи в Європі відповідають окремі держави й керівники, а не Європейський Союз.

Але головним ньюсмейкером форуму став, безумовно, Мілош Земан, який заявив у інтерв'ю Financial Times, що ісламська міграція в Європу є неприпустимою через несумісність культур. Президент Чехії запропонував депортувати мігрантів на незаселені грецькі острови або території в Північній Африці. М.Земан навіть виступив з оригінальною пропозицією вибачити Греції частину зовнішнього боргу, якщо та візьме на себе видатки з розміщення мігрантів.

Імовірно, греки були в захваті від такої пропозиції. Але, хоча метою Родоського форуму "Діалог цивілізацій" є надання рекомендацій урядам, малоймовірно, що європейський істеблішмент прислухається до екстравагантної поради чеського глави держави. Втім, як і до інших "рецептів". За великим рахунком, конференція, на якій демонстративний антиамериканізм поєднується з критикою неолібералізму, - подія маргінальна. Проте, форум має серйозне значення для іміджу Володимира Якуніна. Важливий він і для Кремля.

Родоський форум - знаковий елемент політики soft power Москви, що переслідує мету розколоти політичну єдність Заходу стосовно агресивної політики Росії. У цій пропагандистській виставі, яку розігрують кремлівські ляльководи, одні учасники конференції грають сумнівну роль "корисних ідіотів Путіна", а інші, навмисно просуваючи в західному інформаційному просторі російський погляд на події у світі, свідомо виступають як агенти впливу Кремля та одержують за свою місію чималі фінансові бонуси.

Використовуючи усіх цих представників "кремлівської колони", Москва намагається змінити політику членів Європейського Союзу і грає на давніх протиріччях між країнами. Намагаючись вплинути на громадську думку і європейські уряди, російська влада, залежно від держави, використовує властивий європейцям пацифізм і антиамериканізм, русофільські настрої та релігійний консерватизм, страх перед новим розширенням ЄС, а також фінансовою і міграційною кризами, які переживає це об'єднання.

Щоб досягти своєї мети, Москва активно улещує представників бізнесу, членів украй правих і лівих партій. У цій тонкій роботі російських дипломатів та розвідників з європейськими політиками, політологами, бізнесменами й журналістами ключову роль відіграють закордонні представництва "Россотрудничества", Фонду Горчакова та філії інших "неурядових" організацій.

Фінансові можливості "Газпрома", РЖД, "Роснефти", "Лукойла", окремих представників російського бізнесу дозволяють на широку ногу вести роботу з маніпулювання європейською громадською думкою. Ще в січні В.Путін і В.Якунін обговорювали діяльність недержавних організацій, які аналізують ситуацію у світі й розробляють сценарії запобігання міжнародним конфліктам.

Результатом цієї зустрічі стало рішення Якуніна відкрити експертно-аналітичний центр, щоб з його допомогою не просто пропагувати російський погляд на те, що відбувається у світі, а й лобіювати інтереси Кремля. Цей "некомерційний дослідницький інститут", створений на базі Світового громадського форуму "Діалог цивілізацій", відкрили в Берліні в липні.

Співорганізаторами проекту виступили Володимир Якунін, колишній генсек Ради Європи Вальтер Швіммер і екс-глава російського представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта, професор політології Геттингенського університету Пітер-Вольфганг Шульце.

Якунін не випадково відкрив свій інститут у Берліні. Німеччина - одна з ключових європейських держав, і багато в чому завдяки позиції федерального канцлера Ангели Меркель Європейський Союз нині займає жорстку позицію відносно Росії, кожні півроку продовжуючи санкції. Кардинально змінити цю політику Берліна важливо для Москви, де з ностальгією згадують формат німецько-російських відносин, що існував за часів соціал-демократа Герхарда Шрьодера, який зайняв цього тижня пост глави ради директорів компанії "Північний потік-2".

Тому росіяни працюють не тільки з такими політичними партіями, як "Ліві" та "Альтернатива для Німеччини", а й із політиками з правлячої "червоно-чорної" коаліції - християнськими демократами і соціал-демократами. Звісно ж, "обробляючи" німецьких політиків і бізнесменів, російські політтехнологи, дипломати і розвідники намагаються водночас створити потрібне тло в німецькому суспільстві.

У Москві не забувають і про "російськомовне населення" Німеччини - активно працюють з тримільйонною діаспорою російських німців, 80–90% яких підтримують політику Путіна. Адже європейські політики дослухаються до думки виборців. А формують цю думку симпатиків Росії не тільки такі російські канали на кшталт RT або "Звезда", а й фінансовані росіянами аналітичні центри та всілякі форуми, на зразок Родоського, з трибун яких пропагується погляд Кремля.