РІК ПОЛЬЩІ В УКРАЇНІ: МІНІМУМ ПОЛІТИКИ, МАКСИМУМ КУЛЬТУРИ

Під звуки польського оркестру й українського хору Александр Квасьнєвський і Леонід Кучма відкрили Рік Польщі в Україні. У Варшаві такий музичний тандем вважали символічним. Як і те, що закриватиме рік Польщі новий президент України, а в девізі акції звучить — «Польща й Україна разом у Європі». Відразу зауважимо: прив’язати українсько-польський захід до Європи Варшаву ще в червні минулого року попросили з Києва.

Решта — у тому числі скорочення візиту Квасьнєвського в Україну й історію з Гутою Ченстоховою — прийнято заносити в список неприємних випадковостей. Нагадаємо: трансформувати офіційний візит у робочий польського гостя змусила внутрішньополітична криза в його країні.

Невдоволення поляків урядом Лешека Міллера (старого друга Квасьнєвського, із яким останнім часом він посварився), котре накипало в останній рік, вилилося в розкол правлячого Союзу демократичних лівих сил (СДЛС). Поки нинішній прем’єр обговорював у Брюсселі останні деталі вступу Польщі в ЄС, лави СДЛС залишили прибічники спікера парламенту Марека Боровського. І відразу оголосили про створення нової партії лівого штибу «Соціал-демократія Польска». Лешек Міллер залишить свій пост 2 травня — наступного дня після вступу Польщі в Євросоюз. Якщо протягом двох тижнів після цієї дати парламентські фракції не зможуть домовитися між собою і затвердити кандидатуру нового прем’єра, у РП відбудуться дострокові парламентські вибори. Серед претендентів на прем’єрську посаду значилися міністр внутрішніх справ Йозеф Олекси і міністр закордонних справ Влодзімеж Цімошевич. Квасьнєвський же зупинився на найбільш компромісному варіанті — колишньому міністрі фінансів, а з 2 червня минулого року ще й голові комітету тимчасової адміністрації Іраку зі співробітництва з іноземними державами і неурядовими організаціями Мареку Бельці. Свій вибір польський президент пояснив гранично лаконічно: «Марек Белька достатньо політичний і достатньо аполітичний, щоб обійняти цю посаду».

Та все ж більшість польських експертів схиляється до варіанта дострокових виборів. «Лівим сьогодні не довіряє 92% польського населення, тож обійтися малою кров’ю — зміною прем’єра — їм навряд чи вдасться», — так прокоментували «ДТ» ситуацію в одному варшавському аналітичному центрі. Наскільки Белька аполітичний, в Україні могли переконатися кілька років тому: він був єдиним міністром в уряді Міллера, хто відкрито підтримував будівництво «Газпромом» другої гілки газопроводу Ямал—Західна Європа в обхід України.

…Урядова криза в РП внесла корективи не лише в часові рамки візиту Квасьнєвського в Україну. Довелося відмовитися і від запропонованої українською стороною поїздки в Донецьк. А заодно зберегти тематичну стерильність хоча б на час урочистого початку Року Польщі в Національному театрі опери та балету. Бо наступного дня словосполучення «Гута Ченстохова» усе ж таки спливло на поверхню. На зустрічі Квасьнєвського з вищим керівництвом держави. Польський президент заявив, що приватизацію комбінату призупинено до завершення роботи спеціальної комісії, яка вивчає правильність дотримання процедури.

Насправді шум, здійнятий Києвом навколо приватизаційної долі підприємства, не викликає у більшості польських чиновників нічого, окрім щирого здивування. А в неформальних бесідах зводиться до їдких зауважень із приводу недавньої приватизації Кримського содового заводу, коли польська компанія «Чех» просто змушена була залишити тендерне поле бою.

Крім того, на думку одного високопоставленого чиновника, «ситуація з Гутою Ченстоховою краще від будь-яких теорій мала продемонструвати Києву, що в Польщі сьогодні працюють закони, а не поняття». Українські можновладці змогли на власні очі переконатися, що телефонним дзвінком президента чи прем’єра такі питання у Варшаві не вирішують. І якщо вже щось і об’єднує наші країни — то це російське економічне лобі, котре зберегло свої позиції. Як оповів автору цих рядків один з учасників українсько-польського міжпарламентського засідання, що відбулося недавно у Варшаві, депутати сейму РП поіменно назвали своїх співвітчизників, котрі, за їхньою інформацією, заблокували входження великого українського інвестора на польський ринок.

Хоча не можна виключати і простого переведення стрілок. Злі язики кажуть, що Польща, інвестиційний внесок якої в Україну за всі роки склав трохи більше 150 млн. доларів, апріорі не могла «прийняти» одну українську інвестицію розміром у 80 млн. доларів. І в цьому світлі досить красномовною може видатися заява заступника міністра іноземних справ Польщі Богуслава Залеського, зроблена на зустрічі з українськими журналістами: «Польща сьогодні емоційно не готова, щоб економічно слабка Україна придбала такий комбінат».

У Рік Польщі в Україні Варшава має намір дистанціюватися не лише від таких делікатних тем, як нездійснений прорив ІСД на територію без п’яти хвилин члена ЄС. Скромне місце буде відведено і всім політичним заходам (у чому можна переконатися, ознайомившись із програмою акції). Одна з причин — процеси, пов’язані з майбутніми президентськими виборами в Україні. Мабуть, найточніше бачення Польщею того, що відбувається в Україні, сформулював у розмові з «ДТ» глава міжпарламентської українсько-польської групи Ян Бира: «У вас існують демократичні процедури. Але тільки для вирішення тактичних завдань».

Обережність польської сторони пояснюють по-різному. Одні кажуть, що після запуску конституційної реформи в Україні
А.Квасьнєвському довелося вислухати стільки гнівних відгуків із приводу своєї лояльності до «режиму Кучми», що не підкоригувати підхід до української влади було б як мінімум непрофесійно. Інша річ, що уникати компанії Леоніда Даниловича далеко не завжди представляється можливим. І не тільки тому, що роль посередника — ледь не головний козир Варшави в діалозі Вашингтона та Брюсселя з Києвом. (Польські експерти з дедалі більшою впевненістю заявляють, що саме «руки Варшави ліпитимуть політику США і ЄС щодо України найближчим часом».) Слід зауважити, що присутність Квасьнєвського в Україні в рамках Року Польщі передбачена тричі.

Той же демонстративний обмін люб’язностями між другом Квасьнєвського Мареком Сівецем і його напарником по консультаційній раді при президентах України та Польщі Віктором Медведчуком у колах близьких до канцелярії польського глави держави пояснюють необхідністю вирішення важливих для Польщі організаційних питань. Кажучи відверто, у Варшаві розуміють: якщо проведення тих чи інших українсько-польських заходів — будь то річниця трагедії на Волині (через яку, до речі, втратив у РП багато голосів підтримки Віктор Ющенко) чи організація Року Польщі — буде під контролем Медведчука, в адміністративному плані з українського боку все пройде гладко.

Втім, можливому ослабленню контактів між Квасьнєвським і Кучмою у Варшаві не схильні надавати особливого значення. У польських аналітичних центрах можна почути, що свою місію президенти уже виконали: активний діалог між ними дав поштовх розвитку польсько-українських відносин на інших рівнях. Ті ж контакти в економічній сфері (як і контакти між неурядовими організаціями) сьогодні можуть розвиватися і без додаткового підживлення згори. Як приклад тамтешні чиновники наводять лише один факт: уперше торік польський експорт в Україну перевищив рівень польського експорту в Росію (на 60 млн. доларів). Ну а тим фірмам, які ще не встигли освоїти український ринок, наполегливо пропонується це зробити в Рік Польщі. Благо економічних заходів (в основному це «круглі столи», бізнес-форуми й виставки) у програмі аж цілих 45 пунктів. Найамбітнішою подією в тамтешньому мінекономіки вважають Польську національну виставку, що відбудеться у вересні в Харкові. Нітрохи не сумніваючись у важливості цього заходу для розвитку торгово-економічних зв’язків між нашими країнами, усе ж зауважимо: аналогічні виставки нинішнього року пройдуть також у Росії (причому дві — у Калінінграді й Єкатеринбурзі), Мінську й Ташкенті.

Дійсно ексклюзивним продуктом Року Польщі, поза сумнівом, стане культурна програма. У Варшаві кажуть, що йдеться про наймасштабнішу закордонну імпрезу РП за останні десять років. Такого розгону поляки не могли собі дозволити в жодній із трьох попередніх акцій — року Польщі у Швеції, Австрії й Іспанії. Хоча мета заходів у цих країнах, як оповів «ДТ» один із членів оргкомітету, була більш конкретна: сформувати польське лобі в ЄС. На культурну частину Року Польщі виділено 5 млн. злотих. План-максимум — охопити всі регіони України, включаючи районні центри. Зрозуміло, що організувати подібне представлення за настільки короткий час (готуватися до акції поляки почали у вересні минулого року) — завдання не з легких. Кажуть, що напружений графік роботи навіть змусив одного з членів оргкомітету за два тижні до офіційного відкриття написати заяву про відставку з поста уповноваженого міністра закордонних справ з проведення Року Польщі в Україні. Мова йде про досить відомого політика Мирослава Чеха. Щоправда, компетентні джерела стверджують: на такий крок його змусила плутанина в польському оргкомітеті і відсутність необхідних ресурсів для успішної реалізації програми. Що ж, щиро хочеться вірити, що саме ця причина послужила приводом для настільки несподіваного кроку пана Чеха. І це ні в жодному разі не пов’язано з тим, що колишній уповноважений міністра — українець за походженням, а в Києві та Варшаві його не раз помічали в оточенні людей із блоку Віктора Ющенка «Наша Україна».