Підтримати
Росія вміє заводити «друзів». Продовжуючи широкомасштабне вторгнення в Україну та жорстку конфронтацію із Заходом, у Москві вирішили одночасно покарати й Казахстан.
Обережно, міни!
Як повідомила газета «Коммерсантъ», російська влада ухвалила рішення призупинити відвантаження казахстанської нафти в порту Новоросійська. Офіційна причина — в акваторії поруч із терміналом Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК), де закінчується нафтопровід із Казахстану, несподівано виявили торпеди та міни часів Другої світової війни. Водночас джерела «Коммерсанта» стверджують: щонайменше до кінця місяця відвантаження може відбуватися з перебоями.
Казахстан залежить від порту Новоросійська, через який експортує зерно й нафту морським транспортом. Хоча в Нур-Султані й кажуть, що зменшення відвантаження не позначиться на рівні експорту нафти, проте втрати будуть відчутними. Коли навесні термінал на місяць припинив роботу з огляду на «виявлені та можливі ушкодження виносних причальних пристроїв через несприятливі погодні умови», приблизні втрати казахстанців становили 340 млн дол.
І ось уже ЗМІ пишуть про те, що Нур-Султан у відповідь заблокував на території Казахстану 1700 вагонів із російським вугіллям. Формальна причина для такого рішення — прагнення дотримуватися санкцій ЄС і США, запроваджених проти Росії. Нагадаємо, що 15 червня глава Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив, що його країна дотримуватиметься всіх санкцій, накладених Заходом на Росію, інакше проти Нур-Султана буде впроваджено вторинні обмежувальні заходи.
Та чи була це «відповідь»? Наступного дня після появи новини Міністерство індустрії та інфраструктурного розвитку Казахстану заперечило повідомлення про затримку російських вагонів із вугіллям, назвавши його фейком, спрямованим на дискредитацію добросусідських партнерських відносин між республікою та Росією. У казахстанському відомстві зазначили, що насправді на території країни немає 1700 вагонів із російським вугіллям, а на коліях РЗД також немає вагонів із вугіллям, які стоять у напрямку Казахстану або з Казахстану.
Як відгукнулося президентське слово…
Історія з блокуванням Казахстаном вагонів із російським вугіллям досить дивна. Можливо, новина й справді є фейком. А може, в президентському палаці «Акорда» просто вирішили дати задню, аби не загострювати відносин із Росією, яка є для Казахстану одним із двох основних економічних і політичних партнерів.
Однак нинішні дії Москви щодо блокування казахстанської нафти політики й експерти одностайно пов'язують із виступом Токаєва на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Ухилившись від відповіді на запитання головреда RT Маргарити Симоньян, яка модерувала дискусію російського та казахстанського президентів, про ставлення в Казахстані до «спеціальної військової операції», казахстанський президент водночас відмовився визнати незалежність «ДНР» і «ЛНР», назвавши їх «квазідержавними територіями».
У присутності Путіна Токаєв висловив претензії депутатам Держдуми та російським журналістам, звинувативши їх у розпаленні ворожнечі між Казахстаном і Росією. Ці слова стосувалися, зокрема й чоловіка Симоньян, російського пропагандиста Тиграна Кеосаяна. Місяць тому той образив і розлютив казахстанців, публічно заявивши, що «Казахстан ніколи не мав власної державності», «та ми їм країну врятували від терористів у січні. А вони що? Казахстан став русофобською державою».
Казахстанський президент був максимально дипломатичний, кажучи про невизнання «ДНР» і «ЛНР». Тим паче, що по суті він нічого нового не сказав: позицію, яку Токаєв озвучив на ПМЕФ, було оприлюднено Нур-Султаном ще у квітні. Тоді перший заступник керівника адміністрації президента Тимур Сулейменов заявив, що Казахстан не допомагатиме Росії обходити санкції, а глава МЗС Мухтар Тлеуберді — що країна не визнає сепаратистських утворень на сході України.
Однак слова Токаєва були вимовлені в присутності Путіна, що в Росії розцінили як публічне приниження «бункерного діда»: мовляв, йому «смачно плюнули в пику». «Весь порядок денний форуму псу під хвіст, бо ключовий момент — це розмазування Путіна Токаєвим», — прокоментував підсумки проведення економічного форуму в Санкт-Петербурзі російський опозиційний політик Геннадій Гудков. Але ж Путін — людина мстива.
Очевидно, він запам'ятає й те, що Токаєв відмовився приймати російський орден Александра Нєвського. Так само як і заяву казахстанського президента в інтерв'ю телеканалу «Россия 24» про те, що деякі російські політики «перебріхують» ситуацію, наполягаючи, що врятувала Казахстан нібито РФ, а не миротворчий контингент держав-членів ОДКБ: «У Росії деякі особи перебріхують усю цю ситуацію, стверджуючи, ось, мовляв, Росія «врятувала» Казахстан, а Казахстан тепер має вічно «служити й кланятися в ноги» Росії. Вважаю, що це геть невиправдані міркування, далекі від реальності».
То що ж відбувається в казахстано-російських відносинах? До чого це призведе? Чи не відкриє Москва новий фронт із «захисту російськомовних» на півночі Казахстану, прагнучи захопити й частину казахстанської землі? Які сигнали посилає Кремль «Акорді»?
Балансування між ядерними державами
В індустріально розвинених північних областях Казахстану росіяни становлять 22% населення країни. Багатьох із них дратує казахизація — розширення прав казахської мови й посилення впливу казахомовних кадрів у державному управлінні. Не дивно, що після 24 лютого в Нур-Султані зросли побоювання щодо Москви, яка намагається економічними й військовими засобами відновити російський вплив на всьому пострадянському просторі, відроджуючи в XXI столітті Російську імперію.
Після слів Токаєва на ПМЕФ заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Констянтин Затулін завуальовано пригрозив Казахстану російським вторгненням. В інтерв'ю «Говорит Москва» він заявив, що в країні існують області «з переважно російським населенням», які мають «слабке відношення» до того, що «називалося Казахстаном»: «Ми по всіх усюдах, і щодо України зокрема, кажемо: якщо в нас дружба, співробітництво та партнерство, то жодні територіальні питання не порушуються. А якщо цього немає, тоді все можливо. Як у випадку з Україною».
Та попри погрози російських «патріотів-державників», для Казахстану наразі немає ризику стати об'єктом територіальних домагань із боку Росії: загрузнувши в Україні, Кремль не може дозволити собі ще один фронт. Але призупинивши відвантаження казахстанської нафти в порту Новоросійська, Москва хоче «вказати» Нур-Султану його місце, адже Казахстан залежить від Росії в багатьох сферах. У Кремлі хочуть іще більшої лояльності від «Акорди».
Експерти зазначають: притому, що в Казахстані багато тих, хто співчуває Україні в її війні з Росією, у країні наразі не спостерігається зростання антиросійських настроїв. Хоча, звісно ж, багато казахів не приховують свого роздратування Москвою, кажучи, що зневажливе ставлення до них залишається незмінним із часів царської Росії. Але, за великим рахунком, Казахстан, будучи членом ОДКБ і ЄАЕС, є для Росії одним із основних союзників на пострадянському просторі. І одним зі шляхів обходу західних санкцій.
Сьогодні до Казахстану приїхало багато росіян, аби перенести в цю країну свій бізнес і в такий спосіб уникнути запроваджених проти Росії обмежувальних заходів. Наприклад, у Росії обговорюють ідею створення окремої біржі в Казахстані. Вона потрібна компаніям для залучення іноземного капіталу до Росії, а приватним інвесторам — для торгівлі іноземними цінними паперами за умов санкцій.
Однак у Казахстані бояться опинитися під дією вторинних санкцій через порушення обмежувальних заходів проти Росії: це може негативно позначитися на інвестиціях у країну та її економічній ситуації. А вже до чого можуть призвести економічні проблеми, показали, зокрема, й січневі події. Тому Токаєв і заявляє, що Казахстан дотримуватиметься накладених на Москву обмежень. Загалом, як зауважили на одному з російських Телеграм-каналів, «якщо ситуація зайде в непролазні нетрі зобов'язань, Токаєв показав, на що він готовий: союзництво з Росією не може бути пріоритетом на шкоду національним інтересам».
У Казахстані традиційно намагаються балансувати між Росією, Китаєм і Заходом, проводячи політику багатовекторності. Але саме з огляду на географічне розташування Казахстану Москва та Пекін є основними політичними й економічними партнерами Нур-Султана. Партнерами, яких він однаково боїться: Китай і Росія, які мають серйозний економічний і військовий потенціал, впливають на багато процесів у Казахстані.
Пекін і Москва ревниво стежать за успіхами й невдачами одне одного в цій центральноазіатській країні. Тому в Кремлі, де хотіли б відновити Російську імперію (зокрема й завдяки казахстанським степам), побоюються, що їхні занадто агресивні дії в Казахстані посилять позиції Китаю в країні. Так само як і позиції Заходу.
Усе це теж враховують у Нур-Султані, де Токаєв намагається модернізувати країну, зберігши в ній політичну й економічну стабільність, і побудувати крихкий баланс відносин зі своїми ядерними сусідами, прагнучи водночас не посваритися з Заходом. І зміцнити власну владу.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google