Підтримати
Що? Знову? Невже росіяни знову готуються йти на Київ?
Жителів північних областей України — Київської, Волинської, Рівненської, Житомирської та Чернігівської — збурила інформація, що нібито наприкінці листопада чи в грудні з Білорусі на українську столицю знову посуне російське угруповання чисельністю 120–170 тис. чоловік. Алармістські настрої зростають на тлі попереджень, що другій хвилі вторгнення передуватиме масований ракетно-артилерійський обстріл.
Посилює нервозність і тривогу оприлюднена російськими виданнями інформація — мовляв, незважаючи на серію тяжких поразок на фронті та великі втрати особового складу, Путін не відмовився від планів захоплення Києва і задля досягнення своєї мети готовий воювати хоч кілька років, не рахуючись із втратами.
То чи буде найближчим часом наступ росіян із боку Білорусі? Чи відкриється знову північний фронт?
Українська військова розвідка заспокоює, запевняючи: розмови про близьке вторгнення з боку Білорусі — російська інформаційно-психологічна спецоперація. Її мета — по-перше, примусити українське військове командування передислокувати на українсько-білоруський кордон підрозділи зі східного і південного фронтів для захисту Києва, транспортної та енергетичної інфраструктури. По-друге — посіяти паніку серед українців.
І все-таки повторення весняного наступу можливе: у Москви є плани чергового відкриття північного фронту.
За словами одного з конфідентів ZN.UA, військові плани росіян передбачають головний удар по напрямку Коростень—Житомир—Вінниця. Мета — оточити українське угруповання на київському напрямку, притиснувши його до Дніпра. Необхідною умовою реалізації цього плану є знищення мостів через Дніпро. Росіяни можуть скористатися для цього тритонними бетонобійними бомбами. Бомбардуванню мостів передуватиме атака дронів для виявлення української ППО і наступне знищення ракетами засобів протиповітряної оборони України.
Однак, як наголошує наш поінформований співрозмовник, це військові плани. А ось чи будуть вони реалізовані вже найближчим часом — залежить від того, чи прийняте відповідне військово-політичне рішення. Так, військові плани захоплення Криму в росіян існували з 2012 року. Однак реалізовані вони були тільки 2014-го. Ще одне джерело ZN.UA уточнює: прийняття Путіним військово-політичного рішення про повторне вторгнення з півночі залежить від того, чи братиме в ньому участь Білорусь, оскільки для операції «Даєш Київ!» власних сил росіянам не вистачає.
За словами одного з високопоставлених співрозмовників ZN.UA з українських органів влади, у Білорусі зараз перебуває 9 тис. погано навчених і озброєних російських військовослужбовців, які не становлять для України серйозної загрози.
Однак інше джерело ZN.UA дає інші, песимістичніші цифри: в Білорусі зараз близько 3 тис. «вагнерівців» і 20 тис. російських військовослужбовців (за даними ще одного співрозмовника — 30 тис.), розміщених переважно вздовж російсько-білоруського кордону. Для того, щоб їх передислокувати до українсько-білоруського кордону, знадобиться два-три дні. Але й цієї кількості замало для проведення операції: для її успіху необхідне угруповання з 80–100 тис. чоловік (це 40–50 БТГ).
Ця інформація загалом відповідає оприлюдненій оцінці ГУР Міноборони та Київської міської військової адміністрації: на території Білорусі зараз немає достатньо сильного ударного угруповання, а сили оборони України, що перебувають на північному кордоні, готові відбити ймовірну атаку противника.
Безумовно, росіяни формуватимуть кулак для повторного удару по українській столиці. Але без участі білорусів ризик вторгнення росіян із боку Білорусі мінімізується. За словами джерел ZN.UA, поки що немає маркерів, які б свідчили про підготовку білоруських військовослужбовців до безпосередньої участі у вторгненні.
По-перше, поки що не фіксується створення в Білорусі ударних угруповань. (Для їх створення необхідно місяць-півтора.) По-друге, білоруські військовослужбовці не проводять бойового злагодження з російськими військовослужбовцями. Можливо, це відбуватиметься в рамках запланованих на наступний рік навчань «Щит Союзу-2023». По-третє, Україна не зафіксувала проведення в Білорусі прихованої мобілізації. А чисельність білоруської армії, порівняно з березнем, зросла не дуже.
Крім того, Росія максимально викачує зброю й техніку з союзної держави. Йдеться не тільки про артилерійські снаряди та ракети для РСЗВ. Росіяни вивезли з Білорусі понад 100 танків і 150 бронемашин, а ті, що залишилися, — переважно малопридатні для використання. Нарешті, важливо й те, що зараз осіння мокрінь, яка перешкоджає проведенню активних наступальних операцій.
Однак для Путіна Київ залишається таким самим жаданим призом, як Царгород для київських князів, а Константинополь — для російських імператорів. Захоплення «матері міст руських» дозволить Путіну відчути себе переможцем у його глобальній війні проти Заходу.
Тому росіяни пресуватимуть самопроголошеного президента Білорусі Аляксандра Лукашенка, добиваючись від нього наказу про безпосередню участь білоруських солдатів у вторгненні в Україну. Москву вже не влаштовують виверти Мінська, до яких він вдається з 24 лютого, і опосередкована участь Білорусі в російсько-українській війні, коли територія союзної держави використовується як плацдарм для ведення бойових дій проти України.
Лукашенко ж не зацікавлений у тому, щоб білоруські військові брали участь у вторгненні, оскільки це може призвести до краху його режиму. Але, хоча Лукашенко й проти, в його оточенні (слід зазначити, лояльному до самопроголошеного президента) є група, котра дотримується іншої точки зору. Зокрема, державний секретар Ради безпеки Аляксандр Вольфович і міністр оборони Віктар Хренін готові до того, щоб білоруські солдати взяли безпосередню участь у вторгненні.
Однак ситуація в Мінську розвивається дуже динамічно.
Несподівана смерть міністра закордонних справ Владзіміра Макея послабила позиції противників безпосереднього вступу Білорусі у війну. (До цієї групи також входять голова КДБ Іван Тертель, голова АП Ігар Сергєєнко, прем'єр-міністр Раман Головченко.) Невідомо, викликана смерть Макея природними причинами чи стала наслідком спецоперації російських спецслужб. Але, в остаточному підсумку, найбільше від неї виграли росіяни.
По-перше, було усунуто одного з основних противників безпосередньої участі Білорусі у війні. По-друге, перервався один із основних каналів неофіційного діалогу Мінська із Заходом. По-третє, смерть вірнопідданого міністра може вивести Лукашенка зі стану душевної рівноваги й підштовхнути його до зміни політики щодо участі у війні. Нарешті, по-четверте, смерть Макея стала попередженням для Лукашенка, який маніякально чіпляється за владу й панічно остерігається замахів.
За інформацією ZN.UA, в Єревані, де проходило засідання ОДКБ, Лукашенку вже озвучили погрози змістити його з посади. А за кілька днів до того, на нараді в самопроголошеного президента Білорусі, голова КДБ попередив свого шефа, що росіяни готують на нього замах. Після чого Лукашенко дав доручення пропрацювати через неофіційні канали із західними країнами питання надання йому та його сім’ї гарантій безпеки.
Це не вперше самопроголошений президент, у якого стрімко звужується поле для маневру, шукає діалогу з Заходом, прагнучи виторгувати гарантії безпеки: на початку березня його емісари вже працювали над цим питанням. Та, оскільки Лукашенко не міг виконати головну умову Заходу — вивести російські війська з території Білорусі, — переговори було згорнуто. Втім, Лукашенко прагне отримати гарантії безпеки для себе та своєї сім'ї не лише на Заході. Макей вів про це переговори і з Китаєм, що також не влаштовувало Кремль.
Цілком можливо, що росіяни провели спецоперацію, використавши втемну джерела Тертеля в російському керівництві, щоб посіяти паніку в Лукашенка, який чіпляється за владу та болісно переживає за сина Колєньку, і таким чином підштовхнути самопроголошеного президента Білорусі до прийняття рішення про безпосередню участь його країни у війні. Радикальніший варіант втягування білоруської армії в агресію проти України — фізичне усунення Лукашенка.
Як зазначають аналітики Інституту Роберта Лансінга, джерела в російському військовому керівництві підтвердили, що Кремль уже прийняв рішення про ліквідацію Лукашенка. Кремль планує надати сфабриковані докази «причетності України та Польщі під керівництвом розвідки НАТО» до вбивства Лукашенка, навіть якщо замах буде невдалим. Ця ситуація формально стане приводом до участі білоруських військ у війні проти України.
Деякі наші поінформовані співрозмовники зазначають: на даний момент сценарій фізичного усунення росіянами самопроголошеного президента навіть імовірніший, ніж палацовий переворот, влаштований білорусами. Путін давно ненавидить Лукашенка й розчарувався в надійності союзника.
Що зупиняє Кремль? Страх, що система, вибудувана Лукашенком, просто впаде. А російському керівництву зовсім не потрібна дезорганізація білоруської влади в ситуації, коли необхідно, щоби Білорусь безпосередньо вступила у війну.
Більше матеріалів Володимира Кравченка читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google