ПТАХИ МАРСА МІРКУВАННЯ ПРО ОБРАЗ СУЧАСНОГО ТЕРОРИЗМУ ТА ПРОТИДІЮ ЙОМУ

Крутов Василь Васильович, генерал-лейтенант, доктор юридичних наук, професор. Свою наукову діяльність присвятив розробці теоретично-правничих і методологічних основ боротьби з тероризмом, стояв біля джерел організації спецпідрозділів Служби безпеки України із боротьби з тероризмом, керував і брав особисту участь у багатьох оперативно-бойових операціях і спеціальних заходах в Україні й за кордоном. Нагороджений орденом «За мужність». Останні роки представляв нашу державу в Антитерористичному центрі СНД.

За грецькою міфологією, у густих заростях Стімфальського озера в Аркадії жили птахи Марса — хижі створіння із залізними крилами, головами та дзьобами. Вони харчувалися людським м’ясом, запускаючи у свої жертви гостре, схоже на стріли пір’я. Їх було так багато, що коли вони летіли, то затьмарювали сонячне світло. Легенда розповідає: у бою з ними обожнений герой Геракл скористався особливою тактикою — отримавши з рук богині Афіни мідні кимвали, він потужним набатом навів жах на птахів Марса, підняв їх із насиджених місць і винищив у повітрі.

Дозволю собі застосувати цю алегорію, розглядаючи протидію сучасному тероризму, який, наче «птахи Марса», багатоликий і жахливий за своєю природою, не може жити без крові та людських офірувань. Оголошена після трагічних подій у США 11 вересня 2001 року війна тероризму за своєю суттю не має нічого спільного з тактикою Геракла. Вона дедалі більше нагадує битву світового велетня, що у боротьбі зі злом робить ставку виключно на силу, намагаючись послідовно, одну за одною, знищувати «птахів Марса», забуваючи, що в «гніздах», зокрема вже розорених, підростають нові, ще більш озлоблені й небезпечні «пташенята».

Не таємниця, що в очах терористів і лідерів деяких країн, що розвиваються, США мають імідж жорсткого провідника власних життєвих інтересів, який узурпував право вирішувати долі світу за допомогою тиску, аж до силових методів. Як відзначають аналітики, загалом євроатлантична цивілізація, здобувши односторонні переваги в процесі розвитку глобальної економічної та фінансової систем, не хоче враховувати реалії нового світопорядку. Саме в цьому коріння своєрідного нехтування світовою опінією, горезвісної технології подвійних стандартів у політиці, економіці й торгівлі зброєю, небезпечних дискусій про те, чи можна вважати іслам релігією, пов’язаною з ідеологією тероризму тощо.

Після закінчення «холодної війни» усім здавалося, що доба воєнних конфліктів і людиноненависницьких, тоталітарних ідеологій назавжди відійшла в минуле, що почалася ера нових економічних відносин і політичного мислення, затвердження демократії та прав людини. Проте, всупереч сподіванням, поріг безпеки та стабільності у світі не підвищився. Гарячих точок на планеті побільшало, що свідчить про хронічні хвороби, коріння яких — у нерозв’язаних глобальних проблемах.

За даними експертів, співвідношення рівнів життя між найбагатшими та найбіднішими країнами становить сьогодні 90:1, тоді як у західній політології традиційно вважається соціально небезпечним навіть десятикратне перевищення. І при цьому, зазначте, що дедалі багатший Захід не докладає серйозних зусиль для ліквідації прірви між розвиненими й фактично деградуючими державами. На найбіднішу частину населення планети (а це приблизно 1,3 млрд. чоловік) припадає лише 1,5 відсотка світового доходу.

На мій погляд, ці й інші чинники лежать в основі сучасного міжнародного тероризму, що є індикатором і наслідком наявних суперечливостей глобалізації.

За останні десять років XX століття у світі скоєно понад 7 тисяч актів тероризму, внаслідок яких загинуло понад 20 тисяч людей, сотні тисяч постраждали. Але тільки після подій 11 вересня у США став очевидним планетарний масштаб сучасного тероризму.

Не можу погодитися з тими, хто стверджує, що саме після цих подій змінився світ. Вважаю, що відбулися передусім зміни в нашому сприйнятті світу. Він постав перед нами єдиним і легковразливим, незахищеним від загроз згубних наслідків недооцінки моральної складової прогресу людства. Не треба бути провидцем, щоб дійти висновку: примат сили над правом, меркантильності над духовністю заведе сучасний світоустрій із його нинішніми матеріальними й моральними цінностями в безвихідь.

Абстрагуючись від усього розмаїття характеристик тероризму, як об’єктивного, хоча й неприйнятного явища сучасного суспільного розвитку, виокремлю один, вельми суттєвий момент. Йдеться про притаманну тероризму виняткову особливість, яка, на мій погляд, ще раз ставить під сумнів використання самих лише силових методів боротьби з цим усесвітнім злом. Феномен тероризму полягає сьогодні в неоднозначності його сприйняття навіть тими категоріями людей, котрі рішуче засуджують насильство в будь-якій його формі. Очевидний факт, що на рівні почуттів ставлення до акцій тероризму не таке однозначне, як до кримінальних діянь, скоюваних із використанням абсолютно таких самих засобів, форм і методів.

Гірка правда в тому, що події 11 вересня викликали схвалення не тільки в частини населення мусульманських країн. Теза про те, що «дядькові Сему збили пиху» завуальовано проявлялася й у християнському світі, на тлі щирої скорботи за жертвами. І це не ница зловтішність, а результат підсвідомого співчуття людей національно-визвольним рухам, боротьбі за свободу та права людини, протестним акціям і спротиву диктату.

Парадоксально, але через телебачення, кінематограф, Інтернет і пресу тероризм увійшов у помешкання багатьох із нас не як реальне зло, а як міраж за далеким обрієм. Це глибока помилка. Заявляю про це й не лише як учений, а також як людина, що знає про тероризм не з чужих вуст, а зустрічалася з ним, як то кажуть, віч-на-віч. І якщо, не приведи Господи, він прийде в нашу країну в своєму натуральному звірячому вигляді, то всі труднощі сьогоднішнього буття можуть перетворитися для нас на катастрофу національного масштабу.

Не вдаючись у детальний аналіз нинішньої ситуації в Україні, наведу оцінку, яку дав керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України: «...у державі наявний сприятливий грунт для реалізації екстремістами своїх злочинних намірів, і за певних умов можлива активізація тероризму в Україні».

Сподіваюся, що сьогодні кожна розсудлива людина розуміє складність ситуації і не дозволить собі бути стороннім спостерігачем того, як «птахи Марса» заступають світло життя і прогресу, в’ють власні «гнізда» на нашій українській землі.

Об’єднання зусиль світового співтовариства у протидії тероризму стає одним із найважливіших завдань. Конструктивність і відкритість у питаннях згуртування антитерористичних сил — обов’язкова умова консолідації передусім тих держав, що відповідають за долі світу. І до цього процесу повинні долучитися всі країни, зокрема й ті (нехай це не здається нереальним), які вважаються «спонсорами тероризму». Йдеться не про суто військову коаліцію, а про співробітництво в гуманітарній і економічній сферах, коли хочете — про створення глобальної ідеології облаштування світу без соціальних конфліктів, які каталізують екстремізм і тероризм.

Ясна річ, боротьба з цими явищами — справа передусім державних діячів і правоохоронних структур. Але я переконаний: якщо протидія тероризму залишиться сферою діяльності лише силових відомств і при цьому не буде розгорнуто широкий суспільний антитерористичний фронт, то нам не домогтися серйозного успіху.

Сьогодні, коли весь світ перебуває в стані перманентних збройних конфліктів, ескалація яких може призвести до світової війни, альтернатива силовим рішенням є життєво необхідною. На мій погляд, така альтернатива є. Загрозі тероризму можна й потрібно протиставити системний опір. Для цього слід об’єднати зусилля всіх інституцій громадянського суспільства, забезпечити їхнє соціальне партнерство з органами державної влади, масштабно задіяти політико-правові й економічні важелі, народну дипломатію та інформаційний наступ.

Важливе значення в системі антитерористичних заходів мало б цілеспрямоване використання інформаційних ресурсів для дискредитації в очах громадськості ідеології терору й насильства, формування невигідного для суб’єктів терористичної діяльності інформаційного простору. У цьому зв’язку я поділяю думку деяких зарубіжних колег, що можливість скоєння нових великомасштабних терактів визначається не стільки можливостями міжнародних терористів, скільки їхньою готовністю піти на ризик. Адже вони теж люди (фанатиками не народжуються) і не можуть не зважати на настрої, що превалюють у суспільстві.

З метою дослідження всього комплексу проблем тероризму й екстремізму, розробки пропозицій щодо заходів протидії необхідно сконцентрувати інтелектуальний потенціал України й інших країн. Увагу юристів, політологів, конфліктологів, психологів, журналістів тощо слід зосередити на прогнозуванні та профілактиці терогенних явищ. Особливу роль у запобіганні тероризму, гадаю, мають відігравати авторитетні фігури міжнародного й загальнонаціонального масштабу з числа діячів науки, культури й мистецтва, духівництва, керівників громадських організацій, а також провідних фахівців у різних сферах людської діяльності.

Повертаючись до алегорії, із якої починалася стаття, хочу звернути увагу читачів на одну важливу обставину. Античний герой, попри всю свою величезну фізичну силу, не здолав би птахів-людожерів без допомоги Афіни, богині Розуму, Ремесел і Справедливої війни. Хотілося б вірити, що й усім нам стане мудрості, досвіду та громадянської відповідальності об’єднаними зусиллями перемогти зло, не породжуючи зла ще більшого.