Про реформи і стратегії 2020

Чимало розумних думок у зв'язку з цим висловлено обізнаними людьми в численних ефірах та на шпальтах ЗМІ. І, що прикметно, в лексиконі представників влади значно рідше стало траплятися слово "реформи" (хіба що Міносвіти вибухнуло раптом реформою вищої школи) і набагато частіше - слово "стратегії", правда, на жаль, у поєднанні зі словом "немає".

На думку одного з "інсайдерів", причина та, що, з одного боку, попередній досвід реформ викликає в народу відторгнення самого цього слова, а з іншого - зростає розуміння, що відсутність якихось стратегій у ключових сферах інтересів держави, зокрема у сфері національної безпеки або зовнішньої політики, стає попросту непристойною.

Рік 2020-й багато в чому стане переломним, відкриваючи шлях до ключового 2024-го. У новому році відбудуться вибори президента США. Дональд Трамп має чудові шанси перемогти, попри спробу імпічменту. Його команда набагато розумніша, ніж багатьом здається, і вміє враховувати конкретні обставини, які приводять до потрібного результату. Але у 2024-му Трампа вже не буде, а ось хто прийде після нього й що це означатиме для США, всього світу та України, - питання на мільярд доларів.

Уже невдовзі нас, мабуть, чекає завершення серіалу про злиття Росії та Білорусі, яке має забезпечити ВВП (Путіну, а не продукту) більш-менш солідне майбутнє після виборів у 2024-му році. Посада на чолі "Союзної держави" - прийнятна альтернатива легітимації третього терміну на чолі Росії, що, звісно ж, не минеться безслідно для відносин із Заходом. Не слід скидати з рахунків і відповідь Кремля на приниження Росії, пов'язане із забороною на участь в Олімпіаді-2020 в Токіо. Беручи до уваги рівень нинішнього історичного й політичного "вільнодумства", продемонстрованого недавно Путіним у контексті інтерпретації історичних фактів не дуже далекого минулого, від Кремля можна чекати чого завгодно - від альтернативної олімпіади до кібератак на Всесвітнє допінгове агентство та гостинну Японію.

Будемо вірити, що у 2020-му вдасться нарешті зупинити війну на Сході України, залучити хоч трохи інвестицій та уникнути народних бунтів у зв'язку з приватизацією землі. Але найголовніше - розпочати врешті-решт реформи. Оскільки реформи - це коли змінюються смисли, а не форми. Коли змінюється атмосфера, а не рівень її загазованості. У цьому сенсі, до реформ ми в Україні ще навіть не підступалися, а 2024-го в нас теж вибори…

Ми живемо в суспільстві спотворених смислів, коли кожна наступна влада легко перефарбовує біле в червоне, а чорне в синє, жодним чином не змінюючи рівня неестетичності перефарбовуваного об'єкта. Єдиний принцип зростання ВВП (продукту, а не Путіна), який ми розуміємо й реалізуємо, - це зростання споживання, а не виробництва. Коли ви востаннє чули словосполучення "підвищення продуктивності праці"? Ми говоримо про розвиток заради розвитку, а не про розвиток для досягнення конкретних системотворчих цілей в інтересах кожного громадянина і суспільства загалом. Цифр зростання всього, на які можна було б орієнтуватися, вже ніхто не називає, - вони нічим не обґрунтовані через відсутність стратегій їх досягнення і випливають із досвіду минулого, а треба - з прогнозів майбутнього. Ми впроваджуємо програми розпізнавання фейків, у відповідь на які негайно з'являються ще кращі програми, котрі їх виробляють. Ми намагаємося перемогти зброю іншою зброєю, хоча весь досвід людства, скільки воно себе пам'ятає, свідчить про безперспективність цього шляху. Борці проти мирного атома ніколи не переможуть його прибічників, бо і ті й ті по-своєму праві. Королі "вугілля" люто боротимуться з екологами, від'їжджаючи на період туманів у Монако. За рівнем забрудненості повітря - ми вже Пекін, а за рівнем розвитку міської інфраструктури - Каракас. Навіть після "реформ" ні соціальні, ні державні інститути не виконують покладених на них завдань, тому що змінюють форму, а не смисл. Поліція тепер у чорному, а не в сірому, але чи часто ви зустрічали гарного, підтягнутого офіцера, з грамотною мовою, якого бачили в американському кіно? Форму змінити легко, смисли - ні.

Немає жодної квітучої країни, котра б стала такою без об'єднавчої й надихаючої національної ідеї. Не ідентичності, а саме - ідеї. Від США до Сінгапуру, від Естонії до Китаю, від Ізраїлю до Фінляндії й Кореї, - приклади всім добре відомі й навіть вивчені, але цілком зігноровані. Японія - третя у світі економіка з практично нульовими природними ресурсами стала такою тому, що вона - перша у світі за стратегічним мисленням. За нею - Сінгапур, США, Корея та Китай. Оскільки свідомість визначає буття. І наші останні вибори ще раз це довели.

Стратегії, тобто бачення змін на більш-менш досяжну для огляду перспективу, - невід'ємний елемент життєдіяльності держави. Проєктні бізнес-підходи не працюють, коли йдеться про тривалі відносини, буде це міждержавний рівень чи партнерство між державою та приватним сектором. Але коли ви читаєте в інтерв'ю людини, котра входить до конкурсної комісії "Укроборонпрому", що кандидатам із західною освітою віддається перевага при наймі на роботу, - про яку стратегію реформування вищої школи тоді говорить міністерка Новосад? Чи знають ті, хто покликаний "реформувати" окремі галузі, сфери діяльності і всю державу загалом, що жоден інвестор не зайде по-серйозному в країну, яка сама не передбачає власного майбутнього й не вміє підносити його так, щоб усім стало зрозуміло: немає кращого партнера для ділових, стратегічних відносин.

Розуміння того, що світ бурхливо змінюється - і не так технологічно, як концептуально, - дивним чином відкриває вікно можливостей і для України. Ліберальний порядок сягнув своєї крайньої точки і в багатьох країнах, навіть із усталеною демократією, перетворюється на свою протилежність, точно за Лао-Цзи. З'являється китайська альтернатива соціального облаштування і ревізіоністське, російське бачення світу, до речі, досить добре розроблене на стратегічному рівні. Настав час і нам замислитися, що ми можемо запропонувати світу - не ліс, і не землю, і вже, тим більше, не "Укрзалізницю", а на рівні смислів. Мало читати книжки модних закордонних авторів і навіть їх слухати. Треба ще розуміти, про що вони кажуть і пишуть. Може, тоді Україна перестане асоціюватися з поняттями "корупція" та "війна" і підніметься з 79-го місця у списку 80 країн у свіжому рейтингу країн, котрі стратегічно мислять, від U.S. News and World Report. Після нас у цьому списку - тільки Іран.