Про ООН і мінські домовленості

Сьогодні вранці, переглядаючи стрічку новин одного з українських інформагентств, спіткнулася об заголовок «Мінські угоди залишаються єдиною основою для досягнення миру на Донбасі — ООН». Захотілося подробиць — хто саме заявив, з якого приводу, що було сказано ще? Відкривши всю новину, я прочитала про те, що «в Генасамблеї ООН представили доповідь про роботу Ради Безпеки в 2019 році, в якій, зокрема, йшлося і про Україну». Далі повідомлялося, що «про ситуацію в Україні доповідали помічник Генерального секретаря з гуманітарних питань і заступник координатора надзвичайної допомоги Урсула Мюллер, головний спостерігач Спеціальної моніторингової місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) Ертугрул Апакан і спеціальний представник діючого голови ОБСЄ Мартін Сайдік». «Мінські угоди, хоча вони багато в чому не виконуються, залишаються єдиною узгодженою основою для досягнення миру шляхом переговорів на Сході України», — повідомили вони Раді» — йшлося в новині шановного державного інформагентства, яке зазвичай займає разом із ZN.UA перші рядки рейтингів найчесніших ЗМІ й інформації якого я звикла довіряти.

Та якось збентежив той факт, що пани Апакан і Сайдік давно вже не обіймають посад, зазначених у новині. У СММ ОБСЄ Апакана змінив Яшар Халіт Чевік ще 1 червня 2019 року, а Хайді Грау обіймає колишню посаду Сайдіка з 5 грудня минулого року. Чого б це вони раптом зараз робили якісь заяви в ООН? З якого приводу? Довелося звернутися до першоджерела і перейти за вказаним у новині інформагентства посиланням на Центр новин ООН. 

На офіційній сторінці Організації російською мовою справді йшлося про те, що 31 серпня «голова Ради Безпеки ООН постійний представник Індонезії Діан Тріаншах Джані представив Генеральній Асамблеї доповідь про роботу Ради в 2019 році»; а також що «минулого року Рада «тримала в полі зору» ряд серйозних неврегульованих конфліктів і ситуацій в Африці, на Близькому Сході, в Латинській Америці і в Європі». Я також дізналася, що «в 2019 році в центрі уваги Ради перебували ситуації в Афганістані, Іраку, Ємені, Лівії, Сирії, Малі, Центральноафриканській Республіці, Сомалі, а також у ряді країн Європи. У європейському досьє Радбезу була Україна». Після цих слів новину було присвячено практично лише нашій країні, причому згадувалися не тільки мінські угоди, а й так званий мовний закон. У загальному обсязі повідомлення на інформацію про Україну припадала як мінімум половина. І так, у ньому говорилося про виступи Сайдіка і Апакана, щоправда, не зазначалося, коли ці виступи відбулися.

Підозрюючи неточності перекладу, я звернулася до англомовної новинної сторінки ООН. І що ж я там побачила? А нічого! Точніше, новини про доповідь про роботу РБ ООН у 2019 році, та ще й з акцентом на Україну, серед безлічі інших новин там не було взагалі. Але моя допитливість розігралася вже не на жарт, і довелося ознайомитися з доповіддю Ради Безпеки ООН за 2019 рік. У ній є пункти, що стосуються становища на Кіпрі і Близькому Сході, ситуації в Лівії та Сирії, Західній Сахарі і Афганістані, Бурунді і Гаїті, Конго і Гвінеї-Бісау, Малі і М'янмі. На 211 сторінках об'ємного доповіді міститься інформація про проблеми дуже багатьох держав. Так, є згадка і про Україну — п. 39 ч. II. Але цей пункт складається з переліку листів на ім'я Генсека ООН, причому в основному від представника України, і там немає текстів виступів ні Мюллер, ні Сайдіка, ні Апакана.

Зрештою, витративши чимало часу, я їх знайшла — в розділі «Засідання Ради Безпеки». В цьому розділі теж неймовірно багато інформації, адже РБ ООН збиралася торік 258 разів. І у величезному переліку засідань Радбезу, присвячених Сомалі, Західній Африці, Близькому Сходу, Камеруну та Нігерії, Ефіопії й Еритреї, Судану і Південному Судану, Малі, Кіпру, Косову та десяткам інших країн, було вельми непросто знайти інформацію про Україну, особливо з огляду на те, що в темі засідання, про яке піде мова, назви нашої країни взагалі не було: воно присвячувалося листу постпреда РФ на ім'я голови СБ України.

Це засідання відбулося 12 лютого 2019-го, тобто півтора року тому.  На ньому справді виступали з доповідями по ситуації в Донбасі Апакан, що обіймав тоді посаду глави СММ ОБСЄ, і тодішній спецпредставник глави ОБСЄ Сайдік, а також помічник Генсека ООН з гуманітарних питань Мюллер. Але жоден із них не вимовляв «процитованої» на російській версії новинної інтернет-сторінки ООН фрази про мінські угоди. Вона належить іншому виступаючому на тому засіданні РБ ООН — помічнику Генерального секретаря по Європі, Центральній Азії та Північній і Південній Америці з Департаменту з політичних питань і питань світобудування Мирославу Йенчу.

Однак це вже не так важливо, хоча інформаційні повідомлення поважної міжнародної організації мають бути абсолютно точними. Головне інше. А саме те, що з допомогою офіційного сайту ООН — його російськомовної версії — здійснюється маніпуляція громадською думкою, за якою явно стирчать російські вуха.

Чому більше половини повідомлення про презентацію величезної доповіді про роботу СБ ООН з питань, що стосуються десятків гарячих точок планети, присвячено саме Україні? Чому цього повідомлення немає в англомовній версії? Чому наводиться саме ця цитата — про мінські угоди, висмикнута з виступу доповідача, приуроченого ще до четвертої річниці підписання «Мінська-2»? Чому, якщо вже згадується засідання РБ ООН півторарічної давності, не наводяться, наприклад, свідоцтва того ж Апакана про те, що зберігаються обмеження свободи пересування СММ ОБСЄ в неконтрольованих українським урядом районах Донбасу? Або чому не цитується Сайдік, який заявив тоді ж, 12 лютого 2019 року, що в резолюції 2202 (2015) (яку так люблять цитувати росіяни) від 17 лютого 2015 року «вітається заява, прийнята чотирма лідерами «нормандської четвірки »12 лютого 2015 року, про те, що передбачений контроль «нормандської четвірки» над нашими обговореннями в Мінську», тобто про те, що «четвірка» має наглядати за тим, що відбувається в ТКГ? Або чому не згадується інше засідання РБ ООН, наприклад 25 квітня, на якому багато його членів різко засудили виданий напередодні, 24 квітня, указ президента РФ про полегшене надання російського громадянства українцям, які проживають на підконтрольній Росії території Донбасу?

«Новина» зі старим меседжем «Мінські угоди — наше все» на російській версії сайту ООН вийшла якраз до чергового засідання ТКГ. Українська сторона раніше неодноразово заявляла про те, що «Мінськ» застарів і його як мінімум необхідно переглянути. То чому б росіянам і не «підперти» своєї позиції про «непорушність» Мінська нібито свіжою заявою ООН? Технологія проста і стара: створюється потрібне повідомлення, розміщується на якомусь російському або проросійському сайті, а далі йде «розгін» інформації по інших ЗМІ. Бо ж у цьому разі й першоджерело, начебто, поважне — сайт ООН. У скількох журналістів є час і бажання докопуватися до деталей? Плюс незнищенна схильність багатьох колег видавати слова однієї людини за думку всієї організації. От і розійшлася «новина», маніпулятивно зліплена росіянами з матеріалу півторарічної давності та якимось специфічним чином розміщена на сайті ООН, як гарячі пиріжки. На третьому десятку я перестала рахувати українські сайти, що її опублікували. Справедливості заради зазначу, що у нас вона теж з'явилася, однак, розібравшись, ми швидко зняли її зі стрічки новин. І звернулися по коментар до представництва України при ООН.

От що відповів ZN.UA заступник постійного представника України при ООН Юрій Вітренко, який брав участь у вчорашньому засіданні Генасамблеї:

«Маємо чітко розуміти, що позиція ООН або її Ради Безпеки оформлюється у вигляді офіційних рішень, зокрема резолюцій. Ототожнювати заяву окремої особи, яка навіть не є ні посадовцем, ні представником держави-члена, із позицією всієї організації або органу є некоректним.

31 серпня в Генасамблеї обговорювалася доповідь про роботу Радбезу в 2019 році. Минулого року кілька засідань були присвячені Україні, на яких лунали різні заяви, зокрема щодо мінських домовленостей. Важливий момент, що процитованим деякими ЗМІ заявам більше півтора року, а дійові особи, які їх озвучували, як кажуть російською мовою, яку ці особи дуже добре розуміли, зараз «не у дел».

Ви ж не станете називати позицією Верховної Ради думки депутатів колишніх скликань. Як у принципі не є позицією усієї ВР думки окремих діючих депутатів або груп.

У нещодавньому листі на адресу Президента України до Дня незалежності Генсекретар ООН Гутерріш чітко зазначив, що він підтримує триваючі зусилля у рамках Нормандського формату, ТКГ та ОБСЄ задля досягнення сталого мирного врегулювання на сході України.

За іронією долі, у цій ситуації є й позитив. Такого роду повідомлення нагадали, що ООН — це колективна інституція, позиція якої визначається її офіційними рішеннями. Нагадаю, що з 2014 року схвалено сім резолюцій Генасамблеї про суверенітет та територіальну цілісність України, а також про визнання Російської Федерації державою-окупантом українських територій. Ці документи й визначають позицію ООН».