Привид блукає Європою, привид COVID-19

Одна із загадок нинішньої пандемії - це те, що серед країн, котрі найбільше постраждали, опинилися квітучі Італія й Іспанія. Можливо, опинилися тому, що в інших державах статистика неправильна, чи недостатньо тестів, чи просто влада подає неправдиву інформацію. Однак, у кожному разі, зрозуміло, що Європа виявилася неготовою до епідемії, і насамперед - морально.

Майже два з половиною місяці - з 1 січня й по 11 березня, коли ВООЗ офіційно оголосила пандемію, в усіх, хто розумів, про що йшлося, був час розпізнати небезпеку і підготуватися до неї. На жаль, цього не сталося. І вже наприкінці березня Італія, Іспанія, Франція, Німеччина, Австрія, Велика Британія, власне - всі країни ЄС опинилися в ситуації, немислимій для нашого розуміння. Відсутність із боку Брюсселя оперативної реакції на виклики, з якими зіштовхнулася Європа, дозволила багатьом у самій Європі засумніватися в здатності Європейського Союзу діяти спільно і в спільних інтересах як єдиний політико-економічний простір. Кордони виявилися закритими, транспортне сполучення - практично, припиненим, оголошено жорсткі карантинні заходи, буквально донедавна заборонявся експорт медичного обладнання і захисних засобів, навіть якщо вони були. Кожен виявився сам за себе.

Задля справедливості слід визнати, що не тільки Європа показала неготовність до пандемії, - практично, ніхто в світі ще навіть у лютому не міг передбачити, що коронавірус і паніка, пов'язана з його поширенням, охоплять майже 200 держав, а серед тих, хто найбільше постраждає, опиниться не лише Китай, де й було зареєстроване захворювання, а й США, і, практично, вся Європа.

У чому ж причина того, що відбувається? Пояснення, що в Італії високий середній вік населення, всі цілуються під час зустрічей і живуть великими родинами, - не проходить. У Японії ще вищий середній вік, а в Туреччині цілуються не менше, і сім'ї немаленькі, а масштаби трагедії значно менші. Клімат - теж не пояснення, він зовсім різний в Іспанії, США та Британії. В Іспанії в поширенні першої хвилі вірусу звинувачують футбольний матч, у Південній Кореї - християнську релігійну секту, в Ірані спалах епідемії розпочався у священному для шиїтів місті Кум, в Ізраїлі найбільше постраждали ортодоксальні євреї. Безумовно, фактори масових зібрань і відсутності традицій гігієни зробили свій внесок у поширення COVID-19. Але це, швидше, технічні подробиці. І, хоча вірус поширився повсюди у світі, держав - лідерів за кількістю інфікованих - видно неозброєним оком, яку статистику не візьми.

Можна припустити, що вірус уразив насамперед ті країни, які найбільше інтегровані у світові процеси, причому не тільки в наші дні, а й в історичному контексті. Пандемія - такий самий продукт глобалізації, як Apple з Китаю, Ford із Туреччини чи Huyndai з Чехії. Китай і США - лідери світової економіки, їхні надінтенсивні контакти з усім світом визначаються глобальною присутністю на всіх континентах, буквально всюди. Італія, Іспанія, Франція та Велика Британія - відомі історією своїх завоювань, і чимала частина їхнього населення - вихідці з колишніх колоній, серед яких багато не зовсім благополучних країн, котрі так чи інакше підтримують із ними зв'язок. Це і транспортне сполучення, і потоки людей. Звісно, як держави "великої сімки" вони глибоко інтегровані у світову економіку, активно співпрацюють і з Китаєм, але це лише один із факторів.

Італія серед них, до речі, посідає особливе місце. Мало того, що сама Італія має понад 200 диппредставництв за кордоном, додайте сюди всесвітні зв'язки Ватикану, орденів госпітальєрів, єзуїтів і так далі. Ломбардія, що постраждала найбільше, - це ВВП у 400 млрд дол, одна з трьох найрозвиненіших провінцій Європи. Це промислове серце Італії, а Мілан - одна зі світових столиць моди. Певна річ, і Франція, і Італія, й Іспанія - це і туризм, але їхні глобальні інтереси нітрохи не менш важливі. Цілком імовірно, що вірус до цих країн міг потрапити не тільки з Китаю, а й із третіх країн, причому вже в модифікованому вигляді (наукою встановлено, що в кожному з осередків вірус мутував, їх уже близько восьми), і тому вирізнявся особливо агресивною поведінкою.

Ну, а далі кожна країна дає раду вірусові так, як у неї організовані державні служби та медицина. Здатність урядів реагувати на такі загрози залежить від того, наскільки впевнено вони почуваються і можуть спиратися на реальну підтримку та довіру народу. В Італії й Іспанії торік і на початку нинішнього року відбувалися різного рівня вибори, і там і там не без серйозних внутрішньополітичних проблем для чинних урядів. Може, тому їм було нелегко діяти рішуче, за прикладом Німеччини або Нідерландів? Весь світ облетіли кадри з Інтернету, як мери італійських міст особисто намагалися переконати недисциплінованих італійців дотримуватися карантину, а іспанці ніяк не хотіли дослухатися до рішень центральної влади (яку обирали двічі на дострокових виборах у квітні та листопаді 2019 р.) і відмовитися від футболу.

Критика на адресу Європейської комісії за відсутність системних кроків і дефіцит лідерства в боротьбі з пандемією в Європі, яка зазвучала, щойно стало відомо, що Китай, Куба та Росія надали Італії "допомогу", - лише частково справедлива. Звинувачувати фрау фон дер Ляєн і її колег у нерозумінні ситуації було б несправедливо. Ставши до роботи 1 грудня 2019 року, нова Єврокомісія зразу ж опинилася під тиском давньої й наболілої проблеми біженців, що різко загострилася після того, як Туреччина відкрила їм шлях до кордонів ЄС. У грудні чимало зусиль було витрачено на укладання контракту на транзит газу через Україну, ну а перші достовірні дані з КНР про коронавірус стали надходити лише під кінець січня. В умовах надзвичайних обставин держави - члени Євросоюзу мали право діяти так, як вважали за розумне, а перш ніж реагувати спільно, слід було оцінити рівень загрози. На це знадобився час.

Однак неможливо й заперечувати, що в умовах пандемії автократії (у Європі й Азії) виявилися ефективнішими, ніж демократії, хоча не факт, що ця тенденція збережеться в довгостроковій перспективі. Китай драконівськими, за масштабами, адміністративними методами зупинив епідемію, а що відбувається в Росії, достеменно не знає ніхто.

Однак Росія, трохи відсунувши Китай, не проґавила свій шанс скористатися ситуацією. Москва розгорнула кампанію дезінформації, мішенню якої стала єдність ЄС. З початку року спеціальний підрозділ зовнішньополітичної служби ЄС зафіксував понад 110 випадків поширення брехливої інформації у ЗМІ та соціальних мережах фальшивими фізособами та акаунтами з російським корінням іспанською, англійською, італійською, французькою й німецькою мовами. Основний меседж - про те, що коронавірус нібито має штучне походження і перетворений Заходом на бактеріологічну зброю для заподіяння збитків Китаю, рознісся по всьому світу. Особливо сильно пропаганда прозвучала в Іспанії й Італії, де вільно ведуть мовлення "Спутник" і "Раша тудей". Це вже потім, ніби демонструючи добру волю, Москва надіслала непотрібні військові автомобілі для знезараження територій і військових фахівців із бактеріологічної зброї. Ломбардія та прилеглі області - це політична територія проросійської "Ліги Півночі" та її лідера Маттео Сальвіні, і широко розрекламована допомога з боку Москви - просто політичний жест. Це - частина кампанії зі зняття санкцій, розгорнутої РФ у Європі (в Німеччині та Італії насамперед). Навіть у США Путін послав "гуманітарну допомогу", про що без тіні збентеження днями повідомив Дональд Трамп.

Насправді ЄС (і насамперед Німеччина) вже докладає реально масштабних зусиль до надання допомоги Франції, Італії та Іспанії, і в незрівнянно більших масштабах, ніж Китай, а тим паче Росія. Було знято обмеження на експорт медичного обладнання, взято на лікування перших тяжких хворих із цих країн. Франція також передала Італії один мільйон масок і 200 тисяч захисних костюмів (стільки ж, скільки Китай), а маленька Албанія послала в Італію 30 лікарів.

Паралельно вияснився дивний факт: у січні ЄС надіслав до Китаю 70 тонн медичного обладнання, коли Китай цього гостро потребував, але, на прохання китайського уряду, зробив це, не повідомляючи в ЗМІ. Через два місяці ЗМІ широко висвітлили допомогу Італії та іншим країнам ЄС із боку КНР. Про те, що частина європейських держав відмовилася приймати допомогу з КНР, відомо менше.

Насправді першочергову допомогу Китай надає тим країнам - Італії, Сербії, Чехії та Угорщині, - які беруть активну участь у проєкті "Один пояс - один шлях", що зрозуміло. Як можна зрозуміти й інтерес російських військових до Ломбардії, - адже лише за дві години їзди від Бергамо міститься Венеція, де розташована велика військова база США. І потім - легше зробити фоторепортаж про прибуття літаків із масками або зеленими чоловічками, ніж розповісти про пакет макроекономічної допомоги на 750 млрд євро, виділених Євросоюзом державам-членам у рамках ЄС, створення спеціальних фондів для підтримки малих і середніх підприємств, транспортних компаній та туризму. ЄК виділяє 140 млн євро на розробку та запуск виробництва вакцин і таку саму суму на допомогу країнам Східного партнерства, у тому числі Україні (перший пакет допомоги - близько 80 млн євро). Масштабну допомогу з боку ЄС передбачено і для Західних Балкан. Важливо, що з боку ЄС прозвучали запевнення і в незмінності політичної підтримки України.

Важко заперечувати, що дії й пропаганда Москви посприяли більш оперативним рішенням Брюсселя. Розкол Європи - давня мрія Кремля, і ніякий коронавірус, хай навіть він поширюється самою РФ, не скасує цього пріоритету. Абсурдність таких планів очевидна, проте залишається константою зовнішньої політики Москви за будь-яких обставин. Тим часом слід визнати, що окремих успіхів на цій ниві досягнуто. Праві політичні сили й автократичні режими Європи сповна скористалися ситуацією для зміцнення свого політичного впливу, спираючись на пропаганду Москви в тому числі. Об'єктивні наслідки пандемії - скорочення виробництва, робочих місць, зупинка масштабних військових навчань, підготовка до яких була в самому розпалі, - все це на руку Москві, яка продовжує агресію на Сході України навіть у такі складні часи.

І все ж чутки про кончину ЄС явно перебільшені. Неважко передбачити, що, коли пандемія піде на спад, у Брюсселі відбудеться серйозна розмова з приводу тих уроків, які COVID-19 підніс усім. Імовірно, буде розроблено узгоджені плани реагування на схожі надзвичайні ситуації, створено стратегічні запаси ліків і захисних матеріалів. Безумовно, зазнає змін система медичної допомоги. Адже спеціалісти обіцяють другу хвилю вже восени, а імунітет у карантинах не виробляється.

Всі статті автора читайте тут.