Прикордонний прецедент

Принцип непорушності кордонів у Європі знову може бути поставлений під сумнів. У ході переговорів, які лідери Сербії і Косова Олександр Вучич і Хашим Тачі мають намір провести 7 вересня в Брюсселі за посередництва верховного представника ЄС з питань закордонних справ Федеріки Могеріні, може йтися про обмін територіями, причому з урахуванням етнічного фактора.

Таким у Белграді й Приштині бачать можливий компроміс заради врегулювання косовського конфлікту та поліпшення шансів для Сербії приєднатися до Європейського Союзу. Усередині ЄС кордонів де-факто не існує, і хто згадає про лінії розмежування, якщо косовські албанці й серби отримають можливість вільно переміщатися всією Європою? Однак ідея "коригування кордонів" викликала палку дискусію на Балканах і в Європі. Але виявилося, що прихильниками обміну територіями заради врегулювання конфлікту між Косовим і Сербією нині виступають представники адміністрації США і чиновники Єврокомісії.

З моменту початку кризи в сербському Краї Косово минуло вже понад двадцять років. 1999-го вона призвела до найбільшого на той момент збройного конфлікту в Європі, а потім введення миротворчої місії та міжнародної адміністрації, що не завадило 2008 року проголосити незалежність Косова. Цей акт, однак, не допоміг урегулювати конфлікт. Косово залишається державою, якої досі не визнали ООН, Євросоюз, Китайська Народна Республіка, Російська Федерація, Індія і ще майже сотня країн, що мають власні проблеми з регіональним сепаратизмом. Україна також серед тих, хто не визнає незалежності Косова. Позиція цієї групи організацій і країн зводиться до того, що Белград і Приштина мають знайти шляхи врегулювання відносин, які дозволили б визначити статус Краю Косово в умовах, що склалися після 1999 р., але з урахуванням збереження сербського суверенітету над Косовом (як це передбачено резолюцією РБ ООН 1244).

У Євросоюзі наполягали, що перспектива для Сербії опинитися в ЄС залежатиме не тільки від виконання стандартних вимог до країн-кандидатів, а й також "від нормалізації відносин із Косовом". Однак для ЄС мета забезпечення сербського суверенітету над Косовом не була ключовою темою в мирних переговорах. У Брюсселі нині більше стурбовані тим, що 5 країн з 28 членів ЄС не визнають Косова (Іспанія, Греція, Кіпр, Словаччина, Румунія), а отже, не проголосують за членство самопроголошеної держави в ЄС. Ось чому від косоварів вимагали, з одного боку, не відставати від Белграда в імплементації європейського пакета вимог до країн-кандидатів, а з другого, але менш наполегливо, - схиляти Белград до визнання "статус-кво" Косова, тобто втрати контролю, читай - суверенітету, над колись сербською провінцією.

Наприкінці 2014 р. Сербія розпочала переговори про вступ до ЄС, а 2015-го було підписано Угоду про стабілізацію та асоціацію між Європейським Союзом і Косовом. Європейська дипломатія зробила все від неї залежне, щоб створити позитивне зовнішнє тло для досягнення прогресу на переговорах сербського і косовського керівництва. Нинішнього року, однак, каменем спотикання стали права сербської меншини, яка компактно проживає на півночі Косова. Спроби косовських сербів домогтися "автономії" для себе всередині Косова призвели до загострення відносин і загрожували зривом переговорів Белграда і Приштини. Навесні й улітку навіть не виключали силового протистояння між албанцями й сербами в самому Косові, до якого Белград не залишився б байдужим. Косовські серби закликали також президента РФ В.Путіна втрутитися в конфлікт, якщо косовари розпочнуть збройні дії проти них.

Саме на цьому тлі виникла ідея обміну територіями. Ще наприкінці липня про це вперше заговорив сербський президент Олександр Вучич. За його словами, "серби розуміють, що Косово втрачене, але я зроблю все можливе, щоб повернути те, що можна повернути", натякаючи на розмежування Краю Косово за етнічною ознакою. За кілька днів косовський лідер Хашим Тачі висловився чіткіше - "про коригування кордону". Приштина спробує отримати три муніципалітети півдня Центральної Сербії, які населені албанцями (Прешево, Буяновац, Медведжу), і міжнародне визнання. При цьому він відкинув ідею "обміну територіями", але сказав, що в Косові буде створено Асоціацію сербських муніципалітетів, яка охопить регіони краю з переважно сербським населенням (це чотири муніципалітети - Північна Мітровіца, Звечан, Зубін Поток і Лепосавич). 16 серпня Вучич у телевізійному зверненні повідомив, що плану поділу Косова він не має, але виступає за "розмежування" з албанцями. У Косові серед 1,8 мільйона населення живуть 120 тисяч сербів, водночас у районах компактного проживання албанців у Сербії - 50 тисяч. Вучич заявив, що звернення до сербів Косова він зробить лише 9 вересня, після переговорів "з європейцями й Тачі" у Брюсселі. Також сербський лідер має намір відвідати Китай і США. Триває активний діалог із Москвою, готується зустріч Вучича з Путіним.

Як стверджують сербські ЗМІ, ідея обміну територіями не має підтримки в населення Сербії, адже в підсумку Белград визнає і факт відокремлення краю. Є політики, які виступають за збереження конфлікту в його нинішньому стані, без поступок албанцям і Брюсселю. Вони наводять приклад Кіпру, який прийняли до ЄС попри те, що в північній частині острова існує невизнана турецька республіка.

У Приштині опозиційні партії також не підтримують ідей Тачі. На 4 вересня вони мають намір скликати екстрене засідання парламенту Косова, щоб ухвалити резолюцію "про захист територіальної цілісності" краю, що позбавить Тачі можливості обговорювати питання кордонів на переговорах у Брюсселі.

Проте минулої суботи на форумі, присвяченому проблемам Західних Балкан, в австрійському місті Альпбах Вучич і Тачі заявили, що настав час "історичної угоди". Лідери не зробили більше конкретних заяв, але європейський комісар із питань розширення та політики добросусідства Йоганнес Ган заявив, що Брюссель має прийняти домовленість між сербами та албанцями, назвавши таку угоду "геополітичною необхідністю". Ган також поквапився зауважити, що угоду Приштини й Белграда "не можна використовувати як приклад для вирішення інших питань", очевидно застерігаючи від спроб використати її для нового переділу кордонів на Балканах.

Зауважимо, що за день до цього радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон виступив 24 серпня в Києві з заявою, що не виключає можливості "територіальних коригувань" у Косові. "Ми не будемо заважати рішенню, і я не думаю, що хтось у Європі заважатимете, якщо дві сторони (Белград і Приштина) знайдуть рішення, яке їх задовольнить", - сказав Болтон.

Однак американський дипломат прорахувався. Про своє неприйняття ідеї перегляду кордонів на Балканах заявила канцлер Німеччини Ангела Меркель. Її заява була викликана побоюваннями, що розв'язання проблем Косова "розмежуванням" або "коригуванням кордонів" між територіями з переважним етнічним населенням підірве крихкий мир у сусідній Боснії і Герцеговині, де після кривавого конфлікту 1995 р. вдалося створити федерацію боснійців, хорватів і сербів. Якщо Євросоюз погодиться на поділ Косова за етнічним принципом, то що тоді стримуватиме боснійських сербів від бажання приєднатися до Сербії, а хорватів - до Хорватії? Проблеми можуть виникнути й у Македонії, де на кордоні з Косовом є райони компактного проживання албанців.

Ідея жити без кордонів у спільному європейському домі - мрія для всіх народів колишньої Югославії, але вступ Сербії до ЄС може відбутися й через десяток років. Сьогодні ж Брюссель і Вашингтон не можуть гарантувати, що "коригування кордонів" у Косові не стане прецедентом, а також не буде використане для виправдання територіальних захоплень і перегляду кордонів.

Нагадаємо, 2008 року керівництво Російської Федерації скористалося косовським інцидентом (актом проголошення незалежності Краю і визнанням його США та низкою країн Європи), для того щоб визнати сепаратистські республіки - Абхазію і Південну Осетію. Спосіб "розмежування" в Косові може евентуально дати Кремлю аргументи для обстоювання своїх проектів "поділу" або "федералізації" Молдови, Грузії, України "заради врегулювання конфліктів", і навіть виправдовувати анексію Криму разом з ідеями "захисту етнічних росіян" за межами РФ.