Придністровське врегулювання: такі важкі "малі" кроки

Наприкінці минулого тижня так зване Міністерство закордонних справ Придністров'я заявило, що з 24 січня "запроваджуються обмеження на перетин державного кордону Придністров'я і України для всіх типів транспортних засобів, зареєстрованих у Республіці Молдова та керованих громадянами, які постійно проживають у Молдові й мають водійське посвідчення РМ".

Як було зазначено, такого заходу вжито у відповідь на впровадження молдовською стороною обмежень на рух автотранспорту з Придністровського регіону. За версією Тирасполя, з 10 січня стали надходити повідомлення, що працівники Прикордонної поліції Молдови не пропускають через пункти пропуску на своїй території автомобілів із реєстраційними номерами придністровського зразка. У тому числі й автомобілів із нейтральними номерами, водії яких при цьому користуються водійськими правами, виданими Придністров'ям. Тим самим, вважають у Тирасполі, Молдова порушила протоколи про взаємне визнання документів від 16 травня 2001 року та протокольне рішення про участь автотранспорту Придністров'я в міжнародному дорожньому русі від 24 квітня 2018 року.

Проблема розв'язалася досить швидко. Глава місії ОБСЄ в Молдові закликав обидві сторони "до мудрості та відповідальності". Президент Молдови Ігор Додон зателефонував лідерові Придністровського регіону Вадиму Красносельському і (якщо вірити придністровським джерелам) пообіцяв скасувати запроваджені Молдовою обмеження. Віцепрем'єр-міністр з реінтеграції Александру Фленкя заявив, що обмеження були впроваджені в тестовому режимі, щоб дізнатися, скільки придністровських водіїв ще не замінили номери на нейтральні.

Зважаючи на все, Кишинів лише тимчасово позадкував через неясну позицію України. Прикметно, що на початку конфлікту обидві сторони апелювали до позиції Києва. Так, Александру Фленкя посилався на якісь домовленості з Україною. А "міністр закордонних справ" Придністров'я Віталій Ігнатьєв заявляв, що проблем з українською стороною немає, і автомобілі з регіону вільно проїжджають в Україну, а завертає їх саме Прикордонна поліція Молдови.

Зараз позиція Києва прояснилася: Україна з 1 квітня не впускатиме на свою територію автомобілів із номерами невизнаного Придністров'я. Принаймні так стверджує молдовський прем'єр.

Загалом же питання набагато ширше, ніж "автомобільний конфлікт".

Проблему участі придністровського автотранспорту в міжнародному русі намагалися вирішити давно. Досі Україна не перешкоджала рухові автомобілів із придністровською реєстрацією. Ще кілька років тому машини з червоно-зелено-червоним прапорцем на номерах можна було зустріти на дорогах Одеської області. Крім жителів регіону, на них охоче їздили й українські громадяни. Придністровські номери тоді відігравали роль "євроблях".

У червні 2016 року, під час чергової зустрічі з придністровського врегулювання у форматі "5+2", у Берліні було підписано протокол, який і став основою для політики "малих кроків", орієнтованої на вирішення поточних соціальних та економічних проблем. Сторони взяли на себе зобов'язання вирішити низку спірних питань. Серед них - охорона довкілля в басейні Дністра, питання апостилювання (підтвердження юридичної сили) придністровських дипломів, використання автомобілів із номерними знаками, виданими в Придністров'ї, відновлення телефонного зв'язку між берегами Дністра, кримінальних справ, порушених у Молдові проти придністровських чиновників.

Усі заходи планувалося виконати впродовж шести тижнів. Однак процес розтягнувся на кілька років. І лише в грудні 2017-го в Бендерах було підписано чотири протоколи, у тому числі й про відновлення телекомунікацій.

Затвердження механізму реєстрації придністровських автомобілів, яка б дозволяла їм виїжджати за кордон, затягнулося аж до квітня 2018 року, коли був підписаний відповідний протокол. Згідно з ним, автовласники з Придністров'я отримували нейтральні номери, які не містять ніякої символіки або додаткових позначень. За підтримки ОБСЄ було відкрито пункти реєстрації й видачі номерів у Тирасполі та Рибниці.

Здавалося б, проблему вирішено й можна говорити про бажаний прорив. Але постало питання - якщо Молдова визнає права, видані в Придністров'ї, вона таким чином визнає й органи, котрі їх видали. Відповідно, Кишинів висунув законну вимогу про отримання водіями з Придністров'я молдовських прав.

Молдова не може вирішити цю проблему без підтримки України. Зокрема без контролю над придністровським сегментом україно-молдовського кордону. У липні 2017 року було відкрито спільний митно-прикордонний пункт у Кучурганах. Коаліційний уряд Майї Санду мав намір збільшити кількість спільних пунктів. Кабінет Йона Кіку, що замінив його, теж не відмовився від намірів узяти під контроль придністровський сегмент кордону.

Однак молдовські експерти зазначають, що українська сторона пов'язує питання відкриття нових пунктів пропуску з вирішенням спірних питань із демаркації україно-молдовського кордону. Йдеться, зокрема, про дві ділянки - у районі молдовського порту Джурджулешти на Дунаї та в районі Дністровської ГЕС-2. Останній - особливо проблематичний. У Молдові побоюються, що розвиток мережі гідроелектростанцій на верхньому Дністрі може залишити столицю та чимало інших населених пунктів без водопостачання. Тому багато що залежить від готовності Кишинева й Києва до компромісів.

"Автомобільний конфлікт" досить повчальний для України. Він демонструє, якими важкими бувають навіть "малі" кроки, тим більше в умовах, коли невизнане територіальне утворення існує вже понад два десятки років. Причому поки що гальмується вирішення й інших питань, із яких підписано протоколи, наприклад відновлення телекомунікацій. Виникла спірна ситуація навколо закриття рахунків придністровських підприємств у молдовських банках, так і не підписано протокол за підсумками братиславської зустрічі у форматі "5+2" у жовтні минулого року.

Про те, як усе непросто, свідчить, приміром, "справа Ржевітіна". Олександр Ржевітін за призовом потрапив у незаконні збройні формування Придністров'я, втік звідти в Кишинів, де розповів про катування та "нелюдське поводження". У грудні 2019 року він змушений був відвідати своїх родичів у Придністров'ї та зник. Невдовзі з'ясувалося, що його затримали придністровські органи й ув'язнили. Придністровська сторона готова допустити до нього адвоката. І це поки що єдина поступка.

Проблема корениться в рішенні багатолітньої давності, коли Придністров'я було визнане стороною переговорів. Відтоді різними урядами Молдови в різних умовах були підписані десятки протоколів та угод. При цьому те, що в Кишиневі розглядають як вимушений компроміс (на який часто йдуть під тиском зовнішніх партнерів, у тому числі західних), у Тирасполі розглядають як крок до визнання ПМР. Кожен новий документ, підписаний попередниками, створював проблеми наступним переговірникам. Відтак, нагромадилася велика договірна база в кілька десятків, а то й сотень документів, які в потрібних умовах слугують виправданням придністровській стороні.