Повзуча інкорпорація

День за днем, крок за кроком Росія повільно, але цілеспрямовано поглинає Південну Осетію і Абхазію.

Публічно Кремль підтримує "суверенітет" цих грузинських регіонів: з низки причин російському керівництву вигідна формальна "незалежність" маріонеткових утворень. Проте водночас він цілеспрямовано інтегрує ці квазідержавні об'єднання в економічний, фінансовий і військовий простір Російської Федерації. Цьому процесу сприяє і міжнародна ізоляція двох регіонів.

Процес інкорпорації розпочався задовго до російсько-грузинської війни 2008 р. - через створення низки механізмів, які посилюють залежність Південної Осетії і Абхазії від Росії. Але, як зазначив у коментарі DT.UA колишній державний міністр Грузії з питань примирення і громадянської рівноправності Паата Закареїшвілі, "до 2008 р. грузинська влада, крім поодиноких заяв, нічого не робила проти цієї інкорпорації. До 2008 р. грузинська влада втягувала Росію у всілякі миротворчі процеси".

Чергові кроки на шляху поступового поглинання Росією сепаратистських регіонів було зроблено в останні тижні. По-перше, у січні Цхінвалі з подачі Москви відкрив митний пост на лінії розмежування між Грузією і Південною Осетією. Раніше такий пост на лінії розмежування між Абхазією і Грузією відкрив Сухумі. Для Тбілісі це неприйнятно, оскільки визнання митних постів на лінії розмежування означає, що Грузія розглядає ці лінії як міждержавні кордони.

По-друге, у лютому Владімір Путін підписав закон про ратифікацію угоди між Москвою і Цхінвалі про входження окремих підрозділів Збройних сил Південної Осетії до складу ЗС РФ. Згідно з підписаним Путіним законом, тепер південні осетини зможуть проходити службу на "законних" підставах у складі 4-ї російської військової бази, розташованої в містах Цхінвалі й Джава.

За словами статс-секретаря - заступника міністра оборони РФ Миколи Панкова, виконання угоди "дозволяє сформувати спільний оборонний простір двох держав і включити південноосетинські підрозділи в єдину систему підготовки і застосування військ Південного військового округу".

У Москві пояснюють необхідність створення "спільного оборонного простору" та "зміцнення обороноздатності молодої республіки" "активізацією США і НАТО" в Грузії. І вказують на те, що грузинська армія отримала американські ракети Javelin. У свою чергу у Тбілісі вважають, що угода про входження військових підрозділів Південної Осетії до складу ЗС Росії створює напруженість у Південнокавказькому регіоні.

Втім, як зазначив керівник Кавказького інституту миру, демократії і розвитку Гіа Нодіа, підписаний закон - лише правове оформлення давно наявної реальності. Раніше цей шлях пройшла й Абхазія. У листопаді 2014 р. було підписано російсько-абхазький договір "Про союзництво і стратегічне партнерство". Він передбачав не тільки гармонізацію абхазького митного законодавства з російським, а й створення спільного оборонного простору.

Коментуючи DT.UA мотиви Південної Осетії і Росії, Гіа Нодіа зазначив, що "крім усунення суто технічних проблем, які створює формально окреме існування південноосетинських збройних сил від російських, угода також має продемонструвати й необоротність "нових реальностей", створених після війни 2008 р., тобто відторгнення двох регіонів від Грузії". Експерт також звертає увагу на те, що тепер підвищуються ставки в разі можливих збройних провокацій на лінії розмежування, оскільки це вже будуть сутички між грузинськими й російськими військовими. Втім, як показали події 2008 р., ставки завжди були високі.

Нині практично всі жителі Південної Осетії і Абхазії мають громадянство РФ. Посади в органах влади, армії, спецслужбах обіймають російські чиновники й військові. "Національною" валютою є російський рубль. Створюється єдиний митний простір з Росією. Лінію розмежування з Грузією охороняють російські прикордонники. Місцеві жителі цих псевдодержав служать і працюють на російських військових базах.

За словами Паати Закареїшвілі, "після 2008 р. Росія почала укладати угоди із цими окупованими територіями. З погляду міжнародного права, ці угоди незаконні. Але вони - чудова ілюстрація того, як Росія послідовно прибирає до рук регіони Грузії, встановлюючи контроль над структурами влади на окупованих територіях - поліцейськими, військовими, адміністративними органами".

Політиці інкорпорації сприяє те, що і Південна Осетія, і Абхазія - регіони, які перебувають на балансі російського бюджету.

Наприклад, у 2018 р. Південна Осетія ухвалила бюджет у розмірі 7,672 млрд руб. (близько 135,5 млн дол.). Але на 85,9% він складається з російських дотацій - 6,59 млрд руб. (близько 116,3 млн дол.). В Абхазії, де завдяки Чорному морю можливості для економічної діяльності трохи більші, ніж у Південної Осетії, менший і розмір російських уливань: у 2018 р. дохідна частина абхазького бюджету в розмірі 9,5 млрд руб. (близько 144 млн дол.) на 45,2% (4,3 млрд руб., або близько 65 млн дол.) фінансується російською державою.

Як наголошує керівник Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар, у цілому для російської економіки ці суми незначні. Виділені Абхазії і Південній Осетії у 2018 р. дотації не порівняти з тими десятками мільярдів, які російський бюджет щорічно витрачає на утримання Чечні і Криму (цього року вони становитимуть 27 і 17,7 млрд руб. відповідно), а також на війну в Донбасі й утримання російських окупаційних адміністрацій "ЛНР" і "ДНР".

Але кілька мільярдів, витрачених на поступову інкорпорацію Південної Осетії і Абхазії, більш ніж окупляться. Ці відносно невеликі суми дають російському керівництву не просто можливість прив'язати ці квазідержави до РФ. Вони дозволяють Кремлю продемонструвати світовому співтовариству, що Росія повертається на пострадянський простір, посилює свої позиції провідного світового гравця, а російським виборцям - що Москва продовжує політику "собирания земель Русских".

Примітно, що в Цхінвалі постійно публічно заявляють про готовність Південної Осетії увійти до складу Російської Федерації. Навесні минулого року президент цієї квазідержави генерал-лейтенант ВР РФ Анатолій Бібілов заявив, що ймовірність того, що Південна Осетія увійде до складу Росії, майже "стовідсоткова". При цьому він пояснив, що об'єднання може відбутися "тільки в складі Росії, з возз'єднанням Північної і Південної Осетії". Але чи готові до цього в Кремлі?

Опитані нами експерти вважають, що повна інкорпорація регіонів до складу Росії - справа техніки, від якої зараз у Москві утримуються з низки міркувань. Але оскільки обидва регіони повністю залежать від Росії у сфері безпеки й економіки, існування навіть формальних інститутів суверенітету сприймається російськими елітами як певна ненормальність, яка заважає вирішувати щоденні адміністративні завдання.

"У випадку з Південною Осетією Москва може піти на повну інкорпорацію. З Абхазією ситуація складніша", - зазначає Михайло Гончар. Річ у тому, що абхазьких політиків влаштовує статус-кво, і вони проти включення до складу РФ. Але зі зростанням впливу Москви у Сухумі залишається дедалі менше незалежності. І це не подобається місцевій еліті. "Якщо в Південній Осетії готові хоч завтра увійти до складу Росії, то в Абхазії місцеве керівництво чинить опір процесу інкорпорації", - у свою чергу говорить Гіа Нодіа.

Поки що Москву влаштовує формальна "незалежність" регіонів. Після окупації Криму й частини Донбасу Росія остерігається легалізувати інкорпорацію Південної Осетії і Абхазії. "Крім того, ця невизначеність - важіль впливу на Грузію та її керівництво, а також карта в грі з Заходом", - вважає Михайло Гончар.

Річ у тому, що грузинське суспільство не має наміру визнавати незалежність Південної Осетії і Абхазії. У Тбілісі планують, нехай і в далекому майбутньому, але повернути суверенітет Грузії над цими регіонами. У Росії ж важливо підтримувати у грузинського керівництва ілюзію того, що Москва у перспективі може змінити свою позицію щодо Південної Осетії і Абхазії. Наприклад, в обмін на відмову від політики євроатлантичної інтеграції та повернення в інтеграційні проекти Кремля на пострадянському просторі.

Наразі ж Тбілісі не збирається відмовлятися ні від політики євроатлантичної інтеграції в обмін на відновлення свого суверенітету над Південною Осетією і Абхазією, ні від цих регіонів заради членства Грузії в ЄС і НАТО. Сьогодні в Грузії активно обговорюють варіант вступу до альянсу, за якого стаття 5 цієї організації не поширюється на територію Абхазії і Південної Осетії.

Як зазначає Михайло Гончар, формально незалежні Південна Осетія і Абхазія є для Кремля також важливими інструментами політики стосовно "ДНР" і "ЛНР". Насамперед при вирішенні економічних питань. Так, "представник Абхазії в "ЛНР" Сергій Ладарія заявив, що Росія планує постачати вугілля з окупованої частини Донбасу в Туреччину, використовуючи чорноморський порт Очамчира. За його словами, питання співробітництва щодо постачання вугілля вирішено, і залишається тільки погодити тарифи.

У російських планах стосовно Донбасу відводять роль і для Цхінвалі.

У лютому Південна Осетія домовилася про економічне співробітництво з "ЛНР". На думку російського політолога Володимира Новікова, "головна функція цього договору - це фактично посередництво Південної Осетії між підприємствами Луганська і російськими юрособами": з одного боку, це виводить з-під можливих санкцій російські юридичні особи, які через Цхінвалі співпрацюватимуть з підприємствами окупованого Луганська. З іншого - виводить підприємства "ЛНР" з економічної блокади.

В остаточному підсумку для російського керівництва Південна Осетія і Абхазія - лише інструменти в досягненні зовнішньо- і внутрішньополітичних цілей Кремля.