Посол із «пітерських»

Супроводжуваний відлунням скандалів, новий посол Росії в Україні Михайло Зурабов нарешті прибув у нашу країну. Слід віддати належне росіянам, які вирішили уже з перших хвилин показати, що російський посол може бути не гіршим від американців Хербста, Паскуаля, Теффта. «Зурабов вивчив українську», «посол заговорив українською», «його перші слова були українською» і в такому дусі коментарі, які лилися з екранів телевізорів, задавали сприятливу тональність показаним у новинах сюжетам. Звісно, українцям лестить, що Михайло Зурабов перші слова привітання промовив нашою рідною мовою. Але було б ще приємніше, якби він справді вивчив українську мову і відповідав би нею на прес-конференціях, а не заучував підготовлений текст. Хоча насправді для майбутнього двох країн значно важливіше, аби посол сприяв нормалізації україно-російських відносин і перестав бути заручником політики зведення особистих порахунків.

Логіка дій Кремля не давала підстав припускати, що Михайло Зурабов приїде до Києва з вірчими грамотами до інавгурації нового українського президента. Торік у серпні Дмитро Медведєв під час свого скандального відеозвернення прямо поклав на Віктора Ющенка відповідальність за погіршення україно-російських відносин і відклав приїзд російського посла. Цитовані російськими ЗМІ «джерела в Кремлі» запевняли: за правління нинішнього глави Української держави ноги нового посла в Києві не буде. Але росіяни відступили від написаного ними ж сценарію. Попри запевнення, Михайло Зурабов прибув в українську столицю до другого туру президентських виборів, та ще й з вірчими грамотами на ім’я Віктора Ющенка.

Вплинути на рішення Дмитра Медведєва послати Зурабова до Києва виконувати свої обов’язки могли як результати першого туру голосування, що продемонстрували кінець «епохи» Ющенка, так і необхідність присутності посла в Україні після сьомого лютого. Адже прогнозується, що результати голосування другого туру оскаржуватимуться двома претендентами в суді. Не відомо, як довго триватимуть судові суперечки, коли буде оприлюднене ім’я переможця перегонів і відбудеться його інавгурація. У цей період тривалої невизначеності Кремлю потрібен у Києві повноважний представник, наділений довірою російського керівництва. Про цей інтерес Москви свідчить і той факт, що в нашій столиці цього тижня побував також радник російського президента, колишній посол Росії в Україні Віктор Черномирдін. Низка російських ЗМІ повідомляли, що в українській столиці він мав зустрітися з учасниками другого туру президентських виборів Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко.

Звісно, постать російського посла не є ключовою у двосторонніх україно-російських відносинах Але й не номінальною. Посол — додатковий канал зв’язку, інформації. І його постать аж ніяк не може замінити «дублер» — тимчасовий повірений у справах РФ в Україні Всеволод Лоскутов. Особливо у період післявиборної внутрішньополітичної нестабільності: не той дипломатичний статус, не той політичний калібр. На відміну від останнього, «пітерець» Зурабов має прямий доступ до перших осіб Росії. Та й достукатися до Тимошенко з Януковичем йому буде простіше. Загалом, присутність у Києві повноцінного глави дипломатичного представництва дає росіянам більше простору для гри. У тому числі й інформаційної: очевидно, що до нового російського посла буде підвищена увага, а його коментарі апріорі матимуть широкий резонанс у суспільстві.

Звісно ж, у рішенні російського президента доручити Михайлу Зурабову розпочати виконання обов’язків посла в Україні вже у січні зіграло свою роль і прагнення ще раз принизити главу Української держави, давши тому зрозуміти, що Кремль не планує мати з ним справу. Адже спочатку підготовлені вірчі грамоти були безадресними, тобто без зазначення імені українського президента. Але народжена в кабінетах адміністрації президента РФ ідея не спрацювала. Слід віддати належне українському МЗС і нашому посольству в Росії, чиї представники недвозначно пояснили російським дипломатам: в Україні ніхто не прийме у Зурабова ні безадресних вірчих грамот, ні їх копій. І ось, заздалегідь анонсувавши приїзд нового посла до Києва, Кремль сам себе загнав у глухий кут. Російська дипломатія непрямим чином визнала непродуманість свого кроку, коли була змушена наступити на горло власній зухвалій пісні і вписати в документ ім’я Віктора Ющенка.

Вручивши копії вірчих грамот українському міністру закордонних справ Петру Порошенку, Михайло Зурабов де-факто розпочав виконання функцій посла. А заодно й покладеної на нього місії спецпредставника президента РФ з розвитку торгово-економічних відносин із Україною. І якщо Віктор Черномирдін обіймав цей пост здебільшого номінально, то для Зурабова це не тільки додаткова почесна посада. Адже одне з головних завдань, поставлених перед ним, — лобіювання інтересів російського бізнесу в Україні. А ось щоб мати право їздити в машині з російським триколором, Михайло Зурабов повинен передати свої вірчі грамоти президентові Ющенку. Ряд українських дипломатів упевнені, що це відбудеться ще під час каденції нинішнього українського глави держави, адже вірчі грамоти виписані на ім’я Віктора Ющенка. І той, швидше за все, прийме їх. Інакше росіяни матимуть усі підстави звинувачувати Ющенка у створенні чергового витка напруженості у відносинах Києва і Москви.