Помаранчеві перемагають у Румунії

Лідер румунської опозиції Траян Башеску повною мірою використав фактор української помаранчевої революції для власної перемоги на президентських виборах.

Румунська опозиція перемогла під прапорами кольору апельсинів, однак авторські права на помаранчеву революцію слід усе-таки визнати за Україною. Адже, як не крути, вибори в Румунії були всього лише... виборами, і про революцію можна говорити тільки у зв’язку з тим, які будуть наслідки від цієї перемоги правоцентристського альянсу «Справедливості і правди» для подальшого розвитку країни.

Коли румуни готувалися до 28 листопада, щоб у першому турі президентських виборів проголосувати за главу держави і обрати новий парламент, українська помаранчева революція вже сягнула свого апогею, і жителям Бухареста й Тімішоари телетрансляції з вулиць Києва навівали тільки ностальгічні спогади про події 15-річної давності: тоді нація в єдиному пориві змела режим Ніколає Чаушеску і більше не бажала бачити при владі комуністів. Але «червоні» змінилися, пристосувалися і, зрештою, залишилися при владі на довгі роки, вже як соціал-демократи. Для своєї теперішньої кампанії провладні сили, які підтримували прем’єр-міністра Румунії Адріане Нестасе, вибрали блакитний колір, як і прихильники Віктора Януковича. Але цим, напевно, і обмежується зовнішня схожість подій у Румунії та Україні. На відміну від української революційної ситуації, тут не йдеться про історичний вибір для всієї нації. Румунія — європейська країна, вже член НАТО, впевнено рухається шляхом євроінтеграції, і питання лише в тому, в якому стані Румунія приєднається до ЄС, а не в тому, приєднається чи ні.

У першому турі румунських президентських виборів 28 листопада кандидат від помаранчевих Траян Башеску програв своєму конкурентові Адріане Нестасе. І тут саме й відіграв свою роль «фактор України». Опозиція заявила есдекам, які стояли при владі: «Румунія має право на справедливі вибори». Траян Башеску зажадав анулювання результатів, які, на його думку, було підтасовано. Він вимагав переголосування і розпуску ЦВК. Однак він не скликав людей на вулиці, вважаючи, що демократія у Румунії не потребує захисту.

Башеску, який до останнього часу обіймав посаду мера Бухареста, зробив ставку на власну харизму й вирвав перемогу у провладного кандидата Адріане Нестасе, якому в другому турі всі соцопитування прогнозували перемогу з перевагою у 10 відсотків.

Румунський прем’єр — типовий представник правлячої еліти постсоціалістичної епохи, і в принципі його перемога означала для Румунії не катастрофу, а лише пролонгацію нинішнього правління, яке часто називають відносно благополучним періодом «застою». Дуже уважний до свого гардеробу, вдягається в дорогих салонах. Колишній дипломат, який з 2000 року суміщав посади глави румунського уряду та лідера правлячої соціал-демократичної партії. Цього до нього не дозволяв собі ніхто у країні, й позбутися таких повноважень заради посади президента він погодився, треба сказати, не відразу. Але, включившись у перегони, він задовго до виборів не сумнівався у своїй перемозі й готувався стати наступником президента Іона Ілієску. Нестасе неодноразово обвинувачував главу держави в тому, що з його вини соціал-демократи перетворилися на партію нуворишів. Напередодні виборів Нестасе намагався скоригувати свій імідж зарозумілого й відстороненого від потреб народу політика, й це йому напевно вдалося б, якби у країні не було опозиції, що постійно звинувачувала главу уряду в корупції, тиску на ЗМІ та спробах підтасувати результати першого туру.

Румунський кандидат Траян Башеску — протилежність прем’єра. Його ріднять із Віктором Ющенком незбагненний особистий магнетизм і цілісність натури, хоча сам він у житті, радше, антипод лідера української опозиції. 54-річний політик, у минулому моряк, з 33 років — капітан далекого плавання на найбільшому кораблі румунського торгового флоту «Біруїнца». Міністр транспорту в п’яти урядах, причому здобув славу «могильника», погубивши кар’єру одного прем’єра, міністра закордонних справ і лідера Демократичної партії Петру Романа, якого замінив біля партійного штурвала у 2001 році. Вдягається недбало, прославився дуже екстравагантними витівками. Під час кампанії Башеску висловився на підтримку гомосексуалістів і одностатевих шлюбів, тим самим позбавивши себе підтримки православної церкви. Однак не позбувся підтримки дружини, з якою одружений уже 29 років. І це навіть незважаючи на те, що під час кампанії він також зізнався, що моряком заходив у портові будинки розпусти. Він давно посварився з зеленими, ще тоді, як, будучи мером Бухареста, віддав розпорядження про винищення бродячих собак. Коли за них спробувала заступитися кінозірка Бріжит Бардо, Башеску відповів: «Мене обирали жителі Бухареста, а не бродячі пси». І порадив француженці забрати в Париж хоч цілий вагон приречених тварин. Про його рішучість може свідчити й факт знесення бульдозерами незаконно побудованих у столиці торгових кіосків.

Помаранчева хвиля, здійнята прихильниками Башеску після першого туру, за два тижні зробила фактично неможливе — 12 грудня з перевагою у 3 відсотки Башеску переміг. Саме тут і проявилася сила румунської демократії — лідер соціал-демократів Нестасе, який готувався тільки до перемоги, легко визнав свою поразку і привітав конкурента, навіть не дочекавшись офіційних результатів із ЦВК. Прем’єр сказав, що поважає волю народу. Більше того, він пообіцяв новому президентові Румунії підтримку Соціал-демократичної партії у питаннях проведення політики європейської інтеграції та в реформах, яких вимагатиме від Бухареста Європейський Союз.

З цього моменту шукати паралелі між румунською ситуацією й українською вже немає сенсу, далі гра піде за внутрішніми румунськими законами.

Слід зазначити, що перемога Траяна Башеску в політичному житті Румунії —чинник, радше, психологічний. Згідно з Конституцією 1991 року, глава держави виконує представницькі функції, а виконавчою вертикаллю керує прем’єр-міністр, який призначається парламентом і підзвітний йому. Президент у Румунії — це символ нації, до думки якого, втім, прислухаються при вирішенні складних політичних питань. Саме він вносить на розгляд парламентарів кандидатуру прем’єра. За повідомленнями з Бухареста, новий кабінет очолить колега Башеску з коаліції, лідер Національно-ліберальної партії Калін Попеску-Тарічеану. Новий президент має намір запропонувати саме його. Башеску повідомив, що з початку наступного року на країну чекає радикальна реформа соціальної сфери з урізанням усіх дотацій на комунальні послуги та підвищенням податків. Опозиція при владі обіцяє також безкомпромісно боротися з корупцією та тіньовою економікою і вже попередила співвітчизників, що болісні реформи доведеться пережити заради вступу 2007 року у Євросоюз. Противники опозиціонера стверджують, що революційна рішучість Башеску ні до чого доброго не приведе і він лише наламає дров. Проте, на думку інших, усе стане на місця досить швидко, якщо новому президентові вдасться сколотити для підтримки своїх планів парламентську більшість.

І саме тут Башеску зіштовхнеться з першими серйозними випробуваннями. Річ у тому, що на парламентських виборах, які проходили паралельно з першим туром президентських 28 листопада, соціал-демократи одержали більше місць, ніж опозиційний альянс лібералів та демократів — Національно-ліберальної і Демократичної партій — і в палаті депутатів, і в сенаті. І хоча есдеки не мають достатньо сил, щоб сформувати свій кабінет, розладнати плани опозиціонерів можуть. Цікаво, що тепер усе залежить від позиції найменшої парламентської фракції — Демократичного союзу угорців Румунії, який поки що не вирішив, чи вступатиме в альянс із опозиціонерами-переможцями. Якщо ця коаліція не відбудеться, в Румунії найближчими місяцями можуть бути оголошені позачергові парламентські вибори, й остаточна перемога помаранчевих усе-таки відбудеться, але пізніше. Якщо угорці вирішать увійти в уряд, то, можливо, й есдеки змушені будуть підтримати на посаді прем’єра кандидата від опозиції заради спільної для всіх румунів мети — євроінтеграції. Однак у жодному разі не йдеться про можливий альянс синіх і помаранчевих.

До речі, слід зазначити, що, на відміну від України, Євросоюз підтримував саме кандидата соціал-демократів Нестасе, а не лідера опозиції. 8 грудня було оголошено про завершення переговорів про вступ Румунії до Євросоюзу з 1 січня 2007 року. Цей успіх був забезпечений зусиллями теперішнього уряду країни, зокрема міністра закордонних справ Мірчі Джоане, якому Нестасе навіть устиг пообіцяти посаду прем’єра в разі своєї перемоги на президентських виборах. Однак досягнення на грунті євроінтеграції і підтримка з Брюсселя виявилися недостатніми умовами для перемоги кандидата від правлячої партії. Голова Єврокомісії Хосе Мануель Дурао Баррозо вже привітав Башеску з перемогою і побажав йому швидше виконати зобов’язання, які відкриють Бухарестові шлях до ЄС. Але вже в день перемоги Башеску заявив, що хотів би відновити переговори з європейцями щодо низки економічних питань, які, на його думку, не враховують інтересів румунських промисловців і призведуть до значних втрат, зокрема для металургійного сектора країни. Європа відповіла — ні, хоча... якщо Бухарест наполягатиме, нові переговори лише віддалять вступ Румунії до ЄС на невизначений термін. Поки що Брюссель радить новому президентові Румунії не порушувати вже узгодженого графіка.

Чинник майбутньої євроінтеграції впливає не лише на внутрішню, а й на зовнішню політику Румунії. Цікаво, що Башеску принаймні досі утримувався від жорстких заяв на адресу України, пов’язаних зі спірними питаннями щодо Дунаю та розмежуванням континентального шельфу в Чорному морі. Башеску також дав зрозуміти, що при будь-якому розкладі внутрішньополітичної ситуації він не погодиться на альянс із націоналістичною партією «Велика Румунія» Корнеліу Вадима Тудора, яка на парламентських виборах фінішувала третьою. При цьому слід зазначити, що «українська тема», швидше за все, залишиться на порядку денному в Румунії і після виборів, і навіть незалежно від результатів помаранчевої революції у Києві. До того ж варто звернути увагу на маловідомий, але знаковий факт. Під час української кризи румунські сині підтримували українських помаранчевих. Ще 22 листопада в містечку Клуж-Напока міністр закордонних справ Румунії Мірча Джоане сказав, що Румунія вітає «європейські тенденції» в Україні і, незважаючи на те, що з сусідом інколи складно працювати, Бухарест «твердо вірить, що Україна зробить європейський вибір, і Румунія готова відіграти в цьому певну роль». Тепер ці обіцянки, напевне, також доведеться виконувати новому президентові Траяну Башеску. Він уже досить чітко визначив свій зовнішньополітичний курс, заявивши про побудову «осі Бухарест—Вашингтон—Лондон», яка може бути подовжена далі на схід через Молдову, Україну, Росію до Грузії. Башеску вважає, що Румунія може стати центром стабільності на південно-східному фланзі НАТО і своєрідним мостом між ЄС та країнами Чорноморського басейну. Раніше, влітку 2002 року, президент США Джордж Буш пропонував саме з Румунії наводити міст дружби із Заходу на Схід, через Чорне море до Росії. Очевидці свідчать: коли американський лідер вимовив ці слова, над Бухарестом у небі з’явилася величезна веселка. Нестасе й Ілієску не сприйняли цей знак буквально, однак для Башеску наведення мостів із сусідами на Сході може виявитися обов’язковою складовою зовнішньої політики найближчих років.