Польща: проблеми зі сфери моралі і психології

Слідом за Угорщиною до зони політичної турбулентності ввійшла і Польща. На сьогодні у Варшаві заплановано відразу три демонстрації, анонсовані опозиційною «Громадянською платформою» (ГП), партією влади «Право і справедливість» (ПіС) і праворадикальною Лігою польських родин (ЛПР), яка входила в розвалену два тижні тому парламентську коаліцію. Польські спостерігачі не виключають зіткнень, оскільки ЛПР добре відома своєю войовничістю і спирається на молодіжну організацію, яка не раз влаштовувала колотнечі. А наступного тижня, не виключено, сейм таки поставить на голосування вотум довіри урядові, а також може розглянути питання про саморозпуск.

Політична криза вибухнула в польській столиці позаминулої п’ятниці, після того як прем’єр Ярослав Качинський відправив у відставку віце-прем’єра, котрий водночас виконував функції міністра сільського господарства, лідера лівопопулістської «Самооборони» Анджея Леппера, що автоматично означало розвал коаліції, котра проіснувала всього чотири місяці. Не можна сказати, що це стало великою несподіванкою для польського суспільства, оскільки коаліцію укладали аж ніяк не по любові, а з необхідності та розрахунку. Перемігши рік тому на парламентських виборах, консервативна ПіС так і не змогла домовитися зі своїм основним суперником — ліберальною «Громадянською платформою», коаліція з якою забезпечила б 60% депутатських голосів, і зрештою була змушена укласти малосимпатичний союз з одіозними «Самообороною» та ЛПР. У розмові з українськими журналістами відомий польський публіцист Анджей Йонас, кажучи про ступінь небезпеки для Польщі радикальних партнерів ПіС, порівняв лідера «Самооборони» — колишнього свинаря Леппера, котрий має судимості, зі Степаном Разіним, а главу Ліги польських родин Романа Гертиха — з Муссоліні. І якщо ідеологія Леппера, за словами політолога, зводиться до бажання «забрати нажите у тих, хто чесно заробив», то Гертих уявляє Польщу «національно-католицькою в’язницею, в якій він хоче бути начальником». Втім, не нам, українцям, дивуватися дивним коаліціям...

Після чотирьох місяців «чвар» і «хамства» (за визначенням політичного процесу Качинським і Леппером відповідно) глава «Самооборони» був відправлений у відставку формально за його популістську позицію у формуванні головного фінансового документа країни і вимоги збільшити соціальні виплати, що перевищило б критично допустимий дефіцит бюджету. При цьому ПіС зовсім не збирався втрачати підтримку депутатів від «Самооборони», почавши з ними активні переговори про перехід до фракції партії влади, одночасно вмовляючи нечисленний парламентський осередок селянської Польської народної партії (ПНП) створити нову коаліцію, щоб уникнути формування уряду меншості (що допускає польська конституція), який є малоефективним через відсутність парламентської підтримки.

І тут вибухнув скандал, ось уже другий тиждень дуже емоційно обговорюваний польським політикумом і ЗМІ.

Після бурхливого обурення угорців брехнею свого прем’єра польський скандал став іще однією демонстрацією того, наскільки нижчий у наших східноєвропейських сусідів больовий поріг і вища планка вимог до тих, кого вони обирають. Після касетного скандалу, після президентської і двох останніх парламентських кампаній в Україні навряд чи хтось звернув би особливу увагу на подію (а тим більше розкрутив би навколо неї скандал), що послужила у Польщі каталізатором політичної кризи.

Нагадаємо, що минулого тижня провідний польський телеканал TVN у вечірньому ефірі продемонстрував зроблений прихованою камерою запис розмови глави офісу прем’єра Адама Липинського з депутаткою від «Самооборони» Ренатою Бегер. Високопоставлений представник «Права і справедливості» агітував свою співрозмовницю перейти до його партії, за що пропонував їй бажану посаду заступника міністра сільського господарства. Тобто нормальні, з нашого, українського погляду, політичні торги, навіть цілком пристойні, адже, крім посади, жодних інших аргументів, як, наприклад, заведено в нашій Верховній Раді, у хід пущено не було. Але Польща, яка не звикла на власні очі спостерігати зворотний бік політичного життя, вибухнула обуренням.

Глибокої ночі лідер «Громадянської платформи» Дональд Туск провів прес-конференцію, на якій звинуватив керівництво ПіС у політичній корупції, закликав уряд піти у відставку, а сейм проголосувати за саморозпуск і проведення нових парламентських виборів. А вже вранці скандал вирував на повну силу: газети рясніли гучними заголовками, під якими йшлося про суть розмови Липинського з Бегер, телеканали безперервно давали в ефір коментарі політиків усіх мастей, а в сеймі було скликано надзвичайне засідання президії. Один із лідерів Польської народної партії відразу заявив, що його політична сила припиняє переговори зі скандальною ПіС про створення нової коаліції, а опозиція разом із Леппером, який приєднався до неї, продовжувала наполягати на розпуску сейму. Натомість брати-близнюки, прем’єр і президент Качинські охарактеризували те, що зафіксувала телекамера, як «звичайні переговори» про створення коаліції, «прийняті і в інших європейських країнах», а обвинувачення в корупції з боку опозиції президент назвав «великим семантичним зловживанням».

Намагаючись розібратися в тому, що відбувається, і зрозуміти, які ж норми польського законодавства були порушені членами правлячої партії, ми звернулися до одного з представників опозиції, депутата від «Громадянської платформи» Лукаша Абгаровича, який пояснив, що, виявляється, польське право не було порушене, скандал є суто політичним, а претензії до ПіС лежать у площині моралі. Опозиція вважає аморальним той факт, що, рятуючи свою коаліцію, ПіС пропонувала державний пост особі малодостойній, некомпетентній у питаннях сільського господарства і до того ж із зовсім свіжим вироком суду з приводу допущених нею порушень виборчого законодавства.

Качинські ж упевнені, що скандал був заздалегідь підготовлений і роздутий опозицією з метою скомпрометувати ПіС та її керівництво і домогтися дострокових виборів.

Не виключено, що ці твердження правлячих близнюків близькі до істини. По-перше, скандал, справді виглядає постановочним. Продемонстровані по ТБ кадри, як стверджують фахівці, зроблені професійною камерою, а пані Бегер із самого початку й не приховувала, що їй заздалегідь було відомо про зйомку. По-друге, деякі гравці польської політичної сцени, справді, були б не проти з допомогою нових виборів змінити розстановку сил на ній.

Почнемо бодай із пана Леппера, чия фракція, як пророкують польські експерти, могла б найближчим часом припинити своє існування через перехід депутатів від «Самооборони» до ПіС. Не допомогли б навіть векселі — хитромудра придумка Леппера, яка стримувала його депутатів від переходу до інших фракцій. До речі, скандал навколо відеозйомки практично заглушив скандал із приводу цих самих векселів. Річ у тім, що виразник надій і сподівань значної частини польського селянства — колишній свинар — із завидною політичною витонченістю підійшов до збереження політичної вірності своїми депутатами. Ще перед виборами, включаючи кандидатів у виборчий список «Самооборони», її лідер змушував кожного кандидата, а також його дружину підписувати вексель на суму 550 тис. злотих (приблизно 130 тис. євро). Причому документ підписувався не з самою партією, а з профспілкою «Самооборони», і мова в ньому йшла про використання логотипа та символіки «Самооборони». Вексель міг бути пред’явлений до оплати в двох випадках: якщо депутат покидає фракцію «Самооборони» або якщо його звідти виганяють. І хоча не тільки ПіС, а й представники опозиційної ГП одностайно називають цю придумку Леппера неконституційною, оскільки, відповідно до польського основного закону, ніхто не може обмежити права та свободи депутата, змусити перебувати його в тій чи іншій фракції або голосувати так чи інакше, ці векселі могли б створити великі проблеми для їхніх підписантів-перекинчиків. Оскільки, на думку експертів, документи оформлені юридично надзвичайно грамотно, то в разі їх пред’явлення до оплати депутатам довелося б спочатку викласти грошики, а тільки потім звертатися до суду і оспорювати законність цих векселів. Бажаючи позбавити потенційних союзників із «Самооборони» вексельної кабали і полегшити їхній перехід до ПіС, керівництво цієї партії подало заяву до прокуратури про незаконність дій Леппера. А цього тижня польська податкова дала зрозуміти, що, у разі стягнення грошей за депутатськими векселями, пану Лепперу доведеться сплатити дуже серйозну суму податків. Тож для збереження партії лідерові «Самооборони» усе ж таки вигідніше знову піти на вибори. А «героїня» його партії Бегер, яка дала «сміливу відсіч аморальним пісівцям» і воліє тепер вбиратися у все біле, може стати гідним знаменом у новій битві за голоси певної частини виборців.

На тлі ПіС, яка «сіла в калюжу», «уся в білому» тепер і «Громадянська платформа», котра знову, відповідно до опитувань громадської думки, значно випереджає суперників за симпатіями виборців. Саме вона на сьогодні найбільше зацікавлена в перевиборах, заробляючи собі очки жорсткою критикою ПіС і знижуючи її рейтинг, усіляко підкреслюючи аморальність і непрофесіоналізм нинішньої влади. «Розпуск парламенту має стати справою честі для «Права і справедливості», — кажуть ліберали. Представники ГП переконують суспільство у відсутності шансів «створити здорову коаліцію в цьому парламенті» і впевнені в перемозі своєї партії на нових виборах. З ким вони збираються формувати коаліцію після перемоги? Аж ніяк не виключено, зізнаються ліберали, що з... ПіС. Звісно, якщо «Право і справедливість» після нинішнього скандалу поміняє керівництво і «відмовиться від спроб змінити державний устрій Польщі».

Але ПіС наразі здаватися не збирається. Цього тижня вона розпочала активний наступ на TVN і звинуватила телеканал у зв’язках із військовими спецслужбами, котрі, нібито й інспірували весь цей скандал. Очевидно, ведуться й не афішовані публічно переговори з Польською народною партією, котра виступила днями з пропозицією всім парламентським партіям підписати такий собі «Пакт заради Польщі» і протягом 90 днів ухвалити всі гарячі закони, передусім бюджет, і розподілити єесівські гроші, щоб вони не пропали через політичну плутанину. Якщо пропозицію ПНП буде схвалено, це дасть можливість утриматися уряду чи, щонайменше, дасть додатковий час депутатам «Самооборони», які розмірковують, переходити чи не переходити до «Права і справедливості».

Крім того, без згоди самої ПіС саморозпуск парламенту неможливий, оскільки за польським законодавством для ухвалення цього рішення необхідні голоси двох третин депутатів. На думку спікера сейму Марека Юрека, висловлену ним в інтерв’ю українським журналістам, «розпуск парламенту зараз неактуальний, хоча й можливий». Неактуальний тому, переконаний маршалок, що торішні «потрійні вибори» (парламентські плюс два тури президентських) продемонстрували переконливу перемогу «прибічників побудови сильної держави», тобто ПіС. Із ним згоден його колега маршалок сенату Богдан Борусевич, який вважає, що нові вибори відтворять старий розклад сил у законодавчому органі. «Той, хто пройшов у парламент, за виборами не тужить. Крім того, вибори завжди призводять до ускладнення взаємин між партіями та людьми. Нові вибори зараз не приведуть до розвитку», — упевнений спікер верхньої палати.

Пісівці високо оцінюють перший рік свого правління. Прем’єр Я.Качинський навіть назвав його найкращим за останні 17 років історії Польщі. Спікер М.Юрек до основних досягнень відносить виплати з державного та місцевого бюджетів допомог на народження дітей, держдотації фермерам на біопаливо, дуже корисне для сільського господарства, а також ухвалення Євросоюзом наступного семирічного бюджету, дуже вигідного для Польщі. Його колега Б.Борусевич додає до цього переліку жорстку бюджетну дисципліну, забезпечену ПіС, непогане економічне зростання — близько 5—5,5%, зменшення рівня безробіття до 16,3% порівняно з 21,3 % три роки тому.

Цікаво, що відомі євроскептики-пісівці, котрі свого часу висловилися проти вступу своєї країни до Євросоюзу, тепер охоче приписують собі успіхи, яких Польща досягла за останній час завдяки саме членству в ЄС, що забезпечило приплив іноземних інвестицій, розширення ринку для польських виробників і прямі дотації в різні сфери польської економіки. Сумно, що, перемігши багато в чому завдяки електорату популістських сил, лідери ПіС також грішать на популізм і не прагнуть, скориставшися сприятливою економічною ситуацією та допомогою ЄС, довести до кінця економічні реформи, посилаючись на втому народу. Але, на думку шанованих польських експертів, останні півтора десятиліття показали, що проблеми починаються тоді, коли реформ недостатньо, а не забагато, і сьогодні проблем більше в тих польських галузях, де реформ було замало. Новий виток реформ плюс допомога Євросоюзу могли б надати сьогоднішній Польщі потужного імпульсу для подальшого розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Але, схоже, виділені Польщі Євросоюзом на наступні сім років 90 млрд. євро можуть не лише допомогти в розвитку тих чи інших галузей польської економіки, а й, за іронією долі, стати рятувальним кругом, який утримує на політичному плаву жорстких євроскептиків із ПіС на чолі з Качинськими.

Опоненти ж ПіС вважають цей рік під керівництвом близнюків Качинських невдалим для Польщі. Ще в серпні — на знак протесту проти політики колишніх соратників — лави легендарної «Солідарності» залишив не менш легендарний її колишній лідер і екс-президент Польщі Лех Валенса. А після телескандалу він вирішив створити нову партію — «Польща здорового глузду», заявивши, що «люди, які колись боролися за незалежність Польщі, не можуть погодитися з тим, що відбувається зараз, ми не боролися заради таких типів, як Качинські, Леппер чи Гертих».

Представники ж опозиційної «Громадянської платформи» звертають увагу насамперед на постійні й безглузді політичні конфлікти, на «підрив інституцій демократичної держави», спроби значно посилити вплив виконавчої влади за рахунок ослаблення інших гілок влади, що відгонить авторитаризмом, на конфлікти та втручання в роботу конституційного суду й нацбанку, значне погіршення іміджу Польщі в Євросоюзі — особливо в Німеччині, особисту дрімучість президента Леха Качинського в тонкощах зовнішньої політики і його побоювання спілкуватися з західними партнерами, а також на культивування в польському суспільстві думки про те, що в політиці всі методи годяться, що ще більше посилило недовіру польських громадян до політиків у цілому. «Народ знову почав казати «ми» і «вони» — політики при владі. Цього не можна більше допускати», — упевнений Л.Абгарович. «У суспільстві розвиваються недовіра й ворожість», — стверджує публіцист А.Йонас і попереджає про інші небезпеки — ослаблення громадянського суспільства і зсуви у психологічній сфері («які потім доведеться лікувати роками»), викликані прагненням нинішньої влади переконати суспільство в тому, що відповідальність за розвиток держави бере на себе центральна влада, хоча насправді це має бути завданням усіх інституцій демократії, усього суспільства. Такі настанови, вважає політолог, породжують утриманські настрої й очікування милості від держави, а це, у свою чергу, відкриває широкий шлях у політику для популістів.

Як видається, найближчими тижнями, а може й місяцями, у Польщі триватиме політична нестабільність. Однак більшість експертів поки виключають «угорський варіант». «Сьогодні, — переконаний А.Йонас, — у Польщі немає революційних настроїв, оскільки для них немає причин: людям живеться дедалі краще, і немає загрози втрати незалежності для країни. Що ж до загроз демократії, то НАТО і Європейський Союз надійно захищають нас від них. Оскільки спосіб функціонування цих організацій є гальмом для будь-яких різких відхилень від демократичного шляху розвитку».