ПОЛЬЩА. 459 градусів за Фаренгейтом

Температура у відносинах Польщі й Росії завмерла десь на позначці абсолютного нуля.

Не можна сказати, що заморозки дуже нечасті для цих двох країн, у минулому яких роки Смути, боротьба Речі Посполитої і Московського царства за Україну, багаторазові поділи Польщі, "битва за Варшаву", окупація країни радянськими військами, а сьогодні - суперництво за лідерство в Східній Європі. Але вперше з 1945 р. відносини настільки погані. "І це не наша провина. Такий вибір польської сторони, що заморозила наші політичні й культурні зв'язки", - заявив посол РФ у Польщі Сергій Андрєєв.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Хоча Москва й звинувачує Варшаву в "недружніх кроках", однак та невинувата в цій кризі. Польща лише гідно відреагувала на агресію Росії проти України.

Голос столиці

У Росії часто люблять то з єхидством, а то і з неприхованою злістю нагадувати українцям фразу з "Тараса Бульби": "Що, синку, допомогли тобі твої ляхи?". В Україні вважають: допомогли. І словом, і справою.

Позиція Польщі - одна з найбільш жорстких і безкомпромісних у Євросоюзі. Наприклад, коли минулого літа було збито "Боїнг-777" Malaysia Airlines, Варшава, на відміну від Лондона, прийняла рішення скасувати Рік Росії 2015-го. "Ми не повинні рвати нитки взаєморозуміння з російським суспільством. Водночас ми не можемо робити вигляд, ніби нічого не сталося, якщо мати на увазі позицію Росії на міжнародній арені, тому що сталося дуже багато чого", - зазначила тодішній прес-секретар президента Іоанна Тшаска-Вечорек.

Мета Варшави - не заморожування конфлікту, а встановлення тривалого миру. "З огляду на майбутнє і необхідність уникнути небезпечних прецедентів, конфлікт має бути завершений тривалим миром, а не замороженням. А це означає відновлення статус-кво на кордоні", - сказав у вересні на Економічному форумі в Криниці президент Польщі Анджей Дуда.

Варшава заявляє, що не визнає анексії Криму та підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Нехай навіть і на шкоду інтересам власних сільгоспвиробників, які на довгі роки втратили російський ринок, але польська дипломатія відстоює в Брюсселі політику жорстких заходів стосовно Москви. "Ми не повинні забувати: суверенну країну атакувала сусідня держава. Росія порушила міжнародне право. Ми не можемо просто ігнорувати це", - заявив в інтерв'ю Bild А.Дуда, нагадавши, що Європа повинна вимагати від Росії повернути Крим Україні.

Хоча санкції ЄС проти Росії та відповідне продовольче ембарго й ускладнили життя польським садівникам, а тіні минулого час від часу затьмарюють сьогоднішні україно-польські відносини, Варшава й надалі має намір підтримувати Київ. Тому що Росія - агресор і порушник міжнародного права. Тому що війна на Сході загрожує і Польщі. І поляки це добре розуміють.

Згідно з оприлюдненими у квітні 2015 р. даними соцопитування, проведеного TNS Emnid і TNS Polska для Фонду Бертельсманна, 78% поляків бачать для себе загрозу з боку Росії і 61% опитаних вважають, що в "українській кризі" винна Росія.

"Мир в Україні є запорукою польської безпеки", - сказав цього літа радник А.Дуди Кшиштоф Щерський, озвучивши думку багатьох поляків. Це прагматично-егоїстичні міркування. Але в тому числі й ними керується польський істеблішмент у своїй політиці на сході Європи, вимагаючи від Москви виконання умов Мінських угод і домагаючись від ЄС жорсткої позиції щодо "української кризи". При цьому у Варшаві побоюються, що криза в єврозоні й проблема мігрантів можуть "маргіналізувати" війну в Україні.

Зміцнюючи регіональну безпеку, поляки активно працюють у трикутнику Варшава-Київ-Бухарест. Прагнучи зробити Європу незалежною від російських енергоносіїв, Польща ініціює створення Енергетичного союзу. Намагаючись зміцнити обороноздатність
своєї країни, поляки розвивають військове співробітництво з американцями, шведами і литовцями.

Відповіддю Брюсселя й Вашингтона на побоювання Польщі та її сусідів на непередбачувані дії Кремля стало посилення присутності військ НАТО в східноєвропейському регіоні та створення сил швидкого реагування, готовність надати польську територію для військових баз Північноатлантичного альянсу в Східній Європі.

Водночас Варшава виступає за посилення українських Збройних сил. "Що сильніша українська армія, то вищі шанси на деескалацію конфлікту", - заявив у березні тодішній голова Бюро національної безпеки Польщі Станіслав Козей.

Утім, що стосується поставок зброї, то Варшава непослідовна. Так, у червні К.Щерський в інтерв'ю газеті Rzeczpospolita заявив, що в Польщі немає можливості поставляти зброю Україні, "однак є багато інших способів допомогти". У серпні А.Дуда, відповідаючи на запитання Die Welt "Чи має Захід поставляти зброю Україні, якщо РФ і далі буде дестабілізувати ситуацію, надаючи сепаратистам зброю і техніку?", сказав: "Захід має робити все, щоб утримати Росію від таких дій".

На відміну від багатьох столиць країн - членів ЄС, у Варшаві вважають, що санкції щодо Росії дають бажаний ефект і мають бути подовжені. "Обмеження (санкційної політики. - В.К.) можливе лише у разі зміни російської політики на краще", - заявив у квітні 2015 р. тодішній президент Броніслав Коморовський в інтерв'ю Dziennik Gazeta Prawna. А прем'єр-міністр Ева Копач неодноразово повторювала: у разі невиконання Кремлем Мінських домовленостей будуть нові санкції.

Та й нинішній президент Анджей Дуда є прибічником політики жорстких заходів стосовно Росії. "Ефективні санкції є найкращим способом стримати агресивні дії. І мені жаль, що європейські політики не одностайні в цьому", - сказав А.Дуда в інтерв'ю німецькому виданню Die Welt, опублікованому наприкінці серпня.

Коментуючи на прохання DT.UA позицію Варшави, у посольстві Польщі в Україні повідомили: "Польща є прибічником запровадження додаткових санкцій у разі ескалації конфлікту на Сході України. Набір обмежувальних заходів має бути підготовлений і готовий до впровадження, а Росія повинна знати, що якщо дійде до подальшого обстрілу і знищення Маріуполя або розширення території, захопленої сепаратистами, то санкції буде запроваджено майже автоматично".

Як випливає з відповідей польського посольства, нові обмеження можуть містити, наприклад, відключення Росії від системи SWIFT. Це завдасть удару по банківських переказах і транскордонних платежах і суттєво обмежить товарообіг РФ. Іншим видом можливих санкцій є ембарго на купівлю російського вугілля.

У 2014 р. Росія експортувала за межі СНД близько 142 млн т вугілля, і його значна частина пішла на ринки ЄС. Наприклад, Німеччина імпортувала торік приблизно 12,6 млн т російського вугілля, а Польща - приблизно 7 млн т. "Це означає, що ембарго було б дуже відчутним для економіки Росії", - прогнозують у коментарі польського посольства.

У Варшаві вважають, що Європа має діяти в такий спосіб, щоб уникнути ескалації військового конфлікту. І санкції - лише один із засобів досягти цієї мети. "Зупинка експансії шляхом запровадження санкцій поступово даватиме позитивні результати. Дії з допомогою санкцій - як уже існуючих, так і потенційних - потребують терпіння й систематичності. Їхні наслідки не будуть відчутними сьогодні, але вони дадуть результат у довгостроковій перспективі", - вважають у посольстві Польщі в Києві.

Позиція істеблішменту, постійно готового до посилення політики щодо Кремля, тільки вітається поляками. Згідно з даними соцопитування, проведеного TNS Emnid і TNS Polska для Фонду Бертельсманна, 76% поляків підтримують санкції проти Росії і 41% хотіли б їхнього посилення.

Однак настрої Варшави йдуть урозріз із думкою багатьох європейських столиць. У квітні Б.Коморовський визнав, що "у більшості держав ЄС переконані, що треба припинити політику санкцій".

У Варшаві упевнені, що зупинити Москву може тільки єдність Європи. "Росія має зрозуміти, що вона протистоїть єдиній позиції всього світу", - заявляв міністр закордонних справ Гжегож Схетина. У тому числі й з цієї причини Варшава болісно ставиться до того, що Москва обіцяє деяким країнам ЄС відкрити російський ринок для їхньої свинини й фруктів.

"Ембарго на поставки наших фруктів і овочів, нашої свинини і, водночас, пом'якшення умов поставок з інших країн створюють новий розкол у Євросоюзі на цьому терені", - вважає Е.Копач. Утім, питання збереження єдності також важливе і для польського істеблішменту.

Після поразки на президентських виборах Б.Коморовського і приходу до влади А.Дуди знову почалося протистояння між урядом і президентом. Воно посилюється в міру наближення 25 жовтня, коли в Польщі мають відбутися парламентські вибори. У заявах нового глави держави часто звучить передвиборна тональність: для А.Дуди, соратника братів Качинських з "Права і справедливості", кабінет Еви Копач - це уряд його політичних опонентів з "Громадянської платформи" і Польської селянської партії.

Проте від цього протистояння страждає й Україна, оскільки уряд і президент не виробляють спільної позиції. Наприклад, коли А.Дуда порушує питання про участь його країни в переговорах у Мінську і переформатування "нормандської четвірки".

Зрозуміло, що президент хоче підняти роль і значущість Польщі на міжнародній арені. Але, судячи з реакції Гжегожа Схетини, президентська ініціатива про новий формат "нормандської четвірки" виявилася новиною не тільки для Києва: польський МЗС назвав пропозицію свого президента "недоречною". І це притім, що в А.Дуди нормальні робочі стосунки з Г.Схетиною: між цими двома політиками немає різкого протистояння.

Енергетика

Коментуючи DT.UA ситуацію в енергетичній сфері, посольство Польщі в Україні повідомило, опираючись на дані за 2011 р.: "…структура польського енергетичного балансу значною мірою диверсифікована. Найбільша частина припадає на вугілля (54%), решта - на нафту (25,4), газ (12,5) та інші джерела енергії (8,1%). Ступінь залежності від імпорту сильно варіюється залежно від виду енергетичної сировини. Загалом Польща є відносно незалежною з погляду енергетики: ступінь залежності становить 33%, тоді як у середньому в ЄС сягає 55%".

Якщо йдеться про вугілля (кам'яне і буре), з якого виробляється близько 90% електроенергії, то Польщі загалом вистачає власних запасів. Інакша ситуація з нафтою і природним газом. Відповідно до даних за 2012 р., Польща видобуває тільки 0,7 млн т нафти, тоді як імпортує 24,6 млн. Практично все - 95,5% - це російське "чорне золото", що надходить нафтопроводом "Дружба". Постачальник - російська державна нафтогазова компанія "Роснефть".

Польщі вдається майже повністю задовольнити свої потреби в бензині й дизельному паливі за рахунок власної нафтопереробки. "Повна залежність від російської нафти є помилковою, оскільки Польща має термінал для перевалки нафти в Гданську, який може повністю забезпечити нафтопереробні заводи сировиною", - сказано в коментарі польського посольства. А от із газом справи гірші.

У 2014 р. Польща спожила 15,5 млрд кубометрів газу. З цього обсягу 11,1 млрд було імпортовано, а 4,4 млрд - видобуто з власних родовищ. Росія - основний постачальник "блакитного палива". Російська частка на польському ринку становила торік 8,5 млрд кубометрів - це 76% від усього імпортованого газу й 54% - усього споживаного в країні. (Водночас зазначимо, що 86,7% усього імпорту з Росії в Польщу припадає на мінеральне паливо, нафту й нафтопродукти.) Крім того, 2,6 млрд кубометрів поставляється з Німеччини й Чехії.

"На відміну від ситуації з нафтою, Польща на сьогодні не має технічних можливостей забезпечити себе альтернативними джерелами поставки газу. Це стане частково можливим після введення в експлуатацію СПГ-терміналу в м. Свіноуйсьце, початкова потужність якого становить 5 млрд кубометрів і може зрости до
7,5 млрд. Цей термінал має увійти в експлуатацію до кінця 2015 р.", - вважають у посольстві Польщі в Україні.

Поставки російського газу в Польщу й транзит через її територію здійснюються "Газпромом" за довгостроковими контрактами з польською нафтогазовою держкомпанією Polskie GЧrnictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG) і російсько-польською компанією EuRoPol Gaz. Остання є власником газопроводу Ямал-Європа на території Польщі. Його потужність - 33 млрд кубометрів. По цій трубі газ потрапляє в Німеччину в обхід України.

Після того, як у квітні Єврокомісія висунула офіційні обвинувачення "Газпрому" у порушенні антимонопольного законодавства ЄС у восьми країнах, поляки побачили для себе шанс посилити свої позиції на переговорах з російським монополістом з перегляду ціни на газ. Президент PGNiG Маріуш Завіша тоді заявив, що "Газпром" має можливість "зберегти обличчя й переглянути контракти". Поки що цього не сталося.

Торговельні зв'язки й інвестиції

РФ для Польщі - другий за значущістю торговий партнер після ЄС. За даними Eurostat, серед основних країн, які поставляють товари в Польщу, Росія посідає друге місце після Німеччини. На частку російських компаній припадає 10,8% імпортованих поляками товарів. А от у трійці основних країн, куди поляки експортують свою продукцію, РФ не значиться. Найбільше польських товарів надходить у Німеччину, Велику Британію і Чехію.

За даними сайту "Експортери Росії", у 2014 р. обсяг загального товарообігу між Росією і Польщею становив 22,9 млрд дол., що на 17,4% менше, ніж у 2013 р., коли взаємний товарообіг сягав 27,7 млрд дол. Імпорт Польщі з Росії порівняно з 2013 р. упав на 18% і дорівнював 15,9 млрд дол. Обсяг польського експорту в РФ скоротився на 15,8%, до 7 млрд.

Дані сайту Trade map за минулий рік не надто відрізняються від російської статистики. Експорт Польщі до Росії у 2014 р. скоротився порівняно з 2013-м на 13% і становив 9,4 млрд дол. Імпорт з РФ знизився на 7,4%, до 23,4 млрд.

Посольство Польщі в Україні пояснює зниження польського експорту в Росію, по-перше, російським продовольчим ембарго. І, по-друге, загальним погіршенням економічної ситуації в РФ, зокрема, через міжнародні санкції проти Москви в результаті її втручання у внутрішні українські справи.

Якщо подивитися на поставки енергоносіїв з Росії, то в 2014 р. вони впали на 8%
(їх загальна сума становила 17,194 млрд дол.). Посольство Польщі в Україні пояснює скорочення імпорту мінеральних продуктів у вартісному вираженні зменшенням світових цін на енергоносії, особливо на нафту.

У цілому загальний експорт Польщі в країни світу торік збільшився на 5,2% і становив 214,476 дол., так само зріс і імпорт - на 5,3%, до 216,687 млрд.

Як повідомляє посольство Польщі в Україні, на відміну від минулих років, кращі показники польський експорт демонструє відносно економічно розвинених ринків, тоді як у випадку України і Росії він зменшився. Польські дипломати кажуть, що "результати зовнішньої торгівлі Польщі з країнами СНД значною мірою пояснюються економічною ситуацією в цих країнах, а не політичними міркуваннями".

Що ж стосується інвестицій, то, за словами міністра-радника посольства Польщі в РФ Марека Очепки, станом на квітень 2014 р. польські інвестиції в Росії досягли 1,4 млрд дол., російські в Польщі - 660 млн. Це досить невеликі обсяги, враховуючи і близькість країн, і розміри їхніх економік. За даними посольства Польщі в Україні, у Росії в 2014 р. працювало майже 700 фірм з польським капіталом. Це як підприємства із 100% польського капіталу, так і СП, де частка поляків міноритарна.

Один із найвідоміших польських інвесторів - компанія Cersanit, що виробляє керамічну плитку, душові кабіни, акрилові ванни, у тому числі й у Росії. М.Очепка зазначає: "Обсяг польських інвестицій у виробництво в РФ сягнув 210 млн дол. Невдовзі буде введено у дію новий завод з виробництва цієї продукції. І ще близько 20 інших великих підприємств Польщі активно інвестують в економіку Росії".

У Краснодарському краї, у свою чергу, реалізується великий проект з розвитку свинарства "Мегаферма", розрахований на 240 тис. голів. Його інвествартість - близько 600 млн дол.

Серед проблем, на які наражаються польські експортери й інвестори в Росії, - корупція, тиск адміністративних органів, закритість деяких ринків, висока вартість кредиту і складність його одержання тощо. Проте поляки бажають працювати в РФ. Причина цього - висока дохідність бізнесу в Росії порівняно з середньосвітовою, що й компенсує російські особливості його ведення.

Серед великих російських інвесторів у Польщі - "Газпром", "Лукойл", Europol Gaz, "Акрон", "Люксофт", Kaspersky Lab, Russian Standart та ін. "Ці фірми діють у сировинному й горілчаному секторах, у сфері інформатики, і вони не є портфельними інвестиціями, як це стверджується щоразу, коли погіршується політичний клімат", - коментує ситуацію посольство Польщі в Україні. При цьому, як стверджують польські дипломати, немає російського капіталу в банківському секторі польської економіки: спроби "Сбербанка России" вийти на польський ринок були безуспішними.

За словами суспільного омбудсмена із захисту російських інвестицій за кордоном, голови Ділової ради зі співробітництва з Польщею Анатолія Лейріха, "російським інвестиціям некомфортно на польській землі, але комфортно в інших країнах Євросоюзу". Причини цього, на думку російського омбудсмена, політичні: польський уряд "прямо говорить про небажаність присутності російських компаній в економіці Польщі". Але, як зазначило посольство Польщі в Україні, у 2014 р. поляки не помітили серйозного відпливу російського капіталу зі своєї країни.

Вплив санкцій

"Польща підтримала санкції ЄС проти Росії. Хоча ми й розуміли, що найбільш уразливі у разі відповідних заходів", - заявив у серпні 2014 р. заступник голови комісії з іноземних справ польського сейму Тадеуш Івінський.

Та якщо запроваджені Євросоюзом санкції проти Росії, а також вжиті Москвою відповідні заходи практично не вплинули на польські й російські інвестиції двох країн, то російське продовольче ембарго серйозно позначилося на польських виробниках й експортерах свинини і яловичини, молока й сиру, овочів і фруктів. Насамперед на тих, хто вирощував яблука.

Польща є найбільшим експортером яблук у світі, обганяючи за цим показником Китай. За валовими обсягами яблука становили приблизно 70% усіх вирощуваних у Польщі фруктів. За даними Міністерства сільського господарства Польщі, у 2013 р. вона експортувала 677 тис. т яблук на суму 438 млн євро (587 млн дол.), з яких 56% припали на Росію. У 2014 р. у країні виростили рекордний урожай яблук - близько 3,5 млн тонн.

Після закриття російського ринку перед поляками постала проблема надлишку продукції. "Польща є ключовим на світовому ринку постачальником яблук, паприки, капусти. Це не ті продукти, які важко дістати, виростити, зберегти в гарному стані", - констатував Т.Івінський. Але проблему збуту продукції поляки вирішили. І, за словами голови польської Спілки садівників Мирослава Малишевського, Польщі вдалося продати весь торішній урожай яблук.

По-перше, уряд взявся за пошук нових ринків. Польські яблука вирушили в країни ЄС, Східної і Південної Європи, Північної Африки.

По-друге, Варшава звернулася до Євросоюзу з проханням компенсувати втрати польських виробників. Польщі фактично вдалося одержати майже половину коштів, призначених для компенсації європейським виробникам плодово-ягідної продукції. У 2015 р. було оголошено про подовження програми допомоги, при цьому поляки можуть одержати протягом року компенсацію за виведення з продажу майже 300 тис. т яблук.

По-третє, збільшився реекспорт польської продукції на російський ринок. Тепер головний імпортер польських яблук - Білорусь. За даними Trade map, якщо у 2013 р. Білорусь імпортувала цієї продукції на суму в 66,576 млн дол., то в 2014 р. поставки зросли до 112,77 млн дол. Збільшили закупівлі яблук у Польщі Сербія та інші Балканські країни.

На початку року росіяни писали, що в загальному обсязі яблук, які поставляються тепер у Росію з Балкан, помітну частку становлять сорт Idared, характерний для польського садового господарства, але про вирощування якого в Сербії досі нічого не було відомо. З 1 травня 2015 р. Россільгоспнагляд запровадив обмеження на поставки яблук з Сербії, запідозривши, що вони мають польське походження.

По-четверте, яблука стали масово переробляти для виробництва концентрату, оскільки на цей продукт російське ембарго не поширюється. У результаті в 2015 р. Польща серйозно збільшила поставки яблучного концентрату для виробництва соку в РФ і США. І якщо торік частина садівників була змушена продати яблука за дуже низькою ціною, то цього року, за словами М.Малишевського, спостерігається зростання цін на яблука.

За даними Trade map, загалом експорт польських яблук торік знизився на 25%, скоротившись з 617,165 млн дол. до 465 млн, а до РФ - упав на 44% (з 361,36 млн дол. до 202,59 млн). Що ж стосується перших чотирьох місяців 2015 р., то, за даними аналітиків банку BGŻ BNP Paribas, рівень експорту був на 20% нижчий, ніж роком раніше. Але, аналізуючи ці цифри, варто пам'ятати, що 2014 р. був досить урожайним для польських садівників.

Загалом, хоча на ринку польських яблук, як і раніше, негативно позначається російське продовольче ембарго, катастрофи не сталося. І хоча Москва заборонила ввозити яблука, сири, шпроти, повністю закрила російський ринок для частини польських товарів, поляки не схильні бачити в цьому серйозної загрози своїй економіці.

Описуючи ситуацію, посольство Польщі в Україні у своєму коментарі для DT.UA зазначило, що, крім труднощів польських виробників яблук, чиї втрати були частково компенсовані Євросоюзом, "про більш серйозний вплив санкцій Євросоюзу і російського ембарго на польську економіку немає й мови". "Загалом санкції не призвели до драматичних наслідків для польського села", - сказав у вересні посол Польщі в Україні Генріх Литвин. За його словами, "кількість сільськогосподарської продукції зростає, навіть у тих галузях, яких торкнулися санкції".

Показово, що в першому кварталі 2015 р. показник польського експорту становив 5,4 млрд євро - на 5,5% більше, ніж за той самий період 2014 р. Зріс продаж польської пшениці в Німеччину і країни Африки (порівняно з минулим роком збільшився на 133%, до 313 млн євро). На 17% піднявся експорт польської яловичини.

У Росії ж продовжують показово боротися з продукцією з країн ЄС, яка потрапила під заборону. І, відзначаючи рік з моменту дії продовольчого ембарго, під Оренбургом росіяни показово закатали бульдозером 500 кг польських яблук, вилучених на міському ринку.

Кремлівська колона

У російських ЗМІ, де поляків зображають страшенними русофобами, люблять цитувати дані всесвітнього опитування, проведеного Pew Research Centre у лютому 2015 р. Згідно з цим дослідженням, 81% поляків негативно ставляться до Росії і не приховують цього. Та хоча проросійські настрої і слабкі в польському суспільстві, проте польські політики нерідко використовують проросійську риторику. Особливо в передвиборний період, коли точиться гостра боротьба за голоси виборців.

Якщо правляча "Громадянська платформа" і президентська "Право і справедливість" єдині в осуді Росії та підтримці санкцій проти неї, то польські ліві, насамперед із Союзу демократичних лівих сил (партія-наступниця комуністичної Польської об'єднаної робочої партії), говорять не просто про нормалізацію відносин з Росією.

Лідер партії Лешек Міллер, наприклад, на початку 2015 р. виправдовував вторгнення РФ в Україну і протестував проти надання Україні допомоги. Так, в інтерв'ю каналу TVN він применшував значення російського тиску на Україну, пояснюючи, що "значний відсоток українського населення відчуває сильні зв'язки з Росією", а Крим і Донбас - це невеликий фрагмент української території, і тому загроза з боку Москви не така велика.

А кандидат від Союзу демократичних лівих сил на президентських виборах Магдалена Огурек хоча й критично оцінювала дії Москви в Україні, але під час своєї виборчої кампанії говорила, що Польщі не варто розглядати Росію як головного ворога. Вона навіть пообіцяла в лютому цього року сама зателефонувати Путіну й запропонувати тому дружбу: "Я не боятимусь дзвінків і сама підніму трубку, щоб подзвонити президентові Росії".

Та й Польська селянська партія, партнер "Громадянської платформи" у правлячій коаліції, в останній рік неодноразово заявляла, що санкції безрезультатні і лише завдають шкоди польській економіці. Взагалі-то для прибічників цієї партії характерні помірковано проросійські і відносно антиєвропейські погляди. Критикує польський уряд за "непродуману" проукраїнську зовнішню політику і лідер "Твій рух" Януш Палікот.

В Gazeta Wyborcza оглядач Павло Вронський зазначив: "Ефекти цієї гри можуть виявитися непередбачуваними. Це може стати чудовим аргументом для кремлівської пропаганди, що промиває росіянам мізки: "хороші" поляки насправді підтримують Путіна, але в них поганий проамериканський уряд. Ще важливіше, що підриваються зусилля нашої дипломатії, яка намагається зберегти крихку єдину політику ЄС щодо Москви".

Та основні зусилля Кремля спрямовано не на парламентські партії, а на маргінальні політичні сили, які з різних причин відкрито підтримують дії Росії в Криму і Донбасі. Як,
наприклад, створена в лютому прокремлівська партія "Змі-на". (На її установчий з'їзд було запрошено представників "Новоросії", у тому числі й так званого міністра закордонних справ "ДНР" Олександра Кофмана.)

Лідер "Зміни" Матеуш Піскорський сповідує антиамериканізм і антисемітизм, декларує необхідність встановлення тісніших зв'язків Польщі з Росією і підтримує "ДНР" та "ЛНР". У своїх виступах в ефірі Russia Today він виправдовує дії Москви на міжнародній арені. Будучи спостерігачем на "референдумі" у Криму й на "виборах" у самопроголошених республіках Донбасу, лідер "Зміни" запевняв, що вони пройшли "відповідно до закону".

Серед відомих членів "Зміни" - історик і публіцист Яцек Камінський. Сповідуючи комуністичні переконання, він регулярно відвідує Донбас, а у своїх виступах використовує риторику Кремля про "фашистську хунту" у Києві.

До відверто проросійських політиків слід віднести і лідера партії KORWiN Януша Корвіна-Мікке. Консервативний ліберал і євроскептик (що не заважає йому бути європарламентарієм), яскравий політик і популярний блогер, член національної збірної з бриджу, він неодноразово боровся за президентську посаду. Востаннє це було нинішнього року: за нього проголосувало 430 тис. виборців. Це - 2,4% тих, хто прийшов на вибори.

Будучи членом Європарламенту, Я.Корвін-Мікке голосував проти ратифікації Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Критикує він і польський уряд. На думку Я.Корвіна-Мікке, курс Варшави відносно України веде до війни: "Польща є єдиною країною, яка не тільки йде на поводу в американців, але ще й під'юджує". При цьому він вважає, що Євромайдан був не лише справою рук співробітників ЦРУ, а й спецоперацією Польщі. А от анексія Росією Криму - природна, і Варшава має негайно визнати приєднання автономної республіки.

У серпні Я.Корвін-Мікке заявив, що польські депутати від партій "Союз реальної політики", "Свобода і правопорядок", а також "Конгрес нових правих" визнають правовим статус Криму в складі РФ. Сам же він збирається відвідати Крим після 25 жовтня.

У числі "кремлівської колони" слід назвати і такі політичні й громадські організації, як партія "Фаланга" (яку в Польщі характеризують як фашистську), "Польський слов'янський комітет", "Слов'янський союз", Товариство польсько-російської дружби. Ці організації проводять акції біля посольства України і створюють настільки необхідну для російської пропаганди телевізійну картинку протесту проти "каральних операцій київської влади".

Росіяни використовують таємних і явних лобістів інтересів Кремля не тільки для того, щоб демонструвати і полякам, і своїм співгромадянам, що на польському політичному майданчику є гравці, які активно протестують проти дій уряду відносно Москви, а й для виправдання і легітимізації дій Росії у Придністров'ї, Грузії, Україні. Для цих цілей використовуються одіозні експерти та "аналітичні центри". Зокрема, "Європейський центр геополітичного аналізу", створений М.Піскорським.

Особливе місце в здійснюваній росіянами інформаційній війні посідають націоналістичні й "кресові" партії та громадські організації - "Національно-радикальний табір", "Табір Великої Польщі", "Загальнопольська молодь", "Національний рух", "Реституція Кресів", "Патріотичний союз організацій кресов'ян і ветеранів" тощо.

Ці організації намагаються постійно привертати суспільну увагу до трагічних подій на Волині 1943–1944 рр. і проводять активну інформаційну кампанію, в якій нинішню українську владу нерідко називають то "хунтою", то "бандерівцями".

Загалом характерне для багатьох поляків українофобство не пов'язане з їхнім русофільством. Українофобство багато в чому йде не від нелюбові до України та українців, а від ненависті до ОУН та УПА, несприйняття того, що для українців С.Бандера і Р.Шухевич - національні герої. Для багатьох поляків ОУН і УПА - "злочинні організації, що здійснили геноцид польського населення "східних кресів" у 1939–1947 рр.". І вони бачать загрозу в тому, що в Україні "відроджується нацизм", а до влади прийшли "бандерівці".

На цих поляків і роблять ставку російські політики в Кремлі, коли вустами Дмитра Кисельова говорять, що "поляки не забули, як бандерівці рубали сокирами й палили їхніх дітей".

Щоб подіяти на Варшаву, Кремль, окрім економічних і політичних важелів впливу на уряд, намагається використовувати й соціальні - протестні рухи в Польщі. Зокрема, фермерів і шахтарів. Лідери цих профспілок говорять про "необхідність зближення з Росією, щоб та скасувала ембарго на сільськогосподарську продукцію", про "недоцільність фінансової та військової підтримки для України, щоб не дратувати Росії", тощо.

Однак ефект від усіх цих зусиль Кремля досить низький. Варшава продовжує відстоювати жорстку позицію щодо Росії. І ця політика не зміниться незалежно від результату парламентських виборів.