Політичний скандал у Польщі — початок кінця "Громадянської платформи"

Відставка трьох міністрів, спікера Сейму Радослава Сікорського та координатора спецслужб Яцека Ціховського - наслідок недавнього скандалу з участю провідних польських політиків.

На початку минулого тижня бізнесмен Збігнєв Стонога опублікував в Інтернеті таємні документи зі слідства у справі торішнього прослуховування політиків "Громадянської платформи". Це стало цвяхом, забитим у труну владної партії, яка після програних президентських виборів стрімко втрачає довіру.

Прем'єр-міністр Ева Копач намагається рятувати ситуацію і хоче впродовж чотирьох місяців до парламентських виборів показати себе рішучим лідером уряду і партії. Звідси її рішення про кадрові зміни, які мають означати "новий початок". Однак, на думку більшості коментаторів, реконструкція Ради міністрів уже нічого не дасть, бо вона спізнилася, щонайменше, на рік. Тим часом скандал із прослуховуванням - тільки вершина айсберга кризи довіри до влади. Рейтинги "Громадянської платформи" різко падають, і ця партія, недавній лідер популярності, наразі перебуває на третьому місці й готується до програшу. Її вже випереджають не тільки "Закон і справедливість", а й ще неіснуюча партія рокмена Павла Кукіза, крім того, голоси "Платформи" підбирає нова ліберальна фракція "Сучасна.pl".

Реформатори
без реформ

Не буде перебільшенням сказати, що події останніх двох місяців повністю змінили політичну сцену в Польщі. Ще у квітні "Платформа" була лідером рейтингів з понад 30% підтримки, Броніслав Коморовський закликав, щоб його обрали президентом уже в першому турі, а рокмен Павел Кукіз тішився, коли опитування давали йому 4–5%. У перемогу Анджея Дуди не вірили навіть його прихильники, йшлося лише про досягнення більш-менш доброго результату. А політики "Платформи" були впевнені, що жоден скандал їх не потопить. Досить буде використати перевірену стратегію: "Ми не ідеальні, але Качинський ще гірший", - і перше місце на осінніх парламентських виборах гарантоване. А якщо навіть ЗіС здобуде мінімальну перевагу, "Платформа" з Селянською партією (PSL) створять коаліцію - як сталося з торішніми місцевими виборами.

Власне, ця самовпевненість і з кожним роком дедалі більші зверхність та арогантність влади стали причиною нинішньої кризи. Президентські вибори показали, що поляки вже не бояться Качинського, зате мають нездоланне бажання покарати "Платформу" за 8 років бездіяльності. Адже в 2007 р. "молоді, освічені, великоміські" виборці доручили "Платформі" владу великою мірою задля того, щоб її представники завершили реформи, перервані у 2001-му, з поразкою уряду Єжи Бузека. Бо, що б не казали, проблем, які потребують вирішення, не бракує: чого варта, наприклад, неефективна податкова система, яка обтяжує малих підприємців, фрілансерів чи осіб із невисокими доходами, зате дає багато необгрунтованих привілеїв різним групам - селянам, шахтарям, міжнародним корпораціям і банкам. Або патологічна система охорони здоров'я, неефективна адміністрація, яка не вміє користуватися інтернетом, чи проблеми осіб, котрі працюють на так званих "сміттєвих договорах" - без пенсійного і медичного страхування. Впродовж восьми років правління "Громадянська платформа", яку вважали реформаторською партією, не тільки не здійснила майже жодної серйозної реформи (крім збільшення пенсійного віку), а й згортала проведені Лешеком Бальцеровичем і Єжи Бузеком (наприклад, відбувався поступовий відступ від децентралізації влади та ліквідовувалися відкриті пенсійні товариства). Суспільне невдоволення наростало, аж раптом після президентських виборів вибухнуло. Проявом цього є не тільки зростання рейтингів ЗіС, а насамперед - поява нових політичних гравців: "невдоволених" Кукіза та реформаторів з руху "Сучасна.pl" Ришарда Петру, якого називають "найздібнішим учнем Лешека Бальцеровича".

Тому що Туска забракло

Відсутність реформ - це один із чинників, але безпосередньою причиною раптового гніву поляків стало наростання арогантності влади. Останнім часом політики "Платформи" надзвичайно часто демонстрували виборцям, що насправді вони про них думають. Причому доки в Польщі був Дональд Туск, усе якось трималося: прем'єр дуже майстерно вмів перевести кожен скандал в успіх, перекладаючи вину за нього чи на опозицію, чи на діяльність російських спецслужб, - або зручно змінював тему дискусії. І люди йому вірили.

Так було рік тому, коли відомий тижневик "Впрост" опублікував записи нелегального прослуховування політиків у модному й дорогому варшавському ресторані "Сова і друзі". Народ дізнався з них, що тодішній міністр внутрішніх справ Бартломей Сенкевич думає про стан польської держави. Це "х.., д... і каменів купа", а також про його припущення, що "польська держава існує лише теоретично". Натомість слова тодішнього міністра закордонних справ Радослава Сікорського взагалі не підлягають цитуванню, з огляду на нагромадження нецензурної лексики. З іншими політиками, у тому числі провідними міністрами уряду Туска і Копач та шефом Нацбанку Мареком Белькою, ситуація аналогічна.

Вже тоді здавалося, що ця справа серйозно зашкодить "Платформі". Однак завдяки ораторським та лідерським здібностям Дональда Туска скандал вдалося так-сяк залагодити. Прем'єр не тільки не звільнив міністрів, а й перейшов у наступ: назвав справу провокацією російських спецслужб, які зробили її з метою державного перевороту. Мовляв, це така помста за підтримку України. Дональд Туск обіцяв до кінця вересня 2014 р провести слідство (не закінчене досі), а вже в серпні його обрали головою Європейської ради, що допомогло "Платформі" відновити довіру. Про скандал на певний час забули, рейтинги партії зросли, а політики коаліції вирішили, що їм уже ніщо не загрожує.

Далі було тільки цікавіше. Президент Коморовський проводив виборчу кампанію так, ніби другий термін уже в нього в кишені, а виборці йому ні до чого. ЗМІ повнилися прикладами неадекватної поведінки політиків "Платформи". Зокрема, найбільше обурення викликали слова єврокомісара Ельжбети Беньковської про те, що "за
6 тис. злотих працює хіба тільки злодій або ідіот" (6000 злотих - це 1500 євро). Ще цікавіший був контекст прослуханих розмов: як з'ясувалося, політики зустрічалися не в офісі, а в приватному ресторані і платили за обід по 1000–1500 злотих - тобто більше, ніж чимало поляків заробляють на місяць. Платили, звісно, службовою кредитною карткою, грішми платників податків. У країні, де половина населення заробляє (після відрахування податків) менше 2500 злотих
(625 євро), така ситуація не могла сподобатися навіть вірним виборцям "Платформи". І саме завдяки їм раптово з'явився "електорат гніву", а Павел Кукіз, який прийшов у політику тільки з одним гаслом - "розвалити цю політичну систему", - отримав високий результат (21%) на президентських виборах.

Краєвид після політичного землетрусу

Нагадаймо хронологію політичного життя Польщі останніх двох місяців. Усе почалося 10 травня, коли в першому турі президентських виборів несподівано перше місце посів Анджей Дуда, а рок-музикант Павел Кукіз (лідер польських "обурених") - сильне третє і проголосив створення нового політичного руху. Щоб перебрати підтримку виборців Кукіза, чинний президент наступного дня після першого туру розписав референдум щодо головних пропозицій цього кандидата - запровадження одномандатних мажоритарних округів і ліквідації фінансування політичних партій із держбюджету. Коморовському це не допомогло, а лише зашкодило, - сам Кукіз здобув нових прихильників, а чинний президент показав, що йому не можна довіряти. "Якщо ви, як кажете, завжди підтримували мої пропозиції щодо одномандатних округів, то чому нічого не зробили впродовж усього п'ятирічного терміну і чому референдум розписуєте саме тепер, за два тижні до виборів? І чому впродовж усієї каденції ви відхиляли мої прохання зустрітися з вами та обговорити ці пропозиції?" - запитував Павел Кукіз, який не підтримав жодного кандидата, але дав своїм виборцям зрозуміти, що краще голосувати за Анджея Дуду.

24 травня у другому турі президентських виборів Броніслав Коморовський програв, і тоді всім стало зрозуміло, що наступний уряд створюватиме не "Платформа". "Закон і справедливість" перестав бути партією, у прихильності до якої молодим і освіченим людям донедавна соромно було признаватися. ЗіС "сховав" непопулярних політиків, таких як Ярослав Качинський чи Антоні Мацєревіч, натомість у ЗМІ частіше виступали такі особи, як Павел Коваль (один із лідерів "Польщі разом", партії-сателіта ЗіС) чи авторка виборчого успіху Анджея Дуди Беата Шидло. Останню називають імовірною кандидаткою на посаду наступного прем'єра, адже вона більш відповідає очікуванням "центрових" виборців, ніж Ярослав Качинський, якому прогнозують крісло спікера в наступному парламенті. На хвилі перемоги Дуди та кадрових перетасовок рейтинги ЗіС швидко зросли, ця партія стала однозначним лідером опитувань.

31 травня "Платформа" отримала ще один удар у спину - того дня найближчий колега Лешека Бальцеровича, економіст Ришард Петру офіційно заснував нову ліберальну партію - Nowoczesna.pl. Бальцерович і Петру планували цей рух давно і ретельно його підготували. А сам батько польської трансформації тривалий час критикував Дональда Туска та Єву Копач за бездіяльність і брак реформ. Тепер, як не старайся, а стратегія "ми не ідеальні, але Качинський ще гірший" не спрацює, - давні виборці "Платформи" мають ліберальну альтернативу. А партія Ришарда Петру може розраховувати не тільки на 5–7% голосів, а й на симпатію ЗМІ (досі більшість впливових видань відкрито підтримувала "Платформу", сьогодні ж - усуціль критикують), бізнесу та фінансових ринків. А це в польських реаліях дуже важливо.

І коли вже здавалося, що гірше для "Платформи" і бути не може, контраверсійний бізнесмен Збігнєв Стонога (давній співпрацівник Анджея Леппера) і оприлюднив матеріали з торішнього скандалу з прослушкою. Як сам казав - із помсти за особисті кривди, завдані держадміністрацією, зокрема податковою. Сам Стонога має досить погане реноме, мало хто вірить у його чесні наміри, однак матеріали примусили Еву Копач відправити у відставку значну частину свого уряду. Міністерські крісла втратили Бартош Орлуковіч (охорона здоров'я), Анджей Бернат (спорт), Влодзімєж Карпінський (казначейство), Яцек Ціховський (координатор спецслужб) та декілька віце-міністрів. У відставку подав також спікер Радослав Сікорський. Нові міністри, ім'я яких назвали 15 червня (Мар'ян Зембаля, Адам Король і Анджей Червінський), - це, радше, маловідомі технократи. Їхнє завдання - просто адмініструвати до виборів, бо на істотні зміни вже немає часу.

Опозиція закликає до проведення дострокових виборів, що малоймовірно: коаліція таки має більшість у парламенті й розраховує до середини жовтня відновити довіру. До нових виборів не спішить коаліційна PSL, рейтинги якої вперше за
8 років становлять усього 1–2%, а це означає, що вона опиниться поза парламентом. Зате майбутнім прем'єром може стати... рокмен, лідер "обурених" Павел Кукіз, чия неіснуюча партія є лідером рейтингів і випереджає навіть ЗіС.

До осені все ще може змінитися. Одне можна сказати точно: на Польщу чекають бурхливі чотири передвиборні місяці.