Підсумки революції закріплять виборами

У постреволюційному Киргизстані стартує передвиборна кампанія. Голосування з виборів депутатів Жогорку Кенешу (парламенту) відбудеться 10 жовтня (як і було обіцяно у квітні), і вже понад 50 політичних партій та об’єднань офіційно заявили про намір поборотися за 120 мандатів депутатів нового скликання. Важливість виборів для країни, котра останніми місяцями переживає бурхливі, неоднозначні й трагічні події, в тому, що голосування стане своєрідною межею, подолавши яку нинішня влада в Бішкеку отримає остаточну легітимацію — «де-юре». Буде завершено першу в Центральноазіатському регіоні трансформацію держави з президентської в парламентську республіку, і, можливо, тут розпочнеться стабілізація політичного, економічного та громадського життя. Багато в чому саме за підсумками жовтневого голосування стане зрозуміло, яким шляхом піде країна в найближчі роки, чи вдасться зрозуміти уроки минулого й уникнути повторення колишніх помилок. Та водночас саме у близьких виборах, у політичному протистоянні та в боротьбі, котрі зазвичай супроводжують кампанію, криється загроза, котра може ослабити й так дуже кволий організм державного утворення. Передвиборна ситуація може породити нові конфлікти, які виллються в насильство. Скептики не вірять, що нова система організації влади буде ефективною саме тоді, коли країні потрібні сильний лідер і дієздатний уряд. В таких умовах добрі наміри влади будувати демократію можуть виявитися порожнім звуком.

Після проведеного 27 червня референдуму щодо нової конституції країни та повноважень президента перехідного періоду Рози Отумбаєвої більшій частині населення країни навряд чи стало зрозуміліше, чим є влада їхньої власної країни і як вона функціонує. Річ у тому, що новий основний закон із самого моменту набуття чинності не вписувався в реалії політичного життя сучасного Киргизстану, а реалії суперечать положенням конституції. Так, наприклад, у країні де-факто продовжує діяти тимчасовий уряд (ТУ) на чолі з Розою Отумбаєвою, створений 7 квітня одразу після революційних подій. Найгарячішою темою політичних дискусій країні останніх тижнів стало те, наскільки правомочне його існування після ухвалення основного закону. Склад ТУ ніхто не затверджував, і на цей час ряд політиків, які увійшли до його складу у дні революції, вже відмовилися від участі в ТУ й заявляють про бажання швидше розпочати політичну боротьбу за депутатські мандати. Однак ТУ діє і продовжує видавати «декрети» та «директиви» (у новій конституції таких понять немає) які змінюють закони країни, — адже парламенту в країні немає теж, із 7 квітня тимчасовий уряд виконує його законодавчі повноваження та функції. Та й сама Роза Отумбаєва досі то видає декрети як голова тимчасового уряду, то підписує укази і постанови як президент країни, що більш легітимно. Так, наприклад, сталося, що поправки до Кодексу про вибори вона підписувала у вигляді декрету ТУ 1 липня, а трохи більш як за місяць скасувала їх іншим декретом ТУ як такі, що суперечать конституції й заважають організації виборів. Однак ніхто при цьому не скасував декрет, яким Центрвиборчком країни було фактично розпущено, але, попри це, його члени продовжували працювати всі останні місяці. Водночас дату виборів призначили указом глави держави 9 серпня, особливо наголошуючи, що Кодекс про вибори, ухвалений ще до революції, діятиме лише в тих положеннях, які не суперечать чинній конституції. Проте суперечності залишилися, однак тепер їх вважають неістотними.

Ситуацію ще більше заплутало те, що 14 липня президент сформував уряд Киргизької Республіки, який, за задумом глави держави, мав виконувати технічні функції з управління країною. Його головними завданнями визначено ліквідацію наслідків міжетнічних сутичок на Півдні, відновлення економіки, стабілізацію внутрішньої ситуації та гарантування безпеки країни аж до парламентських виборів і формування нового кабінету. У цьому уряді сама Роза Отумбаєва обіймає посаду прем’єр-міністра, на різні посади потрапили і члени тимчасового уряду, котрі таким чином узаконили свій тимчасовий статус.

Не дивно, що на цьому тлі стали можливими дуже неприємні для нинішньої влади інциденти. Так, 5 серпня група людей під керівництвом лідера партії «Мекен Туу» Урмата Бариктабасова спробувала організувати акції протесту в Бішкеку з вимогою до президента призначити цього політика прем’єр-міністром країни. У результаті політика-«вискочку», на якого, до речі, вже була кримінальна справа, заарештували через те, що його прибічники були озброєні, а глава держави назвав цю витівку ще однією спробою силового захоплення влади. Інші, більш миролюбні представники громадянського суспільства та політсил уже місяць позиваються до уряду і ведуть інформаційні кампанії, домагаючись скасування незаконних рішень під гаслом виконання революціонерами положень ними ж складеної конституції. Але ці заклики здебільшого залишаються без уваги і відповіді.

Тимчасовий уряд пояснює всі свої непопулярні й загалом сумнівні, з погляду закону, дії складним становищем, яке зберігається в країні, й особливо на Півдні, необхідністю вживати термінових заходів для стабілізації обстановки. Однак, з іншого боку, закони країни чітко диктують, що в умовах надзвичайного стану виборів парламенту проводити не можна. Але і з цієї колізії вихід було несподівано знайдено — завдяки релігійним діячам. Лідери мусульманського духівництва на початку серпня виступили із закликом скасувати надзвичайний стан на період священного місяця Рамазан, який у країні офіційно розпочався з 11 серпня. Аргумент такий: у священний місяць припинялися всі війни й конфлікти. Влада скористалася цим посланим згори шансом вийти із ще одного правового глухого кута. (Якби вибори не було оголошено, їх довелося б відтермінувати.) Правда, надзвичайний стан зрештою було замінено посиленим режимом виконання служби для правоохоронних органів, який, за рішенням ТУ, діятиме аж до виборів.

Тим часом правозахисники, а також ряд опозиційних ЗМІ і політиків наголошують, що в новому законодавстві країни залишаються лазівки для узурпації влади главою держави, на додачу до того, що вона зберігає за собою надзвичайні повноваження як глава ТУ. При тому що повноваження киргизького президента значно урізані, за новою конституцією, Роза Отумбаєва фактично залишається єдиною людиною в країні, котра контролює спецслужби. У цьому вбачають паралелі з режимом Бакієва, який також спирався на ці структури. Окрім того, ходять різні чутки про те, що відбувається в кулуарах нової влади: апарат нового уряду формується з чиновників, котрі працювали ще за президентства Бакієва й Акаєва. Тому зрозуміло, що не були підтримані ідеї провести люстрацію й заборонити «колишнім» обіймати державні посади. Роза Отумбаєва, можливо, намагається завдяки цим людям зміцнити власні позиції. Адже очевидно: її революційні соратники якщо ще й не почали, то дуже скоро почнуть боротьбу за владу, яка після виборів переміститься під дах законодавчого органу. Вже тепер багато хто дуже несподівані рішення ТУ (наприклад, про позбавлення колишнього президента країни Аскара Акаєва статусу недоторканності) пояснює тиском на главу держави з боку різних угруповань у революційній еліті, які реально хотіли б зайняти більш вигідні стартові позиції напередодні виборчих перегонів. У такому разі слабкому президентові приготована доля флюгера, який мусить тримати ніс за вітром і лавірувати між впливовими політиками та політсилами. Вони лише тимчасово погодилися на її, в усіх сенсах, компромісну постать. Як людині з величезним дипломатичним досвідом, Розі Отумбаєвій це, можливо, цілком удалося. Проте її останні кроки та дії свідчать, що вона, найімовірніше, не стане пасивно спостерігати за тим, як колишні революціонери, прикрившись її авторитетом, будуть знову перекроювати країну під себе.

Під час інспекційної поїздки на Південь глава держави зробила ряд важливих і часом досить жорстких заяв на адресу силовиків із МВС та регіональних лідерів, які, на її думку, дуже вибірково й у цілому незадовільно ведуть розслідування та ліквідацію наслідків червневих подій, виявляють і карають винних, затягують хід відбудовних робіт. За її словами, це міна уповільненої дії, котра може спричинити нову різанину, тим більше що, за її даними, цю ситуацію готові в будь-який момент використати міжнародні терористичні структури, а також ворожі нинішній владі сили як усередині, так і поза межами країни.

Водночас експерти зазначають, що посилення позицій президента, бажання Рози Отумбаєвої відігравати самостійну й активну роль, навіть попри початок передвиборної кампанії, пов’язані з підтримкою, яку останніми тижнями їй надає міжнародна спільнота — насамперед США та Євросоюз. Вона повідомила, що економіка країни отримає підживлення від держав-донорів, які пообіцяли виділити найближчими місяцями понад мільярд доларів на стабілізацію ситуації в економіці, профінансувати початок відбудовних робіт на півдні країни. З американських ЗМІ стало відомо, що США ведуть із владою в Бішкеку розгортання в Оші ще однієї невеличкої військової бази або тренувального центру, що, з одного боку, дозволить посилити можливості транзитного центру «Манас» для проведення операції в Афганістані, з іншого — поліпшить координацію з киргизькою стороною антитерористичних заходів у такому неспокійному регіоні як Ферганська долина. Окрім того, активно обговорюється ідея запрошення на південь країни невеличкої групи поліцейських із країн ОБСЄ, які б допомагали киргизьким колегам у наведенні ладу. За словами президента Киргизстану, це могли б бути представники Росії, Туреччини, України, а також низки інших держав. Дві перші країни вже підтвердили свою участь у цій місії, про відправку українців поки що офіційних повідомлень нема. Однак 17 серпня в Бішкеку відбулася зустріч першого віце-прем’єр-міністра республіки Амангельди Муралієва з послом України в Киргизстані Володимиром Солов’єм. За офіційними повідомленнями, обговорено питання економічної взаємодії, запропоновано провести в Києві до кінця року засідання Міжурядової киргизько-української комісії зі співробітництва та економічний форум. Це один із перших контактів офіційного Києва з представниками нової киргизької влади, його також слід розглядати і як акт політичного характеру, — Київ готовий працювати з новими керівниками цієї азіатської країни.

Судячи з усього, найближчими місяцями і перед президентом Киргизстану, і перед її прибічниками стоятиме важливе завдання — зробити все для того, аби вибудувати виконавчу вертикаль влади, поступово прибравши з неї по суті антиконституційні залишки надзвичайних органів. Лише в такому разі після скликання нового парламенту, можливо, вдасться забезпечити відносно безболісне переведення функціонування всієї державної машини на легальні рейки.