Перед боєм. Сербам пропонують вибрати між територіальною цілісністю та євроінтеграцією

Вибори у Сербії — лише прелюдія до ще захопливішої драми — фінального й остаточного розподілу югославської спадщини на Балканах: можливого від’єднання від Сербії її споконвічної території — Косова і Метохії. У новій конституції Сербії стверджується, що ця провінція, населена переважно албанцями, як і раніше, — частина країни. Де-юре так воно і є, де-факто Белград втратив над нею контроль. Із 2000 року вона перебуває під управлінням ООН, а лад тут забезпечують іноземні війська, зокрема й українські миротворці. Тепер настала черга визначитися зі статусом Косова.

Сербам останнім часом неодноразово давали зрозуміти, що в питанні статусу Косова в них вибору немає, або принаймні їхня думка не відіграє в цьому питанні вирішальної ролі. Таким чином, переможцеві за підсумками недільного голосування в Сербії фактично пропонують погодитися на поразку — змиритися із втратою частини території країни. Однак теоретично є й інший варіант — зробити, по суті, неможливе: всупереч усім і наперекір долі, спробувати відстояти свій суверенітет. До того ж саме за це віддали свої голоси майже 30 відсотків громадян, які брали участь у виборах і голосували за сербських радикалів Воїслава Шешеля. У них 81 депутатське місце, а разом із соціалістами колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича коаліція отримає 91 депутатський голос із 250. Радикали йшли до перемоги під гаслом «Не віддамо Косово!». Проте, за іронією долі, рішення виконувати чи не виконувати цей наказ виборців доведеться приймати сербським демократам: Демократичній партії президента Бориса Тадича (яка отримала 64 мандати) і «Демократичній партії Сербії — Нова Сербія» (ДПС) прем’єр-міністра Воїслава Коштуниці (47 мандатів). Саме демократична коаліція, найімовірніше, здобуде право сформувати уряд, першим іспитом для якого вже найближчими днями стане саме питання Косова.

Фактично вибори в Сербії 21 січня вже зробили свою справу, якщо говорити про їхній вплив на переговорний процес між косовськими албанцями і сербами. Торік восени поділ Сербії і Чорногорії та процес оформлення двох незалежних держав став причиною того, що Белград зміг переконати спецпредставника генсека ООН із Косово Марті Ахтісаарі відкласти фінальну фазу переговорів на кінець січня.

Албанці Косова обурювалися з цього приводу, вимагаючи покласти край залежності краю від Белграда до кінця 2006 року, як і обіцяв Ахтісаарі раніше. І навіть погрожували в односторонньому порядку проголосити незалежність від Сербії. Проте утрималися від цього кроку, розуміючи, що в такому разі не довелося б розраховувати на підтримку світового співтовариства.

Проте тепер серби знову намагаються відтермінувати рішення косовського питання, мотивуючи це тим, що після недільних виборів знадобиться досить тривалий період коаліційних переговорів, і було б неправильно приймати рішення стосовно Косова до сформування нового уряду країни. Тим часом європейські високі чиновники, від канцлера Німеччини Ангели Меркель і до верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики та безпеки Хав’єра Солани, не приховували, кого б вони хотіли бачити при владі в Белграді. У середу Белград виступив з офіційною заявою з приводу повідомлень у європейській пресі про те, що Хав’єр Солана вже обговорював із Воїславом Коштуницею питання формування нового кабінету. Белград спростував цю інформацію, сказавши, що формування кабінету — справа виключно внутрішня і втручання в цей процес ззовні Сербія не допустить. Незважаючи на ці заяви, втручання і тиск сербські політики з демократичного табору відчувають на собі практично щодня. Європа чітко дає зрозуміти, що Коштуниця й Тадич повинні залишити в минулому свої суперечності і прискорити процес формування кабінету, хоча серби резонно відзначають, що закон дає їм ще, як мінімум, кілька тижнів для міжкоаліційних переговорів та формування парламентської більшості. А на формування кабінету — 90 днів. Європа й ООН, можливо, дозволили б демократичному процесові в Сербії тривати так довго, як того вимагатиме зовнішньополітична ситуація, якби не чинник Косова.

Марті Ахтісаарі вдруге не попадеться на сербський гачок із відтермінуванням і подасть своє рішення щодо Косова Белграду і Приштині найближчими днями. Орієнтовно його візит у Сербію призначено на 2 лютого. А в п’ятницю у Відні він виклав свої ідеї членам «контактної групи», до якої входять Росія, Великобританія, Німеччина, Італія, США і Франція. Зустріч, як і передбачалося, відбувалася без преси і за щільно зачиненими дверми. Про суть пропозицій Ахтісаарі відомо небагато. Проте раніше він обмовився, що один із пунктів його плану передбачає залишити сили Євросоюзу і «блакитні каски» ООН в Косово й після того, як статус провінції визначать. Сербській меншині буде гарантовано всі права і забезпечено захист. Що стосується самого статусу, то є дані, що Ахтісаарі все-таки не вживав у доповіді слів «повна незалежність», а, за даними експертів, говорив про якусь «контрольовану» чи «умовну» незалежність сербської провінції Косово під наглядом місії ЄС. Проте є також відомості, що доповідь Ахтісаарі можна трактувати як дорожню карту на шляху до створення Албанської держави в Косові у майбутньому. Це, очевидно, розчарує албанців, які хотіли незалежності негайно й відразу. До того ж і ці пропозиції спецпредставника не є остаточним варіантом рішення, бо Белград і Приштина можуть згодом виступити із запереченнями. А коли так, то не виключено, що в лютому-березні переговори з косовського врегулювання буде продовжено, але вже на основі плану Ахтісаарі. Слід також відзначити, що останнє слово в цьому питанні буде за Радою Безпеки ООН. А тут Белград може сподіватися, що Росія виконає свою давню обіцянку і скористається правом вето, якщо в резолюції щодо Косова виявиться фраза про незалежність краю. Зауважимо також, що і в Євросоюзу немає чіткого бачення майбутнього статусу провінції, й, очевидно, він погодиться з принципами, запропонованими Ахтісаарі й підтриманими в ООН. Тим часом минулого тижня багато європейських газет писали, що конфлікт між Брюсселем, з одного боку, і Белградом та Москвою — з іншого, не виключений.

Така неоднозначність міжнародної ситуації дає сербам хоч малий, але все ж таки шанс на збереження територіальної цілісності й суверенітету (бодай обмеженого). Минулого тижня сербська дипломатія навіть у таких складних умовах продемонструвала свої бійцівські риси. У Страсбурзі в середу на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи під час дебатів із резолюції про ситуацію в Косові сербська делегація під керівництвом Мілоша Алігрудича змогла переконати делегатів не прийняти поправку доповідача політичного комітету Ради Європи лорда Расселла-Джонсона, в якій ішлося, що незалежність Косова — це найкращий вихід для визначення статусу провінції. Під час голосування в ПАСІ серби перемогли з рахунком 116 проти 20.

Проте гарантій на успіх немає. Євросоюз знову озвучив свої колишні умови: якщо Сербія опиратиметься й не видасть трибуналу в Гаазі Радко Младича і Радована Караджича, то обіцянки Брюсселя інтегруватися в ЄС разом із сусідніми балканськими державами буде переглянуто. Крім того, у самому Косові албанці усвідомлюють, що ситуація складається не на їхню користь, і в Приштині вважають, що подальше зволікання з переговорами може стати приводом до поновлення збройної боротьби косоварів.

У кожному разі, поставити Белград у таке становище, коли відмова від Косова буде меншим злом, ніж відмова від усіх завоювань та досягнень останніх років життя країни без Мілошевича, дуже просто. Хоча Брюссель не має правових або якихось інших підстав вимагати від Белграда виконання його побажань як у питаннях формування нового кабінету, так і щодо статусу Косова. Проте минулого тижня німецькі дипломати однозначно заявили, що діалог із Белградом залежатиме виключно від поступок сербського керівництва. Європейські газети при цьому багато пишуть, що ще один конфлікт із Москвою Брюсселю також потрібен якнайменше, а сербські газети навперебій попереджають Європу, що, «копаючи під Сербію», Європа сама риє собі велику яму, показуючи сепаратистам різних мастей, що шляхом терору і війни можна домогтися незалежності. Адже досвід Косова, найімовірніше, буде використаний для розв’язання проблем Нагірного Карабаху, Осетії, Абхазії та Придністров’я.