Пасербиця Європи

Хто Шотландії миліший - Євросоюз чи Велика Британія?

Шотландія готує новий, уже другий, референдум про незалежність. Про це заявила 7 вересня її перший міністр і голова Шотландської національної партії (ШНП) Нікола Стерджен.

Референдум може відбутися в найближчі кілька років і стане відповіддю на плебісцит 23 червня 2016 р., під час якого більшість англійців проголосувала за Brexit, тобто за вихід Великої Британії зі складу Євросоюзу. А от жителі Шотландії проголосували за те, щоб залишитися в Євросоюзі. Тепер шотландські політики намагаються "конвертувати" голоси тих, хто голосував проти виходу з ЄС, у голосування за те, щоб домогтися незалежності Шотландії. Це 1,6 млн людей, або 62% від тих, що проголосували. Однак не для всіх з них вихід Британії з ЄС є вагомою причиною розірвати 300-річний союз між Шотландією і Англією. Тим більше що й ЄС не обіцяє незалежній Шотландії райдужних перспектив.

За словами Ніколи Стерджен, наступні 10 років для Великої Британії будуть "втраченим часом" - судячи з того, як політики в Лондоні зволікають із початком переговорів про реалізацію Brexit. Шотландія хоче уникнути такого сценарію і вимагає від британського уряду озвучити свої ідеї до переговорів з ЄС і розпочати консультації з Брюсселем негайно. А якщо ні, то Шотландія погрожує новим референдумом про незалежність.

Ще 24 червня ц.р., через чотири години після того як стали відомі результати британського референдуму про вихід Великої Британії з ЄС, Нікола Стерджен розпорядилася готувати законодавство про проведення другого референдуму - про незалежність Шотландії. Нині ця робота переходить у практичну фазу. Тоді ж, у червні, Н.Стерджен також зажадала "невідкладних зустрічей" з політиками у Брюсселі, щоб "забезпечити місце Шотландії в ЄС" навіть у разі виходу Великої Британії з Союзу.

Вона самостійно, не оглядаючись на Лондон, вирушила до Брюсселя. Одним з питань, що обговорювалися під час цього візиту, було таке: чи може незалежна Шотландія претендувати на місце Великої Британії як "країна-правонаступниця" в разі виходу з ЄС останньої? Єврокомісія, однак, визнала несвоєчасним обговорювати цю тему. З очільником шотландського уряду не побажав зустрічатися голова Європейської ради Дональд Туск, тому всі свої ідеї рішуча шотландка виклала голові Європейського парламенту Мартіну Шульцу й представникам найбільших партійних груп.

Пані Стерджен дала чітко зрозуміти, що змушена тримати на столі всі варіанти, і якщо, зрештою, найліпшим варіантом для захисту інтересів Шотландії в Європі буде її незалежність, то "другий референдум, звичайно ж, завжди під рукою". Референдум про вихід Великої Британії зі складу ЄС 23 червня змінив ситуацію докорінно, вважає Стерджен. Тому новий референдум про незалежність Шотландії може стати конче потрібним. За словами Алекса Салмонда, екс-голови ШНП і колишнього першого міністра Шотландії, а нині депутата Британського парламенту, референдум про незалежність може відбутися протягом найближчих двох років, якщо Единбург побачить, що переговори про вихід Великої Британії з ЄС ідуть не в тому руслі, як того хотілося б шотландцям.

Коли британський прем'єр Девід Кемерон оголосив про свою відставку, в шотландських ЗМІ ця новина не була першою. Однак коли новий прем'єр Великої Британії Тереза Мей обрала метою
своєї першої поїздки по країні саме Единбург, стало зрозуміло, що позицію Шотландії почули, і Лондон не визначатиме на свій розсуд умов виходу й майбутніх відносин з ЄС, не порадившись з громадянами, які проголосували за те, щоб у Євросоюзі залишитися.

Принаймні під час візиту до Единбурга Тереза Мей пообіцяла шотландцям, що їм забезпечать представництво в комісії, яка займеться формуванням пропозицій щодо відносин з Євросоюзом, перш ніж Лондон оголосить про запуск процесу виходу з ЄС. Пані Мей, зокрема, зазначила: "Я хочу вислухати всі варіанти і дуже чітко сказала першому міністрові, п. Стерджен, що я хочу, щоб шотландський уряд був повністю задіяний у нашій дискусії. Я вже неодноразово заявляла, що ст. 50 Лісабонського договору (про вихід з ЄС) не буде ініційована доти, доки ми не маємо чіткого уявлення про наші цілі, яких ми прагнемо досягти у процесі переговорів з ЄС. Гадаю, для нас дуже важливо обговорити все це до того, як ініціювати вихід з Євросоюзу".

Щодо можливості провести повторний референдум про незалежність Шотландії в Лондоні вважають, що результати референдуму про незалежність 2014 р. (55,3% виборців не підтримали незалежність Шотландії, 44,7% проголосували "за") з усією очевидністю свідчили, що шотландці в більшості підтримують ідею збереження єдиної держави - Великої Британії. Крім того, для проведення повторного референдуму в Шотландії потрібна згода британського парламенту.

Справді, нині перевага не на боці прихильників незалежності Шотландії. Згідно з опитуванням YouGov для газети Times, з 1039 дорослих шотландців, опитаних з 29 по
31 серпня 2016 р., 54% хотіли б залишитися в складі Великої Британії, 46% воліли б жити в незалежній Шотландії. Крім того, з опитування стало ясно: жителі Шотландії вважають, що вона "виграє економічно, залишаючись у складі Великої Британії". Цього погляду дотримуються 49% опитаних. Якщо вірити цим даним, то видно, що загальні умонастрої майже не змінилися відтоді, як шотландці 18 вересня
2014 р. голосували на першому референдумі.

Попри зусилля шотландських націоналістів, ініціатива залишається в руках Лондона. Британський прем'єр виконала свою обіцянку, включивши представника Шотландії до комісії з підготовки виходу країни з ЄС. Проте поки що неясно, чи зможе Единбург істотно впливати на її роботу. Також неясно, якою мірою уряд Великої Британії врахує голос Шотландії при формуванні своєї позиції на переговорах з ЄС.

Минулого місяця шотландським "міністром з питань Brexit" став Майкл Рассел. Незадовго до цього члени комітету у справах Євросоюзу й зовнішніх зв'язків Шотландського парламенту виступили з доповіддю про наслідки виходу з Євросоюзу. На їхню думку, ключовим питанням для Шотландії у процесі переговорів про вихід Великої Британії з ЄС буде "збереження вільного доступу шотландських товарів і послуг на європейський ринок". Це ключова ідея, яку мають намір обстоювати і Рассел, і Стерджен. Очільниця шотландського кабінету навіть заявила, що в британського прем'єра немає повноважень обмежити доступ товарів на єдиний ринок Європи. Крім того, Шотландія виступає за те, щоб забезпечити собі членство в альтернативних об'єднаннях і організаціях - таких як, наприклад, Європейська асоціація вільної торгівлі (European Free Trade Association) і Європейська економічна зона (European Economic Area). Усе для того, щоб зберегти вільний рух товарів, послуг, капіталів і людей. Крім того, деякі шотландські політики вимагають від Лондона забезпечити збереження прав громадян країн ЄС на переговорах з Брюсселем.

Слід зауважити, що економічно Шотландія прив'язана до іншої частини Сполученого Королівства. 64% шотландських товарів споживаються на Британських островах, тоді як експорт до країн ЄС більш ніж у чотири рази менший - 11 млрд фунтів стерлінгів проти 48 млрд (за даними 2014 р.). Крім того, провідною товарною групою в шотландському експорті є напої й харчові продукти (якщо не враховувати, звичайно, нафти й газу). Проте втрати від Brexit для Шотландії будуть відчутні в кожному разі, от чому Единбург намагається вплинути на нерішучий Лондон і пом'якшити позицію Європи, яка просто сказала Британії: геть з ЄС!

Шотландські ідеї для переговорів виглядають досить привабливими для європейських політиків, які цього тижня зібралися на позачерговий саміт у Братиславі вирішувати, що робити з Євросоюзом без Великої Британії. Однак малоймовірно, що всі шотландські ідеї ляжуть в основу переговорів з Лондоном.

З 1 жовтня на посаду заступає головний переговірник щодо питання виходу Великої Британії з ЄС - французький консервативний політик Мішель Барньє. Він, колишній європейський комісар з питань внутрішньої торгівлі, передчуває, що переговори з британцями будуть важкими. І, судячи з його останніх заяв, перед ним поставили завдання покласти опонентів на лопатки, а не шукати з Лондоном компромісів. Але в довгостроковій перспективі він хоче домогтися створення між ЄС і Великою Британією "співтовариства спільних інтересів".

Британський уряд продовжує зволікати з початком переговорів. Зважаючи на все, Лондон і далі шукатиме будь-яких приводів, аби відкладати своє рішення активувати ст. 50 Лісабонського договору, яким запуститься процес виходу Великої Британії з ЄС. Протиріччя з Шотландією можуть стати зручним приводом для уряду Мей відкласти це питання аж до майбутнього року, можливо, навіть до весни. Лондон розраховує, що в умовах, коли в Німеччині й Франції триватимуть передвиборні кампанії, він зможе виторгувати в ЄС вигідніші умови виходу або домогтися того, щоб безкомпромісна позиція Євросоюзу про вигнання Великої Британії пом'якшилася - тоді Brexit можна буде переглянути.

Однак для шотландців поки що все це невелика розрада - адже, хай там як, протиріччя між Лондоном і Единбургом тільки наростатимуть. У разі Brexit цей процес відбуватиметься активніше і точно болісніше, якщо ж Brexit не відбудеться, то протиріччя накопичуватимуться так само, як і нині, - повільно, але незворотно.

У моральному, та власне й у юридичному плані, Шотландія вже зараз може виставити Європі рахунок. Якщо говорити про закон, то 5,5 млн шотландців є не тільки громадянами Великої Британії, а й громадянами ЄС, і Союз має гарантувати дотримання їхніх прав. Це питання, як висловився нещодавно Дональд Туск, є не "внутрішньою справою Великої Британії", а обов'язком самого Євросоюзу. Тут керівництво ЄС продемонструвало свою нездатність діяти адекватно. Ніхто не може (на законних підставах) відмовити шотландцям у збереженні їхніх прав бути громадянами ЄС навіть при тому, що уряд Великої Британії вестиме переговори про вихід з Євросоюзу. Для ЄС головна загроза від британського референдуму про Brexit у тому, що він оприявнив зростання прірви між Євросоюзом і громадянами ЄС. Шотландія дає Європі шанс і надію виправити цю ситуацію, але поки що не видно, щоб у Євросоюзі хтось намагався цією ситуацією скористатися.

Якщо ж говорити про моральний аспект, то Євросоюз іще в 2014 р. негативно ставився до ідеї шотландського референдуму про незалежність. А все тому, що домінувала думка, ніби він спровокує "сепаратистські" тенденції в інших країнах ЄС. Цю думку, однак, висловлював переважно уряд Іспанії, який хоче, з суто внутрішніх причин, уникнути "шотландського сценарію" в Каталонії. Загалом же для ЄС великої загрози дезінтеграції немає.

Європейські політики готові пожертвувати Шотландією і голосами проєвропейськи налаштованих жителів британських островів лише для того, щоб мати можливість звинувачувати Велику Британію і британський уряд мало не у всіх проблемах, які нині переживає Євросоюз.

Очевидно, що незалежна Шотландія (як, утім, і Каталонія) змогла б досить легко виконати всі критерії, потрібні для вступу до ЄС. Однак постійно вказуючи на те, що шотландці (у разі проголошення незалежності) повинні будуть пройти весь шлях для країн-кандидатів із самого початку, Брюссель робить неоціненну послугу Лондону в протидії шотландському націоналізму. Але собі на шкоду.

Шотландія просто виявилася заручницею ситуації, що склалася, - Лондон її не відпускає, а в Євросоюзі її не чекають.