Паперовий батальйон стихійного призначення

Затоплені сотні будинків і десятки гектарів пасовищ, пошкоджені ділянки доріг та зруйновані мости. Такі наслідки «великої води», що прийшла в Західну Україну наприкінці червня. Збитки від стихії на Закарпатті оцінюють у 196,5 млн гривень. Щоб допомогти Україні впоратися з цим лихом, ряд країн уже надали їй істотну гуманітарну допомогу. До неї входять не тільки фінансові, а й матеріальні засоби — помпи, електростанції, рятувальні жилети, пожежні рукави та інше спорядження.

Однак у боротьбі з наслідками паводка Київ хотів би не тільки отримувати міжнародну допомогу, а й використовувати наявні регіональні інструменти.

Через кілька днів після паводка в Західній Україні віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина повідомила, що, з ініціативи президента, прем’єр-міністр Денис Шмигаль дав доручення пропрацювати питання залучення до подолання наслідків стихії багатонаціонального інженерного батальйону «Тиса». «Це дозволить оперативно допомагати потерпілим і спрямувати зусилля на порятунок громадян та їхнього майна», — процитував слова віцепрем’єра «Інтерфакс-Україна».

«Хороша ідея. Але реалізувати її важко », — коментували ініціативу української влади співрозмовники ZN.UA. І мали рацію.

Згідно з прийнятою процедурою, Київ зробив відповідні запити в Братиславу, Будапешт і Бухарест, щоб держави, які беруть участь у батальйоні «Тиса», направили свої підрозділи в українські регіони. Пізніше глава МЗС Угорщини Петер Сіярто повідомив, що до України може прибути угорська інженерна рота зі складу «Тиси».

Минуло два тижні відтоді, як у Києва виникла ідея залучити до ліквідації наслідків повені весь склад батальйону «Тиса». Однак угорці поки що так і не приїхали на Закарпаття. Та й чи приїдуть?

За інформацією ZN.UA, українське Міноборони нині веде переговори з угорською стороною про те, де необхідна участь угорського підрозділу у відбудовних роботах. При цьому українські пропозиції не збігаються з угорськими, і навпаки. Тим часом у Києві чудово усвідомлюють, що від участі угорської роти у ліквідації наслідків паводка Будапешт постарається отримати максимальні дивіденди, використовуючи цей факт у своїй інформаційній політиці на Закарпатті.

Також не приїхали на Закарпаття ні словацький, ні румунський підрозділи батальйону. За даними українських дипломатів, станом на минулий понеділок запити Києва, передані українськими посольствами, Братислава і Бухарест ще опрацьовують.

Чому ж ініціатива використати багатонаціональний інженерний батальйон у ліквідації наслідків «великої води» зіштовхується з такими труднощами в реалізації? Адже головна ідея, яка закладалася Україною, Угорщиною, Румунією та Словаччиною при створенні «Тиси» в 2002 році, — допомагати один одному в надзвичайних ситуаціях, коли необхідно терміново евакуювувати людей із зони стихійного лиха, розчищати завали, відновлювати дороги і гідротехнічні споруди.

Але «Тису» жодного разу за час її існування не залучали у повному складі до ліквідації наслідків катастроф. Держави використовували лише свої національні підрозділи.

Наприклад, українські військовослужбовці батальйону (а це підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади) брали участь у ліквідації наслідків повеней на Закарпатті в 2006 і 2008 роках. Що ж стосується ліквідації наслідків цьогорічного паводку, то у відповідь на офіційний запит ZN.UA заступник голови Закарпатської ОДА Ольга Травіна повідомила, що техніка і особовий склад батальйону «Тиса» виконують аварійно-відновлювальні роботи в селі Лопушне Міжгірського району.

Рішення української влади використовувати багатонаціональний батальйон для ліквідації наслідків стихії оголило проблеми, що існують навколо «Тиси». І головна з них — громіздкий механізм його залучення в разі оперативної необхідності: коли для порятунку людей і їхнього майна рахунок йде на години і навіть хвилини, рішення про використання всього складу батальйону доводиться чекати дні, а то й тижні. По суті, батальйон як міжнародна структура функціонує лише на папері.

За словами нашого співрозмовника з Міноборони України, залучення підрозділів батальйону трьох інших країн можливо лише після надходження офіційного запиту країни, на території якої сталося природне лихо. Але міжурядова угода від 2002 року передбачає, що батальйон розгортається відповідно до національного законодавства держав.

Як звернув увагу наш співрозмовник із Міноборони, відповідно до Закону «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України», президент приймає рішення щодо допуску іноземних військ на територію нашої країни, а Верховна Рада має його схвалити. Очевидно, що якщо глава Української держави ще може оперативно прийняти рішення, то в парламенті це набагато складніше.

Така процедура залучення батальйону «Тиса» різко знижує оперативність його застосування в повному складі для надання допомоги постраждалим та ліквідації наслідків стихії в Карпатах. Утім, інший наш поінформований співрозмовник стверджує, з посиланням на дані Міноборони, що схвалення Верховної Ради в цьому випадку не потрібне, оскільки угода від 2002 року дає можливість використовувати іноземні підрозділи батальйону в районі водозбірного басейну річки Тиса.

Після таких коментарів стає очевидно, що в питанні допуску іноземних підрозділів цього багатонаціонального батальйону для участі в рятувальних і відбудовних роботах є таке собі «сіре» правове поле. У такому разі багато що залежить від позиції вищого політичного керівництва країни. Однак на прийняття рішення щодо використання «Тиси» впливає й інший фактор. А саме — наявність чи відсутність необхідності залучати весь батальйон для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Як зазначають наші співрозмовники в органах влади Закарпатської області, «доки готували запит у Міноборони, всю основну роботу в регіоні зробили або місцеві водники, або автошляховики. Поки що немає реальної потреби у розгортанні повноцінного батальйону. За поодинокими винятками, місцеві служби впорюються самі».

Показова історія, що сталася місяць тому. 16 червня через інтенсивні дощі обвалився міст у селі Лубня Великоберезнянского району, і Закарпатська ОДА звернулася до батальйону «Тиса» з проханням встановити тимчасовий переправу. Військові прибули на місце і оглянули його. Однак, як повідомляє О.Травіна, рішення, запропоноване дорожніми службами, виявилося більш прийнятним, і тимчасову переправу встановили працівники дорожнього підприємства.

Ще один фактор, який впливає на прийняття українською владою рішення про використання всіх підрозділів «Тиси», — фінанси: відповідно до статті 9 угоди 2002 року, «у випадку спільних дій тилове забезпечення батальйону здійснюється за рахунок сторони, яка подала запит». «Чи буде нам вигідно?» — міркують в українській столиці.

Можливо, щоб багатонаціональний батальйон справді став ефективним інструментом чотирьох країн із ліквідації наслідків стихії в басейні річки Тиса, Києву варто було б ініціювати внесення змін до міжурядової угоди й законодавства України, які дозволяють за спрощеною процедурою залучати підрозділи інших держав для рятувальних та відбудовних робіт. Інакше «Тиса» буде не дієвим механізмом, а лише бутафорською вивіскою регіональної співпраці.