Палата "№6"

Вибори до Палати представників Національних зборів Білорусі шостого скликання, які відбулися минулої неділі, трохи обарвили сіру буденність білоруського парламентаризму.

Уперше за останні півтора десятиліття до парламенту пройшли політичні опоненти Олександра Лукашенка: у своїх округах перемогли кандидат від Об'єднаної громадянської партії Анна Конопацька і заступник голови Товариства білоруської мови Олена Анісім. Однак білоруська опозиція не поспішає святкувати перемогу: "Виборів не було, був фарс".

Результати голосування зовсім не означають, що режим Олександра Лукашенка став більш демократичним, хоча Мінськ усіляко демонструє міжнародному співтовариству настання "відлиги" у країні. Білоруська влада, яка повністю контролює виборчий процес, дозволила цим кандидатам перемогти. Адже два опозиціонери анітрохи не загрожують ні контролю О.Лукашенка над його ручним парламентом, ні його особистій владі в країні. Натомість їхня присутність розширює поле для маневру у відносинах Мінська з Брюсселем і Москвою та дозволяє президенту продовжувати політику лавірування.

Допустити в парламент двох опозиціонерів було вирішено у відповідь на вимоги Заходу, який постійно закликає білоруську владу до проведення демократичних виборів, політичних та економічних реформ. "Ми робили все для того, щоб до нас не було претензій від західної сторони", - заявив напередодні голосування О.Лукашенко. У свою чергу, підбиваючи підсумки виборів, голова ЦВК Лідія Єрмошина назвала їх "найліберальнішими" за останні 20 років.

За словами Л.Єрмошиної, "значну частину головних рекомендацій ОБСЄ було виконано тією чи іншою мірою у вигляді правозастосовної практики - рекомендації Центральної комісії насамперед, ну й за тим вільним духом ведення передвиборної агітації, який теж був практикою виборчої кампанії". Л.Єрмошина стверджує, що не були виконані тільки рекомендації, які вимагали внесення змін до законодавства.

Як і слід було сподіватися, спостерігачі від СНД і ШОС не побачили серйозних порушень і визнали вибори відкритими й прозорими. Однак поява в парламенті двох опозиціонерів не змінила загальної оцінки виборів ОБСЄ і західними країнами. Голова місії ОБСЄ в Білорусі Кент Гарштедт заявив, що, хоча порівняно з попередніми в нинішніх виборах і помітні позитивні зміни, голосування не було ані вільним, ані справедливим. За його словами, про це свідчить велика кількість порушень міжнародних виборчих стандартів.

Серед таких - небажання влади масово реєструвати кандидатів від опозиції, масове недопущення спостерігачів, завищення явки виборців, непрозорий підрахунок голосів. Однією з ознак дискримінації опозиції було те, що влада дозволила лише мінімальний її доступ до виборчих комісій. Символом усіх порушень стала закрита дільниця №60 в Автозаводському окрузі №92 - в 10-й міській клінічній лікарні Мінська, де явка виборців становила 100%. Як передає інформаційний сайт "Белорусский партизан", проголосували всі 605 осіб. Навіть ті, хто перебував у реанімації, комі та під наркозом.

Член Об'єднаної громадянської партії (ОГП) Віктор Корнєєнко, коментуючи підсумки голосування в окрузі, де обиралася Анна Конопацька, зазначив, що "ми спостерігали за результатами "виборів" на двох дільницях. І ось наші спостерігачі заявили: чесного підрахунку голосів на цих дільницях не було. Можливо, такого справедливого підрахунку не було й у всьому окрузі". Таку оцінку багато хто поділяє, оскільки представник ОГП набрала більше голосів, ніж популярний лідер кампанії "Говори правду" Тетяна Короткевич, яка балотувалася в тому самому окрузі. Утім, сама Т.Короткевич привітала з перемогою А.Конопацьку, наголосивши, що та не повинна відмовлятися від роботи в парламенті.

У свою чергу голова ОГП Анатолій Лебедько в інтерв'ю "Радіо Свобода" визнав, що в його партії триває дискусія: що робити з мандатом А.Конопацької? За його словами, "істотна більшість людей схиляється до того, що це можливість, яку треба використати для того, щоб сформувати новий порядок денний і для Білорусі, і для влади, і для прибічників змін. Принаймні треба спробувати це зробити... Я думаю, що ми маємо скористатися цією можливістю".

Позиція ОГП викликає критику інших опозиційних білоруських партій, більш безкомпромісних. Багато хто вважає, що Об'єднана громадянська партія підігрує режиму Олександра Лукашенка в його флірті з Заходом.

У понеділок увечері опозиція зібралася в центрі Мінська на Жовтневій площі, протестуючи проти численних маніпуляцій і фальсифікацій. На несанкціонованій владою акції демонстранти вимагали нових виборів, щоб усі кандидати мали можливість донести свою позицію, а механізм підрахунку голосів був прозорим. Примітно, що білоруська міліція, яка раніше жорстко придушувала будь-який протест і хапала людей тільки за те, що ті плескали в долоні, цього разу не заважала опозиції.

"Влада мало зробила, щоб виконати обіцянки щодо проведення виборів", -підсумував голова місії ОБСЄ. Кент Гарштедт наголосив, що результатам виборів довіряти не можна, що зміни потрібні і у виборчому законодавстві Білорусі, і в практиці реєстрації партій, свободи ЗМІ та політичної діяльності. Що ж до присутності в парламенті представників опозиції, то, на його думку, "ніякого серйозного прогресу немає, швидше навпаки". Словом, Мінськ був далекий від виконання рекомендацій ОБСЄ.

Погляд цієї організації на білоруські вибори розділяють і в США, і в ЄС. На думку Вашингтона і Брюсселя, хоча певне поліпшення й має місце, голосування не відповідало міжнародним зобов'язанням Білорусі щодо забезпечення вільних і чесних виборів, і Мінську необхідно продовжити реформу виборчої системи.

Однак наскільки ці оцінки ОБСЄ, США і ЄС вплинуть на ухвалення рішення про виділення Білорусі кредитів від міжнародних фінансових організацій? Це запитання, яке нині найбільше турбує білоруського президента та його оточення. Як зауважив Олександр Лукашенко, "вибори закінчилися, і я хотів би знати основні їх підсумки". Адже, як розраховують у Мінську, зовні демократичні вибори до парламенту мають посприяти забезпеченню Білорусі фінансовою підтримкою з боку МВФ і ЄБРР.

Білоруська влада дуже сподівається отримати від МВФ кредит на суму 3 млрд дол. Ці кошти мають підтримати білоруську економіку. Нині в країні з сильним державним контролем - економічна стагнація, серйозні проблеми в банківському секторі, збільшення податкового тягаря, зростання кількості безробітних, зменшення доходів населення. З урахуванням падіння світових цін на нафту знижуються й нафтові доходи. ВВП Білорусі в січні-липні 2016 р. зменшився, порівняно з аналогічним періодом минулого року, на 2,7%. Експерти Євразійського банку розвитку (ЄАБР) прогнозують падіння ВВП Білорусі за підсумками 2016 р. на 1,9%, тоді як МВФ очікує зменшення на 2,7%.

Реальність така, що без фінансових уливань ззовні подальший економічний розвиток Білорусі неможливий. За великим рахунком, білоруському президентові однаково, де брати гроші. Аби тільки це зміцнювало режим його особистої влади. Однак у Мінська не так уже й багато джерел отримання кредитів. Але й там він стикається з проблемами.

Як зазначають білоруські експерти, Китай, наприклад, за останні роки вклав у білоруську економіку мало коштів, і Пекін не проявляє особливої зацікавленості в тому, щоб збільшувати свої прямі інвестиції. Економічна ситуація в Росії, чиї доходи від експорту нафтопродуктів скоротилися, у свою чергу не дозволяє Мінську сподіватися на колишні колосальні російські субсидії білоруській економіці. При цьому, як стверджує Олександр Лукашенко, Москва пропонує кредити під 4–6%. Лякає Мінськ і те, що за отримані гроші доведеться розплачуватися контролем над білоруськими держпідприємствами.

Що ж до кредитів від міжнародних фінансових організацій, то для авторитарного режиму проблемою стає те, що МВФ наполягає на глибоких структурних реформах у Білорусі. Однак Мінськ не збирається їх проводити: влада й добробут О.Лукашенка залежать від його контролю над економікою. Утім, білоруський президент переконує своїх співгромадян, що країні для отримання кредиту МВФ залишилося виконати тільки одну умову - оплату населенням житлово-комунальних послуг на 100%.

Олександр Лукашенко, скоріш за все, прикрашає дійсність у відносинах з МВФ. Однак дуже ймовірно, що після парламентських виборів Білорусь усе-таки отримає необхідну фінансову допомогу, здатну підтримати білоруську економіку, яка вступає у період кризи. Адже на Заході не можуть допустити ще одного вогнища дестабілізації на своєму східному кордоні. Власне, це й було однією з причин потепління відносин з Білоруссю.

Міжнародна ізоляція білоруського керівництва, яка існувала впродовж багатьох років, була перервана восени 2015-го, коли Європейський Союз зняв санкції з Олександра Лукашенка та інших високопосадовців, а також трьох білоруських підприємств. Сполучені Штати також призупинили дію деяких санкцій. Передумовою для цього стало рішення білоруського президента звільнити кількох політв'язнів минулого літа. Крім того, О.Лукашенко дозволив провести в країні відносно ліберальні президентські вибори.

Однак, пом'якшивши політику щодо Мінська, Захід опинився на роздоріжжі. Надання кредитів Білорусі без очевидного прогресу в демократизації країни лише посилює авторитарний режим Олександра Лукашенка. А більш жорстка політика Брюсселя і Вашингтона означає посилення впливу Кремля в цій східноєвропейській країні. Насправді демократичні країни євроатлантичного співтовариства не знають, що робити з авторитарною Білоруссю. На відміну від Олександра Лукашенка, який чітко знає, що йому потрібно від Заходу.