Олімпійські ігри та ігрища Путіна

Спорт має бути поза політикою, а під час Олімпіад у сиву давнину припинялися війни. Ці дві тези дуже потьмяніли відтоді, як стали проводити сучасні Олімпійські ігри.

Вже приблизно з четвертої Олімпіади 1908 року і по нинішню тридцять другу в Токіо олімпійський рух постійний стрясали скандали. Зокрема й ті, які не мають нічого спільного зі спортом. Бойкоти, демонстрації, політичні заяви, жахливі вбивства, як у Мюнхені-1972, — все це було. 2008 року саме в день відкриття Олімпіади в Пекіні Росія розпочала війну проти Грузії, а захоплення Криму 2014 року вже було підготовлене, коли в Сочі проходила зимова Олімпіада.

Нинішня Олімпіада в Токіо стала першою в історії, яка проходить під час пандемії, без глядачів і в умовах надзвичайних протиепідемічних заходів. Важко уявити, скільки зусиль витрачено на її проведення на політичному рівні та в контексті організаційних заходів. Ніхто навіть не береться оцінити фінансові ресурси та обсяг виконаних робіт, які знадобилися на рівні як уряду, так і мерії Токіо, щоб Олімпіада все-таки відбулася. Достатньо сказати, що за місяць до відкриття Ігор мер Токіо Юріко Коїке була госпіталізована на тиждень у зв'язку з надзвичайним виснаженням організму.

Організаційному комітету вдалося зробити майже все можливе, щоб Олімпіада пройшла з мінімумом репутаційних втрат. Однак без скандалів не обійшлося, бо, поки одні готували Ігри, інші гралися в ігрища, які не мають нічого спільного зі спортом.

Буквально за день до відкриття раптом з'ясувалося, що на офіційному сайті МОК в одному з розділів інтерактивного меню з'являється карта світу, на якій, коли сильно збільшити, видно, що Крим відділений від України кордоном і є ніби островом. Своєчасне втручання різними каналами дозволило досить швидко виправити цю очевидну помилку (важко говорити про свідому провокацію без доказів). Цікаве те, що сталося наступного дня, коли урочисто відкривалися Олімпійські ігри.

Посольство Росії в Японії розмістило на своїх ресурсах у Фейсбуці та Твіттері давно відому й добряче затаскану порцію брехні на тему «вільного волевиявлення народу Криму», «нацистського перевороту» в Києві тощо й зажадало від організаторів Олімпіади відновити карту та «повернути» Крим Росії. Але це був тільки початок.

Услід за постами про Крим було ще нахабніше за тоном «привітання» організаторам із відкриттям Олімпіади і абсолютно недоречним нагадуванням про те, що чотири острови Південної Курильської гряди, які в Японії називають Північними територіями і які СРСР захопив після Другої світової війни, — це територія Росії. На думку посольства РФ, на якійсь карті японці не так їх зобразили. На якій саме, залишилося загадкою, проте сам тон недоречної заяви — повчальний і безапеляційний — було помічено.

Два ці пости, здавалося б, можуть бути просто епізодами, причому не найбільш вражаючими в довгому ланцюгу безумств нинішнього московського режиму. Але, як з’ясувалося, за ними криється серйозна політика, що безпосередньо стосується України.

 По-перше, під постами про Північні території громадяни Японії залишили масу обурених коментарів, у тому числі російською мовою, вимагаючи від Росії повернути не тільки острови Японії, а й Крим, і Кенігсберг. Важливо, що не тільки на політичному рівні, а й серед менш ангажованих громадян Японії окупації Криму та Північних територій розглядаються як злочини одного порядку. А до думки громадськості в Японії дослухаються.

 По-друге, глибше вивчення питання показало, що нинішній пост про Крим не випадковий, він частина системної політики РФ із легітимації окупації Криму.

Наприклад, 2019 року посольство РФ у Токіо проводило «прийом» із нагоди п'ятиріччя окупації Криму (в їхній термінології — «возз'єднання з РФ»). Крім посла РФ, який повідав, що 1954 року Крим передали Україні тільки «в адміністративне управління» і що він «исконно русский» і тепер несказанно процвітає, на цьому заході виступили й деякі представники Японії (колишні політики та маргінальні з чинних). Останні, як з’ясувалося, відвідували Крим, і неодноразово, і, звісно ж, за їхніми словами, «жаль, що так сталося, але вже нічого не вдієш».

Слід визнати, що в Токіо існує проросійське лобі, й воно діє. Позиція уряду Японії щодо Криму відома і залишається незмінною з моменту окупації. Однак як тепер тим, хто вітав надзвичайні зусилля попереднього прем'єр-міністра Сіндзо Абе, спрямовані на розв’язання проблеми Північних територій, читати досить недипломатичні «нагадування» посольства РФ, що «Курили-наші», та ще й поряд зі згадуваннями про Крим, тобто ніби «все вирішено, і назавжди».

Розвиток подій уже невдовзі після скандальних твітів засвідчив системність дій РФ. Цілком можна припустити, що одне із завдань — не допустити участі представника Японії в саміті « Кримської платформи». Судіть самі: прямо 24 липня те ж таки посольство РФ в Токіо, яке тільки-но написало, що «Курили-наші», повідомило: напередодні в Москві відбулася «нарада» Путіна з членами Ради безпеки РФ, під якої стало відомо про підготовку Росією «безпрецедентних» пропозицій щодо спільної економічної діяльності з Японією на спірних островах. Нібито прем'єр-міністр РФ Мішустін несподівано повідомив про «абсолютно унікальний» пакет пропозицій, який буде представлений після запланованої поїздки глави уряду РФ на Сахалін і острови Південної Курильської гряди.

Мішустін став першим російським прем'єром, який ступив на острови після Медведєва, чий візит 2019 року закінчився протестом Японії. Путін висловив упевненість, що Росія зможе сформулювати й запропонувати Японії пакет заходів з економічного розвитку островів, від якого важко буде відмовитися. Як з’ясувалося, це створення на острові Еторофу такої собі вільної економічної зони для залучення інвестицій. Певна річ, насамперед японських.

Слід зазначити, що про таку спільну економічну діяльність на той момент прем'єр-міністр Японії Абе та президент РФ домовилися ще 2016 року. Однак усе, що відбувалося потім, було тільки набором порожніх декларацій, які не дали практично жодних результатів. Суть п'ятирічних розмов зводилася до того, що, на думку Москви, Японія повинна інвестувати чималі ресурси в острови, повернути які Росія не обіцяє. А якщо обіцяє повернути, то не всі.

Понад те, торік було прийнято поправки до Конституції РФ, які роблять неможливими навіть переговори про повернення островів. Про це неодноразово говорили і Лавров, і сам Путін. Не випадково тому нинішній глава уряду Японії Йосіхіде Суґа жодного разу за дев'ять місяців не зустрівся з Путіним, а тема переговорів про Північні території відступила у глибоку тінь.

І ось раптом гучні заяви в соцмережах, які удостоїлися коментарів Захарової та Пєскова, а потім нарада аж угорі й — цитата з Путіна: «Скажу, що те, про що ми говорили, має абсолютно унікальний, безпрецедентний характер. Кажу це спеціально для того, щоб заінтригувати учасників економічної діяльності, та, сподіваюся, що після вашої (Мішустіна. — С.К.) поїздки, оцінки ситуації на місці ми остаточно сформулюємо ці пропозиції і їх неодмінно реалізуємо».

Японські ЗМІ прокоментували це так: надто багато слів, надто мало практичних результатів, зокрема тому, що позиції сторін, з погляду міжнародного права, абсолютно протилежні. У зв'язку з візитом Мішустіна МЗС Японії заявило послу РФ у Токіо протест, який той назвав «недоречним» через «законність», з погляду Росії, переходу островів у російське володіння після закінчення Другої світової війни. Ніби й не було спільної декларації 1956 року, в якій зафіксовано домовленість острови повернути і підписати нарешті мирний договір.

Складається враження, що, поки вся увага прикута до Олімпійських ігор, Москва намагається «освіжити» відносини з Японією. Така собі пропозиція прозвучала. Але відповіді, слід гадати, Кремлю доведеться почекати.

Більше статей Сергія Корсунського читайте за посиланням.