Олексій МАЛАШЕНКО: «Ми приречені на такого роду теракти»

У Росії вже давно не звертають уваги на теракти на Північному Кавказі. Повідомлення в інформаційних зведеннях про вибухи та убивства стали настільки звичними, що часто навіть не є топ-новиною. Але вибухи в московському метро, які забрали життя 39 чоловік, шокували багатьох росіян, котрі знову відчули свою незахищеність перед терористами: як і 1995-го, 1999-го і 2004-го, вони відчули, що терор може торкнутися кожного. Емір самопроголошеного Імарату Кавказ Доку Умаров, який взяв на себе відповідальність за організацію вибухів у московській підземці, заявляє, що теракти на території Росії триватимуть: лідер сепаратистів вважає російських громадян відповідальними за політику Кремля на Північному Кавказі. А це означає, що, незважаючи на переможні реляції про усунення лідерів місцевих ісламістів, ситуація у північнокавказькому регіоні залишається вкрай небезпечною, і те, що там відбувається, впливає на всю країну і безпеку російських громадян: терористи, як і раніше, можуть проводити свої акції де завгодно, у тому числі в Москві.

На прохання «ДТ» член наукової ради Московського центру Карнегі, експерт з Північного Кавказу Олексій МАЛАШЕНКО запропонував своє бачення того, що сталося.

— Олексію Всеволодовичу, існують різні версії щодо організаторів терактів у московському метро. Одні підозрюють північнокавказьких ісламістів. Андрій Ілларіонов у своєму блозі недвозначно говорить про російських силовиків. Яка ваша версія?

— Я не вірю, що це справа рук російських спецслужб. Це із серії нібито Буш підірвав вежі-близнюки 11 вересня.

Причини московських терактів криються в загальній ситуації на Північному Кавказі. Сьогодні Москва намагається вибудувати новий курс. Якщо обстановка поліпшиться, а вже з’явилися деякі ознаки цього, то поступово звужуватиметься і база радикалів. Тому теракти, по-перше, це певна відповідь екстремістів на нову політику Кремля, прагнення погіршити ситуацію. По-друге, це помста за убивство силовиками лідерів кавказького ісламізму Саїда Бурятського та Анзора Астемірова. Втім, ці теракти готувалися заздалегідь, і екстремісти здійснили б їх незалежно від того, усунули спецслужби когось чи ні. Вони просто використали обставини, викликані убивством авторитетних ісламістів.

Якщо існує феномен тероризму, то ми приречені на такого роду теракти. Запобігти їм неможливо: рано чи пізно вони повторюватимуться. Інша річ — з якою інтенсивністю і де.

— Секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев заявив, що слідство серед інших версій відпрацьовує і «грузинський слід»... Чи є підстави підозрювати грузинів?

— Саакашвілі згадують завжди. Якщо не у зв’язку з тероризмом, то з чимось іншим... Що про це можна сказати? Екстремісти ходять усюди. Не думаю, що хтось когось спеціально послав у Росію. Навіщо це потрібно Саакашвілі?

— Слідом за трагедією в московському метро прогриміли вибухи і в Кизлярі. І ці теракти не останні в регіоні. Події в Москві можуть вплинути на розв’язання північнокавказької проблеми?

— Якщо Медведєв і Путін усерйоз вирішили якимось чином переломити ситуацію на Північному Кавказі, то вони повинні як мінімум скоротити силову складову. А їх зараз провокують на її посилення. Тож дуже цікаво, як відреагує влада.

— Можливо, найкращим вирішенням проблеми було б надання незалежності республікам Північного Кавказу?

— Про сепаратизм не йдеться: Північний Кавказ не хоче незалежності. Повірте мені: люди там хочуть жити разом із Росією. Без неї вони себе не мислять. Але центральну владу, московських чиновників вони терпіти не можуть. І позиція дуже багатьох людей, особливо в Дагестані, Інгушетії, Чечні, така: ця влада заважає нам жити нормально. Тому давайте жити в рамках Росії, але за своїми кавказькими звичаями, за ісламськими законами.

— Московські теракти матимуть внутрішньополітичні наслідки?

— Значних — ні. Після захоплення заручників у бесланській школі 2004-го були скасовані вибори губернаторів. Нині, гадаю, такий варіант навряд чи можливий, тому що останнім часом у Росії намітилася, так би мовити, тенденція до гласності: Медведєв став на вигляд дещо ліберальнішим, люди з його оточення підготували проект облаштування Росії. Відкрито називаються політики, до того ж високого рангу, які підтримують модернізацію. Причому не тільки економічну, але й політичну. Останні місцеві вибори показали, що як мінімум було віддано розпорядження не давити ті партії, які представлені в Держдумі. Звичайно, ця опозиція умовна. Проте «Единая Россия» здобула набагато менше голосів, ніж раніше. У цих умовах я не бачу передумов до зміни. Навіть виходячи з путінської логіки, нічого не має статися.

— Тобто жорсткості режиму не буде?

— Гадаю, ні.

— Вибухи позначаться на політичній долі Медведєва і Путіна?

— Теракти — не головне в їхній долі та їхніх особистих стосунках. Але по Путіну це, безперечно, удар. І йому пригадали фразу «замочим в сортире»: «Московский комсомолец» вийшов з великою статтею Олександра Мінкіна під заголовком «Восставшие из сортира». З другого боку, Путін програв битву, але не війну.

— Вибухи в Москві шокували росіян. Водночас, коли теракти відбуваються в Назрані, Махачкалі, то російське суспільство загалом сприймає це дуже спокійно...

— Так, абсолютно правильно. Це наша політична культура: за російською традицією, за східнослов’янською традицією, ціна життя не така вже й велика. А в Радянському Союзі ми тим більше до цього звикли. І після перших співчуттів шок минає. І потім, не можна постійно жити в стані стресу. Так можна збожеволіти. Я от їжджу на метро кілька разів протягом дня. Зараз люди притихли, видно, як очима нишпорять по вагону, а чи не їде там шахідка. Але це минеться, так само, як це минулося після інших терактів...

— Вибухи в Москві вплинуть на зростання ксенофобії в Росії?

— Гарне запитання. У нас вже побили двох жінок неслов’янського вигляду... Тут дуже багато залежить від влади і ЗМІ. Минулі події, навіть захоплення школи в Беслані, не призвели до зростання ксенофобії. Нині я цього теж не бачу: голосних вигуків «Бий кавказців!» поки немає. Гадаю, що минеться.

— Московські теракти позначаться на підготовці Сочинської олімпіади?

— Безперечно. Розумієте, коли влада не може гарантувати спокій у Москві, то як бути із Сочі? Тим більше що серед частини мусульман, особливо черкесів, уже точаться розмови про те, що ця олімпіада на кістках: у районі Сочі в XIX столітті проходила депортація цього народу. І в Красній Поляні є цвинтар. Я нещодавно був у Карачаєво-Черкесії. Там не те щоб усі погрожують зірвати олімпіаду, але в багатьох є відчуття, що недоречно проводити там ігри. Тому я вважаю, з погляду безпеки Сочі — не найкраще місце.