Один трон на двох?

Кім Чен Ин делегував частину своїх повноважень сестрі Кім Йо Чжон, і вона «де-факто є другою людиною» в Північній Кореї. Про це пишуть світові медіа з посиланням на дані розвідки Південної Кореї. Це нібито зроблено для послаблення навантаження на лідера країни, який при цьому зберігає абсолютну владу.

Після таємничого зникнення у квітні Кім Чен Ина з публічного простору та суперечливу інформацію про стан його здоров'я тема наступника, попри молодий вік нинішнього лідера, досі не полишає світового інформаційного простору. Найімовірнішим кандидатом розглядається Кім Йо Чжон, передусім зважаючи на зміцнення її політичної ваги останніми роками.

Увага до особи Кім Йо Чжон стала посилюватися з 2014 року, відтоді як вона очолила департамент пропаганди країни й почала активно з'являтися, в буквальному сенсі, за плечима брата на всіх важливих заходах. Вже тоді заговорили, що саме їй належить створення публічного образу Кім Чен Ина — як для внутрішньої, так і міжнародної аудиторії, а також звернули увагу на високий рівень довіри у відносинах із лідером КНДР.

Перший самостійний вихід Кім Йо Джон на політичну сцену відбувся під час відвідин Зимових олімпійських ігор-2018 у південнокорейському місті Пхьончхан. Вона також стала першою з династії Кімів, хто ступив на землю сусідньої держави після громадянської війни 1950–1953 років.

Цей візит ознаменував початок нового етапу у відносинах між Півднем та Північчю і став поштовхом до діалогу зі США. Шарм-дипломатія Кім Йо Чжон відіграла тоді позитивну роль у розрядці ситуації навколо КНДР, а південнокорейська аудиторія на певний час навіть перейнялася симпатією до образу північнокорейської гості, який різко контрастував із демонізованим іміджем її брата. Однак образ виявився хоч і привабливим, але оманливим.

На той час Кім Йо Чжон уже перебувала в санкційному списку США за порушення прав людини. А всього за два роки саме вона стала тим злим поліцейським у міжкорейських відносинах, який демонстративно знищив спільний офіс зв'язків на території Кесонського індустріального парку. Останній був створений для координації та розвитку двостороннього співробітництва після історичного саміту лідерів країн у Панмуджомі і, фактично, став першим каналом міжособистісного контакту, де працювали представники обох країн у штатному режимі.

Південнокорейська влада розглядала офіс як потенційний крок до створення дипломатичних представництв між країнами в майбутньому. Однак обіцяні південнокорейським президентом Мун Дже Іном економічні проєкти, які мав координувати спільний офіс зв'язків, не були реалізовані через жорсткі міжнародні санкції щодо КНДР, а ядерні переговори зі США, від прогресу в яких залежало зняття цих санкцій, зайшли в глухий кут.

Після невдалого саміту в Ханої Південна Корея виявилася затиснутою між американськими санкціями та північнокорейськими обвинуваченнями у невиконанні домовленостей. Наприкінці березня КНДР відкликала своїх співробітників із кесонського офісу без попереднього повідомлення.

Тож знищення об'єкта, що останній рік і так відігравав більше символічну роль, у відповідь на запуск громадянськими активістами Південної Кореї агітаційних листівок розглядається як рефлексія на внутрішні та зовнішні фактори. Серед них — складна економічна ситуація, викликана тривалим санкційним тиском, а тепер ще й пандемією коронавірусу COVID-19 та її наслідками, а відтак — намагання відвернути увагу громадян від внутрішніх проблем і бажання тиснути на Південну Корею.

Однак, серед іншого, припускається ще й спроба підвищити статус Кім Йо Чжон серед військових еліт, які мають вагомий вплив у державі. Деякі експерти навіть провели аналогію з подіями 2010 року, коли зовсім молодий Кім Чен Ин для зміцнення своїх позицій на посаді заступника голови Центрального військового комітету ЦК Трудової партії Кореї наказав затопити південнокорейське військово-морське судно «Чеонан» та обстріляти острів Йонбен.

Дипломатичний майданчик Південної Кореї не тільки дав можливість Кім Йо Чжон вийти з тіні брата, а й став місцем демонстрації сили. Під удар впливової сестри Південна Корея потрапила ще на початку березня нинішнього року.

У своїй першій самостійній заяві вона різко засудила Південь, який «гавкає, як налякана собака», через протести Сеула проти військових навчань КНДР із військовими стрільбищами. Згодом було ще кілька жорстких випадів у бік сусідньої держави та погроза ввести війська в демілітаризовану зону. Приблизно тоді ж Кім Йо Чжон похвалила Дональда Трампа за лист північнокорейському лідеру, в якому той висловив сподівання на продовження добрих двосторонніх відносин і запропонував допомогу в боротьбі проти коронавірусу.

Поява політичних заяв від імені Кім Йо Чжон, яка зараз обіймає посаду першої заступниці заввідділу ЦК Трудової партії, вже навесні породила розмови про її центральну роль у північнокорейському режимі, а згодом посилилася спекуляціями про можливий перехід влади через тривалу відсутність Кім Чен Ина. З погляду впливовості та належності до династичної сім'ї, Кім Йо Чжон розглядалася як найбільш реальний кандидат на успадкування північнокорейського трону, якби не одне «але… На думку багатьох експертів, у традиційному конфуціанському суспільстві жінка не зможе обійняти посаду такого високого рівня, і в цьому слабкість позицій впливової сестри.

А доки світ намагається розгадати таємниці північнокорейського двору, згідно з уже згаданими повідомленнями південнокорейської розвідки, відтепер сестра північнокорейського лідера буде опікуватися відносинами з Південною Кореєю та США. Саме ця інформація, а також повідомлення, що частину повноважень, які стосуються економічної та військової політики, він делегував іншим високопосадовцям, породили спекуляції, що Кім Чен Ин поступово передає частину своїх повноважень.

Для династії Кімів залучення близьких родичів до важливих державних справ — звичне явище. А приклад рідної тітки нинішнього лідера Кім Гьон Хі, яка все життя обіймала високі посади в керівництві Трудової партії і була єдиною жінкою, котра отримала вище генеральське звання, свідчить про можливість жінки займати важливі позиції у північнокорейській владній ієрархії.

В нинішній ситуації, якщо говорити про делегування повноважень Кім Чен Ином, то робить він це, радше, в контексті перекладання відповідальності не тільки за економічні проблеми та долання наслідків пандемії, а й за зміну загальної обстановки у світі. Кім Чен Ину так і не вдалося домогтися бодай часткового зняття санкцій, попри вдалу політичну кон’юнктуру, привернення уваги міжнародної спільноти до ядерної програми КНДР та стійке бажання Дональда Трампа досягти успіху в корейському питанні.

Наразі північнокорейська проблема втратила актуальність не тільки через боротьбу з COVID-19 та його наслідками, а й у зв’язку з наближенням президентських виборів у США. Якщо Дональд Трамп у разі перемоги обіцяє «швидке досягнення домовленостей» із КНДР, то Джо Байден відкидає можливість особистісної дипломатії з Кім Чен Ином і обіцяє зосередитися на розширенні можливостей перемовників та скоординованих зусиллях із союзниками й партнерами — Південною Кореєю та Японією.

В обох випадках Кім Йо Чжон може стати вдалою кандидатурою медіатора в контактах Пхеньяна з Вашингтоном. Адже після провального ханойського саміту Кім Чен Ин навряд чи погодиться знову взяти участь у переговорах із непередбачуваними наслідками. Відтепер сестра братиме на себе відповідальність за забезпечення результату на міжнародних майданчиках. Адже реноме лідера, який забезпечує існування їхньої сімейної династії, має бути посилене перемогами чи принаймні не зіпсоване поразками…