ОБМІН ПОЛОНЕНИМИ: КРОК ДО МАЙБУТНЬОГО МИРУ?

Наприкінці січня 2004 р. на території військового аеропорту в Кельні відбувся найбільший обмін полоненими між Ізраїлем та ліванською «Хизболлою» за останні два десятиліття. Німецький літак доставив у Німеччину з Лівану останки трьох ізраїльських солдатів, убитих бойовиками «Хизболли» на ліванському кордоні у жовтні 2000 році, та ізраїльського полковника запасу Е.Таненбаума, заарештованого того ж року в Бейруті, куди він прибув інкогніто для з’ясування долі ізраїльського льотчика Рона Арада. Зі свого боку, Тель-Авів передав Бейрутові останки 59 ліванців, що загинули під час окупації Південного Лівану, і звільнив із в’язниць 400 палестинців та ще 36 громадян інших арабських держав. Ізраїльські представники заявили, що арабські в’язні були «терористами, на чиїх руках не було крові». Більшість із них брали участь у плануванні терактів проти Ізраїлю, але були затримані до їх здійснення. Серед звільнених полонених — 26 ліванців, які були захоплені в полон або заарештовані переважно в часи ізраїльської окупації Півдня Лівану з 1978 р. по 2000 р.

Намагаючись захистити свої північні території від нападів палестинських партизанів, у березні 1978 року Ізраїль ввів свої війська в південні райони Лівану, де було створено так звану зону безпеки. Поступово палестинські угруповання припинили свої бойові дії проти Ізраїлю, а їх місце наприкінці 80-х років зайняли ліванські шиїтські організації, зокрема проіранська партія «Хизболла» та рух «Амаль», яким керує нинішній спікер ліванського парламенту Набіг Беррі.

19 березня 1978 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 425, що вимагала припинення бойових дій, виведення ізраїльських військ із території Лівану. Згідно з цією резолюцією, в південні райони Лівану було введено Тимчасові сили ООН у Лівані (ТСООНЛ), які перебувають там уже двадцять шостий рік. Нещодавно мандат на їх перебування було продовжено ще на 6 місяців. У липні 2000 року до них приєднався український контингент, який переважно розміновує південні території Лівану.

Значні жертви серед ізраїльських військовослужбовців під час постійних сутичок з бойовиками «Хизболли» на лівансько-ізраїльському кордоні спонукали уряд Ехуда Барака прийняти рішення про виведення ізраїльських військ із Півдня Лівану. 24—25 травня 2000 року досить несподівано і швидко Ізраїль вивів свої війська з території Лівану, за винятком території так званих «ферм Шабаа» — кілька квадратних кілометрів гірської місцевості на лівансько-ізраїльському кордоні, що їх Ліван вважає своїми.

Внаслідок стрімкого характеру евакуації у звільнених районах Півдня Лівану створився вакуум безпеки, оскільки і збройні сили Лівану, і миротворчі сили ООН виявилися не готовими встановити контроль у цих районах. Тому підрозділи «Хизболли» перебрали на себе деякі владні функції у звільнених районах і увійшли туди як переможці. Відтоді день 25 травня став у Лівані національним святом «визволення і руху опору».

В період після евакуації ізраїльських військ час від часу (в середньому один раз на три місяці) в районі «ферм Шабаа» між бойовиками «Хизболли» та ізраїльськими прикордонниками відбуваються спорадичні збройні сутички переважно у вигляді артилерійської дуелі, які зазвичай не переростали в масштабну військову конфронтацію. Здійснюючи обмежені збройні акції проти ізраїльських прикордонників, «Хизболла» передусім керувалася політичною метою — утвердити в очах ліванців і арабів своє реноме як «визволителів окупованих Ізраїлем арабських територій». У відповідь на ці акції Ізраїль завдавав ударів не лише по позиціях «Хизболли», а й по сирійських військових об’єктах як на території Лівану, так і на території самої Сирії. Останнього разу ізраїльська авіація завдала удару по сирійському військовому об’єкту поблизу Дамаска 5 жовтня минулого року.

США занесли партію «Хизболла» до списку терористичних організацій. Ізраїль і США звинувачують Іран та Сирію у підтримці «Хизболли» й радикальних палестинських угруповань «Ісламський джихад», «Хамас» тощо. США постійно закликають ліванський уряд обмежити діяльність партії «Хизболла» і погрожують застосувати військову силу для її приборкання. Однак офіційна позиція ліванського уряду полягає в тому, що «Хизболла» — це легальна партія, яка «не причетна до міжнародного тероризму, оскільки діє на своїй території і веде справедливу боротьбу проти ізраїльської окупації». Відчуваючи підтримку ліванського керівництва, генеральний секретар партії «Хизболла» Хасан Насралла неодноразово заявляв, що збройний опір триватиме до повного виведення ізраїльських військ із території Лівану і звільнення з ізраїльських в’язниць усіх громадян Лівану. Моральна підтримка «Хизболли» ліванським керівництвом була продемонстрована знову, коли президент країни Е.Лахуд, прем’єр-міністр Р.Харірі і голова ліванського парламенту Н. Беррі разом з Х. Насраллою зустрічали 29 січня групу звільнених ліванських полонених у бейрутському аеропорту як національних героїв.

Таємні переговори між представниками «Хизболли» та Ізраїлю щодо обміну полоненими за посередництва Німеччини велись протягом останніх трьох років. При цьому вони підтвердили, що переговори з цим радикальним угрупованням велись лише через німецьких посередників, і спростували версії про безпосередні контакти з Іраном та Сирією з метою досягнення домовленості про обмін полоненими.

Основна мета угоди, на яку, попри значну внутрішню опозицію, пішов прем’єр-міністр Аріель Шарон, — спроба позбавити «Хизболлу» підстав для подальшої конфронтації з Ізраїлем, що, на його думку, створить сприятливі умови для поновлення мирних переговорів із Ліваном. Проте А. Шарон мав би знати: Ліван неодноразово заявляв, що піде на мирні переговори з Ізраїлем лише за умови їх одночасного проведення з Сирією. Тому важко очікувати від Бейрута згоди на двосторонні мирні переговори з Ізраїлем, доки останній не заявить про свою готовність звільнити окуповані ним з 1967 року сирійські Голанські висоти.

Не всі ізраїльтяни зустріли звістку про обмін полоненими з ентузіазмом. Згідно із результатами опитувань громадської думки, велика частина ізраїльського населення вважає, що такі непропорційні обміни полоненими й надалі заохочуватимуть «Хизболлу» до викрадень ізраїльських громадян. На їхній погляд, Ізраїль не повинен вести переговори з терористичними організаціями, що мають на меті знищення Ізраїлю. Більшість респондентів вважають ціну угоди занадто високою. Члени ізраїльського товариства «Жертви міжнародного арабського терору» звернулися до Верховного суду Ізраїлю з петицією про скасування угоди про обмін полоненими, оскільки вона передбачає звільнення «сотень небезпечних терористів, у тому числі й тих, у кого на руках кров невинних жертв».

На думку деяких аналітиків, як арабських, так і ізраїльських, акція непропорційного обміну полоненими сприятиме посиленню позицій «Хизболли» в ліванському суспільстві й підтримці її іміджу в очах «арабської вулиці». Чимало ізраїльських політичних оглядачів ставлять запитання: чому Аріель Шарон пішов на компроміс із заклятим ворогом Ізраїлю — угрупованням «Хизболла» — і не хоче домовлятися з керівництвом Палестинської автономії, тим більше що в ході палестинської «інтифади» з моменту її початку в жовтні 2000 року і по сьогодні загинули сотні ізраїльських громадян. На їхню думку, відмова від переговорів із палестинцями й укладення угоди з «Хизболлою» може посилити терористичні акти проти Ізраїлю й підштовхнути палестинців до викрадення ізраїльських громадян з метою примусити Ізраїль піти на поступки. На підтвердження цього припущення радикальне палестинське угруповання «Хамас» заявило наприкінці січня про наміри використовувати тактику «Хизболли» щодо викрадання ізраїльтян. На погляд лідера «Хамаса» шейха Ахмеда Ясіна, «іншого способу вирішити проблему наших ув’язнених, крім як захоплювати ворожих солдатів з метою наступного обміну, не існує».

Слід зазначити, що «Хизболла» і сьогодні не відмовляється від збройної боротьби проти Ізраїлю. За словами Х.Насралли, якщо другий етап угоди про звільнення решти ліванських в’язнів провалиться, то його партія залишає за собою право вдаватися до будь-яких засобів для досягнення цієї мети. Х.Насралла також заявив, що «Хизболла» не збирається припиняти збройну боротьбу, поки залишаються окуповані Ізраїлем ліванські території і тривають порушення Ізраїлем повітряного простору Лівану. (Протягом багатьох років ізраїльська авіація майже щодня безкарно здійснює польоти практично над усією територією Лівану, тим самим порушуючи суверенітет цієї країни. Цей факт ніколи не викликав протестів із боку США, що становить одну з багатьох підстав для арабів звинувачувати Вашингтон у проведенні політики подвійних стандартів на Близькому Сході).

Безумовно, угода про обмін полоненими — важливий крок на шляху нормалізації відносин Ізраїлю зі своїми арабськими сусідами. Однак одного цього кроку замало, щоб зруйнувати ворожнечу, яка накопичувалась протягом кількох десятиліть арабсько-ізраїльської збройної й ідеологічної конфронтації.

На нашу думку, зараз немає достатніх підстав вважати, що останній обмін полоненими між Ізраїлем та «Хизболлою» сприятиме стабілізації ситуації на кордоні між Ізраїлем і Ліваном на тривалу перспективу. Крім звільнення полонених, у відносинах між сторонами багаторічного конфлікту залишається низка інших проблем: окуповані території, розподіл водних ресурсів, палестинські біженці тощо. Остаточне розв’язання цих проблем можливе лише в рамках всеосяжного і синхронного мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту на палестинському, сирійському та ліванському треках.