НОВИЙ ПОЛЬСЬКИЙ УРЯД ЗАЯВЛЯЄ ПРО ЛІБЕРАЛЬНІ РЕФОРМИ

19 жовтня в Польщі призначено нового прем’єр-міністра. Ним став Лешек Міллер — лідер блоку Союзу лівих демократів, що переміг на виборах. Призначення нового прем’єра поклало край ері «Солідарності» й відкрило нову сторінку в новітній історії Польщі. Перші кроки уряду Міллера дозволяють стверджувати, що Польща не лише не зійшла зі шляху реформ, а, найімовірніше, проводитиме ще радикальніше реформування в фінансовому та промисловому секторах.

Після закінчення виборів у Польщі в Україні й кількох східноєвропейських країнах розгорнулися дискусії про те, як інтерпретувати їхні результати. Західна преса висловлювала побоювання стосовно можливості призупинення реформування польської економіки. На цьому тлі низка українських політичних партій вдавалася до спроб «приватизувати» успіх Союзу лівих демократів для просування власних політичних марок у публічному просторі.

Перші заяви нового польського уряду, очоленого лідером СЛД Лешеком Міллером, розставили крапки над «і». 19 жовтня Міллер пообіцяв протягом двох тижнів представити сейму програму уряду на найближчі чотири роки. Проте вже зараз оголошено два головні пріоритети майбутньої програми — усунення безладдя в державних фінансах і активні переговори з Європейським Союзом про приєднання до нього Польщі. Міллер заявив також, що Польща продовжить тісне співробітництво з НАТО. І, мабуть, найрезонансніша заява Лешека Міллера проголошувала, що істотного поліпшення соціального захисту поляків може не бути протягом найближчих двох років.

А 23 жовтня в Києві відбувся «круглий стіл» на тему: «Вибори в Польщі: між чим вибирали поляки». Ініціатором й організатором «круглого столу» було Агентство гуманітарних технологій. У заході взяли участь польські й українські політологи, представники політичних партій, експерти, журналісти. Попри те, що журналісти називають нову владу Польщі соціал-демократичною, один з учасників «круглого столу», польський політолог Андрій Клярковський, говорячи про новий сейм і уряд Міллера, відзначив: «Вони не зможуть собі дозволити реалізувати соціал-демократичні гасла, — і додав, — можливо, це взагалі не буде соціал-демократія». — «Уже цієї неділі ми почули про ліквідацію податкових пільг. Їхню діяльність (уряду Лешека Міллера. — Ред.) і далі буде спрямовано на ліквідацію будь-яких пільг, оскільки саме вони викачують найбільше коштів із бюджету», — сказав пан Клярковський.

Одним із ключових питань, обговорюваних на «круглому столі», була доречність паралелей між польським СЛД й українськими політичними партіями. Представники українських лівих партій намагалися знайти схожість зі своїми польськими колегами, але доповіді польських гостей засвідчили її відсутність. Як відзначив експерт Центру вивчення виборів, політолог Бартоломій Біскуп, Союз лівих демократів і Громадянська платформа, що набрали разом понад 56 відсотків голосів виборців, виступають і за інтеграцію в Євросоюз, і за продовження ліберальних реформ, і за розвиток інституції приватної власності, зокрема за вільний ринок землі. Треба визнати, що на сьогоднішній день жодна українська партія не формулює свою стратегію настільки точно та ясно. У більш помірних формах таку позицію обстоює тільки Віктор Ющенко. Але його політична стратегія на об’єднання суспільства не дозволяє йому обстоювати тези, використані на виборах польськими політиками.

Польські гості критично коментували спроби прирівнювати Союз лівих демократів до будь-яких українських лівоцентристських і лівих партій. Колишній радник прем’єр-міністра Польщі Єжи Бузека з питань східної політики Єжи Новаковський відзначив, що соціал-демократія в європейському розумінні базується на ліберальній ідеології та керується при цьому інтересами широких кіл громадськості. А ліберали більш радикальні у своєму прагненні будувати відкриту економіку, відкрите суспільство та розвивати простір свободи й особистої ініціативи.

Ось витяги з виступів кількох польських і українських учасників «круглого столу».

Ярослав Новацький, віце-президент Міжнародної спілки польських промисловців в Україні:

— Перемога Союзу лівих демократів — блоку, що обстоює соціал-демократичні ідеї, — цілком передбачуваний результат. Більше того, успіх СЛД на цих виборах, — це успіх, якого досі ніяка партія в Польщі не досягала. Але це не означає, що ліберальна ідея переживає кризу. Я навіть сказав би, що це розвиток ліберальних ідей, оскільки польські ліві демократи — теж ліберали. У їхніх програмах немає комуністичної або соціалістичної ідеологій — там є ідеологія змін і реформ, зокрема економічних, та шлях на інтеграцію в Європу. Просування в цих напрямах загалом не залежить від того, хто проводитиме реформи. І якщо говорити про те, між чим вибирали поляки, то мені здається, що це питання способу презентації реформ. Програми і лівих, і правих сил Польщі пов’язані з приватною власністю, з інтеграцією в Європу. Єдине, що може змінитися після виборів, — це ставлення до східних партнерів, до Росії, до України. У Польщі традиційно були теплі дружні відносини з Україною, однак у відносинах із Росією були проблеми. Красномовним є той факт, що президент Росії не був у Польщі останні сім років. Думаю, що Польща буде зацікавлена, щоб відносини між Польщею та Росією були активнішими.

Андрій Клярковський, колишній радник із питань інформаційної політики уряду Єжи Бузека, політолог:

— Ясна річ, поляки не вибирали між вільним ринком і плановою економікою, між капіталізмом і соціалізмом. Вони не вибирали між вступом до Європейського Союзу і приєднанням до якоїсь іншої організації. Бо ці напрями польської політики однаково не зміняться. Незалежно від того, хто саме прийде до влади, усі й надалі формуватимуть ринкову економіку та працюватимуть на інтегрування в Європейський Союз.

Ще один важливий момент: у цих виборах поляки не голосували «за», поляки голосували «проти». Бо вони вже на «власній шкірі» відчули економічну кризу, дедалі більший рівень безробіття, зменшення почуття безпеки, та ще й мас-медіа впливали на ці настрої. Поляки, віддаючи свої голоси СЛД, голосували проти зниження соціальної захищеності суспільства, голосуючи за «Право та справедливість», вони голосували проти насильства та злочинців, голосуючи за партію «Громадянська платформа», вони голосували проти політики, проваджуваної правлячою коаліцією, та гальмування ліберальних реформ, голосуючи за самооборону, вони голосували, як їм здавалося, проти неблагополуччя простих людей, голосуючи за «Лігу польських сімей», вони голосували проти загроз, які йдуть у більшості випадків з-за кордону. І незалежно від того, що скажуть політики, саме такими були мотивації населення.

Після слів польських політологів стає очевидним, що в Польщі є суспільство, консолідоване навколо цінностей ринку, приватної власності, європейської інтеграції, свободи слова. У цьому сенсі майбутні парламентські вибори в Україні цікаві тим, якою мірою вони породять нових політичних суб’єктів. Адже політична й економічна невизначеність і проблеми, які ми спостерігаємо сьогодні в Україні, є продуктом діяльності старих політичних поколінь.