Новий капіталізм: ким Україна може стати після перемоги

Японія — країна контрастів. Тут досі полюбляють факси, користуються таксофонами, а паперова бюрократія майже не піддається цифровізації, але шінкансен спізнюється у середньому на 18 секунд на рік. У Японії не можуть не думати про майбутнє. Позиції країни, яка практично не має природних ресурсів, у світовій табелі про ранги прямо залежать від здатності перемагати в технологічній конкуренції, вміння конвертувати знання в інновації та випускати якісну продукцію з високою доданою вартістю. Міцні позиції третьої економіки світу, найбільшого інвестора, одного з лідерів світового технологічного ринку свідчать про те, що в японців є чого повчитися.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як сто днів війни в Україні змінили світ і що далі

Із моменту обрання у жовтні минулого року прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда заговорив про «новий капіталізм» як основу програми діяльності свого уряду. Щоправда, тоді він не конкретизував рішення, лише окреслив проблеми, але в Японії не люблять поспішати, тут запрягають повільно, але їдуть швидко. Як забезпечити зростання в умовах постковідної економіки, нерівномірного розподілу суспільних багатств, який сягнув критичних масштабів, старіння населення, напруженості в Індо-Тихоокеанському регіоні, небезпечної концентрації виробництва критичних елементів сучасної техніки в руках монополістів? Минулого тижня, перед поїздкою до Сінгапура, він оголосив про результати діяльності спеціально створеної урядом експертної групи, яка протягом кількох місяців працювала над пошуком механізмів зростання японської економіки та її переходу на рейки четвертого технологічного укладу. Ось короткий виклад результатів її роботи.

 До кінця року уряд Японії запропонує п'ятирічний план розвитку інновацій на основі культури стартапів. Удесятеро зросте рівень фінансової підтримки через систему венчурних фондів, зокрема державної Japan Investment Corp. Буде розроблено механізми використання Government Pension Investment Fund, а також депозитних накопичень громадян у банках, які вони, з огляду на традиційну японську ощадливість, неохоче інвестують у бізнес. Щоб залучити депозитні ресурси, істотно переглянуть і активують програму Nippon Individual Savings Account. Серед основних напрямів, які мають забезпечити майбутнє Японії, — інвестиції в людський капітал, науку й дослідження (зокрема квантові комп'ютери та штучний інтелект), зелені та цифрові технології. Одна з ключових цілей — подвоїти доходи населення завдяки вищій оплаті більш кваліфікованої праці. На всі ці цілі планується виділити 1,2 трлн дол. у найближчі десять років, а для наступної координації програми в офісі прем'єр-міністра з'явиться посада радника з науки й технологій.

Державні інвестиції в науку й дослідження — річ ризикована. Ніде у світі уряди не командують ученими, лише створюють умови для їхньої роботи й визначають пріоритети, на які спрямовуються кошти платників податків. Водночас паралельно з державними фондами створюються умови для появи приватних фінансових структур, які можуть мати й інше бачення пріоритетів. А загалом публічно-приватне партнерство давно є основою технологічного розвитку кожної розвиненої країни світу. Грубо кажучи, уряд може прямо закуповувати електромобілі, дрони, міцні покриття для будівництва доріг, а може інвестувати ресурси в підготовку фахівців, які здатні самі розробляти таку продукцію або технології; в підприємства та підприємців, які на основі ринкових підходів зможуть дібрати й довести до серійного зразка розроблені прототипи; і, зрештою, у стимулювання фінансово-фіскальними механізмами масштабного виробництва високотехнологічної продукції. Хочеш нагодувати голодного — дай йому не рибу, а вудку й навчи добувати їжу самотужки. Готова риба вирішить проблему на один прийом їжі, вміння її ловити вирішує проблему в принципі.

 Для тих, хто займається дослідженнями й технологіями, нічого особливо нового в запропонованій програмі немає, і саме так її сприйняли в японських ЗМІ. Починаючи з 1960-х років, коли NASA відкрило для інвестицій найпривабливіші патенти космічної програми США, коли запрацювали DARPA і NSF, механізми технологічного й інноваційного розвитку стали основою економічного прогресу США й усіх без винятку розвинених країн світу. Але в нинішньому японському варіанті виявився один надзвичайно цікавий момент, який став сюрпризом навіть для партнерів Японії з G-7.

У березні 2019 року два японських міністерства — міністерство освіти, культури, спорту, науки й технологій і міністерство економіки, торгівлі та промисловості за участі найбільших технологічних фірм, університетів і дослідницьких корпорацій провели серію круглих столів, присвячених розвитку людського потенціалу у сфері науки й технологій, метою яких був пошук відповіді на питання, як зустріти виклики новітніх тенденцій технологічного розвитку на основі штучного інтелекту, великих даних, квантових обчислень, швидкісних і високоточних систем керування, захисту інформації та технологій блокчейну. Звіт, складений за підсумками цих круглих столів, називався «Ера математичного капіталізму, що наближається: як сила математики змінює наше майбутнє». Ключова теза цього досить розлогого матеріалу гідна бути викарбованою на вході у світлий дім майбутнього технологічного укладу: «Вважаємо, що нам вдалося визначити три найвищих наукових пріоритети, щоб забезпечити Японії лідерство в четвертій технологічній революції та навіть просунутися за її межі: математика, математика і ще раз математика».

У звіті навіть є уточнення, що під «математикою» тут розуміють чисту й прикладну математику, статистику, теорію імовірності й теорію ігор, квантову теорію та фізику елементарних частинок, астрофізику й будь-яку іншу науку, що потребує математичних обчислень або обґрунтувань. Досить несподіваний висновок для країни розвиненого капіталізму, чи не так? Але річ у тім, що пошук відповіді на питання, яке вміння чи знання лежить в основі сучасного світу, де важить не здатність «оптимізувати» податки, а реальна потреба рухати суспільство вперед, міг дати тільки один результат — математика. З'ясувалося, що в наші дні саме математики — це ті, на кого полюють компанії-розробники техніки майбутнього та фінансові гіганти, маркетингові монстри й криптографи. Неочікувано виявилося, що абстрактні математичні моделі вищої алгебри та геометрії знаходять застосування у квантових обчисленнях і алгоритмах блокчейну. Звісно ж, не йдеться про те, що кожна теорема може й має давати економічний ефект, однак практикою доведено, що поширення математичних знань, яке потребує відносно невеликих, як порівняти з іншими науковими галузями, інвестицій, призводить до появи нових, більш просунутих технологічних рішень.

І річ не тільки в, скажімо так, матеріальних технологіях. Колишній радник Бориса Джонсона архітектор Брекзіту Домінік Каммінгс ніколи не приховував, що «технологію» кампанії з виходу Британії з ЄС було побудовано на математичних моделях. У своєму блогу він пише: «Якщо ви молоді, розумні й цікавитеся політикою, подумайте двічі, перш ніж вивчати політику або політичні науки в університеті. Ви впораєтеся значно ліпше, якщо вивчатимете математику або фізику. Вам буде набагато легше потім зайнятися політикою, якщо захочете, але ви матимете більш загальні знання та вміння з набагато більшою сферою застосування та, відповідно, ринковою вартістю». Він упевнений, що система освіти також має зазнати кардинальних змін і ставити в основу вміння формулювати глобальні проблеми, моделювати ситуації та підходи, навчати керувати складними комплексними процесами й організаціями. На його, і не тільки його думку, саме наукова, математична освіта дає змогу виділяти загальне з часткового, визначати тенденції, формулювати моделі й обґрунтовані наближення до ідеального рішення. Не дивно, що уряд Британії ухвалив рішення істотно збільшити фінансування математичних досліджень. Тепер тим самим шляхом іде Японія, а Китай, із погляду інвестицій в освіту й дослідження, зокрема в математику, вже давно зник за обрієм.

Важливість «нового капіталізму» зростає ще й тому, що у світі нарешті починають усвідомлювати хибність моделей вічного зростання, що ґрунтується на споживанні. Очікується, що ЄС найближчим часом упровадить жорстке регулювання виробництва й імпорту одягу, метою якого є зменшення виробництва дешевого низькоякісного одягу з матеріалів, які неможливо переробляти. Передбачається проведення кампаній за зниження споживання так званої швидкої моди, коли річ купується мало не для одноразового використання, або просто втрачає свої споживчі якості після першого прання. Зростає кількість економістів, які виступають за зміну моделі зростання на основі споживання. Зміни клімату й тривале виснаження невідновних ресурсів прямо пов'язані з нинішньою моделлю витратного капіталізму, тому й потрібен новий.

Глобальна постковідна інфляція, гігантські втрати для світової економіки, пов'язані з божевільною політикою Кремля і зростанням напруги в Азії, зруйновані війною Росії проти України ринки енергоресурсів і продовольства, економічний егоїзм держав, які відіграють важливу роль у світових логістичних ланцюжках, — усе це провісники майбутніх змін світової економічної системи. У її основі будуть технологічні рішення, засновані на серйозних наукових розробках, і передусім на математиці.

Це та сфера, яка потребує не величезних інвестицій, а пріоритизації, не примусу, а свободи творчості, створення сприятливої соціальної атмосфери для розвитку. І це та сфера, де Україна могла б гідно конкурувати з провідними країнами, які впродовж десятиліть значною мірою забезпечували свою конкурентоспроможність завдяки талановитим ученим зі Сходу. Математика була традиційно сильною стороною вітчизняної освіти, але в період розвиненого олігархату поступилася економістам і маркетологам, хоча й серед них видатними стали лише ті, хто навчився добре рахувати й мислити логічно.

Після перемоги ми просто зобов'язані посісти на політичній карті світу належне місце, стати одним із архітекторів ефективної системи глобальної безпеки. Але не менш важливо рішуче переглянути пріоритети системи освіти й зробити інвестиції в людський капітал наріжним каменем у ній. Для створення штучного інтелекту не обійтися без природного, який уміє рахувати й точно знає, чому паралельні прямі не перетинаються. Хоча, звісно, це ще питання, в якій із геометрій цю проблему розглядати.

Більше статей Сергія Корсунського читайте за посиланням.