Нова зброя Путіна: куди дивиться Око Саурона?

Владімір Путін на зустрічі з випускниками вищих військових навчальних закладів звично пообіцяв зміцнення ядерних сил Росії. На озброєння, за його словами, поставлено гіперзвукові ядерні системи «Авангард» і «Кинжал», на підході гіперзвукові ракети «Циркон», нове покоління зенітних ракетних комплексів С-500 «Прометей» та інші. Очевидно, у свідомості російського президента ядерна зброя — це, як і раніше, те, що унеможливлює військову перемогу над Росією. Про це він із блиском в очах заявив під час досить анемічної «прямої лінії» 30 червня з приводу проходу британського військового корабля поблизу Криму. Але цього разу не було попередньої обіцянки ексклюзивного раю для росіян під час загальної загибелі. Такий розвиток ситуації названо небажаним для Росії.

Хронічні проблеми і нові виклики оборонного будівництва в Росії даються взнаки. На черговій колегії російського міністерства оборони його глава Сергій Шойгу заявив, що частка сучасних зразків бойової техніки у збройних силах на кінець 2021 року сягне 71,6%. За результатами минулого року, цей показник оцінювався в 70,1%. Різниця, як сказали б соціологи, перебуває в межах статистичної похибки. Принципового рубежу сучасних озброєнь у 70% досягнуто. Але, ймовірно, досягнуто і їхньої межі. На цьому рівні Росія може довго триматися, та, мабуть, їй уже важко здійснити новий стрибок військової модернізації.

У Росії розробляється вже третя програма озброєнь із орієнтовним діапазоном 2025–2034 роки (перша охоплювала період 2011–2020, друга, що діє нині, — 2018–2027 рр.). Усі вони мають однаковий рівень фінансування — приблизно 20–22 трлн руб. Кошти великі, та в доларовому вираженні обсяг фінансування з 2010 року скоротився в рази. Ядерні озброєння залишаються пріоритетом і отримають стільки фінансування, скільки можливо, але в рамках того, що реалізується. Навіть Владімір Путін більше не згадує про крилаті ракети й підводні дрони з ядерними двигунами, якими він надихнув росіян 2018 року напередодні чергового переобрання президентом. Інші роди військ муситимуть заощаджувати, а оборонні підприємства — диверсифікуватися, тобто збільшувати частку цивільної продукції. Наприклад, уже прийнято рішення, якому довго опиралося авіаційне лобі, «оптимізувати» всі знамениті російські конструкторські бюро — «Сухой», МіГ, «Іллюшин», «Туполєв», об’єднавши їх в одне.

На Московській конференції з міжнародної безпеки, яка проходила 22–24 червня, російський міністр оборони Сергій Шойгу сказав, що гіперзвук, цифровізація та роботизація виходять на перший план при розробці нових озброєнь, а космос і кіберпростір дедалі активніше втягуються у військове протиборство. Росія заявляла про своє лідерство у створенні гіперзвукових озброєнь і неодноразово демонструвала видатні анонімні можливості в кіберпросторі. Але відомо й інше. Характер війни змінюють не будь-які гіперзвукові озброєння (переважна більшість балістичних ракет завжди була й буде гіперзвуковою), а високоточні гіперзвукові системи, здатні уражати рухомі цілі. «Авангард» уражати мобільні цілі не може, можливості «Кинжала» щодо цього, швидше за все, обмежені (хоча він надає нової якості захистові резиденції Владіміра Путіна поблизу Сочі від потенційних ударів із території прилеглих країн НАТО). Взагалі, навряд чи Росія зможе випередити США у створенні високоточної гіперзвукової зброї, здатної уражати мобільні цілі, якщо йдеться про військово значимі збройові програми.

Що ж до воєнізованих операцій у кіберпросторі, то російський технічний заділ, створений 2013 року втечею зі США до Росії Едварда Сноудена з 1,7 мільйона файлів, які стосуються оснащення американських інформаційних мереж, вичерпується. США готові до стримування Росії в цій сфері шляхом операцій відплати, якщо російські атаки на американські інформаційні ресурси раптом триватимуть. Про це йшлося на саміті президентів США і Росії, що відбувся в Женеві 16 червня.

Посилилася увага російського військового керівництва до Центрального військового округу, що межує з країнами Центральної Азії. Цей округ зі штабом у Єкатеринбурзі має у своєму складі, крім частин на російській території, 201-шу військову базу в Таджикистані, об'єднану військову базу в Киргизстані, окремі підрозділи та об'єкти на території Казахстану. На кінець року, за словами Шойгу, в Центральному військовому окрузі буде переформатовано чотири військові частини, одну розформовано та одну передислоковано. Округ має отримати 1,2 тисячі одиниць нової й модернізованої техніки, включно з переозброєнням двох авіаційних полків модернізованими Су-34М і МіГ-31БМ.

За словами Шойгу, кількість заходів оперативної підготовки в Центральному військовому окрузі нинішнього року збільшилася на 18%, порівняно з минулим роком, мобілізаційної — на 34%, бойової — на 9%. Цього року після тривалої перерви буде проведено міжнародне навчання «Мирна місія» з участю держав Центральної Азії. Воно пройде поблизу Оренбурга в Росії. Крім того, біля Казані (столиця російського Татарстану) пройде навчання «Непорушне братерство», а в Киргизстані — навчання «Рубіж». Восени війська Центрального військового округу будуть задіяні у спільних стратегічних навчаннях Білорусі та Росії «Захід-2021».

Однак не обов'язково саме західний напрям є метою посиленої активності Центрального військового округу. Росію після довгих років прихованої протидії військовій місії США в Афганістані занепокоїла перспектива швидкого повного виведення американських військ із цієї країни. Високі ризики поширення нестабільності з Афганістану в країни Центральної Азії, далі — на територію Росії. Про це на Московській конференції з міжнародної безпеки говорили міністр оборони, начальник генерального штабу, секретар Радбезу, багато російських генералів. Питання обговорювалося під час саміту в Женеві, але сторони мовчать, про що, власне, домовилися. Певна річ, ідеться про російське сприяння в логістиці виведення американських військ. Але не виключена можливість відновлення в країнах Центральної Азії американських баз, закритих під наполегливим російським тиском.

Не тільки з діями США може бути пов'язане зміщення російської військової уваги з західного напряму на східний. Росія дедалі більше позиціює себе в одному геополітичному полі з Китаєм. Для останнього питання його уйгурської області з ісламським населенням залишається болючим, що ще раз підтвердив виступ міністра оборони Китаю на Московській конференції з міжнародної безпеки. Виведення американських військ з Афганістану може неочікувано мати негативні наслідки й для Китаю, якщо нестабільність пошириться на його регіони з ісламським населенням. Навряд чи Китай зацікавлений, щоб Росія зав’язла, наприклад, у війні з Україною, коли в Центральній Азії може стати неспокійно.

На Московській конференції з міжнародної безпеки російські представники багато говорили про те, що розміщення американської системи протиракетної оборони (ПРО) і ракет середньої дальності в країнах Далекого Сходу, зміцнення тихоокеанського Альянсу США з Японією та Австралією несуть певні виклики Росії. Навряд чи це хвилювало б Росію так сильно, як системи американської ПРО в Польщі та Румунії, якби не стурбованість Китаю.

Тому не дивно, що, попри збереження агресивної риторики, повної претензій на адресу США та їхніх союзників, змінилися як географія, так і рівень претензій. Начальник генерального штабу Росії, виступаючи на Московській конференції з міжнародної безпеки, закликав до недопущення гонки озброєнь, розвитку заходів довіри і транспарентності, політико-дипломатичного вирішення регіональних конфліктів і криз. Якщо це не маневр у розв'язаній Росією глобальній гібридній війні з боку її головного розробника, то Росія, як СРСР у 1970-х, готова запросити розрядку міжнародної напруженості.

Росія, можливо, готова бути м'якшою в зовнішній політиці, якщо їй не заважатимуть провести вересневі вибори до Держдуми відповідно до її одвічних цінностей суспільно-політичного устрою. Сьогодні вони виражаються в тому, що партію російської влади «Єдина Росія» на чергові переможні для неї вибори веде міністр оборони Сергій Шойгу, який одного разу стояв біля її витоків і керував фракцією в парламенті. Російський вітер війни, можливо, готовий повернутися до своїх начал, аби потім зміненим розпочати новий рух.

Усі статті Олексія Їжака читайте тут.