Німецький сценарій для Швеції

Шведські політики досі не можуть сформувати уряд після виборів, які відбулися 9 вересня.

Якщо кабінет не сформують, можуть бути оголошені дострокові вибори парламенту. Але такої ситуації ніколи не було в сучасній історії Швеції. Нагадаємо, що домінуюча останніми роками на політичній арені країни Соціал-демократична партія разом із союзниками (Зеленими та Лівою партією) в новому складі Риксдагу (парламенту Швеції) лише на одне місце випередила опозиційний Альянс правоцентристських сил, у якому домінуючу роль відіграє Поміркована коаліційна партія. 144 проти 143. Однак решту 62 місця із загальної кількості 349 у шведському парламенті посіли представники Шведських демократів - праворадикальної популістської партії, що виступає з антиіммігрантськими гаслами. Про причини їхньої популярності ми вже писали (див. DT.UA №34 від 15 вересня - "Швеція: бастіон європейського лібералізму встояв"). Дві найбільші політичні сили країни - соціал-демократи і помірковані - заявили про відмову вести будь-які переговори з праворадикалами про включення їх до правлячої коаліції. Але Шведські демократи показали, що можуть серйозно втрутитися в процес формування нового уряду, граючи на суперечностях двох найбільших партій.

Для протидії цим спробам політичних опонентів, можливо, доведеться шукати компроміси.

Вотум недовіри

Вже у вересні стало очевидно, що уславленій шведській політичний стабільності настав край. Головним завданням для лідера Соціал-демократичної партії і прем'єр-міністра країни Стефана Левена було зберегти при владі лівоцентристську коаліцію. Але правоцентристи з Альянсу вже мали план, як позбавити Левена права формувати уряд.

Лідер Поміркованої партії Ульф Крістерссон не уник спокуси самостійно спробувати сформувати уряд із сил, які входять до Альянсу. Крім поміркованих, до нього також входять ліберали, християнські демократи, центристи.

Альянс перебував при владі у Швеції з 2006-го по 2014 рік. Тоді це був уряд меншості. Згідно зі шведськими законами, не обов'язково мати більшість місць у парламенті, щоб сформувати уряд, головне - щоб більшість депутатів не висловила вотум недовіри такому уряду меншості.

Очевидно, тепер Крістерссон побачив можливість перехопити в Левена ініціативу у справі формування нового кабінету. Причому зробив це розраховуючи на підтримку з боку Шведських демократів.

У парламент, з ініціативи Альянсу, було внесено рішення про вотум недовіри голові соціал-демократів. І під час голосування 25 вересня депутатів з Альянсу підтримали Шведські демократи. За висловлення вотуму недовіри Левену проголосували 204 депутати, проти - 142.

Таким чином, Шведські демократи почали втілювати стратегію свого лідера Їммі Акессона , спрямовану на те, щоб зробити їхню партію активним учасником політичного процесу в умовах, коли найбільші політсили країни відмовляються від переговорів із ними й намагаються їх ізолювати. "Ми не підтримуватимемо жодного уряду, який не дасть нам можливості посилити наш вплив. Більше того, ми зробимо все можливе, щоб повалити такий уряд", - зізнався лідер демократів в ефірі шведського каналу TV4.

Підігравши Альянсу у війні проти соціал-демократів, Акессон отримав добрий шанс для пом'якшення ізоляції його партії. Одразу після виборів лідер Шведських демократів натякнув, що готовий до переговорів із лідерами Поміркованої партії й християнськими демократами. Щоправда, на той момент ці пропозиції були відхилені.

Після вотуму недовіри Левену почало діяти правило, згідно з яким спікер парламенту Швеції тепер може чотири рази надати повноваження лідерам партій спробувати сформувати новий кабінет. На кожну спробу дається два тижні.

"Нейтралізувавши" Левена, лідер Поміркованої партії отримав право першим провести переговори про формування уряду. Однак переговори Крістерссона розкрили розкол серед партій самого Альянсу. Так, центристи й ліберали виступили проти будь-якої співпраці зі Шведськими демократами і, навпаки, висловили думку, що Альянс має залучати в союзники соціал-демократів та їхніх партнерів із лівоцентристського блоку.

Два тижні спроб Крістерссона переконати своїх колег, що він намагається сформувати кабінет, який не перебуватиме під впливом як демократів, так і соціал-демократів, не дали результатів. Зрештою він навіть розглядав варіант формування уряду меншості, до якого увійшли б лише помірковані та християнські демократи (разом обидві партії мають 92 депутатські мандати). Цей варіант вимагав би від Крістрессона покладатися на підтримку Шведських демократів. Ті, своєю чергою, одразу заявили, що не підтримають і такого кабінету, якщо не одержать щось натомість. Основним завданням для Шведських демократів є посилення міграційного законодавства країни.

Хід Левена

Хоча Стефану Левену було висловлено недовіру, лідери Лівої партії та Зелених не заперечували, щоб другу спробу сформувати уряд країни спікер парламенту доручив саме йому. Таким чином, із минулого понеділка, 15 жовтня, настала його черга взяти до своїх рук переговірний процес із формування уряду. Він теж отримав на це два тижні - до 29 жовтня, і за тиждень до завершення цього терміну має повідомити про підсумки проведених зустрічей.

Те, що в Альянсі позначився розкол на ґрунті неприйняття ідеї співпраці з демократами, може побічно вплинути на переговори, які проводитиме лідер есдеків. Можливо, Альянс уже не блокуватиметься з радикалами для того, щоб завалити лівоцентристський уряд.

Левен також може реанімувати політичну угоду від 26 грудня 2014 року. Тоді основні політсили країни задля уникнення кризи домовилися, що прем'єр-міністром стане кандидат, який набере найбільшу кількість голосів на свою підтримку, не обов'язково більшість. Раніше парламент Швеції завжди голосував за першого запропонованого кандидата.

Спікер парламенту Швеції Андреас Норлен (із Поміркованої партії) також заявив, що він не встановлює певних часових меж для проведення політичних консультацій. "Я не хочу жити під тиском думки, що час спливає", - сказав він. Але й давати термін більший, ніж два тижні, на кожну зі спроб сформувати уряд він вочевидь не має наміру. Також слід враховувати, що уряд Швеції максимум до 15 листопада має розробити й подати на затвердження бюджет країни на 2019 рік. І це, певною мірою, визначає часові рамки для досягнення політсилами домовленостей.

"Для цього знадобиться смиренність і компроміс усіх договірних сторін", - сказав Левен журналістам. Він розуміє роздратування шведів, викликане затягуванням процесу формування нового уряду. На цей час Левен залишається виконувачем обов'язків прем'єр-міністра і заявив, що готовий говорити з усіма основними партіями. Не тільки з лівоцентристськими групами, які традиційно підтримують соціал-демократів, а й із правоцентристським Альянсом, де є лідери зі зваженими підходами. Тим часом він повторив свою позицію, що не буде консультуватися зі Шведськими демократами.

Для того, щоб нейтралізувати вплив праворадикалів, у Швеції необхідна коаліція ліво- і правоцентристських сил, схожа на ту, про яку домовилися після останніх виборів у ФРН німецькі соціал-демократи з блоком ХДС/ХСС, очолюваним канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Так, обидві сили змогли знизити вплив націоналістичної партії AFD - "Альтернатива для Німеччини", яка, за підсумками виборів 2017 року, отримала 94 мандати в Бундестазі. Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, AFD уже випередила німецьких соціал-демократів за популярністю, і, якби вибори проводилися сьогодні, вона б набрала 17%.

Популярність шведських радикалів улітку оцінювали приблизно в 20%, проте в підсумку на вересневих виборах вони вийшли на рівень громадської підтримки 17,5%. У Швеції, як і в Європі загалом, часом надмірно роздмухують побоювання з приводу зростання популярності праворадикальних і популістських сил, але, з іншого боку, це вигідно самим популістам, які нерідко заробляють на цьому ажіотажі додаткові відсотки популярності й голоси виборців. Шведські демократи, безперечно, намагатимуться скористатися кожною провальною спробою великих партій та їхніх лідерів створити коаліційний уряд, хоча реально впливати на перебіг переговорів вони не здатні.

Якщо всі спроби домовитися про формування уряду Швеції проваляться, країні доведеться готуватися до позачергових виборів, які відбудуться впродовж трьох місяців після того, як буде визнано, що ніхто з лідерів парламентських партій не здатний сформувати уряд країни.