НІМЕЧЧИНА. Мотор санкцій у човні ЄС

Ще минулої весни в Києві з тривогою говорили про те, що під час україно-російської війни Німеччина підіграватиме Москві та опиратиметься ідеї запровадження санкцій проти Росії.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Побоювання не справдилися. Власне, багато в чому завдяки Федеративній республіці, одному з двох "моторів" Європейського Союзу, і стала можливою більш тверда позиція ЄС щодо Російської Федерації. Велику роль у цьому відіграла німецький канцлер Ангела Меркель, для якої війна на Донбасі стала чимось трохи більшим, ніж просто ще одна криза у країні колишнього соцтабору: занадто часто їй брехали прямо в очі російські візаві.

Голос столиці

Узята Федеративною республікою функція політичного лідера ЄС здивувала самих німців, які виявилися психологічно неготовими до такої ролі своєї країни в Європі. Здійснювана Берліном політика стала несподіванкою і для Кремля, де звикли до того, що на Заході Німеччина є основним партнером Росії в її стратегічних проектах. Досить згадати про прихильну позицію німецького уряду щодо газопроводу "Північний потік". Або про ключову роль А.Меркель у відмові надати Україні План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) на Бухарестському саміті альянсу у 2008 р.

Підтримка Берліна тим важливіша для Києва, що ФРН, будучи учасником "нормандського формату", активно задіяна в урегулюванні кризи. Але цілі Німеччини не завжди відповідають українським інтересам: політика Федеративної республіки спрямована на заморожування конфлікту на Сході. Для Берліна в Мінських угодах головне - припинення вогню. Перестануть стріляти, можна буде, нарешті, і на інші справи переключитися. Особливо коли на перше місце в німецькому списку пріоритетів виходить Греція та її борги.

Економічні та візові санкції, запроваджені ЄС проти Москви через анексію Криму, поки не ставляться під сумнів німецьким урядом. Однак німці також зацікавлені в максимальному збереженні економічних і політичних відносин з Росією. У Берліні багато хто з істеблішменту і бізнес-еліти, хто має особистий інтерес у РФ, хотіли б якнайшвидше розв'язати "українську кризу", обмежившись лише "м'якими" засобами.

Хоча німецькі політики і рахуються з інтересами ділових кіл, на офіційну позицію Німеччини заклики останніх поки що істотно не впливають. Тим більше, як свідчать оприлюднені у квітні дані соцопитування, проведеного TNS Emnid і TNS Polska для Фонду Бертельсманна, більшість німців - 67% - підтримують санкції проти Росії, а 53% схвалюють дії свого уряду. Та й деякі німецькі компанії через рік уже самі заявляють: незважаючи на зазнані на російському ринку збитки, вони підтримують санкції. Подібна заява пролунала, наприклад, з вуст голови правління Siemens Джо Кезера.

Сьогодні Берлін виступає за подовження обмежувальних заходів щодо Москви, періодично погрожуючи РФ ізоляцією та посиленням санкцій у разі порушення Кремлем "червоної лінії". Водночас із німецької столиці постійно лунає: вирішення кризи не лежить у воєнній площині, є тільки дипломатичний шлях її врегулювання. Берлін всіляко перешкоджає і наданню Україні засобів летальної дії. Представники правлячої коаліції (ХДС/ХСС і СДПН) виступають за те, щоб не закривати вікна можливостей для переговорів з РФ. Відмовившись від участі в параді Перемоги
9 травня в Москві, глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр 7 травня відвідав Волгоград, а Ангела Меркель 10-го - російську столицю.

Енергетика

Серйозним фактором, який впливає на політику ФРН щодо РФ, є її залежність від російських енергоносіїв: у 2013 р. в імпорті газу на частку російських постачальників припадало 38,7%. 2014-го частка газу з РФ становила 36%, сирої нафти - 30%, а вугілля - 23%. Вуглеводні - основний продукт, імпортований Німеччиною з Росії. За даними Порталу зовнішньоекономічної інформації російського Міністерства економічного розвитку (ПЗЕІ), у 2013 р. частка газу і нафти в загальному обсязі імпорту Федеративної республіки двадцяти основних товарів з Російської Федерації становила 27,7 і 44,7% відповідно.

Німеччина - найбільший покупець російського природного газу в Європі. Блакитне паливо поставляється у країну за довгостроковими контрактами, укладеними "Газпромом" з компаніями E.ON Global Commodities (яка 2003-го вступила у права єдиного акціонера Ruhrgas, після чого остання стала називатися E.ON Ruhrgas AG), WIEH GmbH&Co. KG, WINGAS GmbH, Shell Energy Europe Ltd. Як повідомляє сайт ТОВ "Газпром експорт", "загальний обсяг з урахуванням перепродажів у цій країні у 2013 р. досягнув 40 млрд куб. м". Цей же обсяг газу "Газпром" реалізував на німецькому ринку і 2014-го.

Крім того, Shell, "Газпром", E.ON і OMV планують побудувати дві нитки газопроводу від Росії до Німеччини дном Балтійського моря: під час останнього Петербурзького міжнародного економічного форуму ці компанії підписали в червні меморандуми про наміри, що передбачають співпрацю у проекті створення газотранспортної інфраструктури для прямої доставки російського газу європейським споживачам. Потужність нового газопроводу має становити 55 млрд кубометрів на рік.

До речі, E.ON належить 82,3% російської енергетичної компанії "Е.ОН Росія", а також 2,1–2,9% акцій "Газпрому". Інша велика німецька компанія - BASF володіє часткою (25% мінус 1 голос) у "Севернефтегазпроме", яка має ліцензію на розробку Південно-Російського нафтогазового родовища, розташованого в Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ. BASF, будучи стратегічним партнером "Газпрому", нарівні з ним бере участь у розробці ачимівської товщі Уренгойського газоконденсатного родовища. Ця компанія також має кілька спільних підприємств (зокрема, ТОВ "Еластокам", створене спільно з ВАТ "Нижнекамскнефтехим").

У свою чергу, будучи основним інвестором з Росії, "Газпром" є в Німеччині стовідсотковим або частковим власником акцій таких компаній, як Agrogaz GmbH, Centrex Beteiligungs GmbH, Verbundnetz Gas (VNG), GAZPROM Germania GmbH, WINGAS GmbH, Astora GmbH, GASCADE GmbH, HTB Europa GmbH.

Експерти зазначають, що наприкінці 2014-го "Газпром" змінив свою політику в Європі. До недавнього часу стратегія російського монополіста на європейському ринку полягала в намірі вийти на кінцевих споживачів. І найбільшого успіху в її реалізації йому вдалося досягти в Німеччині. Але у грудні минулого року глава "Газпрому" Олексій Міллер оголосив про відмову від орієнтації на поставки кінцевим споживачам. Наслідком цього стало рішення монополіста виставити на продаж свою 10-відсоткову частку в капіталі німецького імпортера газу Verbundnetz Gas (VNG).

Участь німецьких компаній у спільних з Росією довгострокових енергетичних проектах робить їх союзниками Москви. У тому числі і в питанні зняття санкцій, від яких вони страждають. Так, через дії санкцій в енергетичній сфері і пов'язані з ними високі політичні ризики у грудні 2014-го компанія BASF відмовилася від угоди з "Газпромом" щодо обміну найбільшого газосховища в Західній Європі, розташованого в німецькому Редені, на ліцензію з видобутку газу в Сибіру. Утім, на початку червня новопризначений генеральний директор Wintershall (підрозділу BASF) Маріо Мейрен заявив, що компанія хоче розширювати бізнес у Росії, попри погіршення відносин останньої з Європою.

Значна енергетична залежність ФРН від РФ є для Москви серйозним важелем тиску на Берлін. У вересні минулого року Кремль ним скористався: міністр енергетики Росії Олександр Новак у інтерв'ю німецькому виданню Handelsblatt заявив, що РФ не гарантує Європі безперебійних поставок газу, поки та допомагає Україні. Через кілька днів після цієї публічно озвученої погрози російського високопосадовця німецький канцлер попередила, що якщо Росія продовжуватиме агресивну політику в Україні, "Німеччина подумає про зміни в енергетичному співробітництві в середньо- і довгостроковій перспективі".

Торговельні зв'язки

Енергетична залежність Німеччини та російсько-німецьке нафтогазове співробітництво - не єдині засоби тиску Кремля і проросійського лобі. Противники антиросійських санкцій стверджують: обмежувальні заходи, запроваджені ЄС проти РФ, негативно позначаються на економіці ФРН. Натомість аналіз німецьких експертів свідчить: ці заяви не відповідають дійсності.

Німеччина є для Росії ключовим не тільки політичним, а й торговельно-економічним партнером у Європі: ФРН посідає другу сходинку після Китаю серед країн, з якими у РФ найбільший товарообіг. А от Москва хоч і є для Берліна важливим партнером, але не основним.

Згідно з даними німецького Федерального відомства статистики, головним ринком для ФРН залишаються країни - члени ЄС, на які припадає 58% зовнішньої торгівлі. За даними, оприлюдненими Deutsche Welle, у 2013 р. серед основних країн - партнерів Німеччини Росія перебувала на 11-му місці, а 2014-го - на 13-му. У РФ поставляються насамперед верстати, автомобілі та хімічні продукти. Але, як повідомляє Deutsche Welle, 2012 р. на російський ринок припадало лише 3,5% усього німецького експорту. Рік по тому цей показник впав до 3,3%, а 2014-го становив уже 2,6%. Цікаво, але у списку основних країн - партнерів Німеччини Росію випереджають Польща (4,3%) і Чехія (3,4%). До речі, у 2014 р. частка України становила лише 0,3%.

Згідно з галузевим розрізом зовнішньої торгівлі ФРН з усім світом, торік зростання німецького експорту спостерігалося практично за всіма видами економічної діяльності. У тому числі і в таких ключових для німецької економіки секторах, як машинобудування, автомобільна та хімічна промисловість, питома вага яких разом становить 60% експорту. Натомість експорт ФРН до РФ демонстрував падаючу динаміку.

За даними Федеральної служби державної статистики РФ, якщо у 2013 р. двосторонній товарообіг становив
74,943 млрд дол., то 2014-го - вже 70 млрд. При цьому якщо в січні-лютому 2014-го він дорівнював 10,237 млрд дол. (або 101,2% порівняно з січнем-лютим 2013 р.), то за аналогічний період 2015-го - вже 6,623 млрд дол. (64,7% порівняно з січнем-лютим 2014-го). Але ці дані німецької та російської сторін не враховують реекспорту німецьких товарів з третіх країн до Росії.

За даними ж німецьких джерел, товарообіг між Німеччиною і Росією в 2013 р. становив 102 млрд дол. У 2014 р. він скоротився на 11,7% (до
90,1 млрд). Експорт ФРН до РФ торік упав порівняно з попереднім роком на 18% і становив 39,1 млрд дол., імпорт товарів з РФ скоротився на 6,8%, до 51,1 млрд дол.

Як наголошується на ПЗЕІ, "дані німецької статистики про товарну торгівлю ФРН-РФ вищі за відповідні російські дані в середньому в 1,4 разу, при цьому, згідно з німецькою статистикою, ФРН має дефіцит у торгівлі з РФ, а за російською - профіцит". На жаль, росіяни не пояснюють, чим це викликано. Експерти стверджують, що справа полягає в тіньових схемах: значна частина продукції не враховується російською стороною.

Коментуючи торгово-економічні відносини ФРН і РФ, Ерік Хайман, експерт Аналітичного центру Deutsche Bank у Франкфурті-на-Майні (DB Research), у своєму дослідженні, оприлюдненому Deutsche Welle в березні, пояснює: попит на німецьку продукцію обвалився в Росії 2014-го "через девальвацію рубля, очевидний спад інвестицій, значний відплив капіталу, торговельні санкції внаслідок кризи у Східній Україні, а також падіння цін на нафту в другій половині року". Та й глава Східного комітету німецької економіки Екхард Кордес, констатуючи скорочення експорту з Німеччини до Росії за перші два місяці 2015 р. на 34%, зауважив: "Я не вважаю, що вся справа тільки в економічних санкціях".

Вплив санкцій

Міфи про великі втрати німецького бізнесу від обопільних санкцій такі сильні, що їх поділяють навіть деякі високопоставлені українські дипломати. Але статистика демонструє: за рік, що минув від моменту запровадження обопільних санкцій, німецька економіка, на відміну від російської, майже не відчула їх дії.

Не виправдалися побоювання німецьких політиків та експертів (особливо представників таких лобістських організацій, як Східний комітет німецької економіки і Російсько-німецька зовнішньоторговельна палата), що санкції негативно вплинуть на загальний економічний розвиток Німеччини. Минулий рік країна завершила зі зростанням ВВП на 1,6%. При цьому німецькі, швейцарські та австрійські експерти з восьми провідних інститутів у своїй доповіді, підготовленій для німецького уряду і опублікованій у Берліні 16 квітня, прогнозують у
2015 р. зростання ВВП до 2,1%.

Причина зростання ВВП Німеччини - падіння цін на нафту і ослаблення курсу євро до американського долара, що сприяло пожвавленню внутрішнього споживання і зростанню експорту Німеччини. У результаті зовнішньоторговельний оборот ФРН досягнув у 2014 р. 2,7 трлн дол., збільшившись до попереднього року на 3%. Експорт зріс за цей самий період на 3,8% і становив 1,5 трлн дол., імпорт - на 2,2%, до 1,2 трлн.

Якщо вплив санкцій на німецьку економіку в цілому мінімальний, то для частини компаній, які працюють у РФ, вони становлять серйозну проблему. У Росії, згідно з даними Російсько-німецької зовнішньоторговельної палати, працює близько 6 тис. німецьких підприємств. З них 3026 фірм зареєстровано в Москві, 763 - у Санкт-Петербурзі, а решта
2211 компаній відкрито в інших регіонах Росії.

Санкції, як і інші причини, призвели до того, що ряд компаній почали згортати свою роботу в РФ. Інші, навпаки, розширюють свій бізнес, як, наприклад, Siemens. Ця компанія спільно із "Силовими машинами" 18 червня офіційно відкрила завод "Сіменс технології газових турбін". І, як повідомляють російські "Ведомости", от уже дочірня структура "РОСТЕХ" - "Технопромэкспорт" збирається купити у цього СП обладнання для двох нових електростанцій у Криму.

Ще минулого літа Тобіас Бауман, який представляє Асоціацію торгово-промислових палат Німеччини (DIHK), припускав, що найважче доведеться середньому бізнесу, фірмам, тісно пов'язаним з РФ. "Компанії, в яких частка Росії в загальному обсязі виручки становить 20% і більше, можуть серйозно постраждати. Для великих підприємств такої загрози я не бачу", - зазначав він. Так і сталося: загалом від санкцій постраждали малі та середні підприємства, які були орієнтовані переважно на російський ринок і не змогли вчасно переключитися на інші ринки збуту.

Віце-президент DIHK Фолькер Траєр вважає, що головним елементом впливу на російсько-німецькі торгово-економічні відносини є не так санкції, як їх невизначеність щодо змісту та можливих термінів дії і перспектив подальших політичних відносин з Росією. Ця невизначеність чинить психологічний вплив на німецькі компанії, що ведуть свій бізнес у Росії. Вони змушені істотно переглядати стратегію подальшого розвитку, в т.ч. інвестування.

Найсерйозніше санкції зачепили німецькі машинобудівні компанії, що поставляють до Росії верстати, турбіни тощо. Як зауважив Е.Хайман, це пов'язано з тим, що німецькі виробники верстатів і промислового устаткування живуть за рахунок поставок на зовнішні ринки - за кордон ідуть дві третини їхньої продукції. Райнхольд Фестге, який очолює Об'єднання німецьких машинобудівників і виробників промислового устаткування (VDMA), говорить, що російський ринок "був і залишиться одним із ключових для німецького машинобудування". Але якщо у 2012 р. на Росію припадало 5,1% машинобудівного експорту, то 2014-го цей показник знизився до 4,1%.

У листопаді минулого року компанія Hermes, що займається виробництвом механічних верстатів, заявила про скорочення замовлень з Росії на 15–20%. За даними VDMA, у першому кварталі 2015-го експорт до Росії машин і устаткування скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року аж на 28%. У результаті РФ, яка два роки тому була четвертим за значенням ринком збуту для німецьких машинобудівників, нині опинилася на десятому місці. Утім, тенденція до скорочення експорту в Росію продукції машинобудівників намітилася ще пару років тому, до запровадження обопільних санкцій: 2013-го він упав на 4,6%, а 2014-го - на 15,8%.

За оцінками Е.Хаймана, помірних втрат від скорочення експорту до Росії зазнала хімічна промисловість Німеччини.
Її продажі скоротилися у 2014 р. на 3,2%. При цьому на російський ринок припадає лише 2,8% всіх експортних поставок галузі. У німецької фармацевтичної промисловості виручка від експорту до Росії впала торік на 9,2%. Але експерт DB Research зауважує, що за попередні п'ять років обсяги поставок німецьких ліків до РФ більш як подвоїлися.

Наслідки санкцій виявилися не такими катастрофічними, як припускали рік тому, і для виробників сільськогосподарської продукції. Згідно з оприлюдненими в лютому 2015 р. оцінками аналітиків Асоціації німецьких фермерів (Deutsche Bauernverband), відповідні санкції Росії позначаться на сільському господарстві та харчовій промисловості Німеччини загалом менш болісно, ніж інших країн ЄС. Експерт DB Research Ерік Хайман підрахував, що, попри значне скорочення експорту з Німеччини до Росії, це не позначилося негативно ані на німецькій економіці, ані на окремих підприємствах: багато хто з них з легкістю переключився на інші ринки збуту.

Наприклад, за словами експерта DB Research, з великих галузей німецької економіки найбільших втрат у торгівлі з Росією - 34% - зазнали у
2014 р. виробники продуктів харчування. Це прямий результат оголошеної Москвою в січні 2014-го заборони на імпорт свинини з Євросоюзу і запровадженого в серпні продовольчого ембарго. Однак, як зазначав на початку нинішнього року Е.Хайман, галузь цілком впорається з такими втратами. По-перше, тому що вона в принципі не дуже залежить від зовнішніх ринків: на експорт ідуть лише 22,5% її сумарної продукції. По-друге, "Росія як ринок збуту в останні роки втратила своє значення".

Не такі серйозні і втрати автомобільної промисловості. Звісно, експорт до Росії продукції німецького автомобілебудування скоротився торік на 31,5%. Це було друге поспіль різке падіння виручки: 2013-го воно становило 14%. У результаті частка РФ в експорті німецьких автобудівників знизилася з 4,6% у 2012 р. до 2,5% - у 2014-му. При цьому німецький автомобілебудівник Opel, що є дочірнім підприємством американського концерну General Motors, згортає виробництво в Росії та скорочує персонал через несприятливу ситуацію на російському ринку.

За словами Е.Хаймана, падіння попиту стало гірким розчаруванням для тих німецьких та інших іноземних автобудівників, які останніми роками вклались у створення виробничих потужностей у самій Росії та "поки що мають із цього мало користі". Однак, як зазначає експерт, завдяки збільшенню поставок до Китаю, США і Західної Європи, німецький автопром у 2014 р. не лише компенсував втрати в Росії, а й навіть збільшив обсяги експорту на 6,5%.

Нарешті, лобісти Москви часто перебільшують і кількість робочих місць у Німеччині, пов'язаних з російськими замовленнями. Торік представники Східного комітету німецької економіки говорили про
300 тис. чол. як про потенційних безробітних. (Пізніше виявилося, що цифра в 300 тис. означає загальну кількість робочих місць, створених за сприяння німецького бізнесу в Росії.) Представники Російсько-німецької зовнішньоторговельної палати говорили про 60 тис. чол., які можуть втратити роботу. Німецьке ж Федеральне об'єднання середнього бізнесу (BVMW) застерігало рік тому, що санкції проти Росії загрожують Німеччини втратою 25 тис. робочих місць. Зараз, після багатомісячної дії обопільних економічних санкцій, німецькі експерти зазначають, що ситуація на ринку праці у Федеративній республіці не погіршилася.

Кремлівська колона

Обмежувальні заходи проти і з боку Москви не мали серйозного впливу на економіку Федеративної республіки. Однак, щоб переломити ситуацію на свою користь і змусити Берлін відмовитися від політики санкцій, Кремль і проросійське лобі в Німеччині постійно ведуть розмови про економічні втрати німецького бізнесу.

У цій інформаційній війні за уми й серця росіяни активно використовують німецьких політиків і бізнесменів, російських емігрантів і дипломатів. Москва активно працює з тримільйонною діаспорою російських німців у Німеччині, 80–90% яких підтримують політику Путіна. Та що там діаспора з Росії, якщо за результатами опитування, проведеного в Німеччині американським центром соціальних досліджень Pew Research Center і оприлюдненого на початку червня, значна частина німців схвально оцінює дії російського президента. Як повідомляє Deutsche Wirtschafts Nachrichten, на заході Німеччини про Володимира Путіна позитивно відгукнулися 19% опитаних, а на сході - 40%!

Як повідомляє це видання, Захід і Схід Німеччини по-різному оцінюють не тільки поведінку Путіна, а й санкції проти Росії. У західній частині країни за їх послаблення виступають лише 26% опитаних, тоді як на сході Німеччини ідею про необхідність пом'якшення санкцій підтримують 42%.

Використовуючи фінансові можливості "Газпрому" і "культурні" - "Россотрудничества", Кремль експлуатує протиріччя між сходом і заходом Німеччини, паразитує на пацифістських настроях частини німецького суспільства і розігрує досить поширені антиамериканізм і правий консерватизм.

У зв'язку з цим можна згадати, наприклад, активно обігруваний у російській пропаганді відкритий лист-відозву "Нова війна в Європі? Не від нашого імені", опублікований у грудні минулого року в Die Zeit. Серед більш як 60 підписантів - колишній радник канцлера Хорст Тельчик та екс-держсекретар з безпеки Вальтер Штютцле, колишній заступник голови Бундестагу Антьє Фолльмер і екс-федеральний президент Роман Херцог, і, звісно ж, колишній канцлер Герхард Шредер.

Велику увагу росіяни приділяють німецьким університетам, де традиційно поширені ліві, а значить, і проросійські настрої. Вони накладаються на популярний в Європі антиамериканізм. Що ж, у Німеччині виросло вже не одне покоління німців, які забули про те, що зробили Сполучені Штати для Федеративної республіки і яке значення для країни мав "план Маршалла", але натомість бурхливо висловлюють невдоволення засиллям "янкі". А протиріч і скандалів між Берліном і Вашингтоном вистачає. Тут і інциденти з прослуховуванням, і історія із золотовалютним запасом ФРН, розміщеним у Сполучених Штатах: на прикрість американцям, німці хочуть повернути до своїх сховищ половину дорогоцінного металу до кінця 2020-го.

Проте сьогодні практично всі впливові політичні сили Німеччини засуджують анексію Криму, порушення норм міжнародних договорів, підписаних РФ. Вони також вважають, що подальші дії Кремля з дестабілізації ситуації в Україні підривають засади післявоєнного устрою в Європі та світі. Серед партій, що послідовно підтримують Україну і виступають за жорсткий курс щодо Росії, - ХДС/ХСС, "Вільні ліберали", "Партія Союз 90/Зелені".

Хоча навіть серед членів цих партій є ті, хто займає "особливу позицію". Попри те, що всередині ХДС відсутні серйозні проросійські групи, але, наприклад, заступник глави її баварського партнера ХСС Петер Гаувайлер критично висловлювався про запровадження санкцій відносно Росії та курсу канцлера. Утім, цей політик на початку 2015-го пішов у відставку. А на останньому партійному з'їзді ХСС було заявлено, що позиція партії полягає в підтримці України, її суверенітету та територіальної цілісності.

Намагаючись вплинути на позицію Берліна і канцлера А.Меркель, у Москві вирішили використати і авторитет екс-канцлера Гельмута Коля, позиція якого із зовнішньополітичних питань, на думку журналістів Spiegel, усе ще має велике значення для Німеччини та інших членів ЄС. Як повідомило в червні це німецьке видання, останнім часом Владімір Путін відправив кілька листів Г.Колю, просячи того висловитися на підтримку Росії в її конфлікті з Україною. Автори матеріалу вважають, що, "відсилаючи листи, Путін сподівався, що Коль зможе заступитися за Росію в ситуації навколо української кризи".

СДПН, на відміну від своїх партнерів по коаліції ХДС/ХСС, дотримується менш жорстких підходів до співпраці з Росією: есдеки традиційно більш схильні до пошуку компромісів з Москвою. "Не можна ставити Росію на коліна", "не можна втратити європейську Росію", "не можна допустити нової холодної війни", "давайте будувати європейську безпеку разом з Росією" - ці та подібні їм заяви періодично роблять віце-канцлер Зігмар Габріель, міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр, уповноважений уряду з питань співпраці з РФ Гернот Ерлер.

А соціал-демократ Маттіас Платцек, колишній прем'єр-міністр Бранденбурга і діючий глава Німецько-російського форуму, закликає повернути Росію до G7. Цей політик, до речі, запам'ятався ще й тим, що восени 2014-го висловив сумнів щодо повернення Сходу України під контроль Києва, а також закликав Захід визнати приєднання Криму до Росії. До речі, і Ф.-В. Штайнмаєр виступає за те, щоб Москва повернулася до G7, хоча А.Меркель висловлює сумніви щодо можливого швидкого повернення Росії у цей клуб.

У Німеччині не бракує й тих, хто, займаючи проросійські позиції, відкрито вимагає скасування санкцій. У бізнес-середовищі цю позицію активно відстоюють, наприклад, представники Східного комітету німецької економіки, Російсько-німецької зовнішньоторговельної палати. У політичному ландшафті Німеччині - "Ліві", "Альтернатива для Німеччини", різні ультраліві й ультраправі міні-партії та організації на кшталт "Нових правих". Вони хоч і не справляють впливу на формування позиції уряду, проте користуються популярністю в суспільстві.

Наприклад, "Ліві" - єдина проросійськи налаштована парламентська партія, виборці якої проживають здебільшого на східних землях. "Ліві" - наступники Партії демократичного соціалізму, створеної в 1990 р. з правлячої у НДР Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН). На виборах до Бундестагу 2013-го ця партія отримала 8,6% голосів (64 мандати) і стала найбільшою опозиційною фракцією. На виборах до Європарламенту 2014-го за цю політичну силу віддали свої голоси 7% тих, хто проголосував, і вона отримала сім місць. Тривалий час "Ліві" переконували своїх виборців у залежності ФРН від Сполучених Штатів. А кризу в Україні вони пояснюють як "операцію Вашингтона", в яку намагаються втягнути і Берлін.

Під час голосування в німецькому парламенті щодо Угоди про асоціацію Україна-ЄС члени цієї політичної сили виступили проти ратифікації цього документа. Періодично "Ліві" ініціюють розгляд у Бундестазі питань, пов'язаних з Україною, часто вдаючись при цьому до риторики російського МЗС. У квітні цього року "Ліві" намагалися відкликати з України німецьких представників, які беруть участь у Консультативній місії ЄС з реформування цивільного сектора безпеки України (EUAM).

Ще одна політична сила, яку часто підозрюють у проросійських симпатіях, - "Альтернатива для Німеччини". Заснована в лютому 2013-го, ця партія поступово займає нішу впливової політичної сили. Показово, що на виборах до Європарламенту минулого року партія набрала 7% голосів і отримала сім мандатів. Але, враховуючи її популізм і євроскептицизм, провідні партії, насамперед ХДС/ХСС, прагнуть утримуватися від співпраці з нею.

Ідеологія "Альтернативи для Німеччини" характеризується сумішшю консерватизму і економічного лібералізму. Примітно, що під час земельних виборів її лідери робили акцент на російськомовному електораті. За оцінками експертів, у разі входження в число парламентських партій "Альтернатива для Німеччини", швидше за все, виступатиме за налагодження співпраці з Росією.

* * *

Сьогодні, незважаючи на активність проросійського лобі і втрати окремих компаній, Німеччина тримає удар, взявши на себе весь тягар основного провідника політики санкцій в Європейському Союзі. Тим більше, що, всупереч розхожій думці, Федеративна республіка не потерпає від прийнятих обмежувальних заходів: втрати німецького бізнесу мінімальні. Поки що Берлін не збирається відмовлятися від політики, яка включає дипломатичний і економічний тиск на Москву. "Ми готові, якщо необхідно, до нових санкцій проти Росії, але ми цього не хочемо", - заявила Ангела Меркель на початку червня після саміту G7. У Москві вважають за краще чути завершення цієї фрази канцлера. І не помічати початку.

Початок проекту див. з № 23