Несподіваний Brexit: Європа сама вказала Великій Британії на двері

Багато хто не хотів у це вірити, але сталося те, що здавалося неймовірним: громадяни Великої Британії на референдумі 23 червня висловилися за вихід своєї країни з Євросоюзу.

Так званий Brexit буквально розколов країну і британське суспільство, струсонув світові ринки, однак катастрофою для Євросоюзу не став. Реакція політиків європейських країн і чиновників ЄС була навіть у чомусь більш несподіваною, ніж результати референдуму. Вони відразу заявили, що поважають вибір британців... І вимагали від Лондона без зволікання розпочати офіційний процес виходу з ЄС!

Мабуть, такого повороту подій не очікували в самій Британії, і тепер уже в Альбіоні сушать голову, як діяти. Вийти з ЄС без наслідків не вийде, спробувати зробити цей "шлюборозлучний процес" полюбовним - можна, але це складно й довго. А якщо переглянути підсумки референдуму і залишитися в ЄС? Такий сценарій сьогодні здається малоймовірним, але він досі ще можливий. І навіть у цьому випадку відносини ЄС і Великої Британії вже не будуть такими, як раніше.

Ідучи - йди

Відносини з Британією для ЄС ніколи не були простими. Ця країна вимагала особливого до себе ставлення і намагалася бути "першою серед рівних", хоча при вирішенні важливих загальноєвропейських питань часом трималася осібно.

Уряд Девіда Кемерона навіть домігся для своєї країни привілейованого статусу в ЄС під час саміту 19 лютого нинішнього року. Британія отримувала можливість скоротити виплати для дітей мігрантів з країн ЄС (ідеться переважно про дітей 800 тис. поляків, які працюють у Британії), а також на сім років припинити соцвиплати мігрантам, якщо їх потік різко збільшиться. Лондон відмовлявся від подальшої політичної інтеграції в ЄС, зберігав свою армію і незалежну оборонну політику, забезпечив унікальне право не переходити на євро, а також можливість запроваджувати захисні заходи для свого бізнесу.

Чому 27 країн Європи "проковтнули" все це? Саме ці джентльменські домовленості мали запобігти Brexit і давали Кемерону змогу переконати співгромадян, що для них членство в ЄС тепер стало вигідним. Але в червні він програв євроскептикам у себе в країні, а отже, не виконав лютневих домовленостей з лідерами ЄС.

Цим можна пояснити таку швидку, одностайну й беззастережну реакцію Брюсселя і ключових країн ЄС на підсумки британського референдуму: "Ідучи - йди!" В окремій спільній заяві президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера, голови Евроради Дональда Туска, президента Європарламенту Мартіна Шульца, а також Марка Рютте, прем'єр-міністра Нідерландів - країни, яка головує в Раді ЄС, сказано: "Рішення для Сполученого Королівства в Європейському Союзі, досягнуте на саміті ЄС 18-19 лютого 2016 року, не набуде чинності і припиняє своє існування". Британію позбавили привілеїв і просто вказали їй на двері.

24 червня Девід Кемерон після оголошення підсумків референдуму визнав, що зазнав поразки як політик, виступаючи проти виходу з ЄС. Він заявив, що подасть у відставку до початку жовтня, коли Консервативна партія визначиться з новим лідером. При цьому Кемерон також заявив, що тільки наступний британський кабінет зможе ініціювати процес виходу Британії з Євросоюзу. Про це він повідомив своїм колегам під час першого після британського референдуму саміту ЄС у Брюсселі 28-29 червня. Він брав участь лише в першому дні зустрічі й описав її атмосферу як "сум і жаль".

Переговори про вихід країни з ЄС будуть настільки конструктивними, наскільки можливо, запевняють політики і в Лондоні, і на материку. Канцлер ФРН Ангела Меркель закликала не перетворювати переговори про вихід на сварку: злість або гнів "не є категоріями політичної діяльності". Але й попередила, що Британії не вдасться під час майбутніх переговорів з ЄС зберегти привілеї, відмовившись від зобов'язань. "Має бути і буде помітна різниця між тим, чи хоче країна бути членом ЄС, чи ні", - заявила А.Меркель. На її думку, для Британії можливий варіант Норвегії, яка не є членом ЄС, однак має доступ до загального ринку Євросоюзу і дозволяє громадянам країн ЄС вільно приїжджати в країну, жити і працювати там. Іншого варіанта запропоновано не буде.

У ЄС із неприхованим роздратуванням відреагували на те, що британці, як висловився спікер Європарламенту Мартін Шульц, змушують увесь континент чекати, поки Консервативна партія вирішить свої внутрішні проблеми. Представники ЄС вимагали від Кемерона прискорити подачу формальної заявки на вихід і заявили, що ніяких переговорів з Лондоном не буде доти, доки той не активує статтю 50 Договору про Європейський Союз.

Втім, ЄС не має можливості змусити британський уряд зробити це. Згідно зі статтею 50 Лісабонського договору, де 2007 року вперше в було передбачено процедуру виходу країни з ЄС, "шлюборозлучний процес" може ініціювати уряд країни - офіційним повідомленням, письмовим або усним. Потім - два роки переговорів про умови виходу. Упродовж цього часу Велика Британія все ще буде пов'язана всіма існуючими законами й договірними зобов'язаннями з ЄС, але втратить можливість впливати на його рішення. За два роки сторони мають домовитися про основні параметри виходу, за які має проголосувати Європейська рада кваліфікованою більшістю, а потім іще затвердити Європарламент, а також британський парламент. Якщо ж за два роки досягти домовленості не вдасться, що у випадку з Великою Британією досить імовірно, то, за спільною згодою, ЄС може продовжити термін переговорів ще на рік. Британський парламент також повинен скасувати угоду з Євросоюзом - Акт Великої Британії про Європейські співтовариства від 1972 року (саме це узаконить результати референдуму 23 червня) і замінити його новою угодою про формат відносин з ЄС.

Знову вступити до ЄС Велика Британія зможе лише на загальних підставах, з нуля, подавши нову заявку для початку переговорів.

Тим, хто лишився, - зімкнути лави?

Дипломати Німеччини й Франції вже 27 червня оприлюднили програмний документ "Сильна Європа в небезпечному світі". У ньому сказано, що Париж і Берлін беруть на себе відповідальність за посилення солідарності й співробітництва в Євросоюзі. Документ передбачає перетворення ЄС на "незалежного й глобального гравця", з опорою на власні сили. Буде скоординовано політику оборони і безпеки на всьому просторі ЄС, і основну увагу буде звернено на зовнішні кордони. Передбачається єдина візова система, а окремі країни не зможуть оспорювати інтегровану міграційну політику. Зона євро буде трансформована у фінансовий союз.

Цей старий план європейської супердержави одразу ж відкинули на Сході Європи. Країни Вишеградської четвірки виступили з думкою, що треба будувати Союз довіри, в якому менше влади буде в бюрократів, а європейські інститути дотримуватимуться мандата. Роль національних парламентів не повинна нівелюватися. Лідер Польської націонал-консервативної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський вважає, що потрібен новий договір 27 країн, у якому буде зафіксована "Європа така, якою вона є насправді": "Це досі ще Європа націй і національних держав". Такий підхід урятує Європу від розвалу, вважає Качинський. Але йому відразу ж заперечила Ангела Меркель.

Саміт лідерів Європи для обговорення майбутнього Європейського Союзу після виходу Великої Британії намічено на 16 вересня у Братиславі. Британського прем'єра на нього вже не запросили.

Чи є вихід з Brexit

23 червня може бути і стане "днем незалежності Великої Британії від Європи", але станеться це не так скоро, як хотіли б лідер Партії незалежності Сполученого Королівства Найджел Фарадж і лідер євроскептиків Меттью Елліот.

Наслідки референдуму можуть похитнути єдність Великої Британії, адже Шотландія і Північна Ірландія висловилися за те, щоб залишитися в ЄС. Як, утім, і більшість жителів британської столиці Лондона, і населення Гібралтару, яке поголовно проголосувало проти виходу. Лідер Шотландії вже заявила, що готова розпочати переговори з Брюсселем, незалежно від британського уряду, про те, щоб залишитися в ЄС.

Британський референдум про вихід з ЄС має рекомендаційний характер, і тільки від британського уряду залежить, яким чином його результати будуть реалізовані. Навіть у запеклих прибічників виходу немає чіткого розуміння британської перспективи поза ЄС.

Жорстка позиція Євросоюзу може призвести до політичної кризи у Великій Британії. Ось чому Кемерон зволікає. Британські консерватори проведуть свій з'їзд не раніше ніж 9 вересня. Один з можливих наступників Кемерона - лідер євроскептиків усередині партії торі, колишній мер Лондона Борис Джонсон у минулий четвер зняв свою кандидатуру, тому претендент поки що залишився один - чинний міністр внутрішніх справ Тереза Мей, яка в питанні членства в ЄС підтримує нинішнього прем'єра.

Кемерон заявив, що в липні створить спеціальну урядову групу, яка підготує для майбутнього кабінету інформацію про варіанти розвитку відносин з Євросоюзом. Її очолить Олівер Робінс, заступник міністра внутрішніх справ. До неї залучать представників Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії, а також заморських володінь.

Якщо Лондон запустить процедуру виходу, то, на думку, професора європейського права Майкла Доугана з університету Ліверпуля, перемовники навряд чи вкладуться в 2-3 роки. Це буде тривалий період стагнації британсько-європейських відносин, коли сторони вже оголосили, що не хочуть жити разом, але всі зобов'язання до "розлучення" ще діють.

Усі рішення про розрив відносин з ЄС повинен буде затвердити британський парламент, і депутати можуть провалити голосування за кожне з них. Вони ж можуть оголосити повторний плебісцит або навіть просто ігнорувати рекомендації референдуму від 23 червня, посилаючись на те, що "вихід з ЄС загрожує негативними економічними та політичними наслідками країні".

Пішовши проти волі виборців, депутати ще цього року (замість 2020-го) можуть також ініціювати дострокові вибори. І якщо в них переможе партія з девізом на щиті "Залишитися в ЄС!" (що можуть спробувати зробити як консерватори, так і лейбористи), свіжий мандат від виборців перекриє результати референдуму.