Немає виходу?

15 січня 2019 року в результаті голосування у британському парламенті пропозиція Терези Мей щодо угоди про Брекзит зазнала нищівної поразки: 432 голоси проти, і лише 202 - за.

Винесений на розгляд план прем'єр-міністра про вихід країни з Європейського Союзу став найгучнішим провалом для уряду в парламентській історії Великої Британії.

Парадоксально, але це голосування меншою мірою стосувалося самого Брекзиту і стало відображенням глибини політичної кризи у Великій Британії. Ідеологічний розкол між парламентаріями, які виступають за закінчення процесу виходу з ЄС, і тими, хто хотів би залишитися в союзі 28 країн, став настільки глибоким, що досягнення компромісу між ними видається чимдалі більш неможливим.

Головною претензією Палати громад до плану Терези Мей став пункт про врегулювання питання щодо кордону між Північною Ірландією і Республікою Ірландія. Поява прикордонних постів і оглядів потенційно може призвести до поновлення конфлікту в Північній Ірландії. Тому в її плані до вироблення механізму вирішення цієї проблеми було запропоновано своєрідний "обмежувач" (backstop), згідно з яким Велика Британія залишатиметься в митному просторі ЄС, а Північна Ірландія і далі буде частиною єдиного європейського ринку. Але в результаті торгові бар'єри можуть виникнути в середині самого Сполученого Королівства.

Після провалу голосування в парламенті перед Великою Британією і Європейським Союзом постала загроза Брекзиту "без угоди" - найбільш негативного варіанта розвитку подій. Досягнуті раніше угоди передбачали, що 29 березня 2019 року почнеться процес виходу країни з ЄС, і протягом 21-місячного перехідного періоду обидві сторони зможуть виробити детальні умови подальшого співробітництва.

Нині ж виникає кілька сценаріїв розвитку подій, імовірність яких залежатиме як від внутрішньополітичної ситуації у Великій Британії, так і готовності ЄС іти на поступки Лондону.

1. Нова угода уряду Терези Мей з Європейським Союзом

Theresa May / Facebook

Зберігши свою посаду після голосування про вотум недовіри в британському парламенті 16 січня 2019 року, Тереза Мей має намір запропонувати новий варіант угоди про Брекзит. Для цього вона насамперед має домовитися з Європейським Союзом про компроміс щодо питання Північної Ірландії.

Однак перед поїздкою до Брюсселя Мей має заручитися підтримкою парламенту і передусім переконати прибічників відмови від Брекзиту в лавах її власної партії, що ідея повторного референдуму буде політичною катастрофою для консерваторів.

Часу для політичних маневрів дуже мало, і уряд Великої Британії проситиме Європейський Союз відкласти набрання чинності угодою про вихід згідно зі ст. 50 Договору про Європейський Союз. 10 грудня 2018 року Європейський суд уже постановив, що Сполучене Королівство має право відкликати своє повідомлення про вихід з Євросоюзу і зберегти статус країни - учасниці ЄС. Лондон, найімовірніше, проситиме пересунути дати Брекзиту. Для цього буде потрібна згода інших 27 країн - членів Союзу.

У зв'язку з виборами до Європейського парламенту у травні 2019 року таке відтермінування може бути лише на три місяці - інакше британцям доведеться брати в них участь. Важливо мати на увазі, що місця Сполученого Королівства в парламенті ЄС уже перерозподілено між іншими країнами.

Хоча Європейський Союз також не зацікавлений у Брекзиті "без угоди", очікувати від Брюсселя готовності йти назустріч уряду Мей не варто. У питанні ірландських кордонів позиція ЄС категорична - Великій Британії доцільніше залишитися в єдиному митному просторі й продовжити виконувати торгові правила Союзу.

Перед винесенням на розгляд у парламенті нової угоди уряду Мей безпечніше буде пройти процедуру обговорення в законодавчому органі кожного суперечливого моменту. В одному з найскладніших - збереження членства Великої Британії в митному союзі - кабінет міністрів може одержати підтримку лейбористів.

2. Проведення другого референдуму

Провальне голосування 15 січня 2019 року підвищило ймовірність проведення повторного референдуму щодо виходу з ЄС. Серед членів Консервативної партії більшає прибічників плебісциту. У Лейбористській партії також посилюється тиск на Джеремі Корбіна, щоб саме він виступив ініціатором волевиявлення. Важливу роль може відіграти й ЄС, якщо відмовиться піти на поступки уряду Великої Британії в найбільш принципових питаннях. Як і в попередньому сценарії, для проведення референдуму буде потрібне відтермінування набрання чинності угодою про вихід згідно зі ст. 50 Договору про ЄС.

Ідея другого референдуму просувається з квітня 2018 року в рамках кампанії "Народний голос", яка об'єднала депутатів британського парламенту й громадські організації.

Серед прибічників і противників референдуму не вщухають суперечки щодо того, які питання мають бути винесені на волевиявлення. Для вирішення поточної патової ситуації, в якій опинився уряд Мей, повторний референдум може підтримати нову угоду з ЄС або ж вибрати опцію "без угоди". Прибічники відмови від виходу з ЄС пропонують додати і третій пункт - скасування Брекзиту.

Проведення другого референдуму несе величезні ризики, - британське суспільство на довгі роки може стати розділеним, а правлячий політичний клас втратить залишки своєї репутації. Це загрожує приходом до влади різних право- і ліворадикальних популістських сил і стане серйозним ударом для британської демократії.

3. Модель "Норвегія +"

Своєрідним планом "Б" для уряду Мей може стати використання як моделі відносин Європейського Союзу з Норвегією. Цей сценарій передбачає вихід з ЄС, подальше приєднання Великої Британії до Європейської асоціації вільної торгівлі (нинішні члени ЄАВТ - Ісландія, Ліхтенштейн і Норвегія), а потім до Європейського економічного простору (передбачає вільний рух товарів, капіталу, послуг і людей у рамках Європейського єдиного ринку). Він дозволить досить швидко й безболісно підписати нову угоду.

Проблема із цим сценарієм полягає в тому, що прибічники Брекзиту якраз хотіли обмежити свободу пересування робочої сили і припинити робити внески в бюджет ЄС. Модель "Норвегія+" передбачає збереження цих норм, але при цьому позбавляє Велику Британію права голосу в ухваленні рішень у Європейському Союзі. У цьому разі Сполучене Королівство залишить ЄС, але й надалі дотримуватиметься всіх його норм без жодної можливості впливати на вироблення ключових політик.

4. Проведення парламентських виборів

Цей сценарій просуває лідер лейбористів Джеремі Корбін. Після невдалого голосування про відставку уряду Мей 16 січня 2019 року прем'єр-міністр отримала відтермінування для врегулювання поточної кризи. У разі перевиборів Консервативній партії загрожує втрата голосів порівняно з результатами 2017 року. При цьому підтримка лейбористів також залишається на відносно низькому рівні.

Проведення виборів доцільне для формування нової більшості, яка отримає мандат для реалізації непопулярних рішень. Але який вигляд матиме ця більшість, пророкувати ніхто не береться.

5. Брекзит "без угоди"

Якщо більшість у британському парламенті так і не об'єднається і не проголосує за один з чотирьох розглянутих вище сценаріїв, ст. 50 Договору ЄС про вихід з організації набуде чинності автоматично. При цьому перехідний період анулюється, і з 30 березня 2019 року між Великою Британією і ЄС буде поновлено митний контроль (і для товарів, і для людей). Торгівля здійснюватиметься за загальними правилами Світової організації торгівлі. Для британської економіки це матиме непередбачувані наслідки: за оцінкою Банку Англії, Брекзит "без угоди" призведе до падіння ВВП більше ніж на 8%.

Іронія нинішнього становища полягає в тому, що поточна катастрофічна ситуація склалася виключно з вини британського політичного класу. Попередник Мей Девід Кемерон, ініціюючи референдум, намагався запобігти зростанню популярності Партії незалежності Сполученого Королівства (ЮКІП) і не допустити збільшення впливу прибічників виходу з ЄС серед британських консерваторів.

Нинішній прем'єр-міністр також керувалася насамперед партійними інтересами. У процесі Брекзиту вона більше уваги приділяла внутрішнім суперечностям у Консервативній партії, ніж переговорам з Європейським Союзом. Рішення про початок виходу згідно зі ст. 50 набуло чинності до того, як розробили сам план Брекзиту.

Наслідки для Європейського Союзу й України

Історія з Брекзитом на довгі роки змусить Європейський Союз зосередитися на вирішенні внутрішніх питань. З одного боку, приклад Лондона трохи зменшив запал прибічників виходу з ЄС в інших країнах. З іншого - дедалі більша кількість учасників співтовариства не згодна з "диктатом Брюсселя", заявляючи про намір провадити більш незалежну політику в сфері економіки, правосуддя й міграції.

Перспектива Брекзиту й посилення впливу Франції і Німеччини вже змушує інші країни створювати нові об'єднання всередині ЄС, такі як зосереджена на питаннях економіки Нова Ганзейська ліга або неформальна антиіммігрантська польсько-італійська вісь.

Поточні проблеми ЄС можуть лише посилитися в результаті виборів до Європарламенту в травні 2019 року. Значну кількість мандатів можуть отримати євроскептики й представники антиєвропейських сил, які деструктивно впливатимуть на розвиток співтовариства.

Для України вихід Великої Британії - адвоката розширення організації на схід континенту й на Балкани - буде великою втратою в переговорному процесі про членство в Європейському Союзі. Існують і економічні загрози. Якщо буде реалізовано сценарій виходу "без угоди", невизначеність виникне щодо статусу 900 тисяч громадян Польщі й 400 тисяч громадян Румунії, які працюють у цей час у Великій Британії. Їх повернення на батьківщину призведе до турбулентності ринку праці в країнах ЄС, де працює багато українських "заробітчан".

Історія з Брекзитом - наочний урок для країн, які ставлять питання ідентичності й суверенітету вище за економічні інтереси. Незважаючи на те, що зберігається можливість проведення другого референдуму й скасування рішення про вихід з ЄС, наявний політичний розкол у Великій Британії матиме довгострокові негативні наслідки як усередині країни, так і за її межами.