Небезпечні ігри Ірану

Іран не припинить робіт зі збагачення та переробки урану. Таке рішення прийняли лідери цієї теократичної держави у відповідь на пропозицію «шістки» посередників з урегулювання іранської ядерної кризи (Великобританія, Франція, Сполучені Штати, Росія, Китай, а також Німеччина) і вимогу Ради Безпеки ООН. Минулого вівторка секретар іранської Вищої ради національної безпеки Алі Ларіджані вручив представникам країн, які виступили міжнародними посередниками, офіційну відповідь своєї країни на їхню пропозицію відмовитися від збагачення урану. Повний текст документа не розголошується, але, за неофіційною інформацією, Іран, не погодившись згорнути ядерну програму, запропонував нові переговори. Тепер Тегеран стоїть перед цілком реальною загрозою застосування до нього з боку міжнародної спільноти економічних і політичних санкцій, а світ — перед новою кризою на Близькому Сході. І, може, навіть значно більш кровопролитною, ніж недавня криза, викликана протистоянням Ізраїлю та ліванської «Хезболли».

Рішення Тегерана не стало несподіванкою. Як повідомила Washington Post, у минулі вихідні головний представник уряду Ірану на переговорах щодо ядерної проблеми Алі Ларіджані проінформував по телефону верховного комісара ЄС із питань зовнішньої політики та безпеки Хав’єра Солану про те, що Тегеран відмовляється піти на заморожування своєї ядерної програми як попередню умову. Примітно, що в понеділок духовний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї заявив, що іранці продовжать свій шлях і «з допомогою Аллаха... одержать солодкі плоди своїх зусиль». З огляду на вплив, який мають мулли в цій країні, було очевидно, що слова аятоли позначаться на відповіді Тегерана світовій спільноті.

Нагадаємо, в чому полягає суть пропозицій «шістки». В обмін на негайне і беззастережне припинення ядерних розробок Ірану безоплатно передають реактор на легкій воді, допомагають розвивати авіацію й автомобільний транспорт, а також надають пакет економічних пільг, що охоплюють ядерну енергетику, економічну діяльність і сферу безпеки. «Батогом» до цього «пряника» була прийнята РБ ООН резолюція №1696, в якій іранське керівництво закликають «призупинити всю діяльність, пов’язану зі збагаченням і переробкою, включно з дослідженнями та розробками, таким чином, щоб МАГАТЕ могло перевірити це». У разі ж неприпинення робіт зі збагачення урану до 31 серпня Рада Безпеки розгляне питання про застосування проти Тегерана заходів у рамках статті 41 розділу VII Статуту ООН. Ця стаття передбачає «повне або часткове припинення економічних відносин, залізничних, морських повітряних, поштових, телеграфних, радіо чи інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин».

Як і обіцяв раніше президент Ірану Махмуд Ахмадінежад, Тегеран дав відповідь на десять днів раніше терміну, передбаченого резолюцією №1696 РБ ООН. У ООН сподіваються, що Іран усе ж таки перегляне своє рішення до кінця серпня, коли формально спливає термін для ухвалення рішення, виділений іранському керівництву Радбезом ООН. «Я закликаю уряд Ірану скористатися цією історичною можливістю. Я вірю, що відповідь Ірану буде позитивною і закладе основу для остаточного врегулювання шляхом переговорів», — заявив генсек ООН Кофі Аннан. Шанси на це, хай і мінімальні, все ж таки існують: очевидно, що Тегеран зацікавлений у зволіканні з рішенням щодо його ядерної програми. Але останнє слово — за постійними членами оонівського Радбезу, які мають право вето.

Якщо після тривалих консультацій у рамках Ради Безпеки ООН вдасться усе-таки прийняти консенсусне рішення, санкції будуть оонівськими. Якщо не вдасться зламати опір Росії і Китаю — головних адвокатів Ірану та його ядерної програми, це будуть санкції Сполучених Штатів, а також ряду європейських країн. Уже зараз відомо, що Сполучені Штати мають намір домагатися вжиття фінансових санкцій проти Тегерана і вже одержали згоду в цьому питанні з боку Франції, Німеччини і Великобританії. При цьому експерти вважають дуже малоймовірним, що Вашингтон зважиться на військову операцію: союзниками американців будуть лише ізраїльтяни.

Якою буде остаточна позиція Росії і Китаю — судити важко. Поки що складається враження, що Пекін і Москва все-таки не погодяться із вжиттям санкцій і застосуванням сили. Офіційний представник російського МЗС Михайло Каминін заявив, що «Росія продовжуватиме курс на пошук політичного переговорного вирішення ситуації навколо іранської ядерної програми, прагнутиме зберегти роль МАГАТЕ, не допустити розмивання режиму нерозповсюдження». Водночас російська «Независимая газета», посилаючись на свої дипломатичні джерела, пише, що Москва готова проголосувати за ембарго в рамках 41-ї статті VII глави Статуту ООН, що передбачає вжиття санкцій, але проти статті 42, що передбачає застосування сили. При цьому Москва не має наміру відмовлятися від проекту на 800 млн. дол. щодо будівництва Бушерської АЕС. Примітно, що цього тижня в Москві перебувала іранська делегація на чолі з заступником керівника Організації з атомної енергії Ірану Махмуда Джанатіана. За його словами, метою її перебування в Росії були переговори в «Атомбудекспорті» щодо графіка запуску атомної електростанції в Бушері.

Що ж до Пекіна, то його позиція більш однозначна: Китай вважає оптимальним вибором вирішення ядерної проблеми Ірану шляхом переговорів. Посол МЗС Китаю із особливих доручень по Близькому Сходу Сунь Бігань упевнений, що загрози застосування сили і вжиття санкцій не зможуть розв’язати конфлікт навколо ядерної програми Тегерана. При цьому китайський дипломат наголосив, що позиція китайського уряду щодо цієї проблеми абсолютно чітка. За його словами, Китай виступає за вирішення ядерної проблеми Ірану шляхом проведення мирних переговорів. «Китай має намір докладати максимум зусиль, аби сприяти якнайшвидшому мирному вирішенню ядерної проблеми Ірану», — додав він.

Проте санкції (чи то з боку всієї міжнародної спільноти, а чи тільки з боку США і європейських країн) усе-таки є крайніми заходами. Очевидно, що цей останній тиждень, який залишився до кінця строку, виділеного СБ ООН Ірану для припинення робіт зі збагачення урану, буде присвячений активним переговорам і спробам знайти вихід із ситуації, що склалася.