"Народники" захопили владу в ЄС

Політичне перезавантаження Європи стартувало з виборів голови Європарламенту.

Європарламент обирав свого 30-го президента з небаченим досі вируванням пристрастей.

Справжня боротьба розгорнулася між представниками найбільших політичних груп у законодавчому органі єдиної Європи - Європейської народної партії (ЄНП) і соціал-демократів.

Раніше правоцентристи з ЄНП і ліві домовлялися між собою про розподіл посад в органах Євросоюзу полюбовно, але не цього разу. Перші висунули своїм кандидатом Антоніо Таяні, італійця, який був прес-секретарем скандального Сільвіо Берлусконі та членом його партії Forza Italia ("Уперед, Італіє"). У європейських структурах він дослужився до віце-президента Європейської комісії, був комісаром з питань промисловості та підприємництва. Його опонентом виступав також італієць - соціал-демократ Джанні Піттелла. У їхній спір намагався втиснутися відомий бельгійський політик, колишній голова уряду країни Гі Верхофстадт, позиція якого та Альянсу лібералів і демократів за Європу неабиякою мірою визначила результат голосування в Європарламенті.

Неочікуване для багатьох (навіть для дуже близьких йому людей) рішення голови ЄП соціал-демократа Мартіна Шульца не переобиратися на новий термін, а схрестити шпаги з німецьким канцлером Ангелою Меркель на виборах у Німеччині восени цього року стало неприємним сюрпризом для європейських політиків. Відповідно до негласної домовленості між народниками та соціал-демократами, що діє з 2007 р., ці дві групи ділять між собою керівні посади в європейських інститутах. Так, після європейських виборів 2014-го представники ЄНП, яка перемогла, отримали для своїх кандидатів посади голови Європейської комісії та президента Європейської ради. Нині це, відповідно, Жан Клод Юнкер і Дональд Туск. Відтак соціал-демократи, які посіли на виборах друге місце, мали задовольнити свої апетити посадою голови Європарламенту. Зазвичай, знову ж таки з огляду на існуючу домовленість ЄНП й есдеків, голова Європарламенту переобирався на два терміни по два з половиною роки кожен, і, відповідно, одна людина сиділа на чолі законодавчого органу всі 5 років повноважень Європарламенту даного скликання - від виборів до виборів.

Добровільний перехід Шульца з європейської в німецьку політику після першого терміну порушив цю традицію. Фракції почали готуватися до боротьби. У нинішньому складі Європарламенту з 751 депутата фракція Європейської народної партії має 215 мандатів, а фракція Прогресивного альянсу соціалістів і демократів - 190. Лідер соціал-демократів у Європарламенті Джанні Піттелла, довідавшись про майбутній відхід Шульца, відразу заявив, що потрібно зберегти принцип балансу в керівництві європейських інститутів. Однак представники народників несподівано почали казати, що тільки вони спроможні забезпечити політичну стабільність Євросоюзу до наступних виборів 2019 р., не дозволять праворадикальним політикам розхитати ЄС, вирішать життєво важливі проблеми для Євросоюзу, такі, наприклад, як Brexit. "Коаліція народників та есдеків зруйнована і не може бути відновлена", - гучно заявив у середині грудня минулого року Піттелла.

Обидві фракції почали готуватися до запеклої битви за посаду голови Європарламенту після того, як народники висунули проти Піттелли кандидатуру Таяні. Він одразу став фаворитом перегонів, однак йому однаково потрібно було заручатися підтримкою представників дрібних фракцій Європарламенту, у тому числі й тих, які є відвертими євроскептиками.

У спір двох італійців хотів утрутитися бельгійський політик Гі Верхофстадт, якого підтримала європейська партія "Альянс лібералів і демократів за Європу" (АЛДЄ). Вона має в парламенті 68 мандатів. Однак на початку цього року АЛДЄ відмовився прийняти у свої лави 15 євродепутатів від італійської популістської партії "Рух 5 зірок", заснованої популярним коміком Беппе Грілло. Верхофстадт не зміг з ним домовитися і тим самим додав голосів італійцеві Таяні.

Проте євродепутатам, щоб обрати нового голову ЄП, знадобилося 4 тури голосування. Перед останнім туром Гі Верхофстадт зняв свою кандидатуру на користь Таяні, мотивувавши це тим, що виступає проти подальшої фрагментації парламенту - ліберали вирішили виступити в альянсі з правоцентристами. Крім того, Таяні підтримали й євроскептики - Європейські консерватори та реформісти, серед яких першу скрипку грають британські представники і депутати від польської партії "Право і справедливість". У підсумку Антоніо Таяні здобув на свою підтримку 351 голос, тоді як за його опонента Піттеллу проголосували 282 особи. 80 європарламентарів не підтримали жодного.

Таяні у своєму першому виступі заявив, що має намір бути виразником думок усіх груп Європарламенту, включаючи й тих, хто голосував проти нього. "У мене немає власного політичного порядку денного, і я лише відображатиму думку депутатів. Парламенту потрібен не прем'єр-міністр, а президент", - заявив він трохи раніше, реагуючи на критику, яка часто лунала на адресу Шульца. Німецький політик на чолі законодавчого органу ЄС створив таку систему, коли його особиста думка домінувала в залі, і протиріччя часто виникали через те, що вся його діяльність була спрямована на продавлювання особистої позиції. Проте Шульц вважав, що в такий спосіб він виступає гарантом існування великої коаліції - правих і соціал-демократів.

Його активність у цьому напрямі зайшла так далеко, що чимало питань європейського порядку денного він вирішував напряму з головою Єврокомісії Юнкером, не залучаючи до обговорення Європарламент і навіть лідерів політичних груп. Одним з останніх прикладів такої взаємодії була спроба Шульца затвердити єврокомісара з питань цифрової економіки та суспільства Гюнтера Еттінгера на посаду віце-президента ЄК з питань бюджету без обговорення в Європарламенті.

Отже, новий розклад, за якого всі керівні посади в ЄС обіймають політики, афілійовані з ЄНП, аж ніяк не зміцнює позиції Юнкера. Він відразу спробував зробити вигляд, що нічого істотного в Європарламенті не сталося. І почав говорити, що коаліційної угоди з есдеками не порушено. (Народники нагадали, що соціал-демократи за коаліційною згодою отримали посаду верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки.) Юнкер також вирішив охолодити запал своїх політичних прихильників у їхній ініціативі зібрати разом з лібералами конвент, який обговорить подальші кроки зі зміцнення європейської інтеграції. "Ця ідея не обіцяє успіху", - заявив він минулої середи. Коаліція ЄНП і лібералів була б надто "проєвропейською", не відображала б настроїв, які панують у Європі, і призвела б до ще більшої поляризації в самому Європарламенті. Ось чому Таяні відразу ж дистанціювався від тісної співпраці з Верхофстадтом, а, зважаючи на його політичний бекграунд, швидше буде налаштований на співпрацю з євроскептиками. Ображені соціалісти поки що також не готові до мирової, напевно, розраховуючи вигідніше для себе використати нову ситуацію, вийшовши з коаліції з ЄНП, в якій вони були на других ролях. Відразу після поразки на виборах голови Європарламенту вони розпочали роботу над створенням лівого альянсу соціал-демократів і зелених.

Також можливо, що соціал-демократи після поразки в ЄП вимагатимуть для себе одну з двох керівних посад у ЄС - або посаду самого Юнкера, або Туска. "Вигнання Юнкера стає тепер нагальним завданням для кожного, хто хоче, щоб Європа стала кращою", - поділилося міркуваннями з агентством EurActiv одне з обізнаних джерел у європейських структурах. Саме Юнкер несе найбільшу відповідальність за те, що відбувся референдум стосовно Brexit і що Євросоюз не зміг адекватно відреагувати на загрозу виходу Великої Британії. Країни Східної Європи, зокрема Вишеградської групи, критикують його за позицію в питанні вирішення міграційної кризи. Нарешті, подейкують, що й німецький канцлер Ангела Меркель останнім часом змінила своє ставлення до Юнкера й оцінює його роботу як незадовільну. Вона, мабуть, також підтримала б його відставку, щоб дати Європі новий шанс. Імовірним кандидатом йому на зміну міг би стати голландський соціал-демократ Франс Тіммерманс, який нині обіймає посаду першого віце-президента Єврокомісії. Утім, він не дуже популярна фігура серед європейських лівих.

Крім того, повноваження Дональда Туска на посаді голови Європейської Ради спливають наприкінці травня. Попри критику з боку його запеклих опонентів у себе в країні - польської партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського, він має всі шанси утримати за собою цю посаду.

Нова ситуація в Європейському парламенті після обрання Таяні може спричинити зниження ефективності роботи європейської законодавчої асамблеї. Розвал великої коаліції ЄНП і соціал-демократів посилює позиції дрібних партій - популістів і євроскептиків, правих націоналістичних партій, які тепер отримують більше можливостей впливати на розклади під час голосування таких важливих питань, як вихід Великої Британії з ЄС, торговельна угода між ЄС і США про зону вільної торгівлі, про безвізовий режим для України і Грузії.