«Найзахідніший» президент

5 липня, наступного дня після 244-ї річниці прийняття Декларації незалежності США, репер афроамериканського походження Каньє Вест заявив, що має намір поборотися за пост президента своєї країни. І зробив це не просто так, а в манері людини, котру обожнює, — Дональда Трампа, тобто — у твітері. 

Про свій намір кумир американської молоді (тільки у твітері в нього 29,6 млн підписників) проголосив утретє за останні п’ять років, але саме зараз преса та навіть деякі політики звернули особливу увагу на дивну заяву людини, безмежно далекої від політики. Вперше Вест зробив таку заяву 2015 року на врученні музичних премій MTV, і пролунала вона як жарт. Потім він повідомив про президентські амбіції у минулому листопаді, згадавши, правда, 2024 рік. І ось, за чотири місяці до першого вівторка листопада, він знову зробив це. Серед продюсерів і шанувальників Каньє Вест відомий своїми провокаційними витівками, що у світі масової культури, звісно, тільки додає йому популярності. Чому ж раптом його твіт удостоївся серйозного обговорення у світових ЗМІ? Для цього є кілька причин.

По-перше, на підтримку Веста виступили дві знаменитості. Само собою, що першою стала його дружина Кім Кардаш’ян. Вона, що цілком очевидно, теж шалено популярна. Але ось друге ім’я примушує замислитися. Твіт зі словами «Ти можеш розраховувати на мою повну підтримку» опублікував Ілон Маск. Чого б це? Епатаж? Виклик істеблішменту?

По-друге, одного разу у 2018-му Каньє Вест з’явився в Білому домі, й навіть в Овальному кабінеті. Він був у кепці з написом-гаслом «Зробимо Америку знову великою» і поводився трохи розв’язно. Зате, вказуючи на Дональда Трампа, сказав на камеру, що «любить цього чувака», потім обійшов стіл, за яким сидів президент США, і обняв його. Особливо корисною було його заява для преси, що вважати всіх афроамериканців виборцями демократів — неправильно. Чи треба говорити про цінність цієї заяви саме тепер, коли у США не вщухають протести афроамериканців (і демократи, здається, нічого проти не мають), а рейтинг Трампа не порівняти з рейтингом Джо Байдена, і не варто навіть згадувати про можливість його перевершити.

По-третє, спостерігаючи за подіями останніх тижнів у США, легко дійти висновку, що світ усе-таки збожеволів. Абсолютно неймовірні фото з Атланти, де на День незалежності відбувся марш (поки що мирний) одягнених у чорне дуже добре озброєних афроамериканців, безперервний вандалізм щодо пам’ятників борцям із расизмом і безумство зі схилянням колін та цілуванням ніг, — усе це не вселяє оптимізму навіть на тлі повідомлень про майже п’ять мільйонів повернених народу робочих місць. Як сказали б сучасні оглядачі, тільки ледачий не спробує «хайпанути» в такій ситуації. А в Каньє Веста саме новий сингл вийшов і альбом на підході, — отож час. До речі, Вест цілком офіційно підтримав рух BLM, виступивши ніби не зовсім на боці Трампа. Але сьогодні BLM у тренді, й цим багато сказано.

З приводу «висування» Веста один музичний продюсер висловився так: «Увесь світ ділиться на дві частини, — одні вірять, що Каньє справді має намір узяти участь у виборах, а інші просто добре знають, як працюють цикли з просування продукції у світі музики». Однак не все так просто. В ситуації, коли американське суспільство повністю розбалансоване пандемією, економічними проблемами внаслідок карантину та антирасистськими протестами, навіть такі неймовірні речі, як участь репера у виборах, не видаються абсолютним божевіллям, був же в американській історії Рейган, та й Трамп — доволі медійна людина. 

До всього ж для молодого покоління американців два білих, досить немолодих кандидати, які, швидше за все, і змагатимуться за щасливий квиток у Білий дім, не «грають». Берні Сандерс приваблював своїм необмеженим відчайдушним соціалізмом, і його гасла обнадіювали молодь. Джо Байден, попри всю повагу до послужного списку колишнього сенатора і віце-президента США, поки що не знайшов стежки до сердець молодого покоління американців. Без нового Кеннеді досить «технологічна» третя альтернативна кандидатура цілком могла б спрацювати, якби були кошти, команда і правильні гасла. Проблема лише в тому, що Каньє не є такою альтернативою, хоча дехто запідозрив республіканців у «тонкій» змові політтехнологів — із допомогою Веста організувати й очолити рух BLM, значно погіршивши тим самим позиції демократів бодай у кількох штатах. Адже йдеться не тільки про президентські вибори, є ще й Конгрес. На жаль, простий аналіз свідчить, що коли такий задум і був, то він не спрацював, — де тонко, там і рветься.

Каньє Вест навіть не почав готувати документи, необхідні для реєстрації незалежним кандидатом у президенти США. Він уже не зможе зробити це у Нью-Мексико, Нью-Йорку, штатах Індіана, Мен, Північна Кароліна й Техас у зв’язку з завершенням термінів реєстрації. Ще через кілька тижнів спливуть терміни і в кількох інших штатах. Він не зареєструвався у Федеральній виборчій комісії, і, хоча в цьому випадку терміни ще не пропущені, практично, ніхто не вірить, що Вест зробить це, подасть свою передвиборну програму та зуміє мобілізувати ресурси для виборчої кампанії. Адже тільки виконавши всі необхідні формальності, він зміг би втрутитися в розподіл голосів між Трампом і Байденом, однак його легендарна незібраність навряд чи дозволить йому це зробити. 

І все ж таки, попри всю очевидну неадекватність ситуації з Каньє Вестом, знайшлися політичні аналітики, які висловили йому підтримку. Жест репера став ніби відображенням того хаосу, в якому опинилися США під кінець чотирирічки президентства Дональда Трампа. Вест виступив у дивній ролі абсолютного втілення спонтанності, медійності та популізму, властивих 45-му президентові США. Адже, попри всі позитивні результати, які демонструвала економіка США до кінця 2019 року, неможливо заперечувати і нагромадження майнової нерівності, і зростання насильства, і вияви расизму, якими всі ці роки ніхто системно не займався. Пандемія лише загострила згадані хронічні проблеми. В умовах, коли безробіття в країні сягнуло рівня Великої депресії, а найбагатші люди стали багатшими на сотні мільярдів доларів, та чи інша форма соціального протесту була неминучою. І хоча Каньє Вест, швидше за все, просто привертав до себе додаткову увагу, не можна виключати, що вже на 2024 рік у США з’являться «незалежні», котрі хотітимуть зруйнувати всевладдя демократів і республіканців, які, на думку чималої частини населення США, давно перестали по-справжньому змагатися, а просто ділять владу на двох. Або стовпи американської демократії все-таки вивчать урок і шукатимуть нові ідеї та обличчя, здатні вивести Захід із ідейного глухого кута.

Ну, а поки кросівки дизайну Каньє Веста розходяться у США величезними «тиражами», і досить дорого, в університеті Вашингтона в Сент-Луїсі з’явився новий навчальний курс «Політика (!) Каньє Веста: чорношкірий геній і музична естетика». Ініціатор курсу вважає, що він допоможе студентам «одночасно вивчати питання політики, раси, гендеру, сексуальності та культури, які тісно взаємопов’язані». На курс записалося 75 студентів. Поки що 75. 

Усі статті Сергія Корсунського читайте тут.