НАДОЇТИ, НАГОДУВАТИ, ЗБІЛЬШИТИ!

У Мінську відкрилася сесія Палати представників другого скликання.

Демократична опозиція у виборах в палату участі не брала — навпаки, розгорнула кампанію з бойкоту цих виборів, іменуючи їх «фарсом». Дана позиція стала наслідком того, що білоруська влада не виконувала умов, які були висунуті ОБСЄ: доступ опозиції до державних ЗМІ (насамперед до радіо і телебачення), припинення політичних репресій, дотримання свободи зборів і демонстрацій, звільнення політв’язнів і т.п. З цієї ж причини міжнародні організації, держави Європи і США відмовилися на- діслати до Білорусі своїх спостерігачів, тим самим апріорі не визнавши результати виборів до палати.

За таких умов білоруська влада не вважала за потрібне додержувати хоча б мінімальних правил пристойності. З кандидатів демократичної орієнтації (які вирішили балотуватися всупереч рішенню об’єднаної опозиції) до виборів дійшли одиниці: переважну більшість із них зрізали на етапі реєстрації. Адміністративний тиск (особливо в сільських округах) був жахливим, так само як і фальсифікації; так, для того, щоб витягти 50-відсоткову явку, у другій половині дня голосування дільничними комісіями в масовому порядку скорочувалися списки виборців. Отже у палату було допущено лише два депутати, яких умовно можна віднести до опозиціонерів.

На першому засіданні (минулого вівторка) виступив Олександр Лукашенко (який виконує обов’язки президента Білорусі попри те, що п’ятирічний термін, на який його обирали, минув майже півтора року тому). У своїй великій, як завжди, промові Лукашенко зробив акцент, зокрема, на тому, що майбутній 2001 р. — це рік президентських виборів. «Мета внутрішньої опозиції та їхніх зарубіжних покровителів — послабити владу, послабити країну, чого допустити в жодному разі не можна, — особливо в цей складний період трансформації нашого суспільства», — сказав він.

«Складний період трансформації» білоруське суспільство переживає вже понад шість років правління Лукашенка. І в що ж його хочуть трансформувати? Нічого нового О.Лукашенко щодо цього не сказав — він укотре продемонстрував старі радянські підходи, причому, на примітивному колгоспному рівні. Приміром, як одне з основних завдань було висунуто «припинення необгрунтованого зростання цін». Методи вирішення — подібні до самого завдання: «Буде проведено нараду в глави держави з регулювання цін і доходів». Як звичайно, багато слів Лукашенко сказав із приводу сільського господарства (до того як стати президентом, Олександр Григорович працював директором радгоспу) — усе в тому ж руслі й у характерній мовній манері: «У сільському господарстві треба поставити одну мету: надоїти, нагодувати, збільшити приріст ваги!» З’ясувалося, що «ми поки що не зняли проблеми, які лежать на поверхні, — насамперед через відсутність найвищої дисципліни в колгоспах і радгоспах». Як приклад згубності реформ О.Лукашенко привів Україну, що, за його словами, стала збирати значно менше зерна після того, як там «поділили землю»; при цьому Лукашенко зазначив: «Я не критикую своїх братів».

Зовнішньополітичним пріоритетом О.Лукашенко назвав «розвиток союзних відносин із братньою Росією». Останні три офіційних візити О.Лукашенка були на Кубу, до В’єтнаму і в Лівію. До речі, під час, без виключення, всіх цих візитів сторони підкреслювали свою єдність у розумінні такого важливого питання, як права і свободи людини.

Дотриманню саме цих прав і свобод Лукашенко у своїй доповіді присвятив цілий розділ. Складався цей розділ із міркувань про «соціальні і трудові права» та з нападок на сили, що «нагнітають» проблему прав і свобод людини. «Державні органи в цілому забезпечують ефективну реалізацію всіх конституційних прав і свобод громадян, — підкреслив О.Лукашенко. — Протилежні твердження — або чиста демагогія, або, що гірше, провокація».

Олександр Лукашенко заявив про те, що має намір розширити повноваження палати (розширення парламентських повноважень — одне з вимог ОБСЄ і білоруської опозиції). Так, до- цільним визнано надати палаті «можливість заслуховування за пропозицією президента (під- креслено мною. — В.К.) доповідей ряду вищих посадових осіб» (як такі були названі генпрокурор, голова Комітету держконтролю, силові міністри). Дотепер, виявляється, палата представників повноважень на заслуховування доповідей не має. Навіть «за пропозицією президента».

Головою палати представників був обраний Вадим Попов, який до того обіймав посаду міністра сільського господарства і продовольства. Цим закладається традиція, за якою на чолі палати стає колишній компартійний апаратник високого рангу: першим спікером палати був Анатолій Малафєєв, останній перший секретар ЦК Компартії Білорусії; В.Попов 1991 р. очолював Могилівський обком КПБ. Вихідцем із Могилівської області є й О.Лукашенко.