Надія на примирення

У передостанній день квітня в Берліні лідери ФРН, Франції та ЄС зустрілися з керівниками семи держав Західних Балкан і Словенії.

Крім обговорення проблем регіону та пошуку їх вирішення, основним світовим гравцям було послано кілька принципових меседжів.

Міні-саміт ЄС-Західні Балкани відбувся 29 квітня у столиці Німеччини. Його ініціаторами виступили Ангела Меркель і Еммануель Макрон, яких підтримала Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні. Регіон представляли керівники Албанії, Боснії і Герцеговини, Косово, Північної Македонії, Сербії та Чорногорії з участю Словенії і Хорватії.

Програма зустрічі й відсутність підсумкового документа (тільки повідомлення для преси) підкреслювали його напівформальний характер. Ініціатори перед початком заявили, що не мають конкретних пропозицій, зустріч потрібна для обговорення гострих питань регіону та спроби позначити шляхи їх вирішення. А.Меркель і Е.Макрон розраховували, що під час саміту вони зможуть знизити рівень недовіри та напруженості в регіоні, які продовжують зростати. Чи вдалося їм це, спробуємо розібратися.

Головною темою зустрічі були відносини Сербії та Косово. Точніше - заморожені відносини, діалог, економічні відносини. І в центрі - проблема визнання незалежності Косово Сербією.

Зовсім недавно здавалося, що переговори під егідою ЄС приведуть якщо не до визнання незалежності Косово, то хоча б до досягнення певних результатів. Зокрема, обговорювалися пропозиції про корекцію кордонів та обмін територіями за етнічною ознакою. Але - невдача, яку Александар Вучич саркастично прокоментував - мовляв, хотіли хоча б розмежування, однак не вийшло.

Цих пропозицій Євросоюзу не підтримали лідери регіону, вважаючи їх скринею Пандори. Чітко сформулював їхню позицію прем'єр БіГ Деніс Звіздич, зазначивши, що "про це говорили Шешель і Мілошевич", а призвело все до масових злочинів. "Тому ми проти малювання нових кордонів на Балканах". І косовари теж наполягають на непорушності кордонів. Зміна міжнародно визнаних кордонів між Косово і Сербією призведе до ефекту доміно, правда, падати будуть не кісточки, а ці самі кордони. Та й РС піде у вільне плавання від БіГ.

Такий сценарій не влаштовував нікого. Стало зрозуміло, що Ф.Могеріні переоцінила свої сили і вплив ЄС на нормалізацію відносин Белграда й Приштини. "Європа продемонструвала нездатність" знайти рішення, і тому треба підключити до його пошуку США, заявив глава Косово Хашім Тачі.

Стала абсолютно ясною необхідність нових підходів, для чого треба посадити конфронтуючі сторони за стіл переговорів і почати, практично, з чистого аркуша. На саміті, схоже, вдалося попередньо домовитися про проведення в липні в Парижі зустрічі чотирьох - Німеччини, Косово, Сербії та Франції, можливо і США. Подейкують, що ФРН підготувала нову пропозицію, ще не зовсім конкретизовану - "подвійний суверенітет", щось схоже на взаємне визнання НДР і ФРН. Знову зажевріла надія на примирення.

Впливова Al Jazeera пише, що знову може спливти й ідея "широкої автономії" сербських районів Косово в обмін на Прешевську долину Сербії, населену косоварами. Пропозиція небезпечна, оскільки Косово може отримати свою Республіку Сербську й перетвориться на другу БіГ.

У Берліні не вдалося зблизити позиції Приштини та Белграда, - дуже вже вони протилежні, і сильна взаємна недовіра. Про це неодноразово заявляли, не добираючи слів, Ана Брнабич та Івиця Дачич, обвинувачуючи в усьому косоварів. А Х.Тачі повторив, що "немає примирення без визнання Сербією незалежності Косово" в існуючих кордонах. Що вже поставило під загрозу паризьку зустріч.

Більше одностайності на міні-саміті було під час обговорення питань європейської інтеграції, стабільності та розширення співпраці в регіоні. Героєм дня стала Північна Македонія, яка досягла угоди з Грецією про свою назву, що відчинило їй двері в НАТО і ЄС.

"Спільна" "європейська перспектива" балканських країн під сумнів не ставилася. Організатори розсипалися в обіцянках "підтримувати" їхні зусилля, а гості - "виконувати зобов'язання", згадуючи про "спільну відповідальність".

Але Х.Тачі трохи зіпсував ейфорію, заявивши: європейська перспектива для Косово - "всього лише фраза ЄС", що підтверджує "черговий обман" Євросоюзу, який відмовив Приштині у візовій лібералізації. А невизначеність дати початку вступних переговорів для Албанії та Північної Македонії, вкупі з раніше зробленою заявою Е.Макрона про несвоєчасність розширення ЄС, стали холодним душем для багатьох.

У питаннях боротьби проти тероризму, організованого криміналу, незаконної торгівлі людьми та вирішення проблем нелегальної міграції всі були єдиними - потрібні спільні зусилля та поглиблення співробітництва.

Серед чинників нестабільності в регіоні найбільшу тривогу викликала ситуація в БіГ, де через взаємну недовіру політиків не вдається сформувати уряд після виборів у жовтні 2018 р. На думку Д.Звіздіча, вкрай небезпечне для стабільності держави блокування РС активації ПДЧ НАТО під прикриттям статусу нейтральності цього ентитету.

Міло Джуканович знову нагадав, що "у стабільності Західних Балкан зацікавлені не тільки ми", а й Європа. Тому ЄС має відкинути деякі стереотипи, пом'якшити оцінки й погляди на Західні Балкани.

Учасники саміту, крім представників Косово, висловили серйозну заклопотаність небажанням Приштини скасувати 100-відсоткові мита на товари з Сербії та БіГ. Балканські лідери, представники ЄС і США (заочно) були єдині - така непоступливість шкодить економічному співробітництву і серйозно перешкоджає створенню регіонального торгового ринку - однієї з умов євроінтеграції. Але косовський прем'єр Рамуш Харадінай був непохитним - спочатку незалежність, потім скасування мит.

Андрей Пленкович, країна якого в першому півріччі 2020 р. головуватиме в ЄС, приміряючи роль миротворця, заявив, що Хорватія проведе черговий саміт ЄС-Західні Балкани, який може стати самітом примирення.

Отже, надзавдання міні-саміту - знизити рівень недовіри, передусім між лідерами Косово та Сербії,- досягти не вдалося.

І тільки дві країни - Словенія та Хорватія - не були втягнені у протистояння. Хорватія - через свою необ'єктивну політику стосовно БіГ, а Словенія - через те, що давно вже не вважає себе балканською країною й не бажає брати участі в розбірках колишніх братів та сестер по СФРЮ.

Залишилося незрозумілим питання, чому не запросили Мілорада Додіка, який головує у Президії БіГ. Це можна оцінити по-різному - як неповагу до вищої посадової особи БіГ або як меседж незгоди з його внутрішньою та зовнішньою політикою. Це стало серйозною помилкою організаторів, виявом подвійних стандартів і свідченням нерозуміння балканської ментальності. Та й неповагою до багатьох партнерів по ЄС, які відвідували Сараєво і проводили переговори з М.Додіком.

Зустріч у Берліні послала кілька важливих, навіть глобальних, меседжів.

А.Меркель і Е.Макрон проведенням міні-саміту заявили, що саме Німеччина і Франція готові взяти на себе відповідальність за те, що відбувається на Західних Балканах, гарантувати стабільність і розвиток. Французький президент підкреслив, що в 1990-х рр. Франція "послабила увагу" до проблемного регіону, але тепер є бачення і бажання знову працювати в ім'я розвитку. Продовженням цих слів стала поява французької Стратегії для Західних Балкан, про що повідомила Al Jazeera.

Два "локомотиви ЄС" - Франція і Німеччина - проведеною зустріччю ніби вказали Єврокомісії на те, що Стратегія ЄК для Західних Балкан, схвалена на початку 2018 р., виявилася неефективною.

Наступне посилання адресоване Росії (що зробила упор на дестабілізацію в регіоні, співпрацю з РС і Сербією), Туреччині (яка бачить своїм основним союзником БіГ) та Китаю (що хоче бути скрізь), країнам, які наполегливо стукають у двері балканського дому: віднині Берлін і Париж, а не тільки мешканці, вирішуватимуть, кому відчинити двері цього будинку.

Німеччина та Франція не забули і США, показавши їм, що теж повертаються на Західні Балкани. Тому з ними треба надалі координувати свої дії і політику в регіоні, де Вашингтон уже значно посилив свою присутність та активність.

Росія отримала сигнал, що її присутність небажана і, крім РС та меншою мірою - Сербії, її тут не чекають. Дуже небезпечно.

Саміт також розкрив внутрішні суперечності між керівниками як Сербії, так і Косово. А.Брнабич і І.Дачич не приховували своєї ворожості до косовських керівників, яким не можна довіряти, й не погоджувалися з пропозиціями з урегулювання. Водночас А.Вучіч налаштований на досягнення компромісу, хоча й говорив про наявні складнощі та необхідність досягнення довіри. Президент і прем'єр Косово зберігають різні позиції у питаннях скасування мит і корекції кордонів. Але якщо лідери конфліктуючих сторін не можуть досягти внутрішньої згоди, то важко очікувати, що компромісу досягнуть делегації з питання буття двох країн. При цьому всі повторювали, що не допустять тиску на країну й не поступляться національними інтересами.

Загалом, як сказав А.Вучич після міні-саміту, він не був "провальним", але "див не буває", і тому треба "працювати далі". Він сподівається, що А.Меркель і Е.Макрон "зрозуміли всю складність обстановки на Західних Балканах".

Будемо сподіватися, що це справді так. І зустріч у Парижі відбудеться й принесе Балканам, а не тільки Косово та Сербії, примирення.

Для України саміт також має важливе значення. Зрозуміло, що нам не час говорити про визнання Косово (запізнилися!), яке вже визнало півсвіту.

Головне - косовський приклад ефективного пошуку слабких місць противника і їх використання в боротьбі за незалежність та територіальну цілісність, не відступаючи під тиском і погрозами глобальних гравців та сусідів. Може, це не принесе перемоги завтра, але обов'язково її наблизить.