НА БЕРЛіН!

Два з половиною мільйона екю — це мінімальна ціна, за яку можна одержати крісло учасника на донорській конференції в Берліні, де вирішуватиметься доля фінансування цілого ряду проектів, покликаних розв’язати одну проблему — закриття Чорнобильської атомної станції в Україні. Подібна конференція вже мала місце 1997 року та проходила під головуванням Леоніда Кучми і віце-президента США Альберта Гора. Цього разу вестимуть високі збори прем’єр-міністр України Віктор Ющенко та віце-канцлер ФРН Йошка Фішер. У складчину країни «великої сімки» Європейського союзу і деякі свідомі держави, котрі приєдналися до них, повинні будуть вирішити цілий ряд питань, вельми актуальних для України. Але давайте підемо за списком.

Основна частина конференції присвячуватиметься збиранню відсутніх коштів на будівництво об’єкта «Укриття». Відповідно до розробленого проекту, його вартість 768 млн. дол., 395 із яких зібрано в 1997-1999 роках і вже частково оприбутковано. Відсутні 373 мають бути отримані під час конференції. На сьогодні, підраховуючи анонсовані країнами-учасницями внески, можна сказати, що цю суму поки не закрито. 78 млн., як відомо, мають намір узяти на себе США, про 18 млн. канадських доларів повідомив канадський прем’єр під час візиту до Оттави Бориса Тарасюка. Десять із половиною мільйонів фунтів стерлінгів пообіцяла Великобританія. Словом, на Берлінській конференції cумарний внесок ЄС і «великої сімки» становитиме 300 млн. доларів. Відповідно до даних Міністерства закордонних справ близько 45 млн. дол. можуть надійти до Чорнобильського фонду «Укриття» (ЧФУ), що знаходиться під адміністрацією ЄБРР, від інших донорів цього фонду. Таким чином, дефіцит донорських внесків за п’ять днів до конференції становить як мінімум 28 млн. дол. Проведені Україною переговори лишають надію на те, що США та Німеччина, яка приймає конференцію, допоможуть закрити цю порівняно не велику, але малоприємну діру. Правда, Україна про всяк випадок підстрахувалася: Леонід Кучма звернувся до прем’єра Японії Морі з пропозицією включити до порядку денного саміту «великої сімки», що пройде в липні на Окінаві, чорнобильське питання. Глава японського уряду підтримав цю пропозицію, про що дав знати Києву. Таким чином, якщо в Берліні всі питання вирішити не вдасться, то розмову буде продовжено в Японії. До речі, «велика сімка» до цієї розмови готується: судячи з усього, у відповідь на запит G-7 ЄБРР на адресу координатора «великої сімки» від Японії направив лист з оцінкою результативності реформ, проведених українським урядом в енергетичному секторі. Стислий зміст відповіді зводиться до наступного: «Якщо все піде тими ж темпами, як і зараз, то поліпшення настане»... До речі, саме про те, що відбувається в енергетичному секторі нині, Вікторові Ющенку доведеться дуже докладно розповісти учасникам Берлінської донорської конференції. Питанню упорядкування українського енергетичного ринку присвячуватиметься левова частка доповіді українського прем’єра.

Одним із питань, який експерти «сімки», ЄС та України обговорять на засіданні Робочої групи з ядерної безпеки, що відбудеться після Берлінської конференції, буде фінансування проекту добудови двох енерго- блоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Але якщо у випадку з «Укриттям» йшлося про грант, то у випадку з будівництвом потужностей, що компенсують закриття ЧАЕС, Україна розраховує на кредити, які нададуть ЄБРР, Євроатом і експортні-кредитні агентства західних країн. За узгодженою між експертами думкою, загальна вартість пакету фінансування по цьому проекту оцінена в 1,475 млрд. дол. Розгляд проекту ЄБРР тимчасово припинено тому, що консорціум «Фраматом»—«Сіменс»—«Атомстройекспорт», що виграв тендер, представив істотно завищену оцінку вартості контракту генпідряду, замахнувшись на два мільярди. Останні два з половиною місяця тривають дуже інтенсивні переговори з приведення сум у порядок. За наявними у «ДТ» даними, консенсус у цій історії можливий, проте крапка в ній буде поставлена лише в жовтні- листопаді цього року. Крім неузгодженості суми, є ще один проблематичний момент: Німеччина, вирішивши відмовитися від використання мирного атома, не братиме участі у фінансуванні добудови українських атомних блоків. З одного боку, у такий спосіб Берлін порушує писане правило дипломатії: скріплені договори виконуються. І якщо під документом стоїть підпис Коля, це не звільняє Шредера від виконання взятих державою зобов’язань. А між тим 20 грудня 1995 року в Оттавському меморандумі Німеччина, як член «великої сімки», поставила свій підпис, тим самим зобов’язавши себе брати участь у заходах з добудови блоків. З іншого боку, примушувати до фінансового співжиття «зеленого» Йошку Фішера було б з українського боку негуманно, і поступка придалася б Леонідові Кучмі як невеликий козир на майбутніх україно-німецьких консультаціях у Лейпцигу. Саме тому українська делегація, можливо, привезе до Берліна пропозицію про участь німецької сторони в кредитуванні будівництва неядерних генеруючих потужностей. Хоча багато хто вважає, що будь-яка варіантність у цьому питанні з боку України гратиме проти нас... Принаймні, Україні не варто приймати абстрактну пропозицію німців про спільну розробку родовищ бурого вугілля. Хоча б тому, що зносити населені пункти в Кіровоградській області не вельми гуманно і недешево.

І ось тут ми плавно переходимо до третього пункту програми, і знову — від кредитів до грантів. На той час, поки добудовуватимуться два блоки, Україні необхідно компенсувати втрату обсягів електроенергії, генерованих на ЧАЕС. У цьому зв’язку Україна подасть обгрунтування на одержання 80—100-мільйонного гранту на закупку палива для наявних у країні генеруючих потужностей. Проте це питання скоріш за все обговорюватиметься в рамках засідання експертів ЄС, G-7 і України, яке почнеться відразу по закінченні конференції. Там же порушуватимуться ще дві, не менш важливі, проблеми. У Заходу, що зажадав від України закриття ЧАЕС, Київ спробує вибити 600 млн. дол., необхідних на технічне закриття станції та забезпечення процесу виведення всієї Чорнобильської станції з експлуатації. Сам процес виведення станції з експлуатації і перетворення її на зелену галявину за існуючими технологіями може розтягнутися на 100 років. Ясна річ, й одержання сум, необхідних для забезпечення цього процесу, розтягнеться в часі. Проте, за оцінкою експертів, аби після закриття третього блоку 15 грудня ц.р. процес тривав без перебоїв, необхідно, принаймні, 60 млн. доларів, яких поки що немає. Це питання доведеться порушувати й у Берліні і, найголовніше, на саміті «сімки» в Окінаві 21 липня ц.р. Але на сьогодні навіть приблизно не можна сказати, наскільки щедрими виявляться донори.

І, нарешті, соціальна сфера. Тридцять тисяч жителів Славутича можуть розраховувати на кредити в рамках програм підтримки малого й середнього бізнесу від Європейського банку реконструкції та розвитку. Підготовкою та розробкою цих проектів нині займається мерія Славутича. І саме вона обстоюватиме їх фінансування в ЄБРР. А сама Україна на сьогодні витратила понад 5 млрд. дол. на боротьбу з наслідками чорнобильської катастрофи. У цьому зв’язку офіційний Київ вважає, що має право розраховувати на достатнє фінансування за всіма вказаними вище пунктами. Хотілося б думати, що ці надії виправдаються так само, як і надії на те, що строго контрольовані ЄБРР кошти не загубляться на просторах нашої Батьківщини, населеної заповзятливими чиновниками та підрядчиками...