На Манежі ті ж самі

27-ме послання президента РФ Федеральним зборам і 17-те послання Владіміра Путіна в його президентському статусі було проведено, відповідно до нової російської традиції, у виставковому комплексі «Манеж» неподалік від Кремля. Послання було витримано в дусі радянського «застою». Так само, як промови генеральних секретарів КПРС, виступ Путіна переривався оплесками. Вони були й раніше, але сягнув досконалості стиль. Присутні аплодували російській владі, що перемогла COVID-19; аграріям, які зібрали рекордний урожай за умов пандемії; робітникам, які мужньо продовжували свою працю; лікарям, котрі ризикували своїм здоров'ям; ученим, що створили аж три російські вакцини; і волонтерам, які допомагали їм усім.

РФ пізнього Путіна, окреслена в його останньому посланні, так само як СРСР пізнього Леоніда Брежнєва, не виглядала войовничою. Але двома головними союзниками РФ залишаються її армія та спецслужби. Аж до моменту послання російські збройні сили стягалися ближче до України, демонструючи готовність розпочати війну в будь-який момент. Але в посланні Путін окреслив інше актуальне міжнародне завдання для іншого виконавця: спецслужби РФ мають вберегти президента Білорусі від замаху з боку ЦРУ США. Проте в цілому на московському Манежі залишилися ті ж самі. В остаточному підсумку не має значення, хто саме, — міністр оборони, секретар Радбезу чи хтось інший — зуміє кращим чином зачепити потаємну струну міжнародних пріоритетів Владіміра Путіна.

Послання Путіна Федеральним зборам у РФ чекали від січня. По-перше, російському правлячому класу було важливо побачити свого лідера, який явно засидівся в «бункері». Путін — єдиний голова розвинених країн та країн, що розвиваються, який зберігає режим жорсткої самоізоляції, що невиразно пояснюється пандемією. Природним було зростання підозри, що самоізоляція Путіна пов'язана не тільки з COVID-19. Послання розвіяло цю частину сумнівів. «Цар» був справжній, він був бадьорий і впевнений у жестикуляції, голос його звучав дзвінко. Путін простирав горизонт політичного планування до кінця року й навіть далі. Називалися 2022-й і 2023-й, навіть 2029-й і 2030 роки.

Сказане Путіним було майже повністю присвячене внутрішнім соціально-економічним питанням. Горизонти були незрівнянно вужчі, ніж у нещодавній промові президента США. Нагадаємо, Джозеф Байден розподілив трильйони американських доларів на розвиток у США людського капіталу, створення зеленої енергетики та нової інфраструктури. Але все ж Путін у масштабі РФ позначив деякі справді актуальні питання.

Головне досягнення РФ попереднього року у викладі російського президента — перемога над невідомістю, створеною пандемією COVID-19. РФ, за словами Путіна, витримала випробування краще за багатьох інших країн, створивши аж три вакцини. Щоправда, Путін промовчав про темпи вакцинації росіян. Нині вона нижче 10% від чисельності населення. Це відверто слабкий показник, якщо порівнювати з 60% Ізраїлю, 40% США, 20% Німеччини та 15% Туреччини. Путін виразив сподівання, що до осені в РФ буде сформовано колективний імунітет від COVID-19. Але з такими темпами вакцинація в РФ займе роки й навряд чи зможе завершитися без розгортання виробництва російських вакцин в інших країнах із наступною поставкою на російський ринок.

Значна частина послання була присвячена підтримці російського населення в умовах пандемії. Путін не був оригінальним: допомога на дітей надавалася й надаватиметься. Нові значні виплати не запущено. Додано одну разову виплату на школярів, розширений віковий діапазон. Це важливо, але досить мало для року виборів у Держдуму. Великі соціальні пакети відкладено. Уряду тільки доручено проаналізувати, а парламенту — втілити доручення Путіна в законах. Це відбудеться не завтра.

Друга важлива тема — підтримка російських регіонів. Регіональні та місцеві бюджети РФ повністю дотаційні та обтяжені кредитами, які неможливо виплатити. Путін пообіцяв реструктуризувати до 2029 року частину комерційних кредитів регіонам і запустити з наступного року програму державних інфраструктурних кредитів. Поки що проєкти для кредитування розглядатимуться та узагальнюватимуться.

Гроші на соціальні та регіональні проєкти планується частково взяти з Фонду національного добробуту, що зростає разом із цінами на нафту, а також із прибутків корпорацій. Путін поділився прогнозом, що цього року прибутки російських корпорацій будуть рекордними. Він оголосив свій план: російська влада виявлятиме прихильність до тих корпорацій, які реінвестують дивіденди всередині РФ. Цей вимовлений «експромтом» пасаж викликав чергові оплески присутніх.

Якщо говорити про стратегію розвитку РФ, Владімір Путін позначив наступні магістральні напрями: нова фармацевтика, нова енергетика та нові екологічні стандарти. До 2030 року РФ має за чотири дні створювати тести для виявлення нових вірусів і в найкоротший термін розробляти своїми силами вакцини. В енергетиці РФ планує винайти нові технології водневої енергетики, атомної генерації та акумулювання енергії. Слідуючи новим екологічним трендам, Путін пообіцяв повсюдне вирішення у РФ проблеми сміттєвих полігонів за рахунок розвитку безвідхідного виробництва.

Найбільш очікувана частина послання Путіна — те, що в РФ називають «зовнішнім контуром». Тут Путін був лаконічний. Він не сказав нічого такого, що вказувало б на швидкий напад на Україну. Опубліковані російські коментарі з приводу розмови Байдена з Путіним стосовно концентрації російських військ біля кордонів і на окупованих територіях України полягали в наступному. Нібито українські війська загрожують російським громадянам на окупованих територіях, а РФ лише надсилає сигнал про готовність їх захищати. Це суперечить поясненням міністра оборони РФ Сергія Шойгу про загострення регіональної геополітики з вини НАТО. Але так чи інакше від оголошення війни Україні Путін під час послання утримався.

Російський президент повідомив, що існують якісь «червоні лінії» навколо корінних російських інтересів. Що ті, хто заміряється на них, «пошкодують так, як ніколи ще не шкодували». Але дивно те, що розташування «червоних ліній» окреслено не було. За словами Путіна, вони визначатимуться в кожному окремому випадку, коли і як РФ вважатиме за потрібне.

Проте одну «червону лінію» було названо — «держперевороти» і замахи на лідерів країн. Саме в цьому контексті Путін згадав про Україну та Білорусь. Втеча Віктора Януковича виглядала в посланні старою, хоча й невиліковною раною російського президента. Водночас згадана в посланні історія з викритою у Москві змовою США проти президента Білорусі звучала свіжою оперативною розробкою. Вираз «Мінськ наш», можливо, на кілька днів (до візиту Лукашенка в Москву), кілька тижнів або до виборів у Держдуму повернувся в ужиток Кремля. Та й «Київ наш» з російської підсвідомості нікуди не зник. Війська навряд чи будуть відведені, допоки імперські цілі стосовно України в Кремлі вважають досяжними, нехай і не зараз.