МОЇ ТРИ РОКИ В УКРАЇНІ

У січні дев’яносто восьмого року я приступив до виконання обов’язків третього американського посла в Україні. Наступного понеділка я закінчую свою місію. Це призначення принесло мені найбільше професійне задоволення за всю мою кар’єру. І з особистої точки зору, моїй сім’ї і мені дуже сподобалася ваша країна.

СТОСУНКИ, ЯКІ ПРОЙШЛИ ДОВГИЙ ШЛЯХ

Моїм першим враженням є те, що наші двосторонні відносини значним чином розширилися з літа дев’яносто третього року, часу, коли я вперше почав працювати в галузі американо-українських стосунків. Ми збудували зв’язки, які охоплюють широкий спектр політичних і економічних питань, питань галузі безпеки.

Вражає, наскільки активним став двосторонній діалог на високому рівні. Тільки з дев’яносто восьмого року відбулися зустрічі між Президентом Клінтоном і Президентом Кучмою, два засідання Міждержавної Комісії Ґор—Кучма; регулярно проходили зустрічі на рівні міністрів. Коли п’ятого червня я спостерігав за бесідою між Президентом Клінтоном і Президентом Кучмою, я ще раз пересвідчився, що наші стосунки дуже сильно змінилися і стали зрілими.

Другим враженням є те, що ми маємо здорові зовнішньополітичні стосунки. Ми вирішували проблеми в дусі співпраці, який віддзеркалює наше стратегічне партнерство, і докладали зусиль на підтримку інтеграції України в Європу.

Ми налагодили механізм, який допомагає вирішити маленькі проблеми до того, як вони стануть великими. І хоча ми не завжди погоджуємося, такі канали дають нам змогу зрозуміти і врахувати позиції одне одного.

В дев’яносто сьомому році питання підходу до розповсюдження було єдиною найбільшою проблемою нашого двостороннього діалогу. Сьогодні наші підходи до контролю над розповсюдженням більшою мірою співпадають.

Я пригадую такий епізод. Одне українське підприємство готувалося продати заборонену технологію іншій країні. Український уряд не знав про це. Ми поділилися нашою інформацією з Міністерством закордонних справ і уряд заблокував продаж. В результаті американці і українці сьогодні почуваються безпечніше.

Така співпраця — і довіра, яку вона народжує, — уможливила укладання договору про обмін чутливими ядерними технологіями цивільного використання. Вона дозволила розширити співпрацю в комерційних космічних запусках. Інші країни, які не були готовими до такої співпраці в контролі над розповсюдженням, не користуються плодами цієї вигоди.

Третім враженням є розвиток стосунків між американськими і українськими військовими. Надзвичайно активна програма контактів зближує військових, і у Косові американські і українські миротворці працюють пліч-о-пліч.

Такі контакти розвиваються паралельно з розширенням загальних обмінів між нашими країнами. Цього року приблизно дві тисячі чотириста українців поїдуть до Сполучених Штатів за програмами, фінансованими урядом США. Я розмовляв з багатьма учасниками цих програм, я зустрічався з деякими з них під час візиту до Чигирина, міста-побратима мого рідного міста Себастополь, штат Каліфорнія. Програми обмінів, за якими українці їдуть до Америки, а американці приїжджають сюди, є найкращим засобом міцного скріплення стосунків між американським і українським народами.

Четверте враження — це потенціал малого і середнього бізнесу. Цей сектор розширився протягом останніх трьох років. Як і в Америці, малий бізнес в Україні може бути дуже потужним фактором економічного зростання.

П’яте враження — це багатющий сільськогосподарський потенціал українського села. Ключем для розкриття цього потенціалу є передача засобів виробництва, а насамперед — землі, в руки фермерів. У Львівській області я брав участь у церемонії вручення державних актів на володіння землею. Тоді колгосп «Стоянів» був розділений на паї, які передавалися членам колгоспу і пенсіонерам. Один літній чоловік розповів, що його батько володів фермою в цій місцевості шістдесят років тому. Комуністи відібрали в нього землю. А тепер він отримав частину її назад. Ця емоційна сцена для мене символізує повернення України її людям.

ВИПРОБУВАННЯ, ЯКІ ПОСТАЮТЬ В МАЙБУТНЬОМУ

Коли поїду з України, я заберу з собою ці, а також і багато інших позитивних вражень. Але були тут також і розчарування, і очевидно, що на Україну чекають деякі серйозні випробування в майбутньому.

Одним з таких випробувань є необхідність позбутися радянського ставлення. На жаль, таке ставлення зберігається серед багатьох офіційних осіб і державних структур.

Багато американців розказують мені про підозру, з якою деякі українські інстанції ставляться до них, ніби холодна війна ще не скінчилася. Невже незалежна Україна хоче справити саме таке враження на іноземців?

Другим випробуванням є зміцнення демократії і верховенства права. Вибори стали регулярною рисою політичного життя України. Коли я спостерігав за проведенням виборів в Україні в дев’яносто восьмому і дев’яносто дев’ятому роках, було приємно бачити багатьох співробітників виборчих дільниць, які були щирими і прагнули проводити підрахунок голосів правильно.

Але важливо також консолідувати демократичні інститути, щоб керувала воля народу. Влада працює для народу — це справді серцевинна ідея демократії. Коли Україна вирішуватиме, як втілювати результати квітневого референдуму, важливо, щоб зміни в українській Конституції відповідали конституційним нормам і зміцнювали демократію.

Безперечно, ключовою частиною демократичної держави є вільна, різноманітна і міцна преса. Українські засоби масової інформації стають все більш досвідченими, але вони також мають серйозні проблеми.

На журналістів здійснюється тиск. Зникнення Георгія Ґонґадзе піднімає тривожні питання, на які можна буде відповісти тільки після того, як правоохоронні органи з’ясують, що з ним сталося. Україна має створити умови, в яких журналісти зможуть обговорювати будь-яке питання, будь-яку особистість, будуть вільними від тиску, не боятимуться, що вони можуть стати об’єктом нападу.

Третє випробування — це прискорення економічних реформ. Реформи не є легкими, іноді вони бувають болючими. Але Польща показала, що на цей виклик можна дати успішну відповідь.

Розбудова відкритої, прозорої і конкурентної економіки — це боротьба, особливо, коли деякі особи або групи побоюються, що їхні економічні інтереси постраждають від проведення цих реформ. Особливо, якщо такі особи або групи тримають у своїх руках важелі значного політичного впливу. Природно, що вони намагатимуться утримати своє status quo і не допускатимуть конкуренції і прозорості в ключових секторах економіки, які вони хочуть контролювати.

Але якщо Україна хоче досягти економічного успіху, вона не повинна дозволяти інтересам одиниць блокувати реформи, які принесуть користь всій країні. Україна повинна прискорити реформи, щоб відкрити економіку і дозволити їй зростати.

Подібним випробуванням є боротьба з корупцією. Минулого місяця організація «Трансперенсі Інтернешнл» поставила Україну на третє місце по корумпованості. Це — болюче місце. Воно впливає на те, як Україну сприймають інші. Справді, американські компанії часто кажуть мені про проблеми ведення бізнесу в середовищі, де панує корупція.

Україна має відверто поглянути на проблему корупції. Багато чого говорилося про необхідність боротьби з нею. Але варто спитати, чи справді Україна робить все можливе в цій боротьбі. Українська преса і громадськість може і повинна відігравати свою роль у здійсненні тиску заради змін.

На Україну чекають випробування, які вона має пройти, щоб домогтися успіху, і збудувати сучасну державу з демократичними інститутами і квітучою ринковою економікою, сумісну з державами сучасної Європи, до якої Україна хоче приєднатися.

Американці хочуть, щоб Україна була успішною. Успіх потрібен народу України, він також буде відповідати американським інтересам. Стабільна, успішна Україна дорівнює більш стабільній і безпечній Європі.

Успіх попереду. Президент Кучма і прем’єр-міністр Ющенко мають можливість створити критичну масу реформ, які безповоротно поставлять Україну на шлях справжніх перетворень.

Це нелегко. Це вимагає рішучої політичної волі. Це вимагає тісної співпраці в самій виконавчій гілці для продовження послідовного курсу реформ. Це вимагає активної участі Верховної Ради як партнера в здійсненні реформ.

Але це можна зробити.

Під час перебування на посаді посла тут у Києві я побачив, що Україна — це чудова країна, з теплими і щедрими людьми, давньою історією і багатими традиціями. І я побачив, що Україна має потенціал для успіху і процвітання.

Українські люди, які пережили так багато болю і страждань в двадцятому сторіччі, заслуговують на успіх на початку двадцять першого. Тисніть, щоб зробити успіх реальністю. Не здавайтеся, продовжуйте боротьбу.