Місцеві вибори в Польщі: крок назад у становленні територіального самоврядування

05 грудня, 2014, 22:23 Роздрукувати Bипуск № 46, 5 грудня-12 грудня 2014р.
Відправити
Відправити

Це мали бути чергові нудні місцеві вибори, з традиційно низькою явкою і без великих несподіванок. Як, власне, вже неодноразово бувало в Польщі. Стався політичний землетрус: скандал із провалом системи для підрахунку голосів, рекордною кількістю недійсних бюлетенів, несподівано високим результатом проросійської Польської селянської партії (ПСП) і закидами з боку опозиції, що вибори сфальсифікували.

Місцеві вибори в Польщі: крок назад у становленні територіального самоврядування

Це мали бути чергові нудні місцеві вибори, з традиційно низькою явкою і без великих несподіванок. Як, власне, вже неодноразово бувало в Польщі. Стався політичний землетрус: скандал із провалом системи для підрахунку голосів, рекордною кількістю недійсних бюлетенів, несподівано високим результатом проросійської Польської селянської партії (ПСП) і закидами з боку опозиції, що вибори сфальсифікували.

Кого обирали

Передусім - про самі місцеві вибори. Вони проходили у два тури 16 і 30 листопада. 16 листопада поляки обирали депутатів місцевих (міських або гмінних) рад, повітових рад та воєводських сеймиків (відповідник обласної ради) - у цих випадках вибори проходили в один тур. Окрім того, 16 листопада відбувся перший тур прямих виборів мерів міст (якщо це стосується великого міста - його називають президентом міста, меншого - бургомістром) та війтів сільських гмін. У тих містах та гмінах, у яких жоден із кандидатів не набрав 50% голосів, 30 листопада відбувся другий тур.

Прямі вибори лідерів міста чи гміни відбуваються в Польщі з 2002 р. Раніше міського президента, бургомістра або війта обирали депутати міської чи гмінної ради. Натомість керівника повіту, тобто старосту, і маршалка воєводства обирають депутати Ради повіту та сеймику.

"Підрахуй" по-польськи

Ці вибори не відрізнялися б нічим особливим від попередніх, якби не повний провал інформаційної системи підрахунку голосів, що стався вже першої ночі після виборів. Система не тільки не працювала, а й виявилася незахищеною від доступу до неї випадкових осіб. На практиці не лише хакери - кожна людина могла легко увійти в систему Державної виборчої комісії та поставити там що завгодно. Тому, наприклад, у Щецині система спочатку показала, що мером цієї метрополії став чоловік, який... взагалі не балотувався.

Як наслідок, результати першого туру виборів оприлюднили тільки в четвер. Причому аварія інформаційної системи - лише вершина айсберга недоліків цих виборів.

Перш за все постало питання, навіщо Державна виборча комісія замовила нову інформаційну систему для виборів буквально за декілька тижнів до голосування, коли було відомо, що за такий стислий час створити і випробувати її неможливо. І, взагалі, навіщо її було змінювати, коли дотеперішні працювали добре (прикладом чого були хоча б травневі вибори до Європарламенту, які пройшли без найменших проблем).

Крім того, постало питання інформаційної неграмотності Державної виборчої комісії, до складу якої входять судді, котрі вийшли на пенсію. Вони - чудові спеціалісти з правових питань, з великим юридичним досвідом і державницьким підходом, але серед них не знайшлося жодної особи, котра хоч трохи розумілася б на технічних питаннях. Що й спричинило відставку майже всього керівництва (за винятком однієї особи) та початок серйозної дискусії про повну зміну системи організації виборів.

Приводом до критики виборів стала також рекордна кількість недійсних бюлетенів - аж 18% у голосуванні за кандидатів до сеймиків воєводств. Чим це прояснити? Частково - свідомим спротивом виборців (у Польщі немає графи "не підтримую жодного кандидата", тож дехто свідомо йде на вибори і віддає недійсний голос).

Крім того, ще важливішою причиною була неточна інструкція від Державної виборчої комісії: "поставити один хрестик на виборчому бюлетені" (польською: karta do głosowania), що багато виборців зрозуміли як "поставити один хрестик на кожному аркуші у виборчому бюлетені" (тут ідеться про нюанси польської мови). Багато хто вказував і на те, що неточна інструкція сприяла одній партії - ПСП, яка була першою у списку.

Одним із наслідків проведених виборів стали відкриті заклики до їх повторення з боку двох опозиційних партій - Закону і справедливості та Союзу демократичної лівиці. Ярослав Качинський і його прибічники відверто заявляють, що вибори сфальсифікували, і закликають людей вийти на вулицю 13 грудня, у річницю запровадження військового стану в 1981 р. Однак, на думку коментаторів, не пов'язаних із середовищем ЗіС, такі заклики - очевидне перебільшення, а Качинський таким чином "закладає вогонь під польську демократію".

Перемога Путіна

Оскільки це були все ж таки місцеві вибори, то висновки щодо результатів окремих партій можна робити тільки на рівні виборів до воєводських сеймиків. Саме там проходили суто партійні голосування, а місцеві комітети не мали в цих виборах ані найменших шансів на подолання п'ятивідсоткового бар'єра.

Отже, загальнопольські результати у виборах до сеймиків мають такий вигляд: Закон і справедливість (партія Ярослава Качинського) - 26,8%, Громадянська платформа - 26,4%, Польська селянська партія (коаліційний партнер Платформи) - 23,7%, Союз демократичної лівиці (лідер Лешек Мілер) - 8,8%. Однак у перерахунку на мандати картинка змінюється: лідером є Платформа, яка випереджає ЗіС. У 15 з 16 воєводств коаліцію створять Громадянська платформа і ПСП, так само, як і в парламенті. ЗіС правитиме тільки у прикордонному з Україною Підкарпатті.

Такий добрий (кращий, ніж 4 роки тому) результат коаліції випливає з надзвичайно доброго результату Польської селянської партії, тоді як Громадянська платформа трохи втратила, порівняно з попереднім волевиявленням. Виборчий успіх ПСП - найбільша несподіванка цих виборів. Вона отримала аж 23,7%, тоді як на останніх виборах до Європарламенту (травень 2014 р.) здобула всього 6,8%, а на парламентських 2011 р. - 8,4%.

Коментаторі пов'язують цей успіх із проросійською позицією, яку впродовж останніх місяців займав менший коаліційний партнер уряду Єви Копач. ПСП послідовно наголошувала, що "наші політики не їздили на Майдан", і критикувала політику підтримки України, "через яку наші селяни страждають внаслідок російських санкцій". ПСП найактивніше виступає за зміцнення співпраці з Калінінградською областю і не підтримує пропозиції вдарити по ній санкціями. Саме завдяки позиції Селянської партії співпраця з Калінінградською областю розвивається інтенсивно, як ніколи раніше, а росіяни мають безвізовий в'їзд до Польщі, чим, окрім звичайних туристів, користуються також особи, котрі створюють загрозу польській національній безпеці.

Добрий результат ПСП вказує на те, що ця партія істотно посилить свій вплив на політику коаліційного уряду Єви Копач. Найкраще це буде видно саме на східному напрямку: можна очікувати подальшого зміцнення співпраці з Калінінградською областю та послаблення реальної активності на українському напрямку. Тобто офіційна Варшава й надалі на словах підтримуватиме Україну, але це не завжди вливатиме на практику.

Чудовий приклад таких подвійних стандартів - невиконання декларацій польського МЗС від вересня 2013 р. про те, що польські консульства масово видаватимуть українцям п'ятирічні візи, про що ZN.UA вже писало. Тепер, після зміцнення позицій ПСП, про позитивні зрушення в цій важливій для українців справі доведеться забути. Натомість можна буде очікувати більшого тиску в питанні подальшої лібералізації візового режиму з Росією, бо мешканці Калінінграда витрачають великі гроші у Гданську та Вармінсько-Мазурському воєводстві, де перемогла Польська селянська партія.

Поразка лівих і місцевих комітетів

З-поміж парламентських партій найбільшу поразку отримав "Твій рух" Януша Палікота. Ця партія не матиме жодного депутата в сеймиках, крім того, вона здобула мінімальну підтримку на виборах у ради гмін та повітів. Єдиний успіх Палікота - посада мера стотисячного Слупска (у Поморському воєводстві) для Роберта Бєдроня - відомого політика "Твого руху", депутата Сейму й активіста кампанії за права геїв.

Ще один переможений - Лешек Міллер і його Союз демократичної лівиці. Замість того, щоб бути третьою силою і майбутнім коаліційним партнером Платформи, вони наполовину зменшили кількість депутатів у сеймиках.

Однак найбільша поразка на цих виборах спіткала не так окремі партії, як саму ідею децентралізації. У жодному сеймику немає представників місцевих комітетів, а хто стане маршалком Малопольського чи Вармінсько-Мазурського воєводства - вирішують не у Кракові та Ольштині, як це було ще 4 чи 8 років тому, а у владних коридорах у Варшаві.

Очевидно, не це мав на увазі прем'єр Єжи Бузек, коли в 1997 р. сказав: "Ми здобули владу, щоб віддати її людям". Коли в 1998 р. створили самоврядні сеймики, в них, окрім загальнопольських партій, було багато місцевих комітетів, а коаліції у воєводствах формувалися не завжди так, як у Сеймі. Тепер це неможливо - регіональні парламенти повністю взяли під контроль політичні партії, а конфлікт ЗіС - Платформа спустився з Варшави до самоврядування.

Нові ініціативи в містах

Зовсім протилежні тенденції до тих, які можна бачити в сеймиках, спостерігаються на рівні виборів у міські ради. Правда, й тут домінують дві великі партії (ЗіС і Платформа), однак новим явищем стало сильне зростання так званих міських рухів. Тобто зовсім нових ініціатив місцевих активістів, які борються за конкретні справи, найчастіше пов'язані з екологією та опором великим інфраструктурним проектам (наприклад, стадіонам).

Найкращим прикладом цього явища є Краків, де місцеві активісти з комітету "Краків проти олімпійських ігор" примусили місто провести у травні референдум, на якому краків'яни провалили ідею зимової олімпіади 2022 р. Водночас на тому ж референдумі мешканці Кракова проголосували за більшу кількість велодоріжок та початок планування метрополітену.

І хоча кандидати від міських ініціатив таки не потрапили до Ради, вони стали каталізатором змін у Кракові та інших великих містах. Саме вони внесли в порядок денний нові теми, такі як відмова від будівництва великих і дорогих стадіонів чи концертних залів. Зате більше уваги стало приділятися створенню нових парків, велодоріжок, розвиткові громадського транспорту чи ідеї "громадських бюджетів" і місцевих референдумів.

Ще одне цікаве явище - перемога "старих облич" як у великих містах, так і в сільських гмінах. Мери Кракова, Гданська, Гдині, Вроцлава та багатьох інших великих міст щойно були обрані на четвертий термін, і складається враження, що правитимуть довічно. Ще тяжче скинути чинного голову сільських гмін. Відповідальний за це ...Євросоюз, який щедро дає місцевому самоврядуванні гроші на розвиток місцевої інфраструктури. Завдяки цим євромільярдам польські міста і села справді радикально змінюють свої обличчя. Причому цей цивілізаційний стрибок - не обов'язково заслуга конкретного мера, оскільки інвестиції прийшли б і так, - тільки лінивий ними не скористався б.

Проте виборці інакше оцінюють ці зміни на краще. "У нас багато будується, місто розвивається, отже - чинний мер добре править, і не треба його переобирати". Звідси й пропозиція Януша Палікота, щоб створити ліміт двох термінів для мерів та війтів. Цього наразі Сейм не підтримує, і, радше, все залишиться по-старому. На думку Палікота, все добре, доки в Польщу широким потоком ідуть євродотації. Але вони в 2020 р. закінчаться. А проблеми з монополізацією влади на місцях - залишаться.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК