Мировий план

У групи друзів генсека ООН по Грузії з’явився план врегулювання грузино-абхазького конфлікту. І хоча його подробиці ще не оприлюднено, грузинські медіа повідомляють, що пакет ініціатив, у якому відбито бачення Сполучених Штатів, Франції, Німеччини та Великобританії, передбачає триетапне врегулювання. При цьому, заявила грузинський міністр закордонних справ Екатерина Ткешелашвілі, «бачення Грузією механізмів врегулювання конфлікту збігається з думкою групи друзів».

За словами глави зовніш­ньополітичного відомства Грузії, Тбілісі наполягає на виведенні додаткового військового контингенту, введеного в Абхазію Росією без узгодження з грузинською стороною, а також на припиненні заходів із встановлення особливих відносин Москви та Сухумі. «Після цього можна розпочати етап переговорів про зміну формату миротворчої операції і залучення міжнародного контингенту. На другому етапі йдеться про економічну реабілітацію зони конфлікту, створення в Галі й Очамчирі вільних економічних зон. Третій етап — це політичне врегулювання конфлікту», — сказала Ткешелашвілі.

За словами грузинів, предметом обговорення також залишаються пропозиції Михайла Саакашвілі, який кілька місяців тому виступив із заявою про надання Абхазії найширшої автономії та готовність задіяти механізми, що забезпечували б Сухумі найширше представництво у владних структурах Грузії та право вето на рішення, котрі стосуються регіону. Окрім того, глава грузинського МЗС підкреслила, що «в дипломатичному плані дуже багато важить включення у процес Євросоюзу». Прикметно, що верховний представник Європейського Союзу з питань загальної зовнішньої та оборонної політики Хав’єр Солана заявив: Євросоюз хотів би брати участь у врегулюванні конфліктів на території Грузії і розраховує, що ЄС, Тбілісі та Москві вдасться виробити схему для продуктивної взаємодії в цій сфері.

Взагалі, залучення третіх сторін до врегулювання дав­ньої кризи — для грузинів один із ключових елементів вирішення конфлікту. Наприклад, під час зустрічі цього тижня Михайла Саакашвілі й Ангели Меркель грузинська сторона знову порушувала питання врегулювання конфлікту в Абхазії. При цьому грузини вели мову про те, щоб Німеччина була одним із медіаторів у налагодженні діалогу між Тбілісі та Москвою і зближенні їхніх позицій у питанні грузино-абхазької кризи.

Однак ще не відомо, як до цього плану поставиться Росія, яка також входить у групу друзів генсека ООН по Грузії: від позиції Москви залежить не лише життєздатність пропозицій міжнародних експертів, а й врегулювання цього грузино-абхазького протистояння. Це питання буде одним із центральних під час другої зустрічі Михайла Саакашвілі та Дмитра Медведєва, яку зараз активно готують грузини. «Росія повинна побачити політичну ціну і користь нових підходів та ініціатив», — сказав Саакашвілі. Поки що ж можна констатувати, що врегулювання конфлікту між Тбілісі та Сухумі — не в інтересах Москви.

Погодимося з російським політологом Сергієм Маркедоновим, який каже, що грузино-абхазький конфлікт уже давно сприймається переважно як грузино-російський. Сьогодні миротворці вже давно перестали бути стабілізаційним чинником у зоні конфлікту, оскільки дії росіян останніми роками суперечать не лише заявленій Москвою політиці підтримки територіальної цілісності Грузії, а й статусу посередника у врегулюванні «замороженого» конфлікту. Росія зацікавлена в існуванні постійного напруження в Грузії: це дозволяє їй зберігати свою присутність у регіоні Південного Кавказу і впливати на розвиток подій у Грузії.

Тому сьогодні російські миротворці відкрито підтримують Сухумі, поставляючи йому
зброю, і покривають нелегальний бізнес правлячої еліти невизнаних республік, а російська влада масово надає громадянство Російської Федерації жителям Абхазії. Намагаючись натиснути на Тбілісі, у тому числі й для недопущення членства цієї країни в Північноатлантичному альянсі, Москва ухвалила рішення вийти з режиму обмежень, встановлених СНД 1996 року для Абхазії, і підняти статус відносин РФ із Сухумі, налагодивши з ним особливі зв’язки. Крім того, Росія вдвічі збільшила свою військову присутність у цьому регіоні, пославши туди миротворцями бойові частини.

Очевидно, що в ситуації, коли абхазьке керівництво відчуває за своєю спиною підтримку Москви і російських миротворців, Тбілісі важко врегулювати конфлікт із Сухумі на основі принципу територіальної цілісності Грузії. Тому Тбілісі уже не перший рік намагається домогтися заміни російських миротворців у зоні грузино-абхазького конфлікту. У тому числі й миротворчими силами ООН. Останніми тижнями вимоги заміни формату і складу миротворчих сил звучать дедалі гучніше. Приводом до порушення цього питання став недавній інцидент із російськими миротворцями в Зугдідському районі Грузії, неподалік лінії розділення сторін.

Тоді грузинські поліцейські затримали чотирьох російських військовиків, які перевозили у вантажівці 35 ящиків із боєприпасами, у тому числі й 20 ракет для протитанкових комплексів. Після допиту миротворців відпустили. Однак грузинська сторона відмовилася повертати ящики з боєприпасами, стверджуючи, що миротворці не повідомили її про перевезення, і тим самим викликала обурення росіян, які вимагали негайно повернути назад своє майно. Інакше, пригрозив перший заступник начальника Генштабу ЗС РФ Олександр Бурутін, надалі миротворці застосовуватимуть зброю.

Нагадаємо, що миротворчі підрозділи СНД укомплектовані російськими військовими. Вони діють у зоні грузино-абхазького конфлікту з 1994 року як колективні сили СНД з підтримки миру в зоні конфлікту (КСПМ) відповідно до мандату Ради глав держав Співдружності. Миротворці розміщені в двох так званих зонах безпеки — північній, на території контрольованого Сухумі Гальського району, і південній, в яку входять Зугдідський і Цаленджихський райони Грузії. При цьому Росія виступає проти зміни формату миротворчих сил: вихід російських солдатів означав би для Москви втрату серйозного важеля тиску на Тбілісі.

Російське зовнішньополітичне відомство днями знову заявило, що виведення російських миротворців з Абхазії викличе загострення обстановки і призведе до конфлікту на Кавказі. Такого ж погляду дотримуються і в Сухумі: там виступають категорично проти зміни формату та складу миротворчих сил. Віце-президент невизнаної республіки Рауль Хаджимба, до речі, недавно вже заявив, що Абхазія у разі виведення російських миротворців готова висунути свої війська до Інгурі і повернути під контроль Сухумі Кодорську ущелину.

Тим часом у Тбілісі не втрачають надії. Місцеві політики постійно твердять про необхідність контролювання ситуації в Абхазії поліцейськими, які б мали мандат ООН чи ЄС. І вкотре починають лобіювати питання направлення в зону грузино-абхазького конфлікту українських військових. Тим більше що 1994 року передбачалася, окрім російських підрозділів військовослужбовців, відправка туди контингентів й інших країн СНД.

Київ ще з кінця 90-х декларував готовність послати миротворців. При цьому, як стверджують представники українського МЗС, Україна готова відправити своїх миротворців до Грузії, якщо таке рішення ухвалять на міжнародному рівні. Під час свого недавнього візиту до Грузії міністр оборони Юрій Єхануров знову підтвердив: Україна готова виконувати миротворчу місію в Абхазії. Проте вкрай малоймовірно, що це буде.

Насамперед тому, що в Сухумі дуже негативно ставляться до ідеї введення українських миротворців у зону грузино-абхазького конфлікту. Місцеві політики вважають, що Україна як політичний і військовий союзник Грузії підтримуватиме грузинів у тривалому протистоянні. Втім, абхазькі політики взагалі негативно ставляться до зміни миротворчого формату. Можливо, у представників групи друзів генсека ООН по Грузії виявляться вагоміші аргументи і вони зможуть переконати не лише Сухумі, а й Кремль у необхідності прийняття нового плану врегулювання конфлікту. У кожному разі, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський уже висловив припущення, що Париж і Берлін можуть змінити свою позицію стосовно приєднання Грузії до Плану дій щодо членства в НАТО, якщо ситуація з Абхазією серйозно погіршиться.